Постанова КГС ВС № 916/3293/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2026 року м. Київ Справа № 916/3293/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Власова Ю. Л. - головуючого, Булгакової І. В., Малашенкової Т.М., розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05 березня 2026 року (колегія суддів у складі: головуюча Діброва Г. І., судді: Савицький Я. Ф., Ярош А. І.) у справі № 916/3293/25 за позовом Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), правонаступником якого є Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України до Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС в Одеській області за участю Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про стягнення 5 989 703,66 грн. ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог

1. Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Південне управління, позивач) звернулося 15 серпня 2025 року до Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС в Одеській області (далі - Податкова служба, відповідач) про стягнення на користь позивача в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області безпідставно набутих відповідачем грошових коштів у сумі 16 244,65 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані перерахуванням 21 березня 2017 року на рахунок відповідача, як сторони виконавчого провадження, грошових коштів, отриманих позивачем в результаті продажу майна боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені", далі - ТОВ "Лагуна-Рені", боржник) з метою примусового виконання вимоги Податкової служби щодо стягнення з боржника на користь держави боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 16 244,65 грн. Наступне визнання недійсними в судовому порядку результатів публічних торгів та повернення позивачем сплачених переможцю торгів (Товариству з обмеженою відповідальністю "Скарбниця Бессарабії") коштів, свідчить, що підстава набуття Податковою службою коштів у сумі 16 244,65 грн відпала, тому відповідні кошти позивач просив стягнути через суд як безпідставно набуті на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Короткий зміст судових рішень

3. Господарський суд Одеської області рішенням від 27 жовтня 2025 року у справі № 916/3293/25 (суддя Желєзна С. П.) позов задовольнив; стягнув з Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС в Одеській області на користь Південного управління в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області грошові кошти у сумі 16 244,65 грн.

4. Рішення місцевого суду мотивоване тим, що у спірних відносинах відповідач, як набувач коштів, підстава набуття яких згодом відпала, зобов`язаний повернути ці кошти позивачу. Оскільки Податкова служба цього обов`язку за вимогою Південного управління не виконала, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

5. Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач 21 листопада 2025 року оскаржив його до апеляційної інстанції, посилаючись на те, що: вимога про стягнення коштів у порядку статті 1212 ЦК України є безпідставною та необґрунтованою у розумінні приписів Податкового кодексу України, оскільки заявлена після закінчення виконавчого провадження; відповідач не є набувачем коштів, перерахованих за виконавчим документом, тому що такі стягнуті на користь держави в рахунок погашення податкових зобов`язань ТОВ "Лагуна-Рені". Тобто, Податкова служба, будучи лише державним органом, який здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, правильністю нарахування податків, повнотою і своєчасністю внесених у відповідні бюджети податків, зборів та інших обов`язкових платежів, установлених податковим законодавством, не є належним відповідачем у цій справі, яким, на думку скаржника, має бути саме боржник; позов про повернення безпідставно набутих коштів, стягнутих до бюджету за податковою вимогою про стягнення боргу зі сплати податків на користь держави, мав, на думку відповідача, вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.

6. Дніпровське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (далі також - Дніпровське управління) 21 січня 2026 року звернулося до апеляційної інстанції з клопотанням про заміну позивача у справі № 916/3293/25 Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (ЄДРПОУ 43315529) в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області на його правонаступника - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 45862901, адреса: 65091, м. Одеса, вул. Разумовська, 37).

7. Зазначене клопотання мотивоване тим, що згідно з інформацією, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДРПОУ) 31 грудня 2025 року Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (ЄДРПОУ 43315529) змінило назву на Дніпровське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 43315529). З цієї дати у структуру Дніпровського управління не входять управління забезпечення примусового виконання рішень юрисдикція, яких поширюється на Одеську область. Водночас раніше ще з 26 травня 2025 року зареєстрована нова юридична особа публічного права - Одеське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 45862901) (далі також- Одеське управління). Оскільки позивач у справі № 916/3293/25 наразі відноситься до структури Одеського управління, задля правильного вирішення спору, Дніпровське управління просило здійснити заміну позивача (Південне управління) в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області на його правонаступника, в юрисдикції якого перебуває виконавче провадження НОМЕР_1 - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 45862901).

8. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 05 березня 2026 року у справі № 916/3293/25 апеляційну скаргу Податкової служби залишив без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 27 жовтня 2025 року залишив без змін, з урахуванням встановлення обставин, згідно з якими електронні торги щодо реалізації майна ТОВ "Лагуна-Рені" визнані недійсними. Тому всі учасники правовідносин, які склалися в процесі здійснення виконавчих дій в межах виконавчого провадження щодо примусового виконання вимоги Податкової служби про стягнення з боржника на користь держави боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 16 244,65 грн, мають бути повернуті у стан, який передував проведенню прилюдних торгів. Оскільки спірна сума коштів перерахована на рахунок районного відділу Ізмаїльської державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області правонаступником якого є Державна податкова служба України в особі Головного управління ДПС в Одеській області після звернення стягнення на майно боржника у межах зведеного виконавчого провадження, то саме вказаний позивачем відповідач і є належним у спірних правовідносинах. Зважаючи, що підстава, згідно з якою позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти у зазначеному розмірі, відпала у зв`язку з визнанням недійсними у судовому порядку електронних торгів та присудження до стягнення з позивача судовим рішенням коштів, сплачених переможцем торгів на рахунок виконавчої служби, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про обґрунтованість висновку щодо наявності передбачених законом підстав для задоволення позову шляхом присудження до стягнення з відповідача безпідставно набутих відповідачем грошових коштів у сумі 16 244,65 грн. Крім того, спростовуючи доводи апелянта щодо необхідності вирішення вказаного спору в порядку адміністративного судочинства, суд апеляційної інстанції виснував, що у спірних правовідносинах відсутні зобов`язання між сторонами стосовно сплати податків. А спір направлений саме на повернення учасників правовідносин, які склалися в процесі здійснення виконавчих дій в межах виконавчого провадження, у стан, який передував проведенню прилюдних торгів. Тому визнання недійсними результатів публічних торгів та повернення позивачем сплачених переможцю торгів коштів, свідчить, що підстава, за рахунок якої відповідач отримав кошти, відпала, а, отже перераховані відповідачу кошти слід стягнути як безпідставно набуті на підставі статті 1212 ЦК України, відповідно і спір є цивільно-правовим, а тому такий має розглядатися за правилами господарського судочинства.

9. Водночас зі змісту вступної та мотивувальної частин постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції також задовольнив клопотання Дніпровського управління від 21 січня 2026 року про заміну позивача у справі його правонаступником.

10. Висновок суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для процесуального правонаступництва позивача мотивований тим, що: - постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 06 травня 2025 року № 517 "Деякі питання міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції" (далі - постанова КМУ № 517), зокрема, Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перейменовано на Дніпровське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України, а також утворена нова юридична особа публічного права - Одеське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України, як новий міжрегіональний територіальний орган Міністерства юстиції України. Додатком 1 до постанови КМУ № 517 визначені адміністративно-територіальні одиниці, на які поширюються повноваження Одеського управління, а саме: Одеська, Миколаївська та Херсонська області, а також Автономна республіка Крим і м. Севастополь. При цьому адміністративно-територіальні одиниці, на які поширюються повноваження Дніпровського управління є Дніпропетровська, Запорізька та Кіровоградська області. Наслідком ухвалення постанови КМУ № 517 та додатку № 1 до неї стала зміна органів Міністерства юстиції України (яке визначає юрисдикцію міжрегіональних управлінь) та визначені адміністративно-територіальні одиниці, на які поширюються повноваження міжрегіональних територіальних органів, зокрема Дніпровського та Одеського управлінь; - наказом Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 31 грудня 2025 року № 7244-к "Про введення в дію Структури та штатної чисельності, штатних розписів", з 31 грудня 2025 року введена в дію структура та штатна чисельність Дніпровського управління, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 19 грудня 2025 року № 3541/5 "Про затвердження структури та штатної чисельності", за змістом яких до структури Дніпровського управління не входять відділи примусового виконання рішень, юрисдикція яких поширюється на Одеську область; - позивач у справі № 916/3293/25 наразі відноситься до структури Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 45862901), задля правильного вирішення спору, слід здійснити заміну позивача Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (ЄДРПОУ 43315529) в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області на його правонаступника, в юрисдикції якого перебуває ВП НОМЕР_1 - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 45862901), що свідчить про обґрунтованість клопотання Дніпровського управління та наявність підстав для процесуального правонаступництва позивача. Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. Одеське управління звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову апеляційного господарського суду в частині заміни Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на правонаступника - Відділ примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, та направити справу в зазначеній частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

