Ухвала КГС ВС № 908/3446/23

УХВАЛА 08 червня 2026 року м. Київ cправа № 908/3446/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л., розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (далі - Товариство, відповідач, скаржник) на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.03.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2026 у справі за позовом Семенівської сільської ради (далі - Рада, позивач) до Товариства про розірвання договору та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Товариство 27.05.2026 через Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить, зокрема, скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 15.03.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2026 у справі №908/3446/23, в частині зобов`язання Товариства перерахувати обсяги спожитої електричної енергії Ради за період з квітня 2022 року до листопада 2022 року обсягом в 0кВт/год; справу в цій частині направити на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області. Крім того у касаційній скарзі просить визнати причини пропуску строку поважними та поновити строк на подання касаційної скарги. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2026 для розгляду справи №908/3446/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л. Перевіривши дотримання форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статей 288, 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Верховний Суд встановив таке. Щодо підстав касаційного оскарження судових рішень. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). У поданій касаційній скарзі Товариство, зокрема, зазначає про не врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20.02.2024 у справі №905/644/22 щодо застосування підпунктів 1, 2 пункту 9 Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства енергетики України від 13.04.2022 №148; наголошує, що Закон України «Про особливості нарахування плати за житлово-комунальні послуги та інших платежів, передбачених законодавством, у зв`язку з пошкодженням або знищенням об`єктів нерухомого майна» від 25.03.2026 № 4825-ІХ, набув чинності 15.04.2026 є підставою для відступу від правових висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 07.03.2024 у справі №910/9680/23 та об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду у постанові від 03.10.2025 у справі №908/1162/23; вказує на відсутність висновку щодо застосування пунктів 2.3.1, 8.6.9, 9.9.1 - 9.9.4, 9.14.3 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №311; також зазначає, що судами необґрунтовано застосовано лист Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 21.04.2023 №4316/20.5/7-23, як підставу для задоволення позовних вимог рішенням від 15.03.2024 у справі №908/3446/23 та залишенням постановою від 11.03.2026 в цій частині рішення без змін; висновки, викладені в оскаржуваних судових рішеннях, не відповідають встановленим обставинам справи. Наведене узгоджується з підставами касаційного оскарження вищезазначених судових рішень, встановленими пунктами 1-4 частини другої статті 287 ГПК України з урахуванням частини третьої статті 310 ГПК України. З огляду на викладене касаційна скарга Товариства подана із додержанням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України. Отже, не є очевидно не прийнятною за пунктами 1, 2, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України з урахуванням частини третьої статті 310 ГПК України. Щодо судового збору. Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір». Підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» унормовано, що за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми. Згідно з частиною першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставку судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру встановлено в 1 розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду). Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023» (на момент подання позову) прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року визначений у розмірі 2 684 грн. Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України «Про судовий збір» якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум). При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина третя статті 4 Закону України «Про судовий збір»). Як вбачається зі змісту судових рішень з цієї справи, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі - ЄДРСР), у листопаді 2023 року Рада звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства про розірвання договору та зобов`язання вчинити дії. У поданій касаційній скарзі Товариство просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 15.03.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2026 у справі №908/3446/23, в частині зобов`язання Товариства перерахувати обсяги спожитої електричної енергії Ради за період з квітня 2022 року до листопада 2022 року обсягом в 0кВт/год; справу в цій частині направити на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області. З огляду на наведене, беручи до уваги те, що сплата судового збору залежить від вимог касаційної скарги та сплачується в частині зобов`язання Товариства перерахувати обсяги спожитої електричної енергії, ураховуючи одну вимогу немайнового характеру (в частині оскарження), скаржник у цьому випадку мав сплати судовий збір у сумі 4 294,40 грн (2 684,00 грн (за 1 вимогу немайнового характеру) х 200% х 0,8). Всупереч зазначеним вимогам до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі. Відповідний доказ й не зазначено скаржником у додатках до касаційної скарги. Враховуючи викладене вище, Верховний Суд зазначає, що з метою усунення допущеного недоліку оформлення касаційної скарги скаржнику слід надати докази сплати судового збору у розмірі 4 294,40 грн, який має бути перерахований за актуальними реквізитами, щодо сплати судового збору за подачу касаційної скарги до Верховного Суду на час вчинення такої дії. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити. Наслідком не усунення цього недоліку є повернення касаційної скарги скаржнику на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України. Щодо строку на касаційне оскарження. Відповідно до частин першої, другої статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, що оскаржується, або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення; учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу (частина третя статті 288 ГПК України). Згідно зі статтею 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Частиною четвертою статті 290 ГПК України унормовано, що до касаційної скарги додаються, зокрема, докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції. Як убачається з ЄДРСР, постанову Центрального апеляційного господарського суду у справі №908/3446/23 ухвалено 11.03.2026, повний текст її складено 13.04.2026, отже, строк на касаційне оскарження за приписами частини першої статті 288 ГПК України з урахуванням частини четвертої статті 116 ГПК України припадає на 04.05.2026. Касаційну скаргу подано скаржником до суду 27.05.2026 через Електронний суд, тобто з пропуском встановленого частиною першою статті 288 ГПК України строку на касаційне оскарження постанови у цій справі. В тексті касаційної скарги міститься клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивоване тим, що Товариство відноситься до критичної інфраструктури знаходяться під постійними масованими атаками агресора; протягом строку на оскарження у Запорізькій області (за місцем розташування скаржника) повітряна тривога оголошувалася значну кількість разів та мала значну тривалість; у цих умовах нехтування сигналів тривоги прямо ставить під загрозу життя та здоров`я всіх співробітників відповідача; пропуск строку є незначним, не спрямований на зловживання процесуальними правами, поновлення строку не порушує прав та законних інтересів інших учасників справи, натомість забезпечує реалізацію права сторін на ефективний судовий захист та повний і всебічний розгляд цієї справи, у зв`язку з цим скаржник, просить Суд поновити строк на подачу касаційної скарги. Колегія суддів, розглянувши наведені обґрунтування причин пропуску процесуального строку на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2026 у справі №908/3446/23, дійшла висновку, що підстави, наведені скаржником у клопотанні не можуть вважатися поважними з огляду на таке. Верховний Суд виходить з того, що від дати отримання рішення суду відраховується строк на касаційне оскарження, який може бути поновлений. Отже, виходячи з вище викладеного Суд констатує, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдина судова інформаційно-комунікаційна система (далі - ЄСІКС). Верховний Суд відзначає, що у касаційній скарзі скаржник вказав, що має Електронний кабінет, при цьому касаційна скарга і подана через Електронний суд. Суд, звертає увагу скаржника на те, що за інформацією, отриманою з автоматизованої системи документообігу суду КП «ДСС» документ в електронному вигляді: стаття 282 Постанова від 11.03.2026 у справі №908/3446/23 надіслано в Електронний кабінет одержувача: скаржника і представника скаржника й доставлено в кабінет одержувачів: 13.04.2026 19:20. Отже оскаржувана постанова вважається врученою скаржнику 14.04.2026. З урахуванням приписів частини шостої статті 242 ГПК України та частини другої статті 288 ГПК України, двадцятиденний строк, за яким скаржник має беззаперечне право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження закінчується 04.05.2026 включно. Проте скаржник звернувся до Суду, як вказано вище 27.05.2026 через Електронний суд, з пропуском двадцятиденного строку протягом якого мав право на його поновлення за частиною другою статті 288 ГПК України. Звернення з касаційною скаргою є суб`єктивною дією скаржника, який зацікавлений у касаційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення. Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню. Отже, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується з наявністю поважних причин пропуску строку звернення зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків. Лише факт подання стороною заяви про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов`язком суду поновити цей строк, оскільки заява про поновлення строку для подання касаційної скарги з огляду на приписи статті 119 ГПК України повинна містити обґрунтування поважності причин пропуску цього строку. В контексті викладеного суд зазначає, що згідно з положеннями статей 42, 43 ГПК України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень, а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, суд має вказати підстави поновлення строку, і такі підстави мають бути об`єктивними і не можуть залежати від суб`єктивних чинників, якими керувався скаржник, та які призвели до пропуску строку на касаційне оскарження в цьому випадку. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України). Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доводи наведені у клопотанні про поновлення строку про те, що Товариство знаходяться під постійними масованими атаками агресора; протягом строку на оскарження у Запорізькій області (за місцем розташування скаржника) повітряна тривога оголошувалася значну кількість разів та мала значну тривалість, по-перше мають бути доведені суду доказами відповідно до частини першої статті 73 ГПК України, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, які відповідають статям 76- 79 ГПК України щодо достовірності, належності і допустимості тоді, як будь-яких доказів та жодних обґрунтувань, що стосуються дотримання процесуальних строків щодо подання касаційної скарги не навів. Твердження скаржника і їх вплив на дотримання строків мають бути підтверджені доказами. А по-друге, колегія суддів виходить з того, що з 2022 року і до сьогодення в Україні діє правовий режим воєнного стану, тому такі обставини, як постійні та або тривалі повітряні тривоги, обстріли, відсутність електроенергії, води, тепла тощо є тими обставинами, які тривають з 2022 року і дотепер, а відтак скаржник має довести, яким саме чином ці обставини вплинули на можливість своєчасного вчинення ним відповідної процесуальної дії. Отже, скаржником не наведено причин з відповідним підтвердженням, що заважали йому звернутися до Суду, у межах строку на касаційне оскарження постанови апеляційного суду ухваленої 11.03.2026 у цій справі до 04.05.2026 з урахуванням приписів частини шостої статті 242 ГПК України і частини другої статті 288 ГПК України та з 15.04.2026 до 27.05.2026 за частиною третьою статті 288 ГПК