Постанова ККС ВС № 750/19044/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2026 року м. Київ справа № 750/19044/23 провадження № 51-840км26 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , у режимі відеоконференції: захисника ОСОБА_6 , засудженої ОСОБА_7 , розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 02 грудня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023270340003313, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК). Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 серпня 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, та призначено їй покарання, із застосуванням приписів ст. 69 КК, у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки та покладено на неї низку обов`язків, передбачених приписами ст. 76 КК. Вирішено питання щодо: процесуальних витрат; скасування арешту майна; спеціальної конфіскації. За встановлених у вироку обставин ОСОБА_7 визнано винуватою у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні з метою збуту, а також незаконному збуті особливо небезпечних психотропних речовин у великих розмірах, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 307 КК). Так, ОСОБА_7 , діючи умисно, з корисливих мотивів, придбала у невстановленої особи, шляхом отримання «закладки», 19 вересня 2023 року неподалік від будинку № 180 на пр. Миру в м. Чернігові, особливо небезпечну психотропну речовину - PVP, яку надалі незаконно, зберігаючи при собі, з метою збуту, перевезла на автомобілі служби таксі «Renault Megane», р. н. НОМЕР_1 , до блок-посту № 3 - стаціонарний пост поліції «Новоселівка», що на виїзді з м. Чернігова, де 20 вересня 2023 року працівники поліції з 00:41 до 00:59, під час огляду місця події виявили та вилучили у ОСОБА_7 11 пакетиків та 3 згортки з речовинами, електронні ваги з нашаруванням речовини, що містять у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-петан-1-он), загальною масою 10,7865 г, що є великим розміром. Також, ОСОБА_7 , діючи умисно, з корисливих мотивів, у невстановленої особи придбала, шляхом отримання «закладки», неподалік будинку № 180 на пр. Миру в м. Чернігові, особливо небезпечну психотропну речовину - PVP, яку надалі, зберігаючи при собі, перенесла до квартири за місцем свого мешкання ( АДРЕСА_1 ), де незаконно зберігала до 23 вересня 2023 року з метою збуту. Так, 23 вересня 2023 року ОСОБА_7 , діючи умисно, з метою збуту особливо небезпечних психотропних речовин, з корисливих мотивів, перебуваючи біля квартири АДРЕСА_2 , незаконно збула за 300 грн особі, яка була залучена для оперативної закупки психотропних речовин як покупець під легендованими анкетними даними « ОСОБА_8 », особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,437 г. Крім того, ОСОБА_7 та особа, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, діючи умисно, за попередньою змовою, з корисливих мотивів, у невстановленої особи придбали у невстановлений час та спосіб особливо небезпечну психотропну речовину - PVP з метою її збуту. Так, особа, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, діючи умисно, попередньо домовившись про збут психотропних речовин із ОСОБА_7 , з корисливих мотивів, за вказівками останньої 30 жовтня 2023 року о 17:47 у кв. АДРЕСА_3 , незаконно збув за 250 грн особі, яка була залучена для оперативної закупки психотропних речовин як покупець під легендованими анкетними даними « ОСОБА_8 », особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP, загальною масою 0,319 г. Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_7 та особа, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, діючи умисно, повторно, за попередньою змовою, з корисливих мотивів, у невстановленої особи придбали у невстановлений час та спосіб не менше семи пакетиків та двох згортків з особливо небезпечною психотропною речовиною - PVP, з метою її збуту. Так, особа, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, діючи умисно, попередньо домовившись про збут психотропних речовин із ОСОБА_7 , повторно, з корисливих мотивів, за вказівками останньої 31 жовтня 2023 року о 16:21 у кв. АДРЕСА_3 , незаконно збув за 250 грн особі, яка була залучена для оперативної закупки психотропних речовин як покупець під легендованими анкетними даними « ОСОБА_8 », частину особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено, - PVP, загальною масою 0,3736 г. Придбані за попередньою змовою із ОСОБА_7 6 пакетиків та 2 згортки з речовинами, паличку з нашаруванням речовини, які містять у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP, загальною масою 6,9171 г, що є великим розміром, які особа, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, за вказівками ОСОБА_7 незаконно зберігав за місцем свого мешкання з метою збуту, вилучено 31 жовтня 2023 року в період часу з 20:32 до 22:35 працівниками поліції під час обшуку кв. АДРЕСА_3 у особи, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження. Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_7 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, придбала у невстановленої особи, шляхом отримання «закладки», 31 жовтня 2023 року неподалік від буд. № 180 на пр. Миру в м. Чернігові, особливо небезпечну психотропну речовину - PVP, яку надалі, незаконно зберігаючи при собі, перенесла за місцем свого мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , де зберігала її з метою збуту до 31 жовтня 2023 року, тобто до вилучення працівниками поліції, а саме: 20 пакунків з речовинами, 2 медичні шприци з рідинами, ложку з нашаруванням речовин, які містять у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP, загальною масою 12,2796 г, що є великим розміром. Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 02 грудня 2025 року апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а вирок районного суду від 12 серпня 2025 року стосовно ОСОБА_7 - без змін. Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу Прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. В обґрунтування наведених вище вимог посилається на те, що всупереч приписам ст. 370, частинам 1, 2 ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) в оскаржуваній ухвалі відсутнє належне обґрунтування підстав відхилення доводів апеляційної скарги прокурора щодо такого. - Необхідність врахування обставин вчинення кримінального правопорушення та ступеню його суспільної небезпеки. Зокрема, залишено поза увагою те, що діяння засудженої могли призвести до тяжких наслідків для життя і здоров`я громадян, що відповідно до ст. 3 Конституції України є найвищою соціальною цінністю в державі. ОСОБА_9 вчинила тяжкі злочини за попередньою змовою, не взято до уваги конкретні обставини справи, характер і кількість її протиправних діянь, які кваліфіковано за ч. 2 ст. 307 КК, обсяг психотропної речовини, який готувався до збуту, що свідчить про її антисоціальну поведінку та небезпечність для суспільства. - Наявність негативних даних про особу ОСОБА_7 , які не свідчать про можливість звільнення її від відбування покарання з випробуванням. Так, ОСОБА_7 ще в 2011 році зверталася до наркологічного відділення лікарні з приводу психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю та психоактивних речовин. А наявність матері-пенсіонерки з інвалідністю не завадила ОСОБА_7 вживати психоактивні речовини та неодноразово вчиняти тяжкі корисливі злочини, а тому вказане не може бути підставою для звільнення від відбування покарання з випробуванням. Проходження лікування від наркотичної залежності має правові наслідки під час кваліфікації діяння особи чи призначення покарання за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 309 КК, однак суттєво не може вплинути на розмір покарання та можливість звільнення від його відбування. - Неналежне обґрунтування можливості одночасного призначення покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 307 КК, а також звільнення від відбування покарання з випробуванням, оскільки можливість застосування ст. 75 КК обґрунтована обставинами, які були вже враховані під час застосування ст. 69 цього Кодексу. Крім того, касатор звертає увагу на те, що апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги, також вказав на неможливість ухвалення нового вироку з огляду на положення ч. 2 ст. 416 КПК, оскільки апеляційний суд уже скасовував вирок місцевого суду від 24 січня 2025 року, яким ОСОБА_7 було призначено покарання із застосуванням статей 69, 75 КК, і лише у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Водночас прокурор вважає, що зміст зазначеної ухвали апеляційного суду дозволяв судам першої та апеляційної інстанцій призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без звільнення від відбування покарання з випробуванням. З огляду на викладене, касатор стверджує, що призначене ОСОБА_7 покарання із застосуванням приписів ст. 75 КК та без додаткового покарання у виді конфіскації майна є несправедливим і занадто м`яким. Позиції учасників судового провадження У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав доводи касаційної скарги, просив її задовольнити. Засуджена ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_6 заперечили проти задоволення касаційної скарги. Мотиви Суду Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу прокурора потрібно задовольнити частково з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого. Згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який її засуджено, правильність кваліфікації її діянь за ч. 2 ст. 307 КК, а також призначення їй покарання із застосуванням приписів ст. 69 КК у касаційній скарзі не оспорюються, а тому відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції не переглядає оскаржене судове рішення у цій частині. Перевіряючи доводи касаційної скарги прокурора, Суд насамперед відхиляє його твердження про те, що безпідставне застосування судами положень ст. 75 КК призвело до неможливості призначення ОСОБА_7 додаткового покарання у виді конфіскації майна, оскільки відповідно до ст. 77 цього Кодексу в разі звільнення особи від відбування покарання з випробуванням таке додаткове покарання не може бути призначене. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року попередній вирок від 24 січня 2025 року, яким ОСОБА_7 було засуджено за ч. 2 ст. 307 КК до покарання, із застосуванням ст. 69 КК, у виді позбавлення волі на строк 5 років, та на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 3 роки, був скасований за апеляційною скаргою прокурора з призначенням нового розгляду у місцевому суді. Так, згідно з положеннями ч. 2 ст. 416 КПК при новому розгляді в суді першої інстанції допускається застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв`язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання. Як убачається з правового висновку ОП ККС ВС, викладеного у постанові від 23 вересня 2019 року (справа № 728/2724/16-к, провадження № 51-7543кмо18), ч. 2 ст. 416 КПКвизначає вичерпний перелік випадків, коли при новому розгляді суд першої інстанції може застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання, а саме тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв`язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання. Отже, повертаючись до обставин справи щодо ОСОБА_7 , Суд звертає увагу, що у згаданій ухвалі апеляційного суду від 17 квітня 2025 року питання щодо необхідності призначення засудженій додаткового покарання не розглядалося і будь-яких вказівок щодо цього апеляційний суд, скасовуючи вирок місцевого суду і призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, не надавав. Зважаючи на вказане вище, призначення у цьому конкретному випадку за результатами нового судового розгляду ОСОБА_7 додаткового покарання у виді конфіскації майна призвело б до посилення покарання, що суперечило б наведеним вимогам кримінального процесуального закону (ч. 2 ст. 416 КПК) та усталеній судовій практиці Верховного Суду. Водночас Верховний Суд погоджується з доводами прокурора про необґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції, відповідно до яких під час нового розгляду кримінального провадження суд першої інстанції, з огляду на вимоги ч. 2 ст. 416 КПК, був позбавлений можливості призначити ОСОБА_7 покарання з реальним його відбуванням, тобто без застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК). Так, апеляційний суд в оскаржуваній ухвалі від 02 грудня 2025 року мотивував свій висновок, зокрема, тим, що попередній вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_7 було скасовано лише через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, а тому під час нового судового розгляду питання про застосування до ОСОБА_7 , зокрема, положень ст. 75 КК не могло бути вирішене інакше, оскільки це суперечило б приписам ч. 2 ст. 416 КПК щодо недопустимості погіршення становища обвинуваченої. Однак, такі висновки не ґрунтуються на змісті ухвали апеляційного суду від 17 квітня 2025 року, якою хоча й скасовано вирок місцевого суду від 24 січня 2025 року щодо ОСОБА_7 , через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, проте у цьому судовому рішенні (ухвала від 17 квітня 2025 року) суд апеляційної інстанції, надаючи вказівки місцевому суду, серед іншого, звернув увагу на необхідності (у разі підтвердження обсягу висунутого обвинувачення, з урахуванням відомостей про особу засудженої, і за відсутності інших обставин, які можуть вплинути на призначення покарання та застосування положень ст. 75 КК), висловити думку щодо можливості застосування до засудженої звільнення від відбування покарання з випробуванням. Отже, як убачається зі змісту ухвали апеляційного суду від 17 квітня 2025 року, під час нового судового розгляду місцевий суд не був позбавлений можливості дійти іншого висновку щодо доцільності звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням та за наявності відповідних підстав мав право не застосовувати до неї приписи ст. 75 КК, а відповідно не було й обмеження щодо вирішення цього питання в апеляційного суду. Крім того, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги прокурора про те, що, за встановлених у цьому кримінальному провадженні обставин, призначене ОСОБА_7 покарання із звільненням від його відбування (ст. 75 КК) є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Так, відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених статтями 50, 65 КК, суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винуватого та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. З огляду на принципи співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчиненого діяння, його небезпечності та даним про особу винуватого. Відповідно до завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства. Згідно з приписами статей 370, 419 КПК в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, якими він керувався. Судове рішення повинно бути ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Таким чином, закон вимагає від суду проаналізувати всі доводи, викладені в апеляційній скарзі та дати на них мотивовані відповіді. Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення. Переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою прокурора, вказаних вимог закону апеляційний суд не дотримався. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в апеляційній скарзі прокурора наведено, зокрема, доводи щодо неправильного застосування місцевим судом положень ст. 75 КК, що призвело до призначення засудженій явно несправедливого покарання, через м`якість. Залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, апеляційний суд, усупереч вимогам ст. 419 КПК, належним чином не перевірив доводів скарги та не навів достатніх та переконливих мотивів на їх спростування. Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК (у редакції, чинній на момент вчинення кримінального правопорушення) якщо суд, крім випадків, передбачених цим Кодексом, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Підставою звільнення особи від відбування покарання з випробуванням є переконання суду, викладене у мотивованому висновку, про можливість її виправлення без відбування покарання. Висновок суду ґрунтується на тих відомостях, які він оцінює на час ухвалення вироку, зокрема на відомостях про вчинене особою кримінальне правопорушення, посткримінальну поведінку та її характеристику, спосіб життя, соціальні зв`язки тощо. Аналізуючи правомірність звільнення засудженої від відбування покарання з іспитовим строком апеляційний суд по суті обмежився посиланням на те, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з вимогами ст. 75 КК. Так, цей суд послався на те, що місцевий суд, ухвалюючи рішення про можливість виправлення ОСОБА_7 без ізоляції її від суспільства, обґрунтовано врахував відсутність обставин, що обтяжують покарання засудженої, низку обставин, що його пом`якшують, а саме: щире каяття, активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення та злочинної діяльності іншої особи, стан здоров`я ОСОБА_7 (особа з інвалідністю 2 групи), в сукупності з відсутністю даних про притягнення її до адміністративної та кримінальної відповідальності, негативних характеристик, перебуванням на її утриманні матері-пенсіонерки, яка також є особою з інвалідністю 2 групи. Однак, колегія суддів вважає, що всі наведені дані про особу засудженої та обставини, що пом`якшують її покарання, які були враховані судом під час призначення їй покарання із застосуванням положень ст. 69 КК, не є переконливими аргументами, які би свідчили про можливість виправлення ОСОБА_7 із встановленням їй іспитового строку на підставі ст. 75 КК. Так, без належної оцінки апеляційного суду залишилися наявні у провадженні дані про тяжкість, характер та обставини вчинення злочину, кількість психотропної речовини, яку засуджена збула та мала намір надалі збувати з корисливих мотивів, кількість епізодів вчинених нею злочинних діянь у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин. Крім того, без уваги суду залишився ступінь суспільної небезпеки вчиненого засудженою злочину, безпосереднім об`єктом якого є здоров`я населення, поряд з належним порядком обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. Злочини цієї категорії шкідливо впливають на суспільство, мають згубний вплив на здоров`я і соціальне благополуччя населення в цілому та створюють загрозу сталому розвитку держави. Верховний Суд зауважує, що положення ст. 75 КК підлягають застосуванню у взаємозв`язку із приписами статей 50, 65 цього Кодексу, що вимагає від суду переконливо вмотивувати наявність підстав до висновку про можливість досягнення цілей покарання в конкретному кримінальному провадженні внаслідок звільнення особи від відбування покарання з випробуванням. Питання призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням повинні вирішуватися з урахуванням можливості досягти мети покарання як такої, що включає не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Натомість в аспекті дотримання приписів статей 50, 65 КК оскаржене рішення не містить переконливого обґрунтування того, яким чином звільнення від відбування покарання з випробуванням забезпечує досягнення мети загальної превенції злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК, виправлення засудженої, з урахуванням обставин, встановлених судом, та відомостей про її особу. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що є підставою для скасування оскарженого судового рішення відповідно до положень пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати наведене в цій постанові та в разі встановлення тих самих даних про особу засудженої й обставин, з`ясованих судом, призначення ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст. 75 КК є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд ухвалив: Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково. Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 02 грудня 2025 року стосовно ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3