Ухвала КАС ВС № 520/31204/24

УХВАЛА 08 червня 2026 року м. Київ справа № 520/31204/24 адміністративне провадження № К/990/24442/26 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р. Ф. розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2026 року у справі № 520/31204/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Власівський Мірошник" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- УСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Власівський Мірошник» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15 липня 2024 року: № 00397400702 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 424' 216 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій - 106' 054 гривень; № 00397420702 про зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на суму 51' 428' 258 гривень; № 00397410702 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасне складання податкових накладних у сумі 106' 054 гривень; № 00397370702 про збільшення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 189 894,66 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій - 47' 473,67 гривень. Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 21 серпня 2025 року позов задовольнив повністю. Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 10 квітня 2026 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, змінивши його мотивувальну частину лише щодо податкового повідомлення-рішення № 00397420702 (зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 51' 428' 258 гривень). В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначене податкове повідомлення-рішення та акт перевірки не відповідають вимогам податкового законодавства, оскільки не містять належного обґрунтування встановлених порушень та розрахунку податкових зобов`язань, що позбавило платника податків можливості належним чином реалізувати право на захист. 28 травня 2026 року Головне управління ДПС у Харківській області через підсистему «Електронний суд» вдруге звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2026 року у справі № 520/31204/24 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Власівський Мірошник". При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого. Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження. Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги. Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України. У поданій касаційній скарзі, скаржник, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення, посилається зокрема на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми права, без врахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 грудня 2023 року у справі №640/11526/19, від 16 вересня 2024 року у справі №620/5624/22, від 22 листопада 2022 року у справі №640/3652/20, від 17 лютого 2020 року у справі №820/3556/17 тощо. У справі № 520/31204/24 суди попередніх інстанцій дійшли однакового результату про скасування податкового повідомлення-рішення № 00397420702, але зробили це з різних мотивів. Суд першої інстанції обґрунтував скасування акта індивідуальної по суті спору, дійшовши висновку, що зобов`язання є поточним, дисконтування до поточних зобов`язань не застосовується, а додаткові угоди є чинними, при цьому пославшись на відповідну практику Верховного Суду. Апеляційний суд, не погодившись з передчасною оцінкою суті спору судом першої інстанції, скасував оскаржуване податкове повідомлення-рішення з процедурних підстав (істотні порушення вимог статті 58 Податкового кодексу України, Порядку № 1204 та Порядку № 727). При цьому апеляційний суд також керувався практикою Верховного Суду щодо недопустимості формального підходу та обов`язковості належного обґрунтування податкових повідомлень-рішень. Скаржник цих мотивів (як матеріальних, так і процесуальних) належно не спростував. Доводи касаційної скарги про неврахування судами висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 820/3556/17, є також необґрунтованими, оскільки суд апеляційної інстанції навів та застосував відповідний правовий висновок щодо необхідності використання будівель промисловості за функціональним призначенням. Незгода скаржника фактично зводиться до переоцінки встановлених судами обставин та застосування до спірних правовідносин редакції підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, яка набрала чинності після спірного податкового періоду. Суд звертає увагу скаржника, що у випадку посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України у касаційній скарзі необхідно послідовно викласти обґрунтування підстави касаційного оскарження із зазначенням: - норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; - постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; - висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; - обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). При цьому Суд вказує на те, що касаційна скарга обов`язково повинна містити всі зазначені вище елементи, відсутність хоча б одного елемента позбавить Суд можливості відкрити провадження у цій справі. При цьому, мотивуючи касаційну скаргу порушеннями судами норм процесуального права, скаржник не визначає підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України в поєднанні з частиною другою статті 353 цього Кодексу. За таких обставин касаційна скарга не відповідає вимогам щодо її змісту та обґрунтування підстав касаційного оскарження. В цілому доводи заявника зводяться до цитування норм права, що регулюють спірні правовідносини і опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, із загальним посиланням, що судом апеляційної інстанції рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України та виходить за межі повноважень касаційного суду. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Також слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 243, 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд, - ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2026 року у справі № 520/31204/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Власівський Мірошник"до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень-повернути заявнику. Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. СуддяР.Ф. Ханова