України. Водночас Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку на касаційне оскарження та дотримання вимог щодо подання доказів. Колегія суддів звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України» у рішенні від 29.10.2015 зазначив, що задовольнивши клопотання про поновлення процесуального строку, не посилаючись при цьому на жодні конкретні обставини справи, і просто обмежившись вказівкою на наявність у відповідача «поважних причин» для поновлення пропущеного строку оскарження, національним судом було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції. Суд зазначає, що клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови не містить належних і достатніх обґрунтувань та доказів на підтвердження об`єктивної неможливості подати касаційну скаргу протягом визначеного процесуальним законом строку. Скаржником до клопотання не додано достовірних, належних і допустимих доказів, які б свідчили про наявність поважних причин, що перешкоджали скаржнику звернутися до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2026 у справі №908/3446/23 із дотриманням процесуальних строків на касаційне оскарження судового рішення. З огляду на викладене, колегія суддів визнає неповажними причини, наведені скаржником в обґрунтування поважності пропуску строку на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2026 у справі №908/3446/23, оскільки скаржником не доведено обставин доказами, які відповідають статям 76- 79 ГПК України щодо достовірності, належності і допустимості. Відповідно до частини третьої статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу. Таким чином, Верховний Суд вважає за необхідне надати скаржнику строк для можливості надання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2026 у справі №908/3446/23 з наведенням інших підстав для поновлення строку та доданням відповідних доказів. Підсумовуючи викладене, касаційна скарга Товариства підлягає залишенню без руху на підставі частин другої, третьої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків, шляхом: надання документа на підтвердження сплати судового збору за касаційну скаргу, ураховуючи майновий характер позовних вимог, у сумі 4 294,40 грн, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до Державного бюджету України судового збору за розгляд справ Верховним Судом (Касаційним господарським судом), які розміщені на сайті «Судова влада України» та є актуальними на час вчинення дії; надання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2026 у справі №908/3446/23 з наведенням інших підстав для поновлення строку та доданням відповідних доказів. Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги, слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншому учаснику справи, ураховуючи приписи статей 6, 42, 291 ГПК України. Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що з огляду на повноту та межі неусунення недоліків касаційної скарги протягом установленого строку може мати наслідки або повернення скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України, або відмову у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України, виходячи з вищенаведеного. Щодо заперечення проти відкриття касаційного провадження. Від Ради 29.05.2026 на електронну пошту Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшло заперечення проти відкриття касаційного провадження у справі №908/3446/23. Частинами п`ятою, шостою статті 42 ГПК України встановлено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням ЄСІКС, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом; процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням ЄСІКС в порядку, визначеному Положенням про ЄСІКС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Реєстрація в ЄСІКС не позбавляє особу права на подання документів до суду в паперовій формі, проте саме в електронній формі особа, яка зареєструвала електронний кабінет в ЄСІКС може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії виключно за допомогою ЄСІКС, з використанням власного електронного підпису, якщо інше не передбачено ГПК України. Відповідно до пункту 7.52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №204/2321/22 вимога про звернення до суду через підсистеми ЄСІКС є обов`язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІКС, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІКС. Відповідно до пункту 10 Положення про ЄСІКС визначено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІКС в обов`язковому порядку. Інші особи (це, зокрема, фізичні особи, у тому числі фізичні особи - підприємці) реєструють такі кабінети в добровільному порядку. Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в ЄСІКС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою ЄСІКС або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або із застосуванням засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», якщо інше не передбачено цим Кодексом (абзац 2 частини восьмої статті 6 ГПК України). Ураховуючи наведене, оскільки заперечення проти відкриття касаційного провадження у справі №908/3446/23 подано всупереч вимогам, встановленим статтею 6 ГПК України, через електронну пошту Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, а не за допомогою ЄСІКС, його належить повернути заявнику без розгляду на підставі статей 6, 170 ГПК України. Керуючись статтями 119, 170, 174, 234, 235, 287, 288, 290, 291, 292 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.03.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2026 у справі №908/3446/23 - залишити без руху.

2. Надати Публічному акціонерному товариству «Запоріжжяобленерго» строк для усунення недоліку касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему Електронний суд.

3. Роз`яснити Публічному акціонерному товариству «Запоріжжяобленерго», що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде або повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України, або відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України у залежності від повноти усунення недоліків.

4. Повернути без розгляду Семенівській сільській раді заперечення проти відкриття касаційного провадження у справі №908/3446/23. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає. Суддя Т. Малашенкова Суддя І. Бенедисюк Суддя Ю. Власов