12. Скаржник, зокрема вказує на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права (статті 104 ЦК України) та незастосування пунктів 4, 5 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1074, а також порушення норми процесуального права (статті 52 ГПК України) при вирішенні питання щодо задоволення клопотання Дніпровського управління та здійснення процесуального правонаступництва позивача у справі шляхом залучення замість Південного управління Одеське управління.

13. Мотивуючи позицію касаційної скарги щодо зазначеного, Одеське управління акцентує увагу Суду на тому, що станом на 31 грудня 2025 року, Південне управління, яке одночасно перейменовано на Дніпровське управління, припинило здійснення своїх функцій на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, а також Миколаївської, Одеської та Херсонської областей, тоді як Одеське управління розпочало їх виконання. Водночас зазначена фактична обставина не може розглядатися як реорганізація юридичної особи, яка має наслідком процесуальне правонаступництво. Натомість суд попередньої інстанції не врахував, що клопотання про заміну сторони у справі не містить жодних належних обґрунтувань на підтвердження достатності підстав для такого правонаступництва, з урахуванням того, що Одеське управління ніколи не було і не може бути стороною вищенаведених спірних правовідносин. Доводи інших учасників справи

14. Дніпровське управління у відзиві на касаційну скаргу просить Верховний Суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційної інстанції - без змін; постановити ухвалу, якою замінити сторону (стягувача) - Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код 43315529) на правонаступника - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Укр аїни (код ЄДРПОУ 45862901).

15. При цьому Дніпровське управління звертає увагу Суду на те, що: - у питанні процесуального правонаступництва позивача у цій справі первинним є публічне правонаступництво, а тому вирішальним є не факт ліквідації юридичної особи в ЄДРПОУ, а факт передачі адміністративної компетенції. Оскільки Постановою КМУ № 517 з додатком № 1 до цієї постанови функції щодо Одеської області передані від Дніпровського управління до Одеського управління, процесуальне правонаступництво є доведеним та обов`язковим; - виходячи з принципу безперервності державних функцій, стягувачем у справі має бути орган, який володіє владними повноваженнями на відповідній території на момент вчинення дії. На сьогодні Дніпровське управління організаційно та функціонально не має підрозділів в Одеській області, що робить його участь у справі суто формальною та неефективною; - правонаступництво у цьому випадку є критично необхідним для дотримання бюджетної дисципліни (вимог статті 45 Бюджетного кодексу України та пункту 1 Розділу VII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, оскільки кошти мають повернутися на депозитний рахунок органу Державної виконавчої служби за місцем виконання рішення. Зважаючи, що власником таких рахунків в Одеській області наразі є Одеське управління (ЄДРПОУ 45862901), заміна стягувача є єдиним законним шляхом для повернення коштів у бюджетну систему та їх подальшу виплату переможцю торгів, який поніс втрати в результаті визнання торгів недійсними.

