Постанова 4873 № 910/13571/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "21" травня 2026 р. Справа№ 910/13571/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Мальченко А.О. суддів: Михальської Ю.Б. Тищенко А.І. при секретарі судового засідання Линник А.М., розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Укртелеком» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі № 910/13571/25 (суддя Бондарчук В.В.) за позовом Київської міської ради до Акціонерного товариства «Укртелеком» про стягнення 923 357,36 грн, за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, - ВСТАНОВИВ: Київська міська рада (далі також - Рада) звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства «Укртелеком» (далі також - Товариство) про стягнення 923357,36 грн - безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,9713 га (кадастровий номер 8000000000:79:485:0009) на вулиці Сірка Івана, 2 у Голосіївському районі міста Києва за період з 15.06.2021 по 24.03.2025. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як власник об`єкта нерухомого майна, користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, за відсутності оформленого на те права, не сплачуючи за користування землею кошти у повному обсязі, внаслідок чого без достатньої правової підстави за рахунок власника - територіальної громади міста Києва в особі Київради, набув кошти у вигляді несплаченої орендної плати у розмірі 923 357,36 грн (3 279 171,33 грн - 2 355 813,97 грн), які підлягають поверненню власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України). Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 позов Київської міської ради задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства «Укртелеком» на користь Київської міської ради 923 357,36 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,9713 га (кадастровий номер 8000000000:79:485:0009) на вулиці Сірка Івана, 2 у Голосіївському районі міста Києва та 11 080,29 грн судового збору. Рішення суду першої інстанції мотивовано нормами статей 11, 1212, 1214 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України), статей 79-1, 93, 96, 120, 206 Земельного кодексу України (далі також - ЗК України), статей 12, 13, 18, 23 Закону України «Про оцінку земель», статті 21 Закону України «Про оренду землі», статей 288, 289 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), а також встановленими судом обставинами використання у період з 15.06.2021 (державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:485:0009) до 24.03.2025 (до моменту реєстрації права оренди на цю земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) земельної ділянки комунальної власності за відсутності доказів набуття у встановленому законом порядку права користування земельною ділянкою, на якій розміщено належну Товариству нерухомість. Не погодившись із прийнятим рішенням суду, Акціонерне товариство «Укртелеком» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. У поданій апеляційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі № 910/13571/25 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі. Вважає, що суд першої інстанції не надав правової оцінки ключовим аргументам Товариства та не зазначив причин незастосування ст. 8 ЦК України та аналогії закону до спірних правовідносин сторін, що свідчить про порушення принципу належного здійснення правосуддя та ст. 238 ГПК України. Суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що Закон №3050-IX звільнив суб`єктів господарювання від сплати за землю у період з 01.03.2022 по 31.12.2022, що вказує на відсутність «звичайних умов» отримання доходу Радою як власником земельної ділянки. Товариство не могло зберегти кошти, обов`язок сплати яких був скасований законом. Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що Рада не дотрималась принципу добросовісності та заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium). Так, Рада діє всупереч своїй попередній практиці та власним нормативним актам (рішення № 5450/5491), якими запроваджено пільги за 2022 рік, що є неприпустимим у цивільному обороті. Розраховуючи розмір безпідставно збережених коштів, суд першої інстанції неправильно визначив ставку орендної плати. За доводами Товариства, має застосовуватись ставка на рівні 3%, оскільки саме така ставка визначена у п. 5.3 Додатка № 3 до рішення №242/5629. 13.03.2026 через підсистему «Електронний Суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив, у якому Рада просить залишити апеляційну скаргу Товариства без задоволення, а оскаржуване рішення суду, - без змін. Вважає, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджено обставини спору та до встановлених обставин застосовано норми матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини сторін. Зауважує, що Київська міська рада правомірно включила період з 01.03.2022 по 31.12.2022 до своїх розрахунків суми, яка підлягає стягненню в межах даної справи, адже відповідач в цей період не являвся власником, постійним користувачем або орендарем Земельної ділянки, що виключає застосування норми абзацу 1 підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Також, судом першої інстанції при розрахунку розміру безпідставно збережених коштів правильно визначено ставку орендної плати, а саме, на рівні 5%, а не 3%, оскільки норма пункту 5.3 Додатку 3 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 не може бути застосована до спірних правовідносин сторін. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2026 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртелеком» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі № 910/13571/25 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючої судді Мальченко А.О., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б. та призначено її розгляд на 21.05.2026. У судовому засіданні 21.05.2026 взяли участь представники позивача та відповідача. Представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги у зв`язку з безпідставністю та необґрунтованістю її доводів. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду, - без змін. 21.05.2026 у судовому засіданні колегією суддів було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Обговоривши доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства «Укртелеком», відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши докази наявні у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №447480817 від 13.10.2025, АТ «Укртелеком» на підставі свідоцтва про право власності від 11.05.2006 належить нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сірка Івана, будинок 2, зокрема: - будівля складу паливно-мастильних матеріалів (літера «Н») загальною площею 13,2 кв. м. (номер відомостей про речове право: 53545689); - технічний будинок цеху (літера «Ж») загальною площею 125,3 кв.м. (номер відомостей про речове право: 53544558); - адміністративний будинок №1 (літера «В») загальною площею 60,4 кв.м. (номер відомостей про речове право: 53543756); - технічний будинок (літера «З») загальною площею 449,6 кв.м. (номер відомостей про речове право: 53544776); - будівля дизельної (літера «И») загальною площею 43,7 кв.м. (номер відомостей про речове право: 53544988); - будівля туалету (літера «О») загальною площею 4 кв.м. (номер відомостей про речове право: 53545887); - будівля складу кабельної продукції та ЛСЦ (літера «К») загальною площею 123,2 кв.м. (номер відомостей про речове право: 53545178); - нежитлова будівля громадського призначення (літера «А») загальною площею 415,8 кв.м. (номер відомостей про речове право: 53540669); - адміністративний будинок №2 (літера «Г») загальною площею 95,7 кв.м. (номер відомостей про речове право: 53544034); - будівля гаражу (літера «Б») загальною площею 374,3 кв.м. (номер відомостей про речове право: 53543312); - нежитлова будівля громадського призначення (літера «Л») загальною площею 231,3 кв.м. (номер відомостей про речове право:53545504); - нежитлова будівля громадського призначення (літера «Д») загальною площею 98,7 кв.м. (номер відомостей про речове право: 53544362); - будівля складу (літера «М») загальною площею 40,3 кв.м. (номер відомостей про речове право: 53546179). 31.01.2024 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності АТ «Укртелеком» на вказане вище нерухоме майно. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0000357772025 державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:485:0009 площею 0,9713 га за адресою: вул. Сірка Івана, 2 у Голосіївському районі міста Києва, цільове призначення: 02.10 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, проведена 15.06.2021 Відділом у Шаргородському районі Головного управлінням Держгеокадастру у Винницькій області на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 13.02.2024. Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №442669190 від 09.09.2025 територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради є власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:485:0009. 21.11.2024 Київська міська рада прийняла рішення №406/10214 «Про передачу Акціонерному товариству «Укртелеком» земельної ділянки в оренду на вул. Івана Сірка, 2 у Голосіївському районі міста Києва», яким у тому числі, вирішено передати АТ «Укртелеком», за умови виконання пункту 3 цього рішення, в оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,9713 га (кадастровий номер 8000000000:79:485:0009) для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (код виду цільового призначення - 02.10) на вул. Івана Сірка, 2 у Голосіївському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку із набуттям права власності на нерухоме майно (право власності на нерухоме майно зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 31.01.2024, номери відомостей про речове право: 53545689, 53544558, 53543756, 53544776, 53544988, 53545887, 53545178, 53540669, 53544034, 53543312, 53545504, 53544362, 53546179). 25.03.2025 між Київрадою (далі - орендодавець) та АТ «Укртелеком» (далі - орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано в реєстрі за №978, та відповідно до якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 21.11.2024 №406/10214 передав, а орендар прийняв в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:79:485:0009) загальною площею 0,9713 га за адресою: вул. Івана Сірка, 2 у Голосіївському районі м. Києва, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (код виду цільового призначення - 02.10). Згідно з Інформаційною довідкою від 09.09.2025 №442669190 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, договір оренди зазначеної земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.03.2025. За доводами Ради, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:485:0009 площею 0,9713 га за адресою: вул. Івана Сірка, 2 у Голосіївському районі міста Києва сформована та є об`єктом цивільних прав у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України 15.06.2021, доцільно стягнути з АТ «Укртелеком» безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності з 15.06.2021 до 24.03.2025 (до моменту реєстрації права оренди на цю земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). За