Постанова 4873 № 911/360/26

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "02" червня 2026 р. Справа№911/360/26 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Владимиренко С.В. суддів: Ходаківської І.П. Демидової А.М. за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В. за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 02.06.2026 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудлінк» на рішення Господарського суду Київської області від 17.04.2026 у справі №911/360/26 (суддя Щоткін О.В.) за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудлінк» про стягнення 369 600,80 грн, ВСТАНОВИВ: Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі за текстом - позивач) звернулася до Господарського суду Київської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудлінк» (далі за текстом - відповідач) про стягнення 369 600,80 грн пені та 4 435,21 грн судового збору. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору на поставку товару №676/ВОЗ-2025 від 03.12.2025 (далі за текстом - Договір) в частині порушення строків поставки товару, а тому позивач нарахував відповідачу 369 600,80 грн пені на підставі пункту 8.3 Договору. Господарський суд Київської області рішенням від 17.04.2026 у справі №911/360/26 позов задовольнив частково; стягнув з відповідача на користь позивача 369 600,00 грн пені та 4 435,20 грн судового збору; у задоволенні решти позовних суд першої інстанції відмовив. Ухвалюючи вказане рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про порушення відповідачем зобов`язань за Договором в частині поставки товару за видатковими накладними №12720/3078 від 23.12.2025, №12813/3078 від 24.12.2025, №12815/3078 від 24.12.2025 та №12822/3078 від 26.12.2025, а тому позивач правомірно нарахував відповідачу пеню на підставі пункту 8.3 Договору. Водночас суд першої інстанції, здійснюючи перевірку правильності нарахування позивачем відвідачу пені, встановив допущені позивачем арифметичні помилки при нарахуванні пені за порушення строків поставки за видатковою накладною №12720/3078 від 236.12.2025, а тому суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги. Не погодившись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 17.04.2026 у справі №911/360/26 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог. В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, оскільки дана справа розглянута судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, тоді як, на його переконання, справа мала бути розглянута у порядку загального позовного провадження у зв`язку із чим суд першої інстанції допустив порушення принципу змагальності та безпідставно позбавив відповідача права на судовий захист. Відповідач зазначає, що суд першої інстанції проігнорував положення пункту 6.1 Договору щодо необхідності дублювання заявки на електронну адресу та не застосував положення статей 213, 613 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), оскільки оригінал заявки надійшов на адресу відповідача засобами поштового зв`язку лише 20.12.2025, що свідчить про відсутність вини відповідача у спірних правовідносинах. Поза увагою суду першої інстанції залишено хронологію неможливості отримання заявки саме 04.12.2025, тоді як сама заявка №78/1/10/1-6243-2025 датована 05.12.2025; позивачем не подано до суду докази на підтвердження повноважень Цьопкало О.В. станом на 04.12.2025, як представника відповідача, яка вела переписку із позивачем через месенджер «Telegram» стосовно надсилання заявки, довіреність на представництво вказаною особою інтересів відповідача, останнім видана лише 15.12.2025; окрім того, використання месенджера «Telegram» у службовій діяльності військових формувань заборонено за рішенням Національного координаційного центру кібербезпеки при РНБО України від 19.09.2024. Відповідач в обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає про те, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки пункту 5.1 Договору, який передбачає оплату із відстрочкою за товар, поставлений без порушення строків. Позивач, здійснивши 100% оплату 28.12.2025 і 30.12.2025, підтвердив оплату за товар, поставлений без порушення строків, а тому у нього були відсутні підстави для нарахування відповідачу пені за порушення строків поставки товару. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудлінк» на рішення Господарського суду Київської області від 17.04.2026 у справі №911/360/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. - головуючий суддя, Демидова А.М., Ходаківська І.П. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 11.05.