Ухвала КАС ВС № 320/55131/24

УХВАЛА 08 червня 2026 року м. Київ справа № 320/55131/24 адміністративне провадження № К/990/22474/26 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області (далі - ГУ, відповідач, скаржник), у якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 03.10.2024 №712-к «Про накладення дисциплінарного стягнення відносно ОСОБА_1 »; - визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 09.10.2024 №720-к «Про звільнення ОСОБА_1 »; - поновити ОСОБА_1 з 09.10.2024 на посаді начальника відділу реєстрації сільськогосподарської техніки ГУ або іншій рівнозначній посаді; - стягнути з ГУ на користь позивача розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 19.08.2024 по день ухвалення рішення; - допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та в частині стягнення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12.09.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2026, адміністративний позов задоволено частково, а саме: - визнано протиправним та скасовано наказ відповідача від 03.10.2024 №712-к «Про накладення дисциплінарного стягнення відносно ОСОБА_1 »; - визнано протиправним та скасовано наказ відповідача від 09.10.2024 №720-к «Про звільнення ОСОБА_1 »; - поновлено ОСОБА_1 з 09.10.2024 на посаді начальника відділу реєстрації сільськогосподарської техніки ГУ або іншій рівнозначній посаді; - стягнуто з відповідача на користь позивача розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 10.10.2024 до 12.09.2025 в розмірі 296191 (двісті дев`яносто шість тисяч сто дев`яносто одна) грн 06 коп.; - допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу реєстрації сільськогосподарської техніки ГУ або іншій рівнозначній посаді; - звернено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми заробітної плати за час вимушеного прогулу з 10.10.2024 по день ухвалення рішення суду в межах суми стягнення за один місяць; - відмовлено в задоволенні решти позовних вимог. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу до Верховного Суду. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження в справі. Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, суд дійшов висновку про необхідність її повернення з наведених нижче підстав. Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеному конституційному положенню кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». За частиною першою статті 328 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права лише в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права в подібних правовідносинах. 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою й третьою статті 353 цього Кодексу. В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник покликається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого немає висновку Верховного Суду щодо застосування норми права в подібних правовідносинах. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права в подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права суди першої та (або) апеляційної інстанції застосували неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів під час застосування відповідної норми права. Зазначена скаржником норма права, щодо неправильного застосування якої немає висновку Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій у межах підстав позову (наприклад, із точки зору порушення її позивачем/відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки в судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, на думку скаржника, неправильно. Зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України випливає, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору. Лише покликання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права в подібних правовідносинах за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права не є підставою для відкриття касаційного провадження. Оскарження судових рішень із підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку в подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми тощо), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду. Відповідач оскаржує рішення судів попередніх інстанцій із підстав відсутності висновку Верховного Суду щодо «системного поєднання положень статті 65 Закону України «Про державну службу» з вимогами Закону України «Про адміністративні послуги», Закону України «Про дорожній рух», Закону України «Про адміністративну процедуру» та спеціальними підзаконними актами», не конкретизуючи, яка саме норма (пункт, частина) статті 65 Закону України «Про державну службу» чи норма іншого зазначеного скаржником нормативно-правового акта потребує висновку Верховного Суду. Доводи скаржника щодо відсутності висновку Верховного Суду з питань застосування зазначених ним законних і пов`язаних із ними підзаконних актів в оцінці дисциплінарного проступку державного службовця та відповідно потреби в такому висновку не пов`язані з наявністю колізій, можливістю неоднозначного тлумачення, їх різним застосування судами, натомість за своєю суттю зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлення обставин справи та переоцінки доказів. Проте до повноважень Верховного Суду не належить дослідження доказів, установлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є лише питання застосування права. З огляду на викладене, Верховний Суд уважає необґрунтованими покликання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Також в обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень відповідач зазначає пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з покликанням на пункт 1 частини другої статті 353 КАС України. Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, лише якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою й третьою статті 353 цього Кодексу. Так, частиною другою статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які покликається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібраних у справі доказів за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв`язку з недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, тобто вказане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження. За відсутності обґрунтованих підстав, визначених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України, суд позбавлений можливості прийняти доводи скаржника щодо наявності підстави, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, у частині недослідження доказів. З огляду на викладене, Верховний Суд уважає необґрунтованими покликання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Покликання скаржника в касаційній скарзі на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди з висновками судів обох інстанцій щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України. Водночас, відповідно до частини другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження - такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду й повертається суддею-доповідачем, якщо в касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала. Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків і за дотримання всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України) та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи. Ураховуючи викладене та керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - повернути скаржнику. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом із касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. СуддяЛ.О. Єресько