Постанова 4874 № 903/1106/25

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2026 року Справа № 903/1106/25 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Романюк Ю.Г. , суддя Саврій В.А. розглянувши у порядку письмового провадження без виклику представників сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСКО ЮА" на рішення Господарського суду Волинської області від 10.03.2026 (повний текст складено 20.03.2026) у справі № 903/1106/25 (суддя Шум М.С.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСКО ЮА" до Гуманітарного відділу Ківерцівської міської ради про стягнення 271 739,99 грн Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270 та частини 13 статті 8 ГПК України ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Волинської області від 10.03.2026 у справі №903/1106/25 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСКО ЮА" до Гуманітарного відділу Ківерцівської міської ради про стягнення 271 739,99 грн, відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСКО ЮА" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити. Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Волинської області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Ухвалою Північного-західного апеляційного господарського суду від 07.05.2026 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕСКО ЮА" строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСКО ЮА" на рішення Господарського суду Волинської області від 10.03.2026 у справі № 903/1106/25. Встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) апелянту копії відзиву та доданих до нього документів протягом 10 (десяти) днів з дня отримання даної ухвали, з урахуванням положень статті 263 ГПК України. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абзацу 1 частини десятої статті 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За приписами частини тринадцятої статті 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абзац 2 частина десята стаття 270 ГПК України). Враховуючи те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд апеляційної скарги підлягає здійсненню у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. 17.05.2026 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСКО ЮА" про розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Ухвалою Північного-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2026 у справі №903/1106/25 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСКО ЮА" про розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи залишено без задоволення. Вирішено здійснювати розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСКО ЮА" на рішення Господарського суду Волинської області від 10.03.2026 у справі №903/1106/25 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Колегія суддів враховує, що одночасно з поданням відзиву на апеляційну скаргу відповідачем заявлено клопотання про поновлення строку на його подання. В обґрунтування зазначеного клопотання представник відповідача посилається на те, що про подання Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕСКО ЮА" апеляційної скарги йому стало відомо лише 21.05.2026, оскільки примірник апеляційної скарги з доданими до неї документами на його адресу та до електронного кабінету представника не надходив. У поданих запереченнях щодо прийняття відзиву на апеляційну скаргу апелянт вказує на відсутність правових підстав для поновлення відповідачу строку на подання відзиву, посилаючись на його належне повідомлення про відкриття апеляційного провадження та отримання процесуальних документів через підсистему "Електронний суд", у зв`язку з чим просив залишити відзив без розгляду. Колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 263 ГПК України, учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом або судом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. При цьому інститут поновлення процесуальних строків спрямований на забезпечення реалізації гарантованого учасникам справи права на судовий захист та покликаний запобігати надмірному формалізму при застосуванні процесуальних норм. Вирішуючи питання щодо поновлення процесуального строку, суд повинен виходити не лише з формального дотримання процесуальних вимог, а й з необхідності забезпечення справедливого судового розгляду, дотримання принципів рівності учасників процесу, змагальності сторін та пропорційності між застосованими процесуальними обмеженнями і завданнями господарського судочинства. Відповідно до статті 2 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та пропорційність. Згідно зі статтею 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожному учаснику справи має бути забезпечена можливість реалізувати свої процесуальні права, надати пояснення та викласти власну правову позицію щодо предмета спору. Крім того, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий судовий розгляд, складовою якого є принцип рівності сторін та реальна можливість кожної зі сторін бути почутою судом. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.05.2026 відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання відповідної ухвали. При цьому відзив на апеляційну скаргу подано відповідачем 25.05.2026, тобто після спливу встановленого судом процесуального строку. Разом із тим відповідачем одночасно з поданням відзиву заявлено клопотання про поновлення строку на його подання, в якому зазначено, що представнику відповідача про подання апеляційної скарги стало відомо лише 21.05.2026, оскільки примірник апеляційної скарги з доданими до неї документами до його електронного кабінету не надходив. Оцінюючи наведені заявником обставини у сукупності з матеріалами справи, колегія суддів враховує, що пропуск встановленого судом строку не є значним, а поданий відзив містить виклад правової позиції відповідача щодо доводів апеляційної скарги та спрямований на реалізацію його процесуального права на участь у апеляційному перегляді судового рішення. При цьому неприйняття відзиву виключно з формальних підстав за наведених обставин призвело б до обмеження можливості відповідача надати свої пояснення та заперечення щодо доводів апеляційної скарги, що не відповідало б завданням господарського судочинства та принципу змагальності сторін. З огляду на викладене, беручи до уваги необхідність забезпечення сторонам рівних процесуальних можливостей, повного та всебічного з`ясування обставин справи, а також відсутність підстав вважати, що подання відзиву після спливу встановленого строку спрямоване на затягування розгляду справи чи свідчить про зловживання процесуальними правами, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для поновлення відповідачу строку на подання відзиву на апеляційну скаргу та прийняття такого відзиву до розгляду. В свою чергу, апелянтом одночасно з поданням апеляційної скарги подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, згідно з яким просив суд апеляційної інстанції долучити ескізний проєкт "Капітальний ремонт фасадів (енергосервіс будівлі) дошкільного навчального закладу (ясла-садок) №3 "Лісова казка" міста Ківерці Луцького району Волинської області за адресою: Волинська область, Луцький район, м. Ківерці, вул. Ярослава Мудрого (раніше Некрасова), 32", Том 1 "Загальна пояснювальна записка" (2/2024-ПЗ, том 1) та Том 2 "Архітектурно-будівельні рішення" (2/2024-АБ), робочий проєкт ЕЮА.2023.117-АТП "Реконструкція системи опалення з влаштуванням системи автоматичного регулювання теплового потоку" закладу дошкільної освіти №3 по вул. Некрасова, 32 у м. Ківерці Волинської області, лист щодо проведення опису встановленого майна за Енергосервісним договором №22 від 15.09.2023 за вих. №11-12 від 11.12.2025 та повторне повідомлення щодо проведення опису встановленого майна за Енергосервісним договором №22 від 15.09.2023 за вих. №22-12 від 22.12.2025 з доказами їх направлення та вручення, акт №1 недопуску представників виконавця до об`єкта енергосервісу від 29.12.2025, акт №1 одностороннього опису та фіксації встановленого майна від 29.12.2025 з доказами їх відправлення та отримання, а також фотофіксацію встановленого обладнання та виконаних робіт на об`єкті енергосервісу станом на 04.09.2025 та 29.12.2025. Крім того, апелянтом подано клопотання про долучення доказів як доповнення до раніше поданого клопотання про долучення доказів, у якому останній просив долучити до матеріалів справи докази направлення та отримання відповідачем акта №1 недопуску представників виконавця до об`єкта енергосервісу від 29.12.2025 та акта №1 одностороннього опису та фіксації встановленого майна від 29.12.2025, а саме супровідний лист за вих. №13-01 від 13.01.2026, опис вкладення АТ "Укрпошта", поштову накладну, фіскальний чек та повідомлення про вручення поштових відправлень. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечував проти долучення поданих апелянтом додаткових доказів, зазначаючи, що останній не навів належного обґрунтування неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно від нього не залежали, а наведені в апеляційній скарзі пояснення щодо відсутності необхідності їх подання зумовлені виключно обраною позивачем процесуальною стратегією, у зв`язку з чим просив не приймати зазначені докази до розгляду як такі, що не відповідають вимогам частини третьої статті 269 ГПК України. Колегія суддів зазначає, що відповідно до частин першої-третьої статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, а докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються лише у виняткових випадках за умови надання учасником справи доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Водночас положення статті 269 ГПКУкраїни підлягають застосуванню у взаємозв`язку із засадами господарського судочинства, визначеними статтею 2 цього Кодексу, зокрема, принципами верховенства права, змагальності сторін, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивності та пропорційності. Системний аналіз положень статей 73, 74, 76, 77, 80 та 269 ГПК України свідчить про те, що вирішуючи питання щодо прийняття додаткових доказів, суд апеляційної інстанції повинен встановити не лише факт їх неподання до суду першої інстанції, а й причини такого неподання, оцінити їх об`єктивність, добросовісність процесуальної поведінки учасника справи та значення відповідних доказів для правильного вирішення спору. При цьому сам по собі факт неподання доказів до місцевого господарського суду не є безумовною підставою для відмови у їх прийнятті, оскільки застосування надмірного процесуального формалізму не повинно перешкоджати досягненню основного завдання господарського судочинства - справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенню спору. З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування подання зазначених доказів до суду апеляційної інстанції апелянт посилається на те, що під час розгляду справи суд першої інстанції виходив із того, що предметом доказування у даному спорі є обставини, пов`язані з направленням актів про виконання зобов`язань, їх отриманням відповідачем, відсутністю належних письмових заперечень та настанням обов`язку з оплати відповідно до умов