16. Податкова служба не скористалася своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

17. Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17 квітня 2026 року для розгляду касаційної скарги Одеського управління у справі № 916/3293/25 визначено колегію суддів у складі: Власова Ю. Л. - головуючого, Булгакової І. В., Малашенкової Т. М.

18. Верховний Суд ухвалою від 30 квітня 2026 року, зокрема: відкрив касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою Одеського управління на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05 березня 2026 року та вирішив здійснити перегляд зазначеного судового рішення у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, тому зважаючи на перебування судді Булгакової І. В. у відпустці, а судді Малашенкової Т. М. у відрядженні, справа, з урахуванням положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, розглядається Судом у розумні строки.

19. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

20. Нормами частини другої статті 300 ГПК України встановлені межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків апеляційного господарського суду з посиланням на норми права, якими керувався суд

21. Предметом касаційного перегляду є постанова апеляційної інстанції в частині заміни сторони (позивача) у справі (процесуальне правонаступництво).

22. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваної постанови, Верховний Суд зазначає таке.

23. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, враховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

24. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

25. У касаційній скарзі Одеське управління посилається на те, що постанова суду апеляційної інстанції щодо заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому така підлягає скасуванню в цій частині.

26. Суд апеляційної інстанції задовольняючи клопотання Дніпровського управління (в порядку статті 52 ГПК України) та здійснюючи заміну позивача на його правонаступника, врахував обставини, згідно з якими з 31 грудня 2025 року Південне управління перейменоване на Дніпровське управління і з цієї дати до його структури не входять управління забезпечення примусового виконання рішень (зокрема, Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Одеській області) юрисдикція, яких поширюється на Одеську область, та зважаючи, що 26 травня 2025 року зареєстрована також нова юридична особа публічного права - Одеське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України, юрисдикція якого поширюється на Одеську область. Тому позивач у справі № 916/3293/25 наразі відноситься до структури Одеського управління (ЄДРПОУ 45862901). Отже, задля правильного вирішення спору, слід здійснити заміну позивача Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (ЄДРПОУ 43315529) на його правонаступника, в юрисдикції якого перебуває ВП НОМЕР_1 - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 45862901).

27. Колегія суддів зазначає, що процесуальна діяльність суду щодо здійснення правосуддя має чітко визначені в законі мету, завдання і коло учасників - носіїв процесуальних прав і обов`язків, а реалізація вказаних процесуальних прав обумовлена виключно процесуальним статусом учасника (позивач, відповідач тощо).

28. Правонаступництвом є перехід суб`єктивного права від однієї особи до іншої. Правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи може мати місце у разі, коли до правонаступника переходить певне право кредитора чи обов`язок боржника. Здійснення правонаступництва є результатом наявності визначеного юридичного складу, тобто сукупності юридичних фактів, необхідних і достатніх для того, щоб отримати відповідний ефект - наступництво в правах та обов`язках. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

29. Процесуальне правонаступництво у позовному провадженні відбувається тоді, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі.

30. Відповідно до статті 52 ГПК України, нормами якої визначено положення процесуального правонаступництва, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

31. Отже, таке право не є абсолютним та обмежене часовими рамками певних стадій судового процесу. Між тим, процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.

32. Суд будь-якої інстанції, незалежно від стадії судового процесу, зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Не є перешкодами для з`ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17, а також постанови Верховного Суду: від 16 жовтня 2018 року у справі № 910/15792/14, від 25 липня 2019 року у справі № 903/916/17, від 11 вересня 2019 року у справі № 903/908/17, від 15 жовтня 2019 року у справі № 910/22289/15, від 27 листопада 2019 року у справі № 5023/1704/12).

33. Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17).

34. Крім того, Верховний Суд у постанові від 24 жовтня 2019 року у справі № 910/16586/18 виснував, що у розумінні положень наведеної норми процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв`язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб`єкта господарювання, а й в інших, передбачених законом випадках, у тому числі у випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір.

35. Всі дії, що вчиняються в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

36. Таким чином, процесуальне правонаступництво згідно з вимогами статті 52 ГПК України - є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

37. Слід зазначити, що перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта матеріального правовідношення до іншого не тягне автоматичної зміни осіб у процесуальному відношенні. Проте згідно з положеннями статті 52 ГПК України, суд, за наявності клопотання, може залучити до участі у справі правонаступника позивача у справі у разі його заміни у відносинах, щодо яких виник спір, іншою особою.

38. Наявність або відсутність процесуального правонаступництва підлягає встановленню окремо у кожному конкретному випадку.

39. Між тим колегія суддів враховує, що у спірних правовідносинах у цій справі, для настання процесуального правонаступництва, необхідно встановити факт переходу до особи не тільки матеріальних прав правопопередника, а й передачі адміністративної компетенції (публічне правонаступництво), зважаючи на таке.

40. Як вбачається зі сталої та послідовної позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах: від 06 жовтня 2020 року у справі № 804/958/17, від 26 лютого 2024 року у справі № 380/4844/21, від 18 листопада 2025 року у справі № 815/6834/15, питання правонаступництва у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) є окремим, особливим видом правонаступництва, під яким розуміється перехід в установлених законом випадках повноважень та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок по відновленню порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід щодо переходу до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

41. У спорах, які пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

42. Тобто, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

43. У справі, яка наразі розглядається Верховним Судом, суд апеляційної інстанції встановив обставини набуття відповідних прав (передачу адміністративної компетенції) іншою особою, а саме: функції щодо Одеської області передані від Дніпровського управління до Одеського управління згідно з Постановою КМУ № 517 та додатком № 1 до неї, а також зважаючи, що стягувачем у справі має бути орган, який володіє владними повноваженнями на відповідній території на момент вчинення дії і на сьогодні Дніпровське управління не має підрозділів в Одеській області, з метою дотримання принципу безперервності державних функцій та зважаючи, що кошти мають бути повернуті на депозитний рахунок органу Державної виконавчої служби за місцем виконання рішення, в той час як власником таких рахунків в Одеській області тепер є Одеське управління, - сукупно свідчать про наявність підстав для заміни учасника процесуальних правовідносин у справі, що розглядається. А тому у справі № 916/3293/25 позивач (Південне управління перейменоване на Дніпровське управління) мало право звернутися до суду з клопотанням про заміну сторони та надання такій особі (правонаступнику - Одеському управлінню) статусу сторони у справі.

44. За таких обставин, зважаючи на сталу та послідовну правову позицію Верховного Суду щодо питання правонаступництва, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується і суд касаційної інстанції, про наявність підстав, зважаючи на вимоги статті 52 ГПК України, для заміни позивача Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (ЄДРПОУ 43315529) на його правонаступника, в юрисдикції якого перебуває ВП НОМЕР_1 - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 45862901).

45. Враховуючи наведене, колегія суддів не встановила неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваної постанови апеляційною інстанцією і погоджується з її висновками. Водночас доводи скаржника щодо відсутності підстав для заміни позивача у справі його правонаступником, зокрема й в контексті неналежного дослідження апеляційною інстанцією обставин, викладених заявником у клопотанні про процесуальне правонаступництво, а також те, що Одеське управління не може бути позивачем у цій справі, - не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у цій постанові. При цьому Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві Дніпровського управління на касаційну скаргу у тій його частині, в якій він не суперечить викладеному у цій постанові.

46. Таким чином, у межах статті 300 ГПК України Верховний Суд надав вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

47. Пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

48. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

49. З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги Одеського управління без задоволення, а постанови апеляційної інстанції в частині заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) - без змін. Судові витрати

50. Судовий збір з касаційної скарги покладається на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення. Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05 березня 2026 року в частині заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) у справі № 916/3293/25 - без змін.

2. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Ю. Л. Власов Судді І. В. Булгакова Т. М. Малашенкова