розрахунком Ради, загальний розмір безпідставно утриманих коштів за фактичне користування земельною ділянкою у період з 15.06.2021 по 24.03.2025 складає 3279171,33 грн, з яких: 286835,90 грн у період з 15.06.2021 по 31.12.2021; 575823,07 грн у період з 01.01.2022 по 31.12.2022; 662206,01 грн у період з 01.01.2023 по 31.12.2023; 106488,52 грн у період з 01.01.2024 по 25.02.2024; 1266886,41 грн у період з 26.02.2024 по 31.12.2024; 380931,42 грн у період з 01.01.2025 по 24.03.2025. Згідно з інформацією Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (лист від 16.10.2025 за вих. №1759/5/31-00-04-02-03-05) станом на 15.10.2025 АТ «Укртелеком» подало податкові декларації з плати за землю за період 2021-2025 роки: за 2021 рік - 917 745,85 грн (з розбивкою рівними частками щомісяця по 76 478,82 грн та грудень - 76 478,83 грн), відтак, за період з 15.06.2021 по 31.12.2021 сплачено 499 661,62 грн; за 2022 рік - 95 970,52 грн; за 2023 рік - 662 206,01 грн; за 2024 рік - 865 605,17 грн; за 2025 рік - 232 370,65 грн (за січень - 83 761,51 грн, за лютий - 83 761,51 грн та за березень (по 24.03.2025) - 64 847,63 грн, що разом складає 2 355 813,97 грн. Предметом спору у справі, що переглядається є вимога Ради стягнути з Товариства безпідставно збережені кошти, з огляду на користування Товариством спірною земельною ділянкою без укладеного договору оренди у період з 15.06.2021 по 24.03.2025 у розмірі 923357,36 грн (3 279 171,33 грн - 2 355 813,97 грн). Заперечуючи проти позовних вимог, Товариство вказує на добровільну та повну сплату ним грошових коштів у спірний період за користування спірною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів на неї. Розглядаючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність фактичних та правових підстав для задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду. Так, статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Згідно з частиною 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відповідно до частини 2 статті 1212 ЦК України набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави майно відшкодовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. За змістом статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України. Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, адже набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна. Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Частинами 1 та 2 статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Відповідно до пункту в) частини 1 статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату. За змістом частини 1 статті 120 ЗК України, у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. Згідно із ч. 11 ст. 120 ЗК України, якщо об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об`єкта нерухомого майна зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу. Статтею 125 ЗК України закріплено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем сформованої земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності. Власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна. Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд у постанові від 15.12.2021 у справі №924/856/20. Набувач нерухомого майна, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшує свої доходи, а власник земельної ділянки (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати). До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України, постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, постанова Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17. Отже, для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави. Встановлення саме таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі. Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0000357772025 державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:485:0009 площею 0,9713 га за адресою: вул. Сірка Івана, буд. 2 у Голосіївському районі міста Києва, цільове призначення: 02.10 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, проведена 15.06.2021, при цьому власником цієї земельної ділянки є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради. АТ «Укртелеком» на підставі свідоцтва про право власності від 11.05.2006 (право власності на нерухоме майно зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 31.01.2024, номери відомостей про речове право: 53545689, 53544558, 53543756, 53544776, 53544988, 53545887, 53545178, 53540669, 53544034, 53543312, 53545504, 53544362, 53546179) є власником нерухомого майна: будівля складу паливно-мастильних матеріалів (літера «Н») загальною площею 13,2 кв. м; технічний будинок цеху (літера «Ж») загальною площею 125,3 кв.м.; адміністративний будинок №1 (літера «В») загальною площею 60,4 кв.м.; технічний будинок (літера «З») загальною площею 449,6 кв.м.; будівля дизельної (літера «И») загальною площею 43,7 кв.м.; будівля туалету (літера «О») загальною площею 4 кв.м.; будівля складу кабельної продукції та ЛСЦ (літера «К») загальною площею 123,2 кв.м.; нежитлова будівля громадського призначення (літера «А») загальною площею 415,8 кв.м.; адміністративний будинок №2 (літера «Г») загальною площею 95,7 кв.м.; будівля гаражу (літера «Б») загальною площею 374,3 кв.м.; нежитлова будівля громадського призначення (літера «Л») загальною площею 231,3 кв.м.; нежитлова будівля громадського призначення (літера «Д») загальною площею 98,7 кв.м.; будівля складу (літера «М») загальною площею 40,3 кв.м., яке розташоване у місті Києві, вулиця Івана Сірка, будинок