Енергосервісного договору №22 від 15.09.2023, тоді як лише з мотивувальної частини оскаржуваного рішення стало очевидним, що суд першої інстанції поклав в основу своїх висновків обставини щодо відсутності проектно-кошторисної та технічної документації, невиконання робіт у повному обсязі та відсутності належної фіксації результатів виконання договору. Апелянт також зазначає, що відповідні обставини не були визначені судом як предмет доказування, суд не витребовував відповідних доказів, а тому останній обґрунтовано вважав такі докази такими, що не є необхідними для вирішення спору про стягнення заборгованості за лютий та березень 2025 року. Оцінюючи наведені доводи, судом враховується, що подані апелянтом документи спрямовані на спростування висновків місцевого господарського суду щодо відсутності проектної та технічної документації, невиконання позивачем передбачених договором заходів енергосервісу та відсутності належної фіксації результатів виконання договору, які покладено судом першої інстанції в основу оскаржуваного рішення. При цьому зі змісту рішення суду першої інстанції вбачається, що саме зазначені обставини були визнані судом такими, що мають істотне значення для правильного вирішення спору. Колегія суддів також бере до уваги, що відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції сам порушував питання щодо наявності у позивача проектної та технічної документації, інших документів, пов`язаних із виконанням Енергосервісного договору, звертаючись із відповідним клопотанням про витребування доказів, тоді як суд першої інстанції, відмовивши у задоволенні такого клопотання, у подальшому поклав відсутність відповідних документів в основу висновків про недоведеність позовних вимог. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведені апелянтом причини неподання зазначених доказів до суду першої інстанції є об`єктивно обґрунтованими та пов`язані з особливостями визначення судом першої інстанції обставин, які мають значення для вирішення спору, безпосередньо під час ухвалення оскаржуваного рішення. Враховуючи характер поданих доказів, їх значення для перевірки правильності висновків місцевого господарського суду, а також необхідність забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, колегія суддів вважає за можливе прийняти подані апелянтом докази, долучити їх до матеріалів справи та надати їм належну правову оцінку під час апеляційного перегляду рішення Господарського суду Волинської області. Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, рішення місцевого господарського суду - скасувати. При цьому колегія суддів виходила з наступного. Як встановлено судом першої інстанції, що 15.09.2023 між Гуманітарним відділом Ківерцівської міської ради (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕСКО ЮА" (Виконавець) укладено Енергосервісний договір № 22 (Договір). Відповідно до пункту 1.1 Договору, його предметом є здійснення енергосервісу будівлі закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №3 "Лісова казка", розташованої за адресою: вул. Ярослава Мудрого, 32, м. Ківерці Луцького району Волинської області. Згідно з умовами Договору оплата енергосервісу здійснюється за рахунок коштів, отриманих у результаті досягнутого скорочення споживання теплової енергії Замовником порівняно з обсягами її споживання за відсутності заходів енергосервісу. При цьому енергосервіс передбачає реалізацію комплексу технічних, організаційних, енергозберігаючих (енергоефективних) та інших заходів, спрямованих на підвищення енергоефективності об`єкта, перелік яких визначено у Додатку №1 до Договору. Відповідно до пункту 2.1 Договору, ціна Договору становить 8 633 418,74 грн. Пунктом 2.2 Договору передбачено, що його ціна є остаточною та перегляду не підлягає, крім випадків, прямо передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", зокрема, коригування у зв`язку зі зміною встановленого органами державної статистики індексу споживчих цін. Пунктом 4.1 Договору визначено базовий рівень споживання теплової енергії на об`єкті енергосервісу у натуральних показниках та у грошовій формі за цінами (тарифами) на дату оголошення процедури закупівлі, який становить 341,9 Гкал на рік та 1090, 719 грн. Відповідно до пункту 5.1 Договору, скорочення рівня споживання теплової енергії, який повинен бути досягнутий в результаті здійснення енергосервісу, за кожний рік дії договору наведено у Додатку

5. Згідно з пунктом 6.1 Договору, строк дії Договору становить 13 років 200 днів. Пунктом 6.2 Договору передбачено, що Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 25.12.2036. Дія Договору припиняється достроково у разі, коли сукупна сума виплат (платежів) за Договором досягла ціни Договору, визначеної пунктом 2.1 Договору (пункт 6.3 Договору). Пунктом 7.1 Договору сторони погодили, що оплата за Договором здійснюється Замовником за рахунок скорочення споживання та/або витрат Замовника на оплату теплової енергії порівняно із споживанням та/або витратами на оплату теплової енергії за відсутності таких заходів (відповідно до статті 5 Закону України "Про запровадження нових інвестиційних можливостей, гарантування прав та законних інтересів суб`єктів підприємницької діяльності для проведення масштабної енергомодернізації") за відповідний період на підставі тарифів, що діяли у період, за який здійснюється оплата. Згідно з пунктом 7.3 Договору, оплата за Договором здійснюється щомісяця (далі - розрахунковий період). Сторони можуть встановити будь-який інший розрахунковий період у разі необхідності. Пунктом 7.7 