Ухвала КАС ВС № 120/11243/24

УХВАЛА 08 червня 2026 року м. Київ справа №120/11243/24 адміністративне провадження №К/990/23494/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єресько Л.О., суддів: Загороднюка А.Г., Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - В/ч НОМЕР_1 ), в якому просив про визнати бездіяльність протиправною та зобов`язати вчинити дії. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04.07.2025 адміністративний позов задоволено: - визнано протиправними дії В/ч НОМЕР_1 щодо не здійснення ОСОБА_1 перерахунку грошового забезпечення на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017; - зобов`язано В/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) за період з 26.02.2022 по 19.05.2023 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, з урахуванням раніше виплачених сум. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, В/ч НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу до Сьомого апеляційного адміністративного суду. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2025 апеляційну скаргу залишено без руху, запропоновано апелянту усунути недоліки апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 1453,44 грн. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2025 клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги задоволено та продовжено строк для усунення недоліків на десять днів з дня отримання копії цієї ухвали. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2025 апеляційну скаргу на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04.07.2025 у справі № 120/11243/24 повернуто апелянту на підставі частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки у встановлений судом строк не усунуто недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі апеляційного суду від 11.08.2025. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2026 апеляційну скаргу залишено без руху, запропоновано апелянту усунути недоліки апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання заяви про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2026 визнано неповажними наведенні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, а у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04.07.2025 у справі № 120/11243/24 відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, В/ч НОМЕР_1 звернулася через підсистему «Електронний Суд» до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою. Ухвалою Суду від 17.04.2026 касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням про допущені судом апеляційної інстанції порушення конкретних норм процесуального права при його ухваленні, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи, оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн. Ухвалою Суду від 13.05.2026 касаційну скаргу на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2026 повернуто скаржнику на підставі частини другої статті 332 КАС України та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки скаржником не виконано вимоги ухвали Суду від 17.04.2026 про залишення касаційної скарги без руху в частині надання уточненої касаційної скарги із зазначенням про допущені судом апеляційної інстанції порушення конкретних норм процесуального права при його ухваленні. Одночасно скаржнику було роз`яснено, що повернення касаційної скарги не позбавляє на повторне звернення до суду касаційної інстанції. 22.05.2026 від В/ч НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» до Суду надійшла повторна касаційна скарга на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2026. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2026, який здійснено на підставі розпорядження заступник керівника Апарату Верховного Суду - керівник секретаріату Касаційного адміністративного суду від 08.06.2026 № 644/0/78-26 (у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 29.05.2026 № 1056/0/15-26 «Про тимчасове відсторонення судді Верховного Суду Желєзного І.В. від здійснення правосуддя») з метою дотримання строків розгляду касаційної скарги визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач): Єресько Л.О., судді: Загороднюк А.Г., Білак М.В. Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам статті 330 КАС України, суд дійшов висновку, що вказана скарга підлягає залишенню без руху, з огляду на таке. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України передбачено, що у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Враховуючи те, що скаржник оскаржує ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі, зазначену в частині третій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження можуть бути неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Водночас скаржник належно не обґрунтовує неправильність застосування норм процесуального права при відмові у відкритті апеляційного провадження у справі. При цьому, Суд зауважує, що суд апеляційної інстанції не надавав оцінку правильності застосування норм матеріального права по суті спору, а встановив порушення норм процесуального права, так як наслідок відмовив у відкритті апеляційного провадження. Згідно з частинами першою-третьою статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Одночасно з касаційною скаргою скаржник порушує питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, яке мотивовано тим, що вперше подану касаційну скаргу подано в межах строку, визначеного процесуальним законом. Зокрема, скаржник зауважив, що повторно подана касаційна скарга подається відразу після повернення. Вирішуючи клопотання скаржника в частині поновлення строків на касаційне оскарження, Суд виходить з такого. Оцінюючи вказані обставини, Суд зазначає, що підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне подання касаційної скарги. Суд звертає увагу скаржника на те, що частинами першою, другою статті 44 КАС України встановлено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Суд зазначає, що учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, для належного виконання процесуальних обов`язків. Установлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних обов`язків. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та довести ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами. Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин. Суд зауважує, що поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з касаційною скаргою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. Ухвалою Суду від 17.04.2026 касаційну скаргу В/ч НОМЕР_1 було залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення її недоліків шляхом подання уточненої скарги із зазначенням конкретних порушень судом апеляційної інстанції норм процесуального права, надання її копій відповідно до кількості учасників справи, а також оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн. У зв`язку з невиконанням цих вимог в частині обґрунтування процесуальних порушень про допущені судом апеляційної інстанції порушення конкретних норм процесуального права при його ухваленні, ухвалою Суду від 13.05.2026 касаційну скаргу було повернуто на підставі частини другої статті 332 та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України. Вирішуючи питання про поновлення строку, Суд повторно звертає увагу касатора, що невиконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху та її наступне повернення не є поважною причиною для пропуску процесуального строку при повторному зверненні. Матеріали справи свідчать, що ухвалою Суду скаржнику було надано достатньо часу та забезпечено реальну практичну можливість усунути недоліки первинної скарги. Проте В/ч НОМЕР_1 вимоги ухвали від 17.04.2026 не виконала. Суд зауважує, що з моменту постановлення оскаржуваної ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2026 до дня подання повторної касаційної скарги 22.05.2026 минуло більше двох місяців (шістдесят сім днів), що свідчить про значний пропуск установленого законом тридцятиденного строку оскарження. Оскільки таке зволікання стало прямим наслідком процесуальної недбалості самого скаржника при оформленні первинної скарги, підстави для визнання причин пропуску строку поважними відсутні. Скаржник не зазначає обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність із підпунктом 3 пункту 4 частини другої статті 330 КАС України. При цьому, такі дії залежали виключно від скаржника. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження, оскільки скаржником не зазначено об`єктивних причин його пропуску та не надано доказів, що це підтверджують. Будь-яких інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, доводів на їх обґрунтування скаржником не наведено, відповідних доказів на їх підтвердження не надано. Згідно із частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням про допущені судом апеляційної інстанції порушення конкретних норм процесуального права при його ухваленні, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи; клопотання із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку. На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 328, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Визнати неповажними підстави пропуску Військовою частиною НОМЕР_1 строку на касаційне оскарження ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2026 року у справі № 120/11243/24. Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - залишити без руху. Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали. Недоліки необхідно усунути шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: 1) уточненої касаційної скарги із зазначенням про допущені судом апеляційної інстанції порушення конкретних норм процесуального права при його ухваленні, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи; 2) клопотання із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині невиконання вимог статті 330 КАС України касаційна скарга буде повернута. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині виконання вимог частини третьої статті 332 КАС України у відкритті касаційної скарги буде відмовлено. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк М.В. Білак , Судді Верховного Суду