Постанова КГС ВС № 927/219/20(927/791/25)

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2026 року м. Київ cправа № 927/219/20(927/791/25) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І., за участю секретаря судового засідання Сулім А. В., за участю представників: ОСОБА_1 - Городничої Т.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу ТОВ "Промінь-2015" в особі ліквідатора - арбітражної керуючої Жмакіної Надії Вікторівни на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2026 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.10.2025 у справі № 927/219/20(927/791/25) за позовом ТОВ "Промінь-2015" в особі ліквідатора - арбітражної керуючої Жмакіної Надії Вікторівни до відповідача ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1.Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІТ КОНТРОЛ", 2.Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області, про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності в межах справи № 927/219/20 про банкрутство ТОВ "Промінь-2015". ВСТАНОВИВ: У провадженні Господарського суду Чернігівської області перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь-2015" (далі - ТОВ "Промінь-2015", позивач). ТОВ "Промінь-2015" в особі ліквідатора - арбітражної керуючої Жмакіної Надії Вікторівни (позивач) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (відповідач), у якій просило: - визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу №1/3 від 14.03.20018 між ТОВ "Промінь-2015" та ОСОБА_1 ; - зобов`язати ОСОБА_1 повернути ТОВ "Промінь-2015" набуте за договором купівлі-продажу від 14.03.2018 майно, а саме: аналізатор молока 1 шт.; сепаратор молока 1 компл.; комп`ютер 1 компл.; лінія фільтрації 1 компл.; пальник рідкопаливний 1 компл.; екструдер зерновий 1 компл.; сепаратор зерновий 1 шт. В обґрунтування позову позивач посилався на те, що вказаний правочин укладений у підозрілий період, із заінтересованою особою, без відповідних майнових дій іншої сторони. Фактичні обставини встановлені судами Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 28.04.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Промінь-2015"; визнано грошові вимоги кредитора - ТОВ "ІНКРІС-АГРО" в загальній сумі 897 709,96грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Білика Ю.М.; встановлено строк подання розпорядником майна до господарського суду відомостей про результати розгляду вимог кредиторів до 05.06.2020; встановлено строк проведення розпорядником майна інвентаризації майна боржника до 11.06.2020; попереднє засідання призначено на 18.06.2020. 30.04.2020 на офіційному веб-порталі судової влади України оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство з метою виявлення кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника за №64752. За результатами розгляду справи у попередньому засіданні 28.07.2020 суд постановив ухвалу, якою визнано кредиторські вимоги до боржника: - TOB "ІНКРІС-АГРО" на загальну суму 1 062 363,97 грн з наступною черговістю задоволення: 67731,00 грн - перша черга; 710432,88 грн - четверта черга, 284200,09 грн - шоста черга; - Головного управління ДПС у Чернігівській області в сумі 16 126,97 грн з наступною черговістю задоволення: 14844,85 грн - третя черга; 1282,12 грн - шоста черга та 4204,00 грн витрат зі сплати судового збору - перша черга. Загальна сума заборгованості, згідно реєстру вимог кредиторів, становить 1082694,94 грн. Постановою Господарського суду Чернігівської області від 13.08.2020, серед іншого, ТОВ "Промінь-2015" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Косякевича С.О. 13.08.2020 оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури за №65123. Ухвалою суду від 28.12.2021 замінено у справі №927/219/20 кредитора TOB "ІНКРІС-АГРО" його правонаступником - ТОВ "ВІТ КОНТРОЛ". Ухвалою суду від 15.06.2023, зокрема, відсторонено арбітражного керуючого Косякевича С.О. від виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Промінь-2015"; ліквідатором боржника призначено арбітражну керуючу Жмакіну Надію Вікторівну. Ліквідатором ТОВ "Промінь-2015" в ході ліквідаційної процедури у справі №927/219/20 встановлено, що у власності TOB "Промінь-2015" до 14.03.2018 перебувало наступне майно: аналізатор молока 1шт.; сепаратор молока 1 компл.; комп`ютер 1 компл.; лінія фільтрації 1 компл.; пальник рідкопаливний 1 компл.; екструдер зерновий 1 компл.; сепаратор зерновий 1 шт. Відповідно до протоколу №2 Загальних зборів учасників TOB "Промінь-2015" від 14.03.2018 прийнято рішення у зв`язку з виробничою необхідністю та скрутним фінансовим становищем Товариства продати майно, яке є власністю TOB "Промінь-2015", третій особі - ОСОБА_1 , перелік та вартість майна зазначено в Додатку до Протоколу, що є невід`ємною частиною цього Протоколу. 