Постанова 4870 № 914/3115/25

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/3115/25 Західний апеляційний господарський суд в складі колегії: Ржепецький В.О. (суддя-доповідач), судді Іванчук С.В., Міліціанов Р.В. розглянув в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Західна Вежа» (вх. ЗАГС 01-06/898/26 від 25.03.2026) на рішення Господарського суду Львівської області (суддя Яворський Б.І.) від 23.02.2026 у справі №914/3115/25 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шевченка 418» до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Західна Вежа» про стягнення 32 736, 39 грн заборгованості ВСТАНОВИВ: До Господарського суду Львівської області звернулося Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шевченка 418» з позовом до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Західна Вежа» про стягнення 32 736,39 грн заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов`язків співвласника, визначених Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» у частині сплати внесків і платежів на утримання належного відповідачу майна (квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2 ) та прибудинкової території, а також заборгованості за споживання електроенергії на загальнобудинкові потреби та послуги з поводження з побутовими відходами. ОСББ вказує, що розмір внесків на утримання будинку та прибудинкової території, затверджений рішеннями загальних зборів співвласників від 04.12.2022, 12.11.2023 та від 29.11.2024, які кооператив відмовляється виконувати. За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань позивачем нараховано 3 250,18 грн - інфляційних втрат та 1002,93 грн - 3% річних, які просить стягнути з відповідача. Господарський суд Львівської області рішенням від 23.02.2026 позовні вимоги задовольнив частково. Стягнув з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Західна Вежа» на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шевченка 418» - 32 274,52 грн заборгованості та 2 422,40 грн судового збору, у задоволенні решти позовних вимог відмовив. Вказане рішення мотивоване тим, що відповідач є власником квартир АДРЕСА_1 та № 220А у будинку за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 418, а тому як співвласник багатоквартирного будинку зобов`язаний виконувати рішення загальних зборів ОСББ «Шевченка 418» та сплачувати встановлені внески і платежі. Судом встановлено, що ОСББ правомірно нарахувало відповідачу за період з грудня 2022 року по вересень 2025 року внески на утримання будинку та інші обов`язкові платежі, які останній не сплатив, унаслідок чого утворилася заборгованість. У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання суд також визнав обґрунтованими вимоги про стягнення інфляційних втрат і 3% річних, тому позов задовольнив частково. Суддя-доповідач Західного апеляційного господарського суду Ржепецький В.О. ухвалою від 30.03.2026 залишив без руху апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Західна Вежа» на рішення Господарського суду Львівської області від 23.02.2026 у справі №914/3115/25; визначив, що недоліки апеляційної скарги мають бути усунуті шляхом подання до апеляційного суду заяви про усунення недоліків апеляційної скарги з належними доказами сплати судового збору у встановленому судом в цій ухвалі розмірі; встановив скаржнику десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги. 08.04.2026 скаржник усунув недоліки апеляційної скарги. Ухвалою суду від 13.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Західна Вежа». Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Західна Вежа» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 23.02.2026 у справі №914/3115/25 в частині задоволених позовних вимог про стягнення 32274,52 грн заборгованості і прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні таких позовних вимог. В апеляційній скарзі покликається на неповідомлення щодо прийнятих загальними зборами ОСББ рішень (протоколи № 2 від 04.12.2022, № 3 від 12.11.2023, № 4 від 29.11.2024), що, на думку апелянта, нівелює його обов`язок зі сплати відповідних внесків. 19.04.2026 через підсистему «Електронний суд» представник позивача Решота В. В. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Західна Вежа" залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Західна Вежа" на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Шевченка 418" витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі 10 000, 00 грн. Відзив обґрунтований тим, що апеляційна скарга є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки єдиним її доводом є твердження про нібито неповідомлення відповідача щодо прийнятих загальними зборами ОСББ «Шевченка 418» рішень, оформлених протоколами № 2 від 04.12.2022, № 3 від 12.11.2023 та № 4 від 29.11.2024, що, на думку апелянта, нівелює обов`язок зі сплати внесків. Водночас відповідач не подав відзиву на позов у суді першої інстанції, не надав жодних доказів та не виклав заперечень по суті спору. Крім того, твердження про неповідомлення є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, оскільки відповідно до пункту 11 Розділу 3 Статуту ОСББ рішення загальних зборів доводяться до відома співвласників шляхом розміщення на інформаційних стендах у місцях загального