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудлінк» на рішення Господарського суду Київської області від 17.04.2026 у справі №911/360/26; розгляд апеляційної скарги призначив на 02.06.2026 на 13 год. 00 хв.; витребував матеріали справи №911/360/26 з Господарського суду Київської області. Матеріали справи №911/360/26 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 20.05.2026. Позивач згідно відзиву на апеляційну скаргу відповідача заперечує проти її задоволення, посилаючись на ухвалення судом першої інстанції рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, оскільки відповідач, укладаючи із позивачем спірний Договір, був обізнаний про строки поставки товару, визначені у Специфікації до Договору та згідно заявки №78/1/10/1-6243-2025 від 05.12.2025. Вказана заявка дійсно не була продубльована на електронну адресу відповідача, проте надіслана на поштову адресу відповідача 05.12.2025 та 04.12.2025 засобами телефонного зв`язку, що також підтверджується заявою свідка - начальника служби обліку та зберігання продовольчого майна відділу зберігання матеріально-технічних засобів військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України Некрашевича Дмитра Володимировича, і наведене відповідає положенням пунктів 6.1 та 13.13 Договору. Тоді як в порушення умов Договору відповідач поставив товар з простроченням, що стало підставою для нарахування йому пені на підставі пункту 8.3 Договору. Отримання відповідачем заявки №78/1/10/1-6243-2025 від 05.12.2025 лише 20.12.2025 з відділення поштового зв`язку свідчить про недобросовісне виконання саме відповідачем своїх зобов`язань за Договором. У судовому засіданні 02.06.2026 представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 17.04.2026 у справі №911/360/26 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Представник позивача у судовому засіданні 02.06.2026 заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду Київської області від 17.04.2026 у справі №911/360/26 залишити без змін. Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги відповідача, відзиву на неї, дослідивши докази, наявні у матеріалах даної справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне. Судом першої інстанції встановлено і наведене вбачається із матеріалів справи, 03.12.2025 позивач, як Замовник, та відповідач, як Постачальник, уклали Договір, за умовами пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити Замовникові якісні товари, зазначені у Специфікації, яка є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 1), а Замовник - прийняти і оплатити такі товари. Згідно з пунктом 1.2 Договору найменування та кількість товару зазначена в Додатку № 1 до цього Договору. Код ДК 021 :2015: 15540000-5 Сирні продукти. За умовами пункту 4.1 Договору ціна Договору складає 26 400 000,00 грн, у т. ч. ПДВ 20% - 4 400 000,00 грн. Розрахунки за товар, що поставляється без порушень строків або вимог щодо якості або тари або упаковки або маркування, Замовником проводяться шляхом оплати за фактично поставлену кількість товару (партію товару) з відстрочкою платежу до 30 календарних днів або до 10 календарних днів у випадку поставки продовольчого товару вітчизняного виробництва (згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2023 №650 «Про регулювання цін на окремі види продовольчих товарів та забезпечення стабільної роботи виробників продовольства в умовах воєнного стану»), з дати прийняття товару на склад Замовника та/або на склади військових частин Національної гвардії України (товароодержувачів), факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб Постачальника та Замовника (товароодержувача) на відповідній видатковій накладній (пункт 5.1 Договору). Відповідно до пункту 6.1 Договору дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці Замовника, яка надсилається рекомендованим листом із повідомленням про вручення або цінним листом з описом вкладеного, направленим на адресу постачальника та продубльована на електронну адресу зазначену в розділі 15 цього Договору. Надіслана письмова заявка засобами поштового зв`язку вважається врученою постачальнику з дня отримання замовником фіскального чеку про сплату поштового відправлення. У письмовій заявці зазначається найменування товару, місце поставки товару, кількість товару та інша необхідна інформація для поставки товару. У випадку корегування інформації яка зазначена у заявці, Замовник має право здійснити таке корегування засобами телефонного зв`язку з обов`язковим письмовим підтвердженням в подальшому. В разі відсутності письмового підтвердження таке корегування вважається недійсним. Згідно із пунктом 6.2 Договору передача (приймання-здача) товару здійснюється: в пунктах відвантаження військових частин Національної гвардії України (товароодержувачі), розташованих у Київській області. Конкретний перелік місць постачання в межах області буде визначений заявкою(-ами) Замовника згідно з планами-графіками поставок Головного управління Національної гвардії України. Поставка товару здійснюється Постачальником власними силами та засобами (пункт 6.3 Договору). Відповідно до пункту 6.7 Договору право власності на товар переходить від Постачальника до Замовника (Товароодержувача) після прийняття товару на склад Замовника (Товароодержувача), факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб Постачальника та Замовника (Товароодержувача) на відповідній видатковій накладній. Датою прийняття товару Замовником (Товароодержувачем) вважається дата, вказана уповноваженою особою Замовника (Товароодержувача) на видатковій накладній. За умовами підпункту 7.3.1 пункту 7.3 Договору Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки та на умовах, передбачених цим Договором. Пунктом 8.3 Договору обумовлено, що за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці Замовника, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. Згідно із пунктом 12.1 Договору останній набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та