14.03.2018 між ТОВ "Промінь-2015" (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №1/3 від 14.03.2018, згідно якого ТОВ "Промінь-2015" зобов`язується передати ОСОБА_1 належне продавцю майно згідно додатку №1, а покупець зобов`язується прийняти майно та оплатити його вартість. Згідно п. 3.1. - 3.2. договору вартість майна ТОВ "Промінь-2015" становить 192351,00 грн. Оплата вартості здійснюється після підписання цього договору. 14.03.2018 між сторонами договору складено акт приймання передачі майна. Згідно договору купівлі-продажу від 14.03.2018 оформлена видаткова накладна №1. Розрахунки за договором проведено в касу підприємства згідно прибуткових касових ордерів № 2 від 14.03.2018, № 3 від 14.03.2018, №4 від 16.03.2018, № 5 від 19.03.2018, № 6 від 17.03.2018, № 7 від 14.03.2018, № 8 від 21.03.2018, № 9 від 22.03.2018, та № 10 від 22.03.2018. Звернувшись з позовом про визнання недійсним зазначеного договору ліквідатор боржника вказувала на наявність ознак фраудаторності спірного правочину, а саме: - станом на дату укладання спірного договору ТОВ "Промінь-2015" мало прострочену заборгованість кредитором ТОВ "Інкріс Агро", що підтверджена рішенням Господарського суду Чернігівської області від 03.07.2018 у справі №927/208/18; - спірний правочин укладено між заінтересованими особами, оскільки ОСОБА_1 є дружиною єдиного засновника та директора TOB "Промінь-2015" ОСОБА_2 ; - в оспорюваного правочину відсутня ділова мета, оскільки після отримання коштів за придбане майно у касу підприємства тим же днем кошти видавались ОСОБА_2 з призначенням: "повернення зворотної фін. допомоги ОСОБА_2 "; - в ході здійснення ліквідаційної процедури не виявлено майна, яке може бути включене до ліквідаційної маси та спрямоване на задоволення вимог кредиторів. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 28.10.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2026, у задоволенні позову відмовлено повністю. Встановивши, що вчинення спірного правочину від 14.03.2018 мало місце до введення в дію КУзПБ, а провадження у справі про банкрутство ТОВ "Промінь-2015" було відкрито 28.04.2020, суди з посиланням на висновки Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 02.06.2021 у справі №904/7905/16, виснували про відсутність підстав для поширення на спірні правовідносини у цій справі положень статті 42 КУзПБ. Застосувавши норми Цивільного кодексу України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника, суди з посиланням на недоведення позивачем наявності підстав для визнання договору купівлі-продажу №1/3 від 14.03.2018 недійсним та похідної вимоги позивача про витребування спірного майна, прийняли рішення про відмову у позові. Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги ТОВ "Промінь-2015" в особі ліквідатора - арбітражної керуючої Жмакіної Н.В. звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.10.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2026 у справі №927/219/20(927/791/25), в якій просить суд скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Скаржник в якості підстави касаційного оскарження зазначає обставини, визначені пунктами 1 частини другої статті 287 ГПК України, вказує, що суди неправильно застосували норми матеріального права - статтю 42 КУзПБ та статті 3, 13 ЦК України, без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14 10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі №904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17)) щодо фраудаторних правочинів. Зазначає, що суди застосували правові позиції Верховного Суду, викладені в постанові від 02.06.2021 у справі №904/7905/16, без врахування уточненої правової позиції судової палати, викладеної у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 28.10.2021 у справі № 911/1012/13. Ліквідатор вважає, що з огляду на встановлені судами обставини стосовно відкриття провадження у цій справі про банкрутство 28.04.2020, тобто після введення в дію КУзПБ (21.10.2019), укладення оспорюваного договору 14.03.2018, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положень статті 42 КУзПБ, які містять самостійну підставу для визнання недійсним спірного правочину - боржник уклав договір із заінтересованою особою. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи ОСОБА_1 у поданому відзиві заперечує проти касаційної скарги, вважає, що рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими, прийнятими з врахуванням всіх обставин справи, а касаційна скарга є такою, що не підлягає задоволенню.