2. Матеріалами справи також підтверджується, що договір оренди земельної ділянки укладено 25.03.2025 за №978 та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право відповідача користування зазначеною земельною ділянкою теж 25.03.2025. Враховуючи встановлене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Товариство у період з 15.06.2021 (державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:485:0009) до 24.03.2025 (до моменту реєстрації права оренди на цю земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) користувався земельною ділянкою комунальної власності (кадастровий номер 8000000000:79:485:0009 площею 0,9713 га за адресою: вулиця Сірка Івана, будинок 2 у Голосіївському районі міста Києва), на якій розташоване нерухоме майно, що належить АТ «Укртелеком» на праві власності, без оформлення правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку. Згідно із частинами 1-5 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру №НВ-0000357772025 земельна ділянка, на якій розташований об`єкт нерухомого майна АТ «Укртелеком», і за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати, сформована з 15.06.2021 (визначено її площу і межі), їй присвоєно кадастровий номер 8000000000:79:485:0009, відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру, а відтак, може бути об`єктом цивільних прав. Враховуючи викладене, суд першої інстанції мотивовано виходив з того, що спір у справі стосується сформованої земельної ділянки, що має конкретну площу, грошову оцінку. Отже, оскільки під час розгляду спору судом було встановлено, що Рада є власником сформованої земельної ділянки, на якій розташовано належне Товариству майно, то, з огляду на укладення договору оренди щодо цієї земельної ділянки лише 25.03.2025, суд першої інстанції правильно виснував, що Товариство здійснюючи фактичне користування земельною ділянкою комунальної форми власності площею 0,9713 га (кадастровий номер 8000000000:79:485:0009) за адресою: вулиця Сірка Івана, будинок 2 у Голосіївському районі міста Києва, без оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку у період з 15.06.2021 по 24.03.2025, за рахунок власника цієї ділянки - територіальної громади міста Києва в особі Київради, фактично зберіг в себе кошти, які мав сплатити за користування земельною ділянкою. Визначаючи розмір безпідставно збережених коштів, суд першої інстанції правильно керувався нормами статей 12, 13, 18, 20, 23 Закону України «Про оцінку земель», статті 21 Закону України «Про оренду землі» та пункту 289.1 ПК України. Так, відповідно до статті 12 Закону України «Про оцінку земель» нормативно-методичне регулювання оцінки земель здійснюється у відповідних нормативно-правових актах, що встановлюють порядок проведення оцінки земель, організації і виконання землеоціночних робіт, склад і зміст технічної документації та звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, вимоги до них, порядок їх виконання. Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Відповідно до абзацу 1 пункту 289.1 ПК України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5-7 років (стаття 18 Закону України «Про оцінку земель»). Згідно з положеннями частини 3 статті 23 цього Закону витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (частина 3 статті 21 Закону України «Про оренду землі»). Відповідно до частини другої статті 20 та частини третьої статті 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок №1051), про що зазначено в пункті 2 розділу III Порядку №

489. Суд першої інстанції слушно зауважив, що земельне законодавство, й зокрема стаття 20 Закону України «Про оцінку земель», не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі. При цьому, витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі «реального часу», тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула (такі правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 29.05.2020 у справі №922/2843/19, від 07.07.2020 у справі №922/3208/19). Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України. Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області від 24.10.2025 №18-10-0.332-10428/2-25, 26.02.2024 Державним кадастровим реєстратором внесено відомості (зміни до них) в частині цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:485:0009, а саме з « 13.01 Для розміщення та експлуатації об`єктів і споруд телекомунікацій» на « 02.10 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури». Також, ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області у цьому листі зазначено, що згідно з даними Державного земельного кадастру, відповідно до витягів з нормативної грошової оцінки, що надавалися заявникам в порядку надання адміністративної послуги, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:485:0009 у 2021 році становила - 17 449 183,83 грн; нормативна грошова оцінка зазначеної земельної ділянки у 2023 році становила - 22 073 533,80 грн. Крім того, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за наведеною формулою (пункт 289.2 статті 289 ПК України). Відповідно до офіційної інформації, розміщеної Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру (https://land.gov.ua/derzhgeokadastr-povidomlyaye-pro-indeksacziyu-normatyvnoyi-groshovoyi-oczinky-zemel-za-2024-rik/) значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2024 рік становить 1,12 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь). Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у розрізі років становить: 2023 рік - 1,051 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь); 2022 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,15 (для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь); 2021 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення). Відтак, суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку про те, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:485:0009 за 2022 рік становить 19 194 102,21 грн (17 449 183,83*1,1, де нормативно-грошова оцінка земельної ділянки за 2021 рік - 17 449 183,83 грн; коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2021 рік - 1,1). Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 29.10.2024 №НВ-0002663302024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:485:0009 на дату проведення 27.02.2024 становить 29 914 866,24 грн. Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 10.02.2025 №НВ-0000357772025 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:485:0009 на 2025 рік становить 33 503 606,53 грн. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ставка орендної плати визначається: за період з 15.06.2021 по 31.12.2021 відповідно до відповідно до додатку 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2021 рік» від 24.12.2020 №24/24; за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 відповідно до додатку 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2022» від 09.12.2021 №3704/3745; у період з 01.01.2023 по 31.12.2023 відповідно до додатку 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2023 рік» від 08.12.2022 № 5828/5869; у період з 01.01.2024 по 25.02.2024 відповідно до додатку 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2024 рік» від 14.12.2023 №7531/7572, в яких визначені розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки), зокрема до земель з видом цільового призначення - 13.01 Для розміщення та експлуатації об`єктів і споруд телекомунікацій, застосовується ставка орендної плати - 3%. Крім того, ставка орендної плати визначається: за період з 26.02.2024 по 31.12.2024 відповідно до додатку 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2024 рік» від 14.12.2023 №7531/7572; у період з 01.01.2025 по 24.03.2025 відповідно до додатку 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2025» від 05.12.2024 №426/10234, в яких визначені розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки), зокрема до земель з видом цільового призначення - 02.10 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (нежитлове використання), застосовується ставка орендної плати - 5%. Перевіривши наданий Радою розрахунок безпідставно збережених коштів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що він є арифметично правильним, відповідає розмірам нормативно-грошової оцінки спірної земельної ділянки, а також ставкам земельного податку, визначеним у відповідних рішеннях Ради. Отже, у період з 15.06.2021 по 24.03.2025 (до моменту реєстрації права оренди на цю земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) відповідач повинен був сплатити орендну плату у загальному розмірі 3279171,33 грн, в тому числі: за період з 15.06.2021 по 31.12.2021 - 286835,90 грн; за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 - 575823,07 грн; за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 - 662206,01 грн; за період з 01.01.2024 по 25.02.2024 - 106488,52 грн; за період з 26.02.2024 по 31.12.2024 - 1266886,41 грн; за період з 01.01.2025 по 24.03.2025 - 380931,42 грн. Водночас, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, АТ «Укртелеком» за 2021-2025 роки сплатило земельний податок на землю у загальному розмірі 2355813,97 грн, що підтверджується листом Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність фактичних та правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою площею 0,9713 га (кадастровий номер 8000000000:79:485:0009) у розмірі 923357,36 грн (3 279 171,33 грн - 2 355 813,97 грн). Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності. Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства «Укртелеком», колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається. Колегія суддів відхиляє доводи Товариства про необхідність застосування до спірних правовідносин сторін ст. 8 ЦК України, а також щодо наявності підстав для застосування підпункту 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Так, за змістом ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права). На переконання Товариства спірні правовідносини щодо стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою в умовах воєнного стану не мають прямого нормативного врегулювання у межах глави 83 ЦК України. Водночас, податкове законодавство спеціально визначило правовий режим плати за землю у відповідний період та встановило звільнення від її нарахування і сплати. За наявності такої прогалини у цивільно-правовому регулюванні та з урахуванням подібності правової природи відповідних платежів норми Податкового кодексу України підлягають застосуванню за аналогією закону відповідно до статті 8 ЦК України. Вирішення цього спору виключно на підставі положень цивільного законодавства, прийнятого у 2003 році та сформованого для умов мирного часу, без урахування спеціального правового режиму воєнного стану, не забезпечує справедливого підходу до визначення обов`язку зі сплати плати за землю у період, коли юридичних осіб було законодавчо звільнено від земельного податку та орендної плати. У період з 01.03.2022 по 31.12.2022 діяла державна підтримка суб`єктів господарювання шляхом внесення змін до Податкового кодексу України, що передбачала звільнення від сплати за землю, а отже розмір орендної плати фактично становив 0,00 грн. За таких умов, за доводами Товариства, відсутній сам факт безпідставного збереження коштів за рахунок Київської міської ради, оскільки не існувало обов`язку їх сплати. Застосування аналогії закону або аналогії права відповідно до статті 8 ЦК України у цьому випадку забезпечило б реалізацію приписів статті 13 Конституції України щодо рівності суб`єктів права власності, захисту прав учасників господарювання та соціальної спрямованості економіки. Доводи Товариства про наявність підстав для застосування норм статті 8 ЦК України ґрунтуються на помилковому розумінні норм, якими врегульовано спірні правовідносини сторін. Як убачається з матеріалів позову та змісту оскаржуваного рішення, спірні правовідносини врегульовані нормами ст. ст. 1212, 1214 ЦК України. Тобто, мають місце кондикційні зобов`язання, які, як уже було зауважено, виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Під час розгляду спору було встановлено, що Товариство у спірний період користувалось спірною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та сплачуючи самостійно визначений розмір земельного податку. Як правильно зауважено апелянтом, ст. 206 ЗК України встановлює, що використання землі в Україні є платним. Одночасно, згаданий у апеляційній скарзі Закон України від 11.04.2023 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» не зупиняє дію ст. 206 ЗК України, а лише зменшує податкове навантаження (встановлює пільгу) для тих, хто у встановленому законом порядку набув статусу орендаря. Разом з цим, статус орендаря спірної земельної ділянки відповідач набув лише у березні 2025 року. Відтак, лише після набуття ним цього статусу, він може користуватись пільгами встановленими з березня 2025 року для орендарів земельної ділянки. Водночас, правовідносини з безпідставного збагачення у зв`язку з використанням землі без правовстановлюючих документів не є тотожними, чи схожими до орендних: у них різні підстави виникнення, правове регулювання та зміст. Спільним є лише порядок обчислення сум, що підлягають стягненню: і для безпідставно збережених коштів, і для орендної плати встановлено єдиний порядок обчислення, а саме, із застосуванням нормативно-грошової оцінки земельної ділянки та ставки орендної плати. При цьому, підставою для стягнення орендних платежів є укладений між сторонами договір та визначені у ньому розмір орендної плати, строк її внесення, а також наявність законодавчо встановлених пільг, у тому числі, встановлених підпунктом 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. А, підставою для стягнення безпідставно збережених коштів, як уже було зауважено, є факт набуття майна без відповідної правової підстави, що і було встановлено судом першої інстанції та не спростовано заявником апеляційної скарги. Отже, підстави для застосування ст. 8 ЦК України, відсутні, оскільки спірні правовідносини сторін урегульовані нормами цивільного права у достатньому обсязі. Водночас, судом першої інстанції надано оцінку щодо можливості застосування підпункту 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України до спірних правовідносин сторін та законно відхилені ним з посиланням на те, що лише власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі, які є платниками земельного податку, а також орендарі земель державної та комунальної власності як платники орендної плати за такі земельні ділянки підпадають під правове регулювання норми підпункту 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Однак, Товариство не є ні орендарем, ні власником, ні постійним користувачем спірної земельної ділянки, що виключає можливість застосування згаданої норми до спірних правовідносин сторін. Безпідставними є посилання Товариства на необхідність застосування до нього ставки на рівні 3% при розрахунку розміру безпідставно збережених коштів, зроблені з посиланням на пункт 5.3 Додатку 3 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві». Відповідно до п. 5.3 ставка земельного податку за земельні ділянки (крім земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир багатоквартирного будинку), які використовуються юридичними і фізичними особами (крім підприємств державної та комунальної власності), в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Разом з цим, для обчислення розміру безпідставно збережених коштів, застосовується саме ставка для орендної плати, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що спірна земельна ділянка перебуває у власності або у постійному користуванні Товариства. Отже, як правильно наголошено у відзиві на апеляційну скаргу, пункт 5.3 Додатку 3 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» не може застосовуватись до спірних правовідносин сторін. Усі інші доводи Товариства колегія суддів відхиляє як такі, що не стосуються суті спірних правовідносин сторін, відтак, не можуть бути враховані під час апеляційного перегляду спору. Колегія суддів також враховує доводи відзиву на апеляційну скаргу у тій мірі, у якій вони узгоджуються з висновками суду, зробленими за наслідками апеляційного провадження. Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника - Акціонерне товариство «Укртелеком». Керуючись ст. ст. 129, 269, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртелеком» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі № 910/13571/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі №910/13571/25 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/13571/25 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України. Повний текст постанови складено 08.06.2026. Головуючий суддя А.О. Мальченко Судді Ю.Б. Михальська А.І. Тищенко