продовженого Указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 18.04.2022 №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 17.05.2022 № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 12.08.2022 №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 07.11.2022 №757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 06.02.2023 №58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 01.05.2023 №254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 26.07.2023 №451/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 06.11.2023 №734/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 05.02.2024 №49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 06.05.2024 №271/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 23.07.2024 №469/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 28.10.2024 №740/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 14.01.2025 №26/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 15.04.2025 №235/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 14.07.2025 №478/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та від 20.10.2025 №793/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», а в частині оплати за поставлений товар - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань. Строк дії Договору продовжується автоматично, у разі продовження строку дії воєнного стану в Україні понад період, визначений Указом Президента України від 20.10.2025 №793/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», але не довше ніж до 31.12.2025. У Специфікації, яка є додатком № 1 до Договору, сторони погодили, зокрема, найменування товару (асортимент), що підлягає поставці, одиницю виміру та кількість товару, ціну за одиницю з ПДВ і суму з ПДВ, а саме: сир твердий сичужний у кількості 100 000 кг на суму 26 400 000,00 грн з ПДВ (264,00 грн/1 кг). Крім цього у Специфікації сторони узгодили строк поставки - до 10.12.2025. 05.12.2025 Військова частина надіслала на адресу відповідача заявку №78/1/10/1-6243-2025 від 05.12.2025, у якій визначила дати поставки і кількість товару, яка має бути поставлена у відповідні дати, а саме: 08.12.2025 - 20 000 кг; 09.12.2025 - 40 000 кг; 10.12.2025 - 40 000 кг. Місце постачання - в/ч НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 . У період з 23.12.2025 по 26.12.2025 відповідач поставив, а позивач прийняв товар - сир твердий сичужний у кількості 100 000,00 кг на загальну суму 26 400 000,00 грн з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними: №12720/3078 від 23.12.2025 на суму 5 280 000,00 грн за 20 000,00 кг; №12808/3078 від 24.12.2025 на суму 5 280 000,00 грн за 20 000,00 кг; №12813/3078 від 24.12.2025 на суму 5 280 000,00 грн за 20 000,00 кг; № 12815/3078 від 24.12.2025 на суму 5 280 000,00 грн за 20 000,00 кг; №12822/3078 від 26.12.2025 на суму 5 280 000,00 грн за 20 000,00 кг. 16.01.2026 позивач звернувся до відповідача із претензію №78/1/5/1-244-2026 від 15.01.2026 про сплату пені за порушення строків поставки товару за Договором у розмірі 369 600,80 грн. Листом № 29-01/2026 від 29.01.2026 у відповідь на претензію відповідач зазначив, що отримав письмову заявку №78/1/10/1-6243-2025 від 05.12.2025 цінним листом з описом лише 20.12.2025, при цьому Замовник не продублював її електронною поштою, як передбачено Договором. У зв`язку з цим Постачальник не міг виконати поставку у визначені дати (08.12.2025, 09.12.2025, 10.12.2025), оскільки строк виконання починається з моменту належного отримання заявки. Водночас після фактичного отримання заявки відповідач виконав свої зобов`язання. Вважаючи, що підстави для покладення на Постачальника відповідальності за порушення строків поставки відсутні, а заявлена претензія не ґрунтується на умовах Договору та вимогах чинного законодавства України, відповідач залишив претензію позивача без задоволення. Спір виник через порушення відповідачем умов Договору в частині строків поставки товару, а тому позивач нарахував відповідачу пеню на підставі пункту 8.3 Договору. Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України). Згідно із частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України). За статтею 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Як свідчать матеріали справи, позивач засобами поштового зв`язку 05.12.2025 надіслав на адресу відповідача заявку №78/1/10/1-6243-2025 від 05.12.2025 на поставку 100 000 кг товару з 08.12.2025 по 10.12.2025. Відправлення заявки підтверджується долученими до позову копіями опису вкладення та поштової накладної від 05.12.2025 № 0505515815419. За умовами пункту 6.1 Договору надіслана письмова заявка засобами поштового зв`язку вважається врученою постачальнику з дня отримання замовником фіскального чеку про сплату поштового відправлення. У свою чергу, відповідач здійснив поставку товару, проте із порушенням встановлених строків, а саме: - 20 000 кг товару на суму 5 280 000,00 грн, які мали бути поставлені до 08.12.2025, поставлені 23.12.2025 згідно з видатковою накладною №12720/3078 (період прострочення становить 14 днів); - 40 000 кг товару на суму 10 560 000,00 грн, які мали бути поставлені до 09.12.2025, поставлені 24.12.2025 згідно з видатковими накладними № 12813/3078 та №12815/3078 (період прострочення становить 14 днів); - 40 000 кг товару на суму 10 560 000,00 грн, які мали бути поставлені до 10.12.2025, поставлені: 24.12.2025 - 20 000 кг згідно з видатковою накладною №12808/3078 (період прострочення становить 13 днів); 26.12.2025 - 20 000 кг згідно з видатковою накладною №12822/3078 (період прострочення становить 15 днів). Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) за частиною 1 статті 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Згідно із частиною 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені. Пунктом 8.3 Договору сторони погодили, що за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці Замовника, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За порушення строків поставки за Договором позивач нарахував відповідачу 369 600,80 грн пені за загальний період прострочення з 09.12.2025 по 25.12.2025 від кожного простроченого зобов`язання окремо. Здійснивши перевірку правильності розрахунку пені, здійсненого позивачем, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки позивачем допущено арифметичну помилку, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 369 600,00 грн і з чим погоджується суд апеляційної інстанції. При цьому відповідач свого контррозрахунку пені не надав. Щодо тверджень апелянта, то слід зазначити наступне. Пунктом 6.1 Договору сторони погодили, що дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці Замовника, яка надсилається рекомендованим листом із повідомленням про вручення або цінним листом з описом вкладеного, направленим на адресу постачальника та продубльована на електронну адресу зазначену в розділі 15 цього Договору. Надіслана письмова заявка засобами поштового зв`язку вважається врученою постачальнику з дня отримання замовником фіскального чеку про сплату поштового відправлення. У письмовій заявці зазначається найменування товару, місце поставки товару, кількість товару та інша необхідна інформація для поставки товару. У випадку корегування інформації яка зазначена у заявці, Замовник має право здійснити таке корегування засобами телефонного зв`язку з обов`язковим письмовим підтвердженням в подальшому. В разі відсутності письмового підтвердження таке корегування вважається недійсним. Судом встановлено, що позивач засобами поштового зв`язку 05.12.2025 надіслав на адресу відповідача заявку №78/1/10/1-6243-2025 від 05.12.2025 на поставку 100 000 кг товару з 08.12.2025 по 10.12.2025. Відправлення заявки підтверджується долученими до позову копіями опису вкладення та поштової накладної від 05.12.2025 № 0505515815419, отже, враховуючи умови пункту 6.1 Договору, надіслана письмова заявка засобами поштового зв`язку вважається врученою постачальнику 05.12.2025, тобто з дня отримання замовником фіскального чеку про сплату поштового відправлення. При цьому дійсно позивач не продублював заявку №78/1/10/1-6243-2025 від 05.12.2025 на електронну адресу відповідача, зазначену в розділі 15 Договору. Згідно статті 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення. За приписами частини 1 статті 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 06.02.2026 у справі № 910/881/24 виснував, що, укладаючи правочин з відкладальною обставиною, його сторони пов`язують виникнення прав і обов`язків за таким правочином з певною обставиною, щодо появи якої в майбутньому у сторін існує лише відповідна вірогідність. Відкладальна обставина може полягати у діях як однієї із сторін договору, так і третьої особи, яка нею не є, але у будь-якому разі повинна обумовлювати настання (зміну) відповідних прав і відповідних обов`язків обох сторін договору, а не лише однієї з них, та у момент укладання договору стосовно такої обставини має бути невідомо, настане вона чи ні. Таким чином, те, що позивач не продублював заявку №78/1/10/1-6243-2025 від 05.12.2025 на електронну адресу відповідача згідно умов пункту 6.1 Договору не є відкладальною умовою в силу Закону та не звільняє відповідача від обов`язку поставити товару у строки, визначені у заявці №78/1/10/1-6243-2025 від 05.12.2025 та не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за статтею 617 ЦК України, яка передбачає, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Відповідно до частин 1 та 2 статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Відповідач не навів та не довів суду належними та допустимими доказами того, що направлення 05.12.2025 позивачем заявки №78/1/10/1-6243-2025 від 05.12.2025 на поштову адресу відповідача та не продублювання її на електронну адресу згідно умов пункту 6.1 Договору позбавило його можливості виконати зобов`язання за Договором, оскільки, як правильно встановлено судом першої інстанції, у Специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору та підписана сторонами, сторони погодили істотні умови поставки, зокрема конкретний строк (кінцеву дату - 10.12.2025) виконання зобов`язання. Тим самим відповідач підтвердив свою обізнаність із погодженими строками та прийняв на себе зобов`язання забезпечити поставку товару у встановлений строк, виходячи із принципів належного та своєчасного виконання зобов`язань. Крім того, згідно з підпунктом 7.3.7 пункту 7.3 Договору відповідач зобов`язаний забезпечити своєчасне отримання поштових відправлень (кореспонденції) за цим Договором, у тому числі на відповідному об`єкті поштового зв`язку. Щодо оцінки наданих позивачем скриншотів з месенджера «Telegram» в підтвердження надсилання заявки Постачальнику засобами електронного зв`язку, то суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв вказаний доказ як належний та допустимий, оскільки такий спосіб комунікації прямо не передбачений умовами Договору. Пунктом 5.1 Договору сторони погодили, що розрахунки за товар, що поставляється без порушень строків або вимог щодо якості або тари або упаковки або маркування, Замовником проводяться шляхом оплати за фактично поставлену кількість товару (партію товару) з відстрочкою платежу до 30 календарних днів або до 10 календарних днів у випадку поставки продовольчого товару вітчизняного виробництва (згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2023 №650 «Про регулювання цін на окремі види продовольчих товарів та забезпечення стабільної роботи виробників продовольства в умовах воєнного стану»), з дати прийняття товару на склад Замовника та/або на склади військових частин Національної гвардії України (товароодержувачів), факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб Постачальника та Замовника (товароодержувача) на відповідній видатковій накладній. За приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін. Тлумачення відповідачем умов пункту 5.1 Договору про те, що оплата здійснюється позивачем лише за умови поставки товару без порушення строків, як свідчення того, що позивач прийняв поставку товару як таку, що здійснена без порушення строків, є помилковим, оскільки порушення відповідачем строків поставки товару не звільняє позивача від договірного обов`язку щодо своєчасної та повної оплати за поставлений товар (підпункт 7.1.1 пункту 7.1 Договору). Щодо доводів апелянта про процесуальні порушення, допущені судом першої інстанції, то відповідно до частин 3, 5 статті 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з частинами 1, 2 статті 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Норми частини третьої цієї статті визначають, що при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Частини 2-6 статті 250 ГПК України не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження (частина 7 статті 250 ГПК). Частиною п`ятою статті 252 ГПК України зазначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше; за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Враховуючи, що: (1) ціна позову у цій справі не перевищує п`ятисот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; (2) зазначена справа не належить до категорії справ, розгляд яких не може бути здійснений у порядку спрощеного провадження; (3) до місцевого господарського суду не надходили клопотання сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, у суду першої інстанції були достатні підстави для розгляду цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до частини 1 статті 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Господарський суд Київської області ухвалою від 16.02.2026 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 911/360/26; частково задовольнив клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи). Відповідно до частин 4, 5 статті 250 ГПК України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Якщо відповідач не подасть у встановлений судом строк такі заперечення, він має право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк з поважних причин. Отже, наведена норма не свідчить про безумовний обов`язок суду першої інстанції, за наявності заперечень відповідача проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, постановляти ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Господарський суд Київської області ухвалою від 17.03.2026 у справі №911/360/26 залишив без задоволення клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача, враховував предмет спору, характер правовідносин, а також відсутність належного обґрунтування необхідності проведення судового засідання. Відповідно до частини 1 статті 73, статей 76, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно із частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Частинами 4, 5 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За таких обставин, суд першої інстанції підставно частково задовольнив позовні вимоги. Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 Європейський Суд з прав людини наголосив на тому, що згідно ст. 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»). У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими. Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 17.04.2026 у справі №911/360/26 прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає. Згідно статті 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта (відповідача). Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудлінк» на рішення Господарського суду Київської області від 17.04.2026 у справі №911/360/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 17.04.2026 у справі №911/360/26 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фудлінк».

4. Матеріали справи №911/360/26 повернути до Господарського суду Київської області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Повна постанова складена 08.06.2026. Головуючий суддя С.В. Владимиренко Судді І.П. Ходаківська А.М. Демидова