Постанова Сумський апеляційний суд № 579/2415/25

Справа №579/2415/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Моргун О. В. Номер провадження 33/816/772/26 Суддя-доповідач Рунов В. Ю. Категорія 172-20 КУпАП ПОСТАНОВА Іменем України 05 червня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., з участю секретаря судового засідання Кислої Ю. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 579/2415/25 за апеляційною скаргою захисника ВЕРНИГОРИ В. М. на постанову судді Кролевецького районного суду Сумської області від 18.11.2025, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 захисника адвоката Вернигори В. М., установив: У поданій апеляційній скарзі захисник ВЕРНИГОРА В. М. просить скасувати постанову судді, а провадження в справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу правопорушення, оскільки огляд його підзахисного був проведений відразу в медичному закладі, тоді як положеннями ст. 266-1 КУпАП передбачено проведення такого огляду лише у разі відмови особи від проведення огляду з використанням спеціальних технічних засобів та тестів або у разі незгоди з його результатами, у складеному протоколі не розкрито суть правопорушення, його зміст є суперечливим. Крім того, протокол одночасно містить посилання на перебування ОСОБА_2 на військовій службі в стані алкогольного сп`яніння і на відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Постановою судді Кролевецького районного суду Сумської області від 18.11.2025 ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн, а в дохід держави стягнутий судовий збір в сумі 605,60 грн. Згідно постанови судді, 12.10.2025 близько 14:30 кулеметник комендантського відділення комендантського взводу солдат ОСОБА_2 перебував на території в/ч та виконував обов`язки військової служби в стані алкогольного сп`яніння в умовах особливого періоду. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у КП «Кролевецька лікарня» КМР. Вислухавши доводи ОСОБА_2 та його захисника Вернигори В. М., які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вказана вище апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Зокрема, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії А7029 № 12 від 13.10.2025, суддя суду першої інстанції дійшов висновку, що військовослужбовець ОСОБА_2 перебував на території в/ч та виконував обов`язки військової служби в стані алкогольного сп`яніння в умовах особливого періоду, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-29 КУпАП. Свою постанову суддя вмотивував тим, що «з досліджених у справі доказів встановлено, що ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20, оскільки перебував на території військової частини у стані алкогольного сп`яніння та виконував обов`язки військової служби у стані алкогольного сп`яніння в умовах особливого періоду», пославшись на докази у справі, а саме: - протокол серії А7029 № 12 про військове адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП від 13.10.2025 (а. с. 1-3); - висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а. с. 4); - письмові пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а. с. 5, 6, 7); - службову характеристику на ОСОБА_2 (а. с. 9); - витяг з наказу № 217/нст від 30.07.2025 (а. с. 10); - довідку командира в/ч (а. с. 11); - копію військового квітка (а. с. 13) Разом з тим, вказані висновки судді суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, належним чином не умотивовані та не ґрунтуються на вимогах законодавства України про адміністративні правопорушення. Так, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з КУпАП та інших законів України (ч. 1 ст. 2 КУпАП), а органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України). При цьому згідно ст. 9 Конституції України, ст. 19 ЗУ «Про міжнародні договори» та ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП). Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ч. 1-3 ст. 7 КУпАП), а особа, яка вчинила правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення (ч. 1 ст. 8 КУпАП). Як убачається з тексту протоколу серії А7029 № 12 про військове адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП від 13.10.2025 (а. с. 1-3) ОСОБА_2 притягається до адміністративної відповідальності за те, що «12.10.2025 близько 14:30 годин знаходився на військовій службі в стані алкогольного сп`яніння під час виконання обов`язків військової служби. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції додається». Адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП настає за дії, передбачені ч. 1 або 2 цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду, а згідно ч. 1 цієї статті відповідальність настає за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території в/ч, військових об`єктів, або поява таких осіб на території в/ч в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а за ч. 2 цієї статті відповідальність настає за участь начальників (командирів) та інших керівників у розпиванні з підлеглими військовослужбовцями, а також військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів під час виконання ними обов`язків військової служби, або невжиття ними заходів для відсторонення від обов`язків військової служби осіб, які перебувають у нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або приховування випадків розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів, появи на території в/ч в нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп`яніння підлеглих військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів. Відповідно ч. 1, 2, 4, 5 ст. 266-1 КУпАП, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці ЗСУ, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Їх огляд проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління ВСП у ЗСУ або командиром (начальником) в/ч (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів, а у разі незгоди на проведення огляду уповноваженими особами з використанням спеціальних технічних засобів та тестів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду осіб затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій, проведення огляду в інших закладах забороняється. Складення висновків у закладі охорони здоров`я за результатами огляду проводиться у присутності посадової особи, уповноваженої на те начальником органу управління ВСП у ЗСУ або командиром (начальником) в/ч (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення. Вказані норми КУпАП розповсюджуються на ОСОБА_2 , оскільки останній знаходився при виконання своїх службових обов`язків військовослужбовця, а саме виконував безпосередньо обов`язки військової служби, передбачені ч. 4 ст. 24 ЗУ від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу», тому відповідні доводи захисника у апеляційній скарзі є безпідставними і задоволенню не підлягають. Однак, вирішуючи питання про кваліфікацію дій військовослужбовця, який знаходився на військовій службі в стані алкогольного сп`яніння під час виконання обов`язків військової служби, крім іншого, суди в кожному конкретному випадку мають встановити: 1) факт виконання обов`язків військової служби на момент вчинення діяння з урахуванням положень Закону № 2232-ХІІ, що повинно бути підтверджено належними, достовірними, допустимими і достатніми доказами; 2) передбачені ч. 1 або 2 ст. 172-20 КУпАП дії, вчинені військовослужбовцем в умовах особливого періоду, що повинно бути чітко відображено у протоколі про адміністративне правопорушення; 3) посилання у протоколі про адміністративне правопорушення на конкретні приписи нормативно-правових актів чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки військовослужбовця під час безпосереднього знаходження на військовій службі, передбачені ч. 4 ст. 24 ЗУ від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу», оскільки диспозиція ч. 3 ст. 172-20 КУпАП є бланкетною, тобто у своєму тексті не розкриває всіх ознак складу правопорушення, а лише називає його, відсилаючи для встановлення конкретних правил до іншого спеціального військового законодавства України. Вказаний протокол про військове адміністративне правопорушення у справі є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще як юридичний документ (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати), який свідчить про порушення компетентною особою ВСУ справи про адміністративне правопорушення (ст. 254, 255 КУпАП), тому є не тільки обов`язковим процесуальним документом, але й займає ключове положення серед інших доказів (ч. 1 ст. 251 КУпАП). Порядок збору та процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення, тому як доказ протокол про адміністративне правопорушення може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він складений в порядку і з джерел, передбачених законом, а згідно ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. З наведеного слідує, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення уповноважена особа зобов`язана не лише формально зафіксувати обставини події, а й долучити належні та допустимі докази, які підтверджують викладені у протоколі фактичні дані. До таких обставин, зокрема, належать: подія правопорушення (час, місце, спосіб та інші істотні умови його вчинення), форма вини (умисел або необережність), мотив і мета вчинення правопорушення, якщо вони мають значення для правильної кваліфікації діяння. Зазначені докази повинні бути достатніми для встановлення всіх елементів складу адміністративного правопорушення, включаючи об`єктивну та суб`єктивну сторони, а також підтверджувати суб`єктність особи, тобто її здатність нести адміністративну відповідальність. Суддя при розгляді справи, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП), але при цьому «суддя не має права самостійно редагувати викладені в протоколі обставини вчинення адміністративного правопорушення, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)». Крім того, «…формулювання правопорушення, викладене у фабулі постанови про адміністративне правопорушення, слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведена не судом, а перед судом у змагальному процесі» (рішення ЄСПЛ від 30.05.2013 у справі «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia), заява № 