Ухвала КАС ВС № 640/17815/22

УХВАЛА 08 червня 2026 року м. Київ справа №640/17815/22 адміністративне провадження № К/990/18308/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Юрченко В.П., Ханової Р.Ф., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.10.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2026 у справі №640/17815/22 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛЛУР» до Головного управління ДПС у м. Києві, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІП КОНТРАКТ» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, УСТАНОВИВ: Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15.09.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2026, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛЛУР» до Головного управління ДПС у м. Києві, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІП КОНТРАКТ» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00250270702 від 04.10.2022 щодо зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2022 року на суму 2.092.754,00 грн. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження. Від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача на користь ТОВ «ВІП КОНТРАКТ» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 33.000,50 грн. Додатковим рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10.10.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2026, заяву представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, про ухвалення додаткового рішення задоволено частково; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП КОНТРАКТ» (ЄДРПОУ 34484138), витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн; в іншій частині відмовлено. До Верховного Суду 22.04.2026 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.10.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2026 у справі №640/17815/22. Ухвалою Верховного Суду від 11.05.2026 касаційну скаргу залишено без руху. Установлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, вказавши поважні підстави його пропуску; належного викладення підстав касаційного оскарження. На виконання вимог вказаної ухвали контролюючим органом надіслано заяву про усунення недоліків касаційної скарги, заявлено клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, уточнено підстави касаційного оскарження. В обґрунтування зазначеного клопотання податковим органом вказано, що повернення касаційної скарги не позбавляє скаржника права на повторне звернення, вчинено посилання на практику Верховного Суду щодо поновлення процесуальних строків. Розглянувши дане клопотання, Верховний Суд дійшов висновку, що воно є необґрунтованим, виходячи з наступного. Відповідно до положень частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Частиною 2 статті 329 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Відповідно до частини 3 статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 5 статті 333 цього Кодексу. Верховний Суд зауважує, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною 1 статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини 8 статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Водночас приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України, в тому числі щодо належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення). Разом з цим, Верховний Суд зауважує, що підставою для повернення попередньої касаційної скарги стало недотримання скаржником вимог статей 328, 330 КАС України щодо належного викладення підстав касаційного оскарження, сплати судового збору, тобто, саме проявлений контролюючим органом підхід до оформлення касаційної скарги став причиною для її повернення. На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху в частині викладення контролюючим органом процитовано положення статей 132, 134, 139 КАС України, зауважено про співмірність витрат, вчинено посилання на постанови Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №826/8107/16, у справі №753/15683/15. Верховний Суд зауважує, що скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Посилання на постанову Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів. Як встановлено зі змісту оскаржуваних судових рішень, судами попередніх інстанцій враховано постанови Верховного Суду від 12.09.2018 у справі №810/4749/15, від 22.12.2018 у справі №826/856/18, від 14.11.2019 у справі №826/15063/18, зазначено, що, враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, предмет спору, значення справи для третьої особи у порівнянні з розміром судових витрат, які він просить стягнути з відповідача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сума, яка підлягає компенсації третій особі на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. є справедливою та співмірною. Такий висновок повністю відповідає згаданим вище принципам обґрунтованості, співмірності та пропорційності, які повинні бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу. Скаржником такі висновки суду не спростовано, не наведено підстав щодо помилковості врахування судами таких правових позицій Верховного Суду, або необхідності відступу від такої практики Верховного Суду, або спростування подібності правовідносин. Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, посилань на практику Верховного Суду, цитування норм КАС України, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Скаржником не враховано роз`яснення Верховного Суду щодо викладення підстав касаційного оскарження, наведені в ухвалах по дній справі. Втретє подана касаційна скарга є подібною до попередніх та не усуває раніше встановлених недоліків. Разом з тим, у скаржника було достатньо часу для приведення своєї касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України, проте, звертаючись повторно до суду з касаційною скаргою, скаржник не усунув недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги. Слід зауважити, що приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, та сплати судового збору є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями. Недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Це правило ще в більшій мірі стосується суб`єкта владних повноважень, щодо якого презюмується, що в його розпорядженні є достатньо засобів, зокрема організаційного характеру, для виконання покладених завдань. Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк. Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання касаційної скарги. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин. З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не обґрунтовано належними доводами зволікання з повторним поданням касаційної скарги, не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного строку касаційного оскарження. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 329, 330, 332, 333, 355, 359 КАС України, УХВАЛИВ: Визнати неповажними причини пропуску строку касаційного оскарження та відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку касаційного оскарження додаткового рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.10.2025 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2026 у справі №640/17815/22. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.10.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2026 у справі №640/17815/22. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. СуддіІ.А. Васильєва В.П. Юрченко Р.Ф. Ханова