Договору встановлено, що фіксований відсоток суми скорочення витрат Замовника на оплату теплової енергії, що підлягає до сплати Виконавцю за Договором, становить 90 відсотків. Також умовами пункту 7.7 Договору передбачено, що оплата за Договором здійснюється Замовником протягом 10 (десяти) робочих днів з дати підписання акту про виконання зобов`язань відповідно до пункту 8.6 Договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця. Пунктом 8.5 Договору передбачено, що для перевірки та підтвердження фактичного скорочення рівня споживання теплової енергії та/або витрат у результаті впровадження енергосервісу за розрахунковий період Виконавець протягом п`яти робочих днів після закінчення розрахункового періоду (або після отримання від Замовника показників приладів обліку теплової енергії) надсилає Замовникові акт про виконання зобов`язань та протокол розрахунків скорочення рівня споживання теплової енергії. Відповідно до пункту 8.6 Договору, Замовник розглядає та підписує акт про виконання зобов`язань протягом трьох робочих днів з дня його надходження. Пунктом 8.7 Договору визначено, що акт про виконання зобов`язань підписується Сторонами та скріплюється печаткою (за наявності), а такий акт є підставою для здійснення платежів за Договором. Згідно з пунктом 8.8 Договору у випадку, якщо Замовник протягом 3 (трьох) робочих днів з дня надходження акта про виконання зобов`язань безпідставно (без зазначення у письмовому вигляді причин, які не дозволяють фактично або юридично здійснити підписання акта про виконання зобов`язань) не підпише акт про виконання зобов`язань, такий акт про виконання зобов`язань вважається погодженим та підписаним, а платіж за відповідний розрахуноквий період повинен бути сплачений Виконавцю протягом 10 (десяти) робочих днів на підставі рахунку Виконавця. Крім того, розділом 9 Договору визначено права та обов`язки сторін. Пунктом 9.2 Договору передбачено право Виконавця отримувати від Замовника документи та інформацію, необхідні для виконання Договору, а також доступ до об`єкта енергосервісу для здійснення передбачених договором заходів. Відповідно до пункту 9.3 Договору, Замовник зобов`язаний надавати Виконавцю технічну документацію щодо об`єкта енергосервісу, забезпечувати доступ до об`єкта та не перешкоджати виконанню заходів енергосервісу. Водночас пунктом 9.4 Договору передбачено право Замовника вимагати від Виконавця належного та своєчасного виконання заходів енергосервісу відповідно до умов Договору, а також здійснювати контроль за ходом їх виконання. Відповідно до пункту 10.1 Договору, сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань згідно з умовами Договору. Пунктом 10.2 Договору встановлено, що Виконавець відповідає за результати здійснення енергосервісу, якість виконаних робіт та поставлених матеріалів, а також надає гарантійні строки на виконані роботи та поставлене обладнання. Згідно з пунктом 10.5 Договору, у разі прострочення Замовником виконання грошових зобов`язань за Договором він зобов`язаний сплатити Виконавцю пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України. Розділом 11 Договору врегульовано порядок його дострокового розірвання. Так, зокрема, пунктом 11.3 Договору передбачено право Виконавця на одностороннє розірвання Договору у разі прострочення Замовником платежів більш як на 60 календарних днів, а також у випадку порушення Замовником інших істотних умов Договору. Крім того, розділом 13 Договору врегульовано питання технічної та дозвільної документації. Пунктом 13.1 Договору передбачено, що Виконавець забезпечує розроблення та погодження проектної документації, необхідної для здійснення заходів енергосервісу, у випадках, коли необхідність її розроблення передбачена вимогами законодавства України. Разом з тим, невід`ємними частинами Договору є додатки, якими сторони конкретизували умови здійснення енергосервісу. Так, Додатком №1 сторони погодили перелік заходів енергосервісу, до якого включено встановлення системи автоматичного регулювання теплового потоку із засобами вимірювання та дистанційного моніторингу, утеплення покрівлі об`єкта енергосервісу, утеплення фасаду об`єкта енергосервісу, а також забезпечення належного режиму споживання теплової енергії протягом строку дії договору. Додатком №2 визначено інформацію про об`єкт енергосервісу, його технічні характеристики, режим роботи, параметри опалювальної системи, показники споживання енергоресурсів та наявні прилади обліку. Додатком №3 сторони погодили базовий рівень споживання теплової енергії об`єктом енергосервісу, який становить 341,8 Гкал на рік. Додатком №4 визначено базові показники режиму споживання теплової енергії. Додатком №5, визначено гарантований рівень скорочення витрат на оплату теплової енергії. Додатком №6 встановлено гарантований рівень скорочення споживання теплової енергії. Додатком №7 сторони визначили календарний план очікуваних показників виконання договору. Додатком №8 погоджено порядок коригування визначення та розрахунку результату здійснення енергосервісу у випадку зміни умов експлуатації об`єкта, кліматичних умов або режиму його роботи. Крім того, Договором передбачено додатки, якими затверджено форми акта про виконання зобов`язань та протоколу розрахунку скорочення рівня споживання теплової енергії, що використовуються сторонами під час виконання договору. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції супровідним листом №05-03 від 05.03.