Ухвала КАС ВС № 440/13718/24

УХВАЛА 08 червня 2026 року м. Київ справа №440/13718/24 адміністративне провадження № К/990/22509/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Кашпур О.В., суддів - Мацедонської В.Е., Смоковича М.І., перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року та ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі №440/13718/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність військової частина НОМЕР_1 щодо ненадання відповіді на заяву ОСОБА_1 від 23 серпня 2024 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 розглянути заяву ОСОБА_1 від 23 серпня 2024 року та надати ОСОБА_1 запитувану письмову інформацію та документи за наслідками її розгляду шляхом надсилання на його адресу, зазначену у заяві від 23 серпня 2024 року. Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без руху та надано скаржнику строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про звільнення сплати судового збору відмовлено. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 повернуто особі, яка її подала, оскільки скаржник не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. 18 травня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року та ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі №440/13718/24. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 травня 2026 року визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) - Желєзного І.В., суддів Мельник-Томенко Ж.М., Соколова В.М. для розгляду цієї справи. Розпорядженням в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 01 червня 2026 року №584 призначено повторний автоматизований розподіл касаційної скарги у справі №440/13718/24. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 червня 2026 року для розгляду судової справи №440/13718/24 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Кашпур О.В., судді: Мацедонська В.Е., Смокович М.І. Щодо оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року в касаційному порядку Верховний Суд вказує на таке. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Частиною першою статті 328 КАС України обумовлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року не переглянуте по суті в апеляційному порядку, у відкритті касаційного провадження у цій частині слід відмовити. Перевіряючи доводи касаційної скарги щодо оскарження ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у в касаційному порядку, Верховний Суд зазначає таке. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів". Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. З матеріалів касаційного провадження вбачається, що ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без руху та надано скаржнику строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про звільнення сплати судового збору відмовлено. Судом апеляційної інстанції встановлено, що військовою частиною було подано клопотання про відстрочення сплати судового збору. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 повернуто особі, яка її подала, оскільки скаржник не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Так, суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржником не надано доказів на підтвердження неможливості сплати судового збору. Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, відповідно до яких апеляційна скарга підлягає поверненню скаржнику. Верховний Суд зазначає, що сплата судового збору є обов`язковою для відповідача. Зловживання правом на звільнення, відстрочення чи розстрочення від його сплати є недопустимим. Відповідач є державним органом, який утримується за рахунок Державного бюджету України, та має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору. Скаржником не було надано на розгляд суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про неможливість сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір" та вжиття скаржником послідовних та вичерпних заходів для сплати судового збору за подання апеляційної скарги саме у даній справі. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору. Отже, держава в особі органів влади, що діють як суб`єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків. Доводи касаційної скарги не спростовують і не ставлять під сумнів установлені судами обставини, а до скарги не додано будь-яких доказів, які б спростовували зазначене. Ураховуючи, що зміст ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, Суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження. Ураховуючи викладене та керуючись статтями 296, 298, 333 КАС України, УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року та ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі №440/13718/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О.В. Кашпур Судді: В.Е. Мацедонська М.І. Смокович