Постанова 4873 № 911/2707/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "04" червня 2026 р. Справа № 911/2707/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Крижного О.М. суддів: Гаврилюка О.М. Ткаченка Б.О. Без виклику учасників судового процесу розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Філіпова Валерія Олександровича на рішення Господарського суду Київської області від 23.01.2026 (повний текст рішення складено та підписано 27.01.2026) у справі №911/2707/25 (суддя Ейвазова А.Р.) за позовом Фізичної особи - підприємця Філіпова Валерія Олександровича до Фізичної особи - підприємця Гальміз Єлизавети Андріївни про стягнення 87 262,39 грн ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції. Фізична особа-підприємець Філіпов Валерій Олександрович (далі - позивач, ФОП Філіпов В.О.) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до фізичної особи-підприємця Гальміз Єлизавети Андріївни (далі - відповідач, ФОП Гальміз Є.А.) про стягнення 87 262,39 грн в рахунок повернення авансу. Рішенням Господарського суду Київської області від 23.01.2026 у справі № 911/2707/25 в задоволенні позову фізичної особи-підприємця Філіпова Валерія Олександровича до фізичної особи-підприємця Гальміз Єлизавети Андріївни про стягнення 87262,39грн. Заяву фізичної особи-підприємця Гальміз Єлизавети Андріївни щодо покладення на фізичну особу-підприємця Філіпова Валерія Олександровича витрат на професійну правничу допомогу, включену до тексту заперечення, задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Філіпова Валерія Олександровича на користь фізичної особи-підприємця Гальміз Єлизавети Андріївни 10 000 грн в рахунок відшкодування витрат на оплату професійної правничої допомоги. Господарський суд Київської області відмовляючи в позові виходи з того, що сукупність наявних у справі доказів свідчить про те, що навіть у разі відсутності у відповідних осіб повноважень, їх дії щодо прийнятті товару від імені позивача відповідно до вказаних видаткових накладних схвалені позивачем. Так, відповідно до наданих видаткових накладних товар переданий до його оплати, про що свідчать дати складання таких видаткових накладних та відсутність даних щодо дати отримання товару за ними в іншій день, ніж датовані відповідні видаткові накладні. Позивач сплатив такий товар, навіть за видатковою накладною, у якій відсутній підпис від його імені будь-якої особи в отриманні товару, а лише вказане прізвище особи в графі «отримав(ла)» - «ОСОБА_3.». Відповідні обставини, а також той факт, що оплати мали систематичний характер протягом більше місяця з посиланням на певні рахунки та мали місце після дат, що вказані у видаткових накладних, що підтверджується зібраними у справі доказами, свідчить про схвалення дій осіб, які отримували такий товар від імені позивача та виконання зобов`язань відповідачем щодо передачі такого товару у власність позивача. Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки встановив, що зобов`язання з передачі товару позивачу відповідачем виконані. Разом з цим суд першої інстанції зазначив, оскільки у задоволені заявлених вимог відмовлено повністю, витрати по оплаті позову судовим збором у розмірі 2 422,40 грн та витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 40 000грн, які понесені позивачем, що підтверджується випискою за період з 01.01.2022 по 01.10.2025, підлягають покладенню на ФОП Філіпова В.О. Враховуючи, що витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 10 000 грн, понесені відповідачем, пов`язані із розглядом даної справи, їх розмір є обґрунтованим та не є непропорційним до предмету спору, зважаючи на поведінку учасників, а також те, що сума заявлених до відшкодування витрат не перевищує суму, заявлену відповідачем в орієнтованому розрахунку (у відзиві), а відповідні витрати є необхідними, отже, враховуючи обсяг виконаних робіт та витрачений адвокатом час, місцевий суд, вважає за можливе подану заяву задовольнити у повному обсязі. Короткий зміст позовних вимог апеляційної скарги. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фізична особа - підприємець Філіпов Валерій Олександрович подав апеляційну скаргу, в якій просить суд рішення Господарського суду Київської області скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Стягнути з фізичної особи-підприємця Гальміз Є.А. на користь фізичної особи-підприємця Філіпова В.О. 87262,39 грн. Стягнути з Відповідача на користь Позивача судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 40000,00 гривень. Стягнути з Відповідача на користь Позивача судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2906,88 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Апелянт не погоджується з оскаржуваним рішенням, оскільки суд першої інстанції неправомірно визнав факт поставки товару доведеним, виходячи лише з факту оплати позивачем виставлених відповідачем рахунків. Апелянт вказує, що суд помилково витлумачив "схвалення" дій неуповноважених осіб (працівників ТОВ "Якава", а не ФОП Філіпова В.О.) лише на підставі систематичної оплати рахунків, не врахувавши, що сам позивач заперечував факт отримання товару своїми працівниками та не видавав довіреностей. Позивач посилався на те, що зазначені особи є працівниками іншої юридичної особи - ТОВ "Якава", яка належить батькові відповідача. Крім того, судом першої інстанції було допущено грубе порушення норм процесуального права, що полягає в абсолютно необґрунтованій позиції суду з поновлення строку відповідачу для подання відзиву на позовну заяву. Щодо стягнення судових витрат відповідача, то оскільки рішення суду про відмову у задоволенні позову повністю є неправомірним, відповідно, розподіл судових витрат, включно з витратами на правничу допомогу відповідача у розмірі 10 000, також підлягає перегляду та скасуванню. У разі скасування оскаржуваного рішення та задоволення позову, судові витрати відповідача не підлягають стягненню з позивача. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. 20.03.2026 відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційний суд поновити ФОП Гальміз Є.А. процесуальний строк для подання нового доказу, копію Договору суборенди нежитлового приміщення № 1/22 від 04.02.2022 та визнати причину його пропуску - поважною. Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвокатів ФОП Філіпова В.О. до 10000 грн. 00 коп. В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу відповідач зазначає, перше з чим не згоден апелянт - це неналежне доказування факту передачі товару уповноваженій особі. Суд першої інстанції встановив цей факт не лише з виставлених рахунків-фактур відповідачем, а і наданих відповідних первинних документів, а саме: видаткових накладних, які були надані до суду першої інстанції та перелічені в оскаржуваному рішенні. Позивач у відповіді на відзив не заперечував того факту, що особи, які прийняли товар: ОСОБА_3., ОСОБА_1. та ОСОБА_2 є його працівниками в спірний період. Єдине з чим він не згоден - це те, що вони були уповноваженими особами на це. Довіреності та посадові інструкції даних працівників є виключно у розпорядженні самого позивача, а не відповідача і тому не могли бути надані останнім до суду першої інстанції. Також відповідач, звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що видаткові накладні не містять адресу: м. Вишгород, вул. Набережна, 8 Д, як зазначає апелянт на 2 сторінці апеляційної скарги, а містить лише адресу їх складення: м. Вишгород, вул. Межигірського Спаса, 6 Г. Приміщення за адресою: м. Вишгород, вул. Набережна, 8 Д дійсно раніше було орендоване ТОВ "Якава" за Договором суборенди нежитлового приміщення № 1/22 від 04 лютого 2022, де орендарем було: ТОВ "Фіорд-Інвест плюс", в собі директора Філіпова Валерія Олександровича. Оренда цього приміщення тривала до 31.12.2022. Після цього договір не був пролонгований, так як Філіпов В.О. став власником даного приміщення. Копія даного Договору надається до суду апеляційної інстанції лише зараз, так як у суді першої інстанції апелянт не мав ніяких претензій щодо цього. Відповідач вказує, що при прийнятті судом першої інстанції ухвали про поновлення відповідачу строку для подання відзиву, судом першої інстанції було уникнуто надмірного формалізму, який міг вплинути на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призвела б до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом. Відповідач вважає розмір гонорару адвокатів апелянта неспівмірними до ціни позову та складності справи, а тому витрати на оплату професійної правничої допомоги апелянта підлягають зменшенню до 10 000 грн. Разом з цим відповідач просить суд стягнути з ФОП Філіпова Валерія Олександровича на користь ФОП Гальміз Єлизавети Андріївни судові витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. Позивачем подано через систему "Електронний суд" клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу відповідача та надання доказів понесення витрат на правничу допомогу позивача. Позивач просить суд зменшити розмір витрат на професійну допомогу адвокатів ФОП Гальміз Є.А. до 4500,00 грн. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Позивач посилається на те, що у період з 11.04.2025 по 02.05.2025 на розрахунковий рахунок відповідача сплачені грошові кошти у розмірі 87 262,39грн в якості попередньої оплати товару - десертів, що мав поставити відповідач. Факти сплати у відповідному розмірі підтверджуються позивачем випискою за період з 01.01.2025 по 10.05.2025 (т.1 а.с.5-6). Позивач стверджує, що відповідач не передав товар, обумовлений усною домовленістю сторін. Відповідно до претензії від 17.06.2025 №1-2025 позивач відмовився від отримання товару та вимагав від відповідача повернення сплачених коштів у розмірі 87 262,39грн (т.1 а.с.7-8). На підтвердження направлення вказаної претензії відповідачу надано: поштову накладну №1157100003996; опис вкладення до відправлення, прийнятого за такою накладною; фіскальний чек від 17.06.2025 щодо оплати послуг пересилання відправлення (т.1 а.с.14-15). Окрім того, така претензія направлена на електронну адресу відповідача «halmizye@gmail.com» (т.1 а.с.16). Відповідач, спростовуючи твердження позивача про те, що товар не поставлений відповідачу та стверджуючи, що товар на загальну суму 83 117,84грн з ПДВ прийнятий позивачем в особі його працівників та оплачений позивачем надав наступні докази: - видаткову накладну від 01.04.2025 №1 на суму 2 321грн, у якій в графі «отримав(ла)» від імені позивача проставлений підпис та вказано прізвище - « ОСОБА_1 »; рахунок на оплату від 01.04.2025 №1 на суму 2 321грн; платіжну інструкцію від 11.04.2025 №831 на суму 2 321грн з призначенням платежу: «оплата за десерти згідно рах №1 від 01.04.2025 без ПДВ» (т.1 а.с.169-171); - видаткову накладну від 02.04.2025 №2 на суму 2 094грн, у якій в графі «отримав(ла)» від імені позивача проставлений підпис та вказано прізвище - «ОСОБА_2»; рахунок на оплату від 02.04.2025 №2 на суму 2 094грн; платіжну інструкцію від 11.04.2025 №832 на суму 2 094грн з призначенням платежу: «оплата за десерти згідно рах №2 від 02.04.2025 без ПДВ» (т.1 а.с.172-174); - видаткову накладну від 03.04.2025 №3 на суму 887грн, у якій в графі «отримав(ла)» від імені позивача проставлений підпис та вказано прізвище - «ОСОБА_2»; рахунок на оплату від 03.04.2025 №3 на суму 887грн; платіжну інструкцію від 11.04.2025 №833 на суму 887грн з призначенням платежу: «оплата за десерти згідно рах №3 від 