Постанова Львівський апеляційний суд № 441/3004/24

Справа № 441/3004/24 Головуючий у 1 інстанції: Яворська Н.І. Провадження № 22-ц/811/1848/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П. секретаря: Костюк С. з участю: представника Міністерства оборони України Матящука В.К., Баглай М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 29 квітня 2025 року,- ВСТАНОВИВ: у грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 . В обгрунтування заяви покликається на те, що з листопада 2014 року по 18 серпня 2024 року вона та ОСОБА_3 проживали разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу в квартирі АДРЕСА_1 . За час спільного проживання у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості про батька дитини записані відповідно до ч. 1 ст. 35 СК України, оскільки вони не були одружені. Зазначає, що ОСОБА_3 перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , а отримані доходи витрачали на потреби родини, а саме, робили ремонт у помешканні, купляли меблі, одяг, а також 25 березня 2023 року придбали автомобіль марки «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_2 , їздили разом на відпочинок. Крім того, вони були пов`язані спільними правами та обов`язками, мали спільний побут та сімейний бюджет. Починаючи з 25 березня 2021 року ОСОБА_3 був військовослужбовцем Збройних Сил України за контрактом, а у вересні 2024 року його сестра ОСОБА_2 отримала повідомлення про те, що 18 серпня 2024 року він зник безвісти під час штурмових, дій, артилерійських та мінометних обстрілів, ударів fpv-дронами. З наведених підстав просила встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживала разом з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з листопада 2014 року до 18 серпня 2024 року як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу. Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 29 квітня 2025 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з листопада 2014 року до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Рішення суду оскаржило Міністерство оборони України,в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт стверджує, що матеріали справи не містять достатньо доказів на підтвердження факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу заявниці та ОСОБА_3 , наявності у них спільного побуту та виникнення прав та обов`язків притаманних подружжю. При цьому не встановлена сукупність усталених відносин, а саме спільне проживання, наявність спільного побуту та взаємних прав та обов`язків, оскільки сам по собі факт спільної присутності на святах, пересилання коштів, періодичний спільний відпочинок не свідчать про наявність відносин, що притаманні сім`ї. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Висновок суду про наявність у них спільної дитини є помилковим, оскільки відомості про батька дитини записані зі слів матері відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. Судом не враховано, що ОСОБА_3 є безвісти зниклим, а не загиблим. Крім того, повідомлення про зникнення безвісти надіслано сестрі ОСОБА_3 , а не заявниці. До участі в справі в якості заінтересованої особи не залучена військова частина НОМЕР_1 , в якій ОСОБА_3 проходив військову службу, натомість помилково залучено ІНФОРМАЦІЯ_1 , який не є юридичною особою. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та увалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Міністерства оборони України Матящука В.К. на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_1 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України). Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч. 1 ст. 89 ЦПК України). Задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з листопада 2014 року до 18 серпня 2024 року, ведення ними спільного господарства та наявність взаємних прав та обов`язків, а також спільної дитини, що свідчить про те, що між ними склалися усталені відносини, притаманні подружжю. Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на наведене. Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. У частині першій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). Згідно з частиною другою статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Частиною 1 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. В абзаці першому частини другої статті 3 СК України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (ч. 4 ст. 3 СК України). Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки». Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має встановити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц. Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Відповідно до роз`яснень Верховного Суду України, наданих у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01 січня 2012 року, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо. Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із «подружжя», свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства. Обґрунтовуючи вимоги заяви, ОСОБА_1 вказує, що проживала разом з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з листопада 2014 року до ІНФОРМАЦІЯ_5 в квартирі АДРЕСА_1 . Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб №00015255366 від 09 квітня 2015 року підтверджується, що 13 травня 2003 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , який розірвано рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 29 липня 2011 року у справі № 2-661. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 30 травня 2008 року, що підтверджується записом акта про одруження № 1503 від 28 серпня 1997 року. Судом першої інстанції встановлено, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_7 . ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі не перебував. Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25 лютого 2021 року № 40 сержанта ОСОБА_3 призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 25 лютого 2021 року № 26-РС на посаду командира 3 відділення розбирально-складальних робіт 1 ремонтного взводу автомобільної техніки ремонтної роти автомобільної техніки ремонтно-відновлювального батальйону, який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 25 лютого 2021 року зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення. Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25 лютого 2021 року № 40 сержанта ОСОБА_3 призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 25 лютого 2021 року № 26-РС на посаду командира 3 відділення розбирально-складальних робіт 1 ремонтного взводу автомобільної техніки ремонтної роти автомобільної техніки ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 визнано таким, що з 01 березня 2021 року справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за посадою. Згідно з повідомленням про факт зниклого безвісти військовослужбовця № 1/8812 від 19 вересня 2024 року, надісланим ІНФОРМАЦІЯ_7 , сержант ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , стрілець-помічник гранатометника 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 5 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , зник безвісти в період з 04 год. 10 хв до 05 год. 15 хв. 18 серпня 2024 року під час штурмових дій, артилерійських та мінометних обстрілів, ударів fpv-дронами в районі населеного пункту Часів Яр Донецької області. Разом з тим, повідомлення про факт зникнення безвісти ОСОБА_3 надіслано на адресу його сестри ОСОБА_2 , відтак саме вона була вказана ОСОБА_3 як близька особа, а не заявниця. 20 серпня 2024 року за фактом зникнення ОСОБА_3 розпочато кримінальне провадження № 12024141410000725 за ч. 1 ст. 115 КК України, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с. 12). Згідно з штампом в паспорті НОМЕР_4 , виданим Городоцьким РВУМВС України у Львівській області, місце проживання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_8 зареєстровано в с. Андріянів Городоцького району Львівської області. Витягом про зареєстрованих у житловому будинку № 923 від 23 серпня 2024 року, виданим центром надання адміністративних послуг Комарнівської міської ради Львівського району Львівської області, підтверджується, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано 5 осіб: ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_4 . Згідно з актом обстеження фактичного місця проживання, складеним 30 серпня 2024 року, комісією у складі головного спеціаліста загального відділу Комарнівської міської ради Юзич О.С. та сусудів ОСОБА_10 та І. Магоцької проведено фактичне обстеження проживання ОСОБА_1 та встановлено, що у квартирі АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_1 , 1983 року народження, проживав фактично без реєстрації до 25 березня 2021 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Наданий заявницею акт обстеження фактичного місця проживання, складений 30 серпня 2024 року, має узагальнений характер та стосується здебільшого констатації факту спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та не підтверджує наявності усталених відносин, які притаманні подружжю, відтак є очевидно недостатнім доказом, за відсутності сукупності інших доказів, які б підтверджували наявність спільного побуту та взаємних прав та обов`язків. Згідно з довідкою № 7 від 25 квітня 2025 року, виданою Комарнівським закладом дошкільної освіти ясла-садок № 1 «Казочка» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відвідує дитячий садок з 14 серпня 2023 року. До садочку дитину приводить та забирає його мати ОСОБА_1 . Крім цього, часто дитину приводив і забирав її співмешканець ОСОБА_3 . Згідно із свідоцтвом про народження серія НОМЕР_5 , виданим виконкомом Комарнівської міської ради Городоцького району Львівської області, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_11 . При цьому, в свідоцтві про народження відомості про батька записано зі слів матері на підставі ч. 1 ст. 35 СК України, а ОСОБА_3 у добровільному порядку не був записаний як батько дитини. Згідно з результатами молекулярно-генетичного дослідження, проведеного 22 жовтня 2024 року ТОВ «НМГЦ «ЛеоГен», результати тесту ДНК показали, що родинну спорідненість 2-го ступеня між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підтвердити чи заперечити не вдається. Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази, які б достовірно підтверджували факт батьківства ОСОБА_3 відносно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сам собою факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17. Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 підтверджується, що ОСОБА_3 є власником автомобіля марки «Volkswagen Transporter», 1993 року випуску. В той же час матеріали, справи не містять доказів, що вищезазначений автомобіль придбано за спільні кошти ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та для спільного користування ними. Крім того, на підтвердження наявності взаємних прав та обов`язків заявниця надала виписку по картковому рахунку ОСОБА_1 . Згідно з вищезазначеною випискою по картковому рахунку ОСОБА_3 систематично здійснював перекази грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 у період з 06 червня 2023 року та серпень 2024 року. Однак, такі перекази мали місце лише протягом короткого періоду часу з 06 червня 2023 року та серпень 2024 року, а не протягом всього часу спільного проживання, про встановлення факту якого просить заявниця. Крім того, пересилання коштів не можуть свідчити про те, що між сторонами склались усталені відносини, які притаманні подружжю, що узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15. Звертаючись із заявою про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність спільного бюджету, харчування, спільних витрат на купівлю майна для спільного користування, участі в утриманні житла, ремонті, тобто відсутнє підтвердження реальності сімейних відносин ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Зазначені обставини суд першої інстанції не врахував, у зв`язку з чим помилково встановив факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживала разом з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з листопада 2014 року по 18 серпня 2024 року як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу. Враховуючи те, що заявниця не надала належних та допустимих доказів на підтвердження ведення нею та ОСОБА_3 спільного господарства та наявності між ними спільних прав та обов`язків, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 . Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

УХВАЛИВ: апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити. Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 29 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. У зв`язку з перебуванням суддів у відпустці постанова складена 08 червня 2026 року. Головуючий: Н.О. Шеремета Судді: О.М. Ванівський Р.П. Цяцяк