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСКО ЮА" направило Гуманітарному відділу Ківерцівської міської ради акт про виконання зобов`язань та протокол розрахунку скорочення рівня споживання теплової енергії за лютий 2025 року, а також протокол внутрішньої температури закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 3 "Лісова казка". Вказане поштове відправлення було вручено адресату 10.03.2025, що підтверджується інформацією про відстеження поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором Акціонерного товариства "Укрпошта" №4302300074724. Крім того, супровідним листом №05-04/1 від 05.04.2025 позивачем було направлено відповідачу акт про виконання зобов`язань та протокол розрахунку скорочення рівня споживання теплової енергії за березень 2025 року, а також протокол внутрішньої температури закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №3 "Лісова казка". Зазначене поштове відправлення було отримано відповідачем 23.04.2025, що підтверджується відомостями про вручення поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором Акціонерного товариства "Укрпошта" №0740400083349. Також матеріали справи містять претензію №1 про сплату заборгованості від 29.07.2025, яку позивач направив на адресу відповідача з вимогою погасити заборгованість за надані послуги енергосервісу та яка була вручена відповідачу 01.08.2025, що підтверджується даними Акціонерного товариства "Укрпошта" щодо поштового відправлення №0740400751157. Водночас зазначена претензія була залишена відповідачем без належного реагування, відповіді на неї позивач не отримав, а заборгованість у добровільному порядку погашена не була. Наявною в матеріалах справи повторною претензією про сплату заборгованості №15.08 від 15.08.2025 підтверджується, що позивач повторно звернувся до відповідача з пропозицією досудового врегулювання спору щодо стягнення заборгованості за Енергосервісним договором № 22 від 15.09.2023. У зазначеній претензії позивач послався на направлення відповідачу актів про виконання зобов`язань за лютий та березень 2025 року, а також претензії №1 про сплату заборгованості від 29.07.2025, яка була вручена відповідачу 01.08.2025, однак залишена останнім без належного реагування. При цьому позивач зазначив про відсутність з боку відповідача підписаних актів про виконання зобов`язань, письмових зауважень до таких актів та оплати за надані послуги енергосервісу. Як вбачається з відомостей про відстеження поштового відправлення, повторна претензія №15.08 від 15.08.2025 була вручена відповідачу 18.08.2025, що підтверджується штрихкодовим ідентифікатором Акціонерного товариства "Укрпошта" №0740400752188. Разом з тим відповідач не надав відповіді ні на первинну, ні на повторну претензію, а заборгованість у добровільному порядку не погасив. У подальшому позивачем направлено відповідачу повідомлення №11-09 від 11.09.2025 про розірвання Енергосервісного договору №22 від 15.09.2023 в односторонньому порядку з ініціативи Виконавця та вимогу сплатити несплачену частину ціни Договору. У зазначеному повідомленні позивач послався на істотне порушення відповідачем умов Договору, що полягало у простроченні виконання грошових зобов`язань більш ніж на 60 робочих днів. При цьому позивач зазначив, що акт про виконання зобов`язань за лютий 2025 року відповідно до пункту 8.8 Договору вважається погодженим з 13.03.2025, а строк його оплати сплив 26.03.2025, тоді як акт про виконання зобов`язань за березень 2025 року відповідно до пункту 8.8 Договору вважається погодженим з 28.04.2025, а строк його оплати сплив 13.05.2025. Посилаючись на пункт 11.3 Договору, позивач повідомив відповідача про розірвання Енергосервісного договору №22 від 15.09.2023 з моменту отримання ним відповідного повідомлення. Також у вказаному повідомленні позивач заявив вимогу про сплату несплаченої частини ціни Договору в розмірі 7 646 359,40 грн протягом 30 робочих днів з дня отримання повідомлення відповідно до пункту 11.5 Договору. Звертаючись до суду з позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСКО ЮА" посилалося на те, що ним на виконання умов Енергосервісного договору №22 від 15.09.2023 у лютому та березні 2025 року надано послуги енергосервісу, складено та направлено відповідачу акти про виконання зобов`язань і протоколи розрахунку скорочення рівня споживання теплової енергії, однак останній вартість наданих послуг не оплатив, у зв`язку з чим позивач просив стягнути з відповідача 225 430,37 грн основного боргу, 34 845,36 грн пені, 4 131,37 грн трьох відсотків річних та 7 332,89 грн інфляційних втрат. Місцевий господарський суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та надавши оцінку поданим доказам, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСКО ЮА". При цьому суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів виконання робіт за Енергосервісним договором №22 від 15.09.2023 у повному обсязі та у строки, визначені договором. Суд виходив із того, що матеріали справи не містять доказів передачі та погодження проєктної документації, передачі виконавчої документації, а також доказів виконання та передачі робіт відповідно до погоджених сторонами умов договору. Крім того, суд врахував, що акти виконання зобов`язань за 2025 рік відповідачем не підписувалися, а Гуманітарним відділом Ківерцівської міської ради було реалізовано право на одностороннє розірвання договору у зв`язку з невиконанням виконавцем своїх договірних зобов`язань. З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача основної заборгованості та відповідно пені, 3 % річних та інфляційних втрат. Натомість, з такими доводами та власне висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може з огляду на таке. За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)). У відповідності до пункту 1 статті 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд. Як встановлено статтею 67 Господарського кодексу України (далі - ГК України) (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Приписами статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно частини першої статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Пунктом 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Суд звертає увагу, що свобода договору як одна із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України) є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Однак останні у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий у силу прямої вказівки акта законодавства, а також, якщо ці відносини врегульовані імперативними нормами (пункт 24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду про необхідність оцінки спірних правовідносин виключно крізь призму виконання окремих робіт та наявності проектно-технічної документації. Фактично суд першої інстанції проігнорував погоджений сторонами механізм прийняття результатів енергосервісу та виникнення обов`язку з оплати, підмінивши його дослідженням обставин, які за встановлених умов договору не могли впливати на факт виникнення у відповідача обов`язку здійснити оплату. Так, за змістом статті 1 Закону України "Про запровадження нових інвестиційних можливостей, гарантування прав та законних інтересів суб`єктів підприємницької діяльності для проведення масштабної енергомодернізації" (далі - Закон) предметом енергосервісного договору є здійснення енергосервісу, а його оплата здійснюється за рахунок досягнутого скорочення споживання та/або витрат на оплату паливно-енергетичних ресурсів порівняно із споживанням (витратами) за відсутності таких заходів. У постанові Верховного Суду від 16.09.2025 у справі №910/15907/24 зазначено, що наведений Закон є спеціальним законодавчим актом, який поширюється на правовідносини у сфері енергосервісу та регулює відносини, що виникають під час виконання енергосервісних договорів, а відтак правова природа енергосервісного договору характеризується тим, що економічний результат у вигляді досягнутого скорочення споживання енергоресурсів є визначальним елементом таких правовідносин, а механізм розрахунків сторін безпосередньо пов`язаний із досягненням відповідного енергоефективного ефекту. Таким чином, під час вирішення спору про стягнення плати за енергосервіс суд повинен встановити насамперед обставини, пов`язані з виникненням у замовника обов`язку здійснити оплату відповідно до умов укладеного сторонами договору та спеціального законодавства, а також надати оцінку погодженому сторонами порядку прийняття результатів енергосервісу і здійснення розрахунків. Натомість місцевий господарський суд фактично зосередився на дослідженні питань щодо повноти виконання окремих енергозберігаючих заходів, наявності проектно-технічної документації та можливості дострокового припинення договору, залишивши поза належною оцінкою умови договору, які регулюють порядок погодження актів про виконання зобов`язань та виникнення у замовника обов`язку з оплати наданого енергосервісу. Вирішуючи питання щодо наявності у відповідача обов`язку з оплати послуг енергосервісу за лютий та березень 2025 року, колегія суддів виходить із такого. Як уже зазначалося вище, пунктом 8.5 Договору передбачено обов`язок Виконавця після закінчення розрахункового періоду направити Замовнику акт про виконання зобов`язань та протокол розрахунку скорочення рівня споживання теплової енергії. Відповідно до пункту 8.6 Договору, Замовник зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дня надходження акта розглянути та підписати його. Пунктом 8.8 Договору сторони погодили, що у випадку, якщо Замовник протягом трьох робочих днів з дня надходження акта про виконання зобов`язань безпідставно не підпише його та не надасть письмових причин, які фактично або юридично унеможливлюють підписання такого акта, акт вважається погодженим та підписаним Замовником, а платіж за відповідний розрахунковий період підлягає сплаті Виконавцю протягом десяти робочих днів. Отже, сторонами погоджено спеціальний порядок прийняття результатів енергосервісу та виникнення обов`язку з оплати, який є обов`язковим для сторін відповідно до статті 629 ЦК України. Як встановлено судом апеляційної інстанції, акт про виконання зобов`язань та протокол розрахунку скорочення рівня споживання теплової енергії за лютий 2025 року були направлені позивачем відповідачу листом №05-03 від 05.03.2025 та отримані останнім 10.03.2025. Крім того, акт про виконання зобов`язань та протокол розрахунку скорочення рівня споживання теплової енергії за березень 2025 року були направлені відповідачу листом №05-04/1 від 05.04.2025 та отримані ним 23.04.2025. Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи поштовими документами та відповідачем не спростовані. Водночас матеріали справи не містять доказів того, що після отримання зазначених актів відповідач у строки, визначені пунктом 8.8 Договору, надав позивачу письмові мотивовані заперечення щодо результатів енергосервісу, методики розрахунків або інших обставин, які б унеможливлювали підписання актів про виконання зобов`язань. Зважаючи на наведене, акти про виконання зобов`язань за лютий та березень 2025 року відповідно до пункту 8.8 Договору вважаються погодженими та підписаними Замовником, а тому у відповідача виник обов`язок здійснити оплату вартості наданого енергосервісу. Разом з тим, посилання місцевого господарського суду на відсутність у матеріалах справи доказів передачі проєктної документації, виконавчої документації та виконання окремих заходів енергосервісу не можуть бути визнані належною підставою для відмови у задоволенні позову. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом даного спору є стягнення заборгованості за послуги енергосервісу, надані у лютому та березні 2025 року, на підставі актів про виконання зобов`язань та протоколів розрахунку скорочення рівня споживання теплової енергії, направлених відповідачу відповідно 05.03.2025 та 05.04.2025. При цьому матеріалами справи підтверджується, що зазначені документи були отримані відповідачем 10.03.2025 та 23.04.2025, однак протягом установленого пунктом 8.8 Договору триденного строку відповідач не надав позивачу жодних письмових зауважень, заперечень чи повідомлень про наявність обставин, які фактично або юридично унеможливлювали б підписання актів про виконання зобов`язань та здійснення розрахунків. Більше того, після отримання актів відповідач не лише не скористався передбаченим договором правом на подання мотивованих заперечень, а й залишив без відповіді претензію №1 від 29.07.2025, отриману ним 01.08.2025, а також повторну претензію №15.08 від 15.08.2025, отриману 18.08.2025, в яких позивач прямо посилався на наявність заборгованості за лютий та березень 2025 року та вимагав її погашення. Поряд з цим, колегія суддів також враховує, що відповідач протягом жовтня 2023 року - грудня 2024 року приймав результати енергосервісу, підписував акти про виконання зобов`язань та протоколи розрахунку скорочення рівня споживання теплової енергії, а також здійснював оплату за Договором, чим фактично підтвердив прийнятність погодженого сторонами механізму виконання Договору та проведення розрахунків. Водночас подальше посилання відповідача на обставини, які були або повинні були бути йому відомі протягом усього періоду виконання договору та не перешкоджали прийняттю результатів енергосервісу і здійсненню оплат у попередніх розрахункових періодах, свідчить про непослідовність його поведінки та суперечить доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), в основі якої лежить принцип добросовісності. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що після настання правових наслідків, прямо передбачених пунктом 8.8 Договору, обставини щодо наявності чи відсутності окремої проєктної або виконавчої документації самі по собі не спростовують факту погодження актів про виконання зобов`язань та виникнення у відповідача обов`язку здійснити оплату вартості енергосервісу за відповідні розрахункові періоди. Разом з тим, колегія суддів враховує, що на підтвердження виконання умов Енергосервісного договору №22 від 15.09.2023 позивачем до суду апеляційної інстанції подано ескізний проєкт капітального ремонту фасадів об`єкта енергосервісу, робочий проєкт реконструкції системи опалення із влаштуванням системи автоматичного регулювання теплового потоку, документи щодо проведення опису встановленого майна, акти про недопуск представників виконавця до об`єкта енергосервісу, акт одностороннього опису та фіксації встановленого майна, а також фотоматеріали встановленого обладнання та виконаних робіт. Дослідивши зазначені докази у сукупності, суд дійшов висновку, що вони підтверджують здійснення позивачем заходів енергосервісу на об`єкті та спростовують висновок місцевого господарського суду про відсутність доказів розроблення проєктної документації, виконання передбачених договором робіт та належної фіксації результатів їх виконання, оскільки зміст поданих документів корелює з умовами Енергосервісного договору №22 від 15.09.2023 та погодженим сторонами переліком заходів енергосервісу. При цьому колегія суддів враховує, що місцевий господарський суд, відмовивши у задоволенні клопотання про витребування відповідних документів під час розгляду справи, у подальшому поклав їх відсутність в основу висновку про недоведеність позовних вимог, що не узгоджується із засадами змагальності сторін та принципом справедливого судового розгляду. Колегія суддів також не погоджується і з висновком місцевого господарського суду про реалізацію відповідачем права на одностороннє розірвання Енергосервісного договору №22 від 15.09.2023. Так, в оскаржуваному рішенні зазначено, що Гуманітарним відділом Ківерцівської міської ради було реалізовано право на одностороннє розірвання договору у зв`язку з невиконанням виконавцем своїх договірних зобов`язань, тоді як апеляційним судом встановлено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів направлення відповідачем позивачу повідомлення про односторонню відмову від договору, його змісту, дати складення, а також доказів отримання такого повідомлення позивачем. Натомість наявні у справі докази свідчать про інше, а саме про направлення саме позивачем повідомлення №11-09 від 11.09.2025 про одностороннє розірвання Енергосервісного договору на підставі пункту 11.3 Договору у зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошових зобов`язань понад 60 календарних днів, а відтак висновок місцевого господарського суду про припинення спірних договірних відносин з ініціативи відповідача не ґрунтується на належних доказах, наявних у матеріалах справи. При цьому з матеріалів справи вбачається, що відповідно до акта про виконання зобов`язань та протоколу розрахунку скорочення рівня споживання теплової енергії за лютий 2025 року вартість послуг енергосервісу, яка підлягала оплаті відповідачем, становила 102 332,67 грн. Водночас відповідно до акта про виконання зобов`язань та протоколу розрахунку скорочення рівня споживання теплової енергії за березень 2025 року вартість послуг енергосервісу становила 123 097,70 грн. Загальний розмір заборгованості відповідача за надані позивачем послуги енергосервісу за лютий та березень 2025 року становить 225 430,37 грн. Відповідно до статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Враховуючи встановлені обставини отримання відповідачем актів про виконання зобов`язань та протоколів розрахунку скорочення рівня споживання теплової енергії за лютий і березень 2025 року, ненадання ним у передбачений пунктом 8.8 Енергосервісного договору №22 від 15.09.2023 строк будь-яких письмових заперечень щодо їх змісту, настання погоджених сторонами правових наслідків у вигляді визнання зазначених актів погодженими та підписаними, а також відсутність доказів виконання відповідачем обов`язку з оплати наданих послуг енергосервісу, колегія суддів дійшла висновку, що заборгованість Гуманітарного відділу Ківерцівської міської ради перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕСКО ЮА" за лютий 2025 року у сумі 102 332,67 грн та за березень 2025 року у сумі 123 097,70 грн, а загалом у розмірі 225 430,37 грн, є доведеною належними та допустимими доказами, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Щодо вимог про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено факт невиконання відповідачем обов`язку щодо оплати наданих послуг енергосервісу у строки, визначені Енергосервісним договором №22 від 15.09.2023, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для застосування до відповідача передбачених договором та законом наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання. Так, пунктом 10.5 Енергосервісного договору №22 від 15.09.2023 передбачено, що у разі прострочення Замовником виконання грошових зобов`язань за Договором він зобов`язаний сплатити Виконавцю пеню у розмірі 0,1 % суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені в сумі 34 845,36 грн, колегія суддів встановила, що його виконано відповідно до умов Договору та вимог чинного законодавства, а тому вимога про її стягнення є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Крім того, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних у розмірі 4 131,37 грн та інфляційних втрат у розмірі 7 332,89 грн, колегія суддів встановила, що такий розрахунок є арифметично правильним, відповідає вимогам статті 625 ЦК України та обставинам справи, а тому зазначені позовні вимоги також підлягають задоволенню. Таким чином, висновки місцевого господарського суду про недоведеність позовних вимог не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, оскільки ґрунтуються на неправильному визначенні предмета доказування, неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи та неналежній оцінці наявних у матеріалах справи доказів, які в їх сукупності підтверджують обґрунтованість заявлених позовних вимог у повному обсязі. Згідно з частинами 1, 3 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Апеляційний господарський суд зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертається загалом до категорії стандарту доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Колегія суддів звертає увагу, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Згідно з пунктами 1, 3-4 частини першої статті 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду першої інстанції встановленим обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення Господарського суду Волинської області від 10.03.2026 у справі №903/1106/25 прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду першої інстанції встановленим обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, з огляду на що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСКО ЮА" слід задоволити, а рішення місцевого господарського суду скасувати, прийнявши нове рішення, яким позов задоволити. При цьому судові витрати, передбачені статтею 123 ГПК України, у відповідності до вимог статті 129 ГПК України покладаються на відповідача. Керуючись ст. ст. 129, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСКО ЮА" задоволити.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 10.03.2026 у справі №903/1106/25 скасувати. Прийняти нове рішення. "Позов задоволити. Стягнути з Гуманітарного відділу Ківерцівської міської ради (45201, Волинська обл., Луцький р-н, м. Ківерці, вул. Киричука, 1, код ЄДРПОУ 43375352) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСКО ЮА" (03191, м. Київ, вул. Ломоносова, буд. 56, кв. 52, код ЄДРПОУ 41543652) 225 430,37 грн (двісті двадцять п`ять тисяч чотириста тридцять гривень 37 копійок) основного боргу, 34 845,36 грн (тридцять чотири тисячі вісімсот сорок п`ять гривень 36 копійок) пені, 4 131,37 грн (чотири тисячі сто тридцять одна гривня 37 копійок) 3% річних, 7 332,89 грн (сім тисяч триста тридцять дві гривні 89 копійок) інфляційних втрат та 3260,88 грн (три тисячі двісті шістдесят гривень 88 копійок) судового збору. Видати наказ."

3. Стягнути з Гуманітарного відділу Ківерцівської міської ради (45201, Волинська обл., Луцький р-н, м. Ківерці, вул. Киричука, 1, код ЄДРПОУ 43375352) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСКО ЮА" (03191, м. Київ, вул. Ломоносова, буд. 56, кв. 52, код ЄДРПОУ 41543652) 4891,32 грн (чотири тисячі вісімсот дев`яносто одна гривня 32 копійки) судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуюча суддя Коломис В.В. Суддя Романюк Ю.Г. Суддя Саврій В.А.