36673/04); рішення ЄСПЛ від 20.09.2016 у справі «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia), заява № 926/08). Вказані обставини залишилися поза увагою судді суду першої інстанції, унаслідок чого були істотно порушені норми КУпАП, що у свою чергу перешкодило ухваленню законного, обґрунтованого та вмотивованого судового рішення і є безумовною підставою для скасування наведеної вище постанови судді, а вказана вище правова позиція ЄСПЛ стосується випадків, коли уповноважені на розгляд справ про адміністративні правопорушення особи на власний розсуд визначають нормативно-правовий чи підзаконний нормативно-правовий акт або ж у інший спосіб редагують фабулу адміністративного правопорушення, що не має відношення до фактичних обставин даної справи. Обґрунтованість судового рішення означає відповідність висновків судді у постанові фактичним обставинам, які підлягають доказуванню у справі (ст. 280 КУпАП), і винесення обґрунтованої постанови є результатом пізнання суддею цих обставин, які в обов`язковому порядку повинні бути підтверджені доказами (ст. 251 КУпАП), тому обґрунтовувати свої висновки суддя може лише на тих доказах, які він безпосередньо досліджував в судовому засіданні у порядку, передбаченому ст. 279 КУпАП. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги захисника у вказаній частині апеляційний суд вважає обґрунтованими і такими, що заслуговують на увагу, оскільки вони ґрунтуються на вимогах закону і підтверджуються наявними у справі доказами, про що було вказано вище. З`ясування вказаних питань є вирішальним у цій справі, але водночас апеляційний суд, хоч і має юрисдикцію розглядати як питання права, так і питання факту, але за власною ініціативою не може здійснювати пошук ключових доказів та використовувати їх у своєму рішенні, оскільки встановлені обставини можуть не тільки підтвердити висунуті аргументи, але і спростувати їх, тобто потенційно вони можуть завдати шкоди становищу особи, а тому, за відсутності звернення заінтересованої особи з проханням встановити певні факти чи зібрати конкретні докази, апеляційний суд обмежується дослідженням лише тих доказів, які були надані особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, та особою, щодо якої протокол складений. У своєму рішенні від 06.02.2025 «Гайдашевський проти України» ЄСПЛ констатував, що «здійснюючи власний пошук доказів та додатково засуджуючи заявника на основі отриманих таким чином доказів, апеляційний суд створив враження плутанини між ролями прокурора і судді та, відповідно, дав підстави для законних сумнівів щодо неупередженості суду з точки зору об`єктивного критерію. З огляду на їхню природу, обґрунтовані сумніви щодо об`єктивної неупередженості апеляційного суду, як це було виявлено у цій справі, не можуть розглядатися як такі, що відповідають ст. 6 Конвенції». Необхідно зазначити, що відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові. Конституційний Суд України (далі КСУ) зауважив, що «елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу (абз. 1-3 п. 4 рішення ВП КСУ у справі за конституційним поданням 59 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК від 26.02.2019 № 1-р/2019). Зазначене узгоджується і з правовою позицією ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey). «Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення». Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням. Ретельно дослідивши та перевіривши в ході апеляційного розгляду усі наявні в справі докази, апеляційний суд приходить переконання про відсутність в діях ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, за обставин, викладених як у протоколі, так і у постанові судді суду першої інстанції, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні цього правопорушення в судовому засіданні встановлено не було. При цьому всі можливості для усунення сумнівів були вичерпані, а сукупність зібраних та проаналізованих у справі доказів не дозволяє їх спростувати у категоричній формі та зробити беззаперечний і однозначний висновок про порушення ОСОБА_2 обов`язків військової служби з урахуванням положень Закону № 2232-ХІІ, в умовах особливого періоду. У зв`язку з цим, оскаржене судове рішення не можна вважати законним, обґрунтованим та належним чином умотивованим, внаслідок чого постанова судді суду першої інстанції підлягає скасуванню через неправильне застосування суддею суду першої інстанції як норм матеріального права, так і порушення норм процесуального права, а провадження у справі за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП закриттю на підставі п. 1 ст. 247 і п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу даного правопорушення. Керуючись ст. 294 КУпАП, постановив: Апеляційну скаргу захисника ВЕРНИГОРИ В. М. задовольнити частково. Постанову судді Кролевецького районного суду Сумської області від 18.11.2025 відносно ОСОБА_5 скасувати через неправильне застосування суддею суду першої інстанції норми матеріального права та порушення норми процесуального права, а провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В. Ю. Рунов