користування будинку, що підтверджується фотоматеріалами, а також додатково копії рішень надсилалися Відповідачу поштовим зв`язком, що підтверджується реєстрами відправлень АТ «Укрпошта», описами вкладення та фіскальними чеками. Таким чином, позивач вважає, що скаржник був належним чином поінформований про прийняті рішення, а самі рішення загальних зборів є чинними та обов`язковими для всіх співвласників, у зв`язку з чим обов`язок зі сплати внесків виникає безпосередньо із закону та не залежить від факту окремого повідомлення чи позиції співвласника. Крім того, до відзиву на апеляційну скаргу долучено такі докази: списки рекомендованих відправлень, опис вкладень до поштового відправлення повідомлення про загальні збори 04.12.2023 Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Західна Вежа», розміщення рішень загальних зборів у місцях загального користування. Надаючи оцінку можливості долучення наведених доказів до матеріалів справи, колегією суддів враховується таке. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Єдиний винятковий випадок, коли можливе судом апеляційної інстанції, доказів із порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 910/11152/19, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19, від 03.09.2024 у справі № 903/753/22. Отже, подаючи докази, які не були подані до суду першої інстанції, учасник справи повинен мотивувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також зазначити, які саме докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає, були надані суду апеляційної інстанції (постанова Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 910/11152/19). Враховуючи, що позивачем у Відзиві на апеляційну скаргу не зазначено обставин об`єктивної неможливості подання наведених доказів суду першої інстанції, колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання про долучення нових доказів. Інших клопотань чи заяв, в порядку ст. 207 ГПК України, сторонами подано не було. Відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Частиною 13 ст. 8 ГПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи зазначене та те, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення в сумі 32 736, 39 грн, що становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вказана справа підлягає розгляду судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. З огляду на вказане, ухвалою від 13.04.2026 Західний апеляційний господарський суд призначив справу №914/3115/25 до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Апеляційну скаргу розглянуто в межах процесуальних строків, визначених ст. 273 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України). Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, у 2022 році установчими зборами співвласників багатоквартирного будинку №418 було створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шевченка 418» у м. Львові, затверджено cтатут, присвоєно ідентифікаційний код та головою правління обрано Хвесь Ж.Б. У відповідності до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 26.10.2022 проведено реєстраційну дію ОСББ «Шевченка 418», керівник - Хвесь Ж.Б. Статутом передбачено, що метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим статутом (п.1 розділ 2). Завданням та предметом діяльності об`єднання є, зокрема, забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території (п.3 розділу 2 статуту). Рішення загальних зборів об?єднання доводяться до відома співвласників ініціатором загальних зборів шляхом розміщення його тексту в місцях загального користування будинку (розділ 3 статуту, п. 11). Згідно з п. 2 розділу IV статуту ОСББ сплата встановлених загальними зборами об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до ремонтного, резервного фондів у розмірах і в строки, що встановлені загальними зборами, є обов`язковою для всіх співвласників. Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного, ремонтного фондів, встановлюються загальними зборами об`єднання відповідно до законодавства та статуту. Відповідно до п.5.2 статуту співвласник зобов`язаний, серед іншого, виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі. Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОК «ЖБК «Західна Вежа» з 13.07.2022 є власником квартири АДРЕСА_1 (загальною площею 75,9 кв.м.) та з 23.06.2022 - квартири АДРЕСА_2 (загальною площею 75,6 кв.м.), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 відповідно. 04.12.2022 на загальних зборах ОСББ «Шевченка 418» (протокол № 2) прийнято рішення про затвердження кошторису ОСББ на 2023 рік, зокрема, затверджено розмір внеску для власників житлових приміщень у секціях з ліфтом в розмірі 5,70 грн/1 м.кв., житлових приміщень в секціях без ліфту в розмірі 4,60 грн/1 м.кв. Також затверджено відшкодування за послуги з поводження з побутовими відходами у розмірі 1,10 грн/1 м.кв. та разовий добровільний внесок у розмірі 500,00 грн. Встановлено, що внески і платежі сплачуються співвласниками щомісячно, не пізніше « 20» числа поточного місяця, на банківський рахунок ОСББ. 12.11.2023 на загальних зборах ОСББ «Шевченка 418» (протокол № 3) прийнято рішення про затвердження кошторису ОСББ на 2024 рік, зокрема, затверджено розмір внеску для власників житлових приміщень у секції з ліфтом в розмірі 6,31 грн/1 м.кв.; житлових приміщень у секціях без ліфту в розмірі 5,21 грн/1 м.кв., а також затвердили відшкодування за послугу з поводження з побутовими відходами в розмірі 0,64 грн/1 м.кв. Встановлено, що внески і платежі сплачуються співвласниками щомісячно, не пізніше « 20» числа поточного місяця, на банківський рахунок об`єднання. 29.11.2024 на загальних зборах ОСББ «Шевченка 418» (протокол № 4) прийнято рішення про затвердження кошторису ОСББ на 2025 рік, зокрема, затверджено розмір щомісячного внеску на утримання будинку та прибудинкової території для приміщень у секціях з ліфтом (без урахування відшкодування коштів за споживання електроенергії на загальнобудинкові потреби та вивозу ТПВ) - 6,76 грн/м. кв. (з відшкодуванням за споживання електроенергії на загальнобудинкові потреби та вивозу ТПВ станом на 29.11.24 становитиме близько 8,47 грн/м. кв.); без ліфта (без урахування відшкодування коштів за споживання електроенергії на загальнобудинкові потреби та вивозу ТПВ) - 5,46 грн/м. кв. (з відшкодуванням за споживання електроенергії на загальнобудинкові потреби та вивозу ТПВ станом на 29.11.24 становитиме близько 7,16 грн/м. кв.). На зазначених загальних зборах прийнято також рішення відокремити з кошторису на утримання будинку витрати з відшкодування за споживання електроенергії на загальнобудинкові потреби та призначено окремий внесок (окремим рядком у квитанції) з відшкодування за фактично спожиті об`єми електроенергії. Виокремлено з кошторису на утримання будинку витрати з відшкодування за послуги з поводження з побутовими відходами та призначено окремий внесок (окремим рядком у квитанції) з відшкодування за поводження з побутовими відходами за фактичні об`єми вивезення та захоронення ТПВ. Позивач стверджує, що усі рішення зборів були доведені до відома власників згідно вимог статуту (розділ 3 статуту), однак за період з грудня 2022 року і до вересня 2025 року у відповідача виникла заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги як власника квартир, в тому числі добровільного внеску, сплати заборгованості з утримання будинку та прибудинкової території, за споживання електроенергії на загальнобудинкові потреби, за послуги з поводження з побутовими відходами, на загальну суму: 15552,48 грн - за квартиру АДРЕСА_1 та 12950,80 за квартиру АДРЕСА_2 . За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань позивачем, нараховано 3250,18 грн інфляційних втрат та 1002,93 грн 3% річних, які просить стягнути з відповідача. За положеннями частини другої статті 382 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Частиною першою статті 385 ЦК України також передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначає Закон № 417-VIII, предметом регулювання якого є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку. За визначеннями, які вживаються в цьому Законі та містяться в статті 1 закону, багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна; нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна. Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія; Частка співвласника - частка, яку становить площа квартири та/або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. За змістом статей 1, 9 Закону № 417-VIII управління багатоквартирним будинком - це вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку. Управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку). За частинами першою-третьою статті 12 Закону № 417-VIII витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 2-1) витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом. Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком. Об`єднання має право встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, які за статтею 21 Закону № 2866-III належать до коштів об`єднання, та зобов`язане забезпечувати дотримання інтересів усіх співвласників при встановленні умов і порядку володіння, користування і розпорядження спільною власністю, розподілі між співвласниками витрат на експлуатацію та ремонт спільного майна. Об`єднання забезпечує утримання та експлуатацію багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку. Для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг. Самостійне забезпечення об`єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об`єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів. Для фінансування самозабезпечення об`єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об`єднання. Статтею 13 Закону України від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій включають в себе: прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території; санітарно-технічне обслуговування; обслуговування внутрішньобудинкових мереж; утримання ліфтів; освітлення місць загального користування; поточний ремонт; вивезення побутових відходів тощо. Відповідно до Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 року № 869, тариф на ці послуги розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням Типового переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого вказаною постановою Кабінету Міністрів України. Перелік послуг за кожним будинком погоджується у договорі на надання цих послуг, який укладається між споживачами та підприємством, організацією тощо, які надають ці послуги. Отже, законодавство, яке регулює порядок забезпечення співвласниками багатоквартирного будинку утримання та експлуатацію багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку (управління багатоквартирним будинком), передбачає, що внески і платежі на утримання, експлуатацію та ремонт спільного майна є складовою частиною внесків та платежів співвласників як витрат на управління багатоквартирним будинком. Правова позиція Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.12.2019 у справі №910/6471/18. Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 2-1) витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом. За частиною другою статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком. Співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів та прийняття відповідних рішень здійснюються згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків (ч. 1 ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»). Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначає Закон України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». Відповідно до ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Загальні збори скликаються та проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів з урахуванням положень цієї статті. До виключної компетенції загальних зборів об`єднання відноситься, зокрема, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. Кожний співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Якщо одна особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить більш як 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, кожний співвласник на установчих зборах має один голос незалежно від кількості та площі квартир або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності (стаття 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»). При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 18.07.2024 у справі №914/2347/23. Діяльність об`єднання співвласників багатоквартирного будинку спрямована на утримання та використання спільного майна співвласників, забезпечення і захисту їх прав та обов`язків. Об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.04.2023 у справі №924/1225/21. Судом встановлено, що відповідач є власником двох квартир у багатоквартирному будинку за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 418 (кв. АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ), загальною площею понад 150 кв. м у сукупності. Вказані обставини підтверджуються даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та самим відповідачем не заперечуються. Отже, відповідач є співвласником спільного майна багатоквартирного будинку та відповідним суб`єктом обов`язку щодо участі у витратах на його утримання. Як вбачається з матеріалів справи, у будинку створено та зареєстровано ОСББ «Шевченка 418», яке здійснює управління багатоквартирним будинком, організовує утримання спільного майна та забезпечує надання житлово-комунальних послуг. Загальними зборами ОСББ прийнято рішення, оформлені протоколами №2 від 04.12.2022, №3 від 12.11.2023 та №4 від 29.11.2024, якими затверджено кошториси на 2023 2025 роки, визначено розміри щомісячних внесків на утримання будинку та прибудинкової території, встановлено окремі платежі за електроенергію місць загального користування та поводження з побутовими відходами, а також визначено строки їх сплати. Зокрема, рішенням загальних зборів від 04.12.2022 (протокол №2) встановлено розмір внесків на 2023 рік залежно від наявності ліфта у секції будинку та визначено обов`язок сплати щомісячних платежів до 20 числа кожного місяця. Наступними рішеннями (протоколи №3 від 12.11.2023 та №4 від 29.11.2024) розмір внесків було змінено та актуалізовано з урахуванням фактичних витрат на утримання будинку, при цьому окремо виокремлено компенсацію витрат на електроенергію та вивезення побутових відходів як складові витрат на управління будинком. Водночас, доводи апелянта про необґрунтованість позовних вимог витікають з тверджень про те, що він не був повідомлений про рішення загальних зборів оформлених протоколами №2 від 04.12.2022, №3 від 12.11.2023 та №4 від 29.11.2024, якими встановлено розміри внесків, порядок та строки їх сплати, а також визначено структуру платежів на утримання будинку. Надаючи оцінку цим доводам, колегія суддів відзначає, що обов`язок співвласника багатоквартирного будинку брати участь в його утриманні встановлений наведеними вище в цій постанові положеннями чинного законодавства. Крім того, відповідно до ч. 27 ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», повідомлення про прийняті зборами співвласників рішення із зазначенням результатів голосування з кожного питання не пізніше 15 календарних днів з дня проведення зборів співвласників або завершення строку, встановленого для проведення письмового опитування (у разі його проведення), надаються в письмовій формі кожному співвласнику під власноручний підпис або надсилаються рекомендованим листом на адресу квартири або нежитлового приміщення, що належить співвласнику в цьому багатоквартирному будинку. За складеною у довільній формі письмовою заявою (у тому числі у формі електронного документа) співвласника повідомлення про прийняті зборами співвласників рішення надсилаються йому на адресу електронної пошти чи з використанням інших технічних засобів електронних комунікацій за контактними даними, зазначеними у заяві. У такому разі надання такому співвласнику або надсилання йому рекомендованим листом повідомлення про прийняті зборами співвласників рішення не вимагається. Водночас, згідно з ч. 28 цієї норми, рішення зборів співвласників є обов`язковими для всіх співвласників, незалежно від обставин, пов`язаних із повідомленням співвласників про прийняті зборами рішення. Також, судом враховується, що відповідно до п. 11 Розділу 3 Статуту, рішення загальних зборів об`єднання доводяться до відома співвласників ініціатором загальних зборів шляхом розміщення його тексту в місцях загального користування будинку. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що позивач вчиняв дії щодо інформування співвласників про прийняті рішення, а відповідач не надав доказів протилежного та не спростував факту їх оприлюднення у встановлений статутом спосіб. Колегія суддів повторює, що сам по собі обов`язок співвласника багатоквартирного будинку брати участь у витратах на утримання спільного майна виникає безпосередньо з закону та факту набуття права власності на приміщення у такому будинку. Відповідно, відсутність активних дій співвласника щодо ознайомлення з рішеннями загальних зборів не змінює юридичної природи цього обов`язку та не звільняє співвласника від його виконання. 17.10.2019 набув чинності Закон від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким внесено зміни до ГПК, зокрема змінено назву ст. 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів", викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до ст. 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19). Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК). З врахуванням наведеного, колегія суддів оцінює доводи апелянта про відсутність належного повідомлення про рішення загальних зборів ОСББ та відсутність обов`язку сплати внесків крізь призму стандарту вірогідності доказів. У цій справі позивачем подано докази прийняття загальними зборами ОСББ рішень, оформлених протоколами №2 від 04.12.2022, №3 від 12.11.2023 та №4 від 29.11.2024, якими встановлено розміри внесків, порядок та строки їх сплати, а також визначено структуру платежів на утримання будинку. Крім того, матеріали справи містять докази нарахування відповідачу відповідних платежів у спірний період та розрахунок заборгованості. У сукупності подані позивачем докази є більш вірогідними та узгодженими між собою, ніж доводи апелянта, які мають характер припущень і не підтверджені матеріалами справи. Відтак, з урахуванням стандарту «вірогідності доказів», колегія суддів доходить висновку, що обставини щодо виникнення у відповідача обов`язку зі сплати внесків та наявності заборгованості є доведеними, тоді як заперечення апелянта не досягають рівня доказової переконливості, необхідного для їх прийняття судом. Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі-ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Встановлений законом обов`язок співвласника багатоквартирного будинку щодо участі у витратах на утримання спільного майна не може бути змінений чи скасований в односторонньому порядку. Матеріалами справи підтверджується, що відповідач у встановлені рішеннями загальних зборів строки обов`язок зі сплати внесків і платежів не виконав, унаслідок чого утворилася прострочена заборгованість. Доказів сплати заявлених сум у повному обсязі або належного заперечення розміру нарахувань відповідачем до матеріалів справи не подано. За таких обставин правові підстави для стягнення основної заборгованості у визначеному судом першої інстанції розмірі є доведеними та обґрунтованими. Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник у разі прострочення грошового зобов`язання зобов`язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та три проценти річних. Зазначені нарахування мають компенсаційний характер і є способом захисту майнового права кредитора, спрямованим на відновлення його майнового стану внаслідок знецінення грошових коштів та втрати можливості їх своєчасного використання. Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних та висновок суду першої інстанції про його часткову обґрунтованість, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду в цій частині. Таким чином, частково задоволені суми основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних є доведеними належними та допустимими доказами, а їх стягнення відповідає вимогам статей 610, 612, 625 ЦК України. Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, надав належну правову оцінку доказам та правильно застосував норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення не вбачається. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Відповідно до ст. ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Судові витрати. Згідно з ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, відповідно новий розподіл судового збору не здійснюється (ч.14 ст. 129 ГПК України). Судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на скаржника. У відзиві на апеляційну скаргу позивач повідомив, що поніс в суді апеляційної інстанції судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн. Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1). За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 ГПК України). На стадії апеляційного провадження правничу допомогу Позивачу надає Адвокатське об`єднання «Максимум» на підставі Договору про надання правничої допомоги №25/05/23 від 25.05.2023. Згідно з Актом про надання правничої допомоги №38-Ш від 17.04.2026, вартість наданих послуг з підготовки та подання відзиву на апеляційну скаргу у справі № 914/3115/25 становить 10 000,00 грн. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи судом апеляційної інстанції позивач надав суду такі докази: копію договору про надання правничої допомоги від №25/05/23 від 25.05.2023, акта про надання правничої допомоги №38-III від 17.04.2026, ордер адвоката про надання правничої допомоги у Західному апеляційному господарському суду, платіжну інструкцію №546 від 17.04.2026 на суму 10 000, 00 грн. Так, суд встановив, що інтереси позивача в суді апеляційної інстанції представляв адвокат Решота Володимир Володимирович на підставі договору №25/05/23 про правову допомогу від 25.05.2023 та ордеру на надання правничої допомоги серія ВС №1428957 від 17.04.2026. Відповідно до акта про надання правничої допомоги №38-III від 17.04.2026 сторони договору про надання правничої допомоги № 25/05/23 від 25.05.2023 (надалі «договір»), Адвокатське об`єднання «Максимум» (надалі «виконавець») з однієї сторони та ОСББ «Шевченка 418» (надалі «замовник») з іншої сторони (надалі «сторони»), склали цей акт про надання правничої допомоги (надалі «акт») про наступне: 1.1. Виконавець надав замовнику правничу допомогу відповідно до поданих замовлень та договору про надання правничої допомоги № 25/05/23 від 25.05.2023, а саме: підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу у справі № 914/3115/25 до Західного апеляційного господарського суду. 1.2. Цей акт складено у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної зі сторін. 1.3. Підписанням цього акта сторони підтверджують відсутність претензій щодо обсягу та якості наданих послуг. Цей акт підписано від імені кожної зі сторін 17.04.2026 та є підтвердженням належного надання виконавцем правничої допомоги, зазначеної в п. 1.1 цього акта. Оплата послуг підтверджується платіжною інструкцію №546 від 17.04.2026 на суму 10 000, 00 грн. Поряд з цим, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність. Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з ч.ч.5, 6 ст.126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Клопотання відповідача про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до апеляційного суду не надходило. Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. (Такі висновки викладені в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18). Також суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. (Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №925/1545/20). Так, проаналізувавши подані позивачем докази щодо понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 10 000, 00 грн, беручи до уваги предмет спору у даній справі, яким є стягнення 32 736, 39 грн, а також враховуючи незначну складність справи, розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без проведення судових засідань та обсяг фактично наданих адвокатом послуг, який обмежився підготовкою відзиву на апеляційну скаргу, без подання інших процесуальних документів, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що заявлений до відшкодування розмір витрат не повною мірою відповідає критеріям співмірності, розумності та пропорційності. Враховуючи критерії реальності адвокатських витрат, необхідність їх співвідношення із складністю справи, обсягом виконаної роботи та ціною позову, а також виходячи із засад справедливості та розумності, колегія суддів вважає обґрунтованим відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 10 % від суми задоволених позовних вимог, що становить 3 227,45 грн. З огляду на наведене, клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шевченка 418», викладене у відзиві на апеляційну скаргу, про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню. Керуючись ст.129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 23.02.2026 у справі №914/3115/25 залишити без змін, апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Західна Вежа» без задоволення.

2. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Західна Вежа».

3. Клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шевченка 418», викладене у відзиві на апеляційну скаргу, про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

4. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Західна Вежа» (79002, м.Львів, вул. Величковського, 61, код ЄДРПОУ 39557708) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шевченка 418» (79069, м.Львів, вул. Шевченка, 418, код ЄДРПОУ 44732097) 3 227,45 грн у відшкодування витрат на правничу допомогу під час розгляду справи Західним апеляційним господарським судом.

5. Видачу наказу на виконання постанови доручити Господарському суду Львівської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Повний текст постанови складено і підписано 09.06.2026 Головуючий суддя В.О. Ржепецький Судді С.В. Іванчук Р.В. Міліціанов