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції Предметом касаційного перегляду є судові рішення, ухвалені за наслідками розгляду позову ліквідатора боржника, заявленого в межах справи про банкрутство, про визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов`язання повернути боржнику набуте за цим договором майно. Провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного. З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника. У силу частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Господарські суди встановили, що спірний договір купівлі-продажу №1/3 було укладено сторонами 14.03.2018, провадження у справі про банкрутство ТОВ "Промінь-2015" було відкрито 28.04.2020, а заяву ліквідатором ТОВ "Промінь-2015" про визнання недійсним зазначеного договору подано до суду в серпні 2025 року, тобто у період дії Кодексу України з процедур банкрутства. Врахувавши вказані обставини, суди, з посиланням на правову позицію Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 02.06.2021 у справі №904/7905/16, дійшли висновку про відсутність підстав для поширення на спірні правовідносини у цій справі положень статті 42 КУзПБ, а застосуванню підлягають приписи статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Суди зазначили, що у даному випадку спірний договір був укладений 14.03.2018, тобто більше ніж за два роки до відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Промінь-2015" (28.04.2020), тобто за межами підозрілого періоду, визначено статтею 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а відтак позовні вимоги були розглянуті на підставі загальних засад цивільного законодавства. Разом з тим, суди не врахували, що постановою Верховного Суду у складі суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 28.10.2021 у справі № 911/1012/13 касаційний господарський суд уточнив викладений у постанові від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 правовий висновок про те, що при застосуванні статті 42 КУзПБ слід керуватися загальновизнаним принципом щодо дії законів у часі під час визнання правочину недійсним, згідно з яким відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Судовою палатою у вказаній постанові зазначено, що критерієм для застосування норм статті 42 КУзПБ та статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у тому числі і до заяв, поданих після введення в дію цього Кодексу, є дата відкриття провадження у справі про банкрутство. Крім цього, уточнено висновок стосовно того, що передбачений статтею 42 КУзПБ трирічний строк у будь-якому разі відраховується від дати відкриття провадження у справі про банкрутство. Судова палата виснувала, що аналіз норм статті 42 КУзПБ дає підстави для висновку, що приписами цієї норми чітко визначено, що стаття 42 Кодексу підлягає застосуванню до правочинів, вчинених боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, а відтак вказана норма щодо відрахування трирічного строку, розширеному тлумаченню не підлягає. З огляду на встановлені судами обставини відкриття провадження у цій справі про банкрутство 28.04.2020, тобто після введення в дію КУзПБ (21.10.2019), укладення оспорюваного договору 14.03.2018, враховуючи правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 28.10.2021 у справі № 911/1012/13, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 42 КУзПБ, яка містить спеціальні та додаткові, порівняно із нормами ЦК України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними. Колегія суддів зауважує, що зазначена норма, на відміну від вимог Цивільного кодексу України, не визначає вимоги до укладеного правочину, однак врегульовує спеціальні правила та процедуру визнання недійсними правочинів (договорів), укладених боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, та містить спеціальні положення щодо строків ("сумнівного", "підозрілого" періоду, протягом якого боржник вчиняє правочини), суб`єктів (осіб, які мають ініціювати право визнання договорів недійсними) і переліку підстав, за наявності яких можна визнавати правочини недійсними. Відповідно до частини першої статті 42 КУзПБ господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог. Згідно частини другої статті 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування. Верховний Суд зазначає, що суди надали оцінку спірному правочину на підставі загальних засад цивільного законодавства, без дослідження наявності/відсутності спеціальних та додаткових підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, визначених в статті 42 КУзПБ. Так, суди не дослідили відповідно до частини першої статті 42 КУзПБ обставини щодо порушення прав боржника або кредиторів внаслідок укладення такого правочину та передбачені частиною другою статті 42 КУзПБ самостійні підстави для визнання правочину недійсним. Відповідно суди не перевірили доводи позивача, що: - спірний правочин укладено між заінтересованими особами, оскільки ОСОБА_1 є дружиною єдиного засновника та директора TOB "Промінь-2015" ОСОБА_2 , - чи належним чином проведений розрахунок за придбане майно, оскільки після отримання коштів за придбане майно у касу підприємства тим же днем кошти видавались ОСОБА_2 з призначенням: "повернення зворотної фін. допомоги ОСОБА_2 "; - оспорюваний договір вчинено на шкоду кредиторам, оскільки внаслідок такого правочину підприємство-боржник залишилось без основних засобів для здійснення господарської діяльності, - за результатами укладеного правочину в боржника не залишилося майна, яке може бути включене до ліквідаційної маси та спрямоване на задоволення вимог кредиторів. Водночас дослідження зазначених обставин має вагоме значення у контексті підстав для висновку про наявність/відсутність визначених статтею 42 КУзПБ підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним. Відтак, оцінюючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень у цій справі, колегія суддів дійшла висновку, що не врахування судами висновку Верховного Суду у складі суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 28.10.2021 у справі №911/1012/13, призвело до помилкового висновку щодо відсутності підстав для поширення на спірні правовідносини у цій справі положень статті 42 КУзПБ, внаслідок чого залишились не з`ясованими обставин, з якими норми матеріального права (стаття 42 КУзПБ) пов`язують правильність вирішення цього спору по суті. Своєю чергою, Верховний Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність. Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини. З урахування наведеного, колегія суддів вважає, що як місцевий господарський суд, так і апеляційний господарський суд, не врахувавши висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 28.10.2021 у справі № 911/1012/13, застосувавши до спірних правовідносин лише положення статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та загальні положення Цивільного кодексу України, дійшли передчасних висновків про відсутність підстав для визнання оспорюваного договору недійсним та застосування наслідків недійсності. Зважаючи на допущені судами першої та апеляційної інстанції порушення норм процесуального права та обґрунтованість підстав касаційного оскарження, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги, скасування оскарженого рішення та постанови та направлення матеріалів справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За наведених обставин висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову не відповідає положенням статей 86, 236, 269 ГПК України, оскільки, надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли передчасного висновку про необґрунтованість позову. Отже, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, під час касаційного провадження отримала часткове підтвердження, що в розумінні пункту 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу в сукупності з відсутністю всебічного, повного та об`єктивного дослідження судами зібраних у справі доказів є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень і направлення справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду. Зважаючи на те, що неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права допустили суди першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги шляхом скасування оскаржуваних рішення та постанови і передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи місцевому господарському суду належить врахувати викладене та зазначені вище правові висновки, зокрема, викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 28.10.2021 у справі № 911/1012/13, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, за результатом чого дати належну правову оцінку доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу, і в залежності від встановленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення. Розподіл судових витрат Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи для нового розгляду до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює. Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ТОВ "Промінь-2015" в особі ліквідатора - арбітражної керуючої Жмакіної Надії Вікторівни задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2026 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.10.2025 у справі №927/219/20(927/791/25) скасувати.

3. Справу №927/219/20(927/791/25) в скасованій частині передати на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий суддя К. М. Огороднік Судді С.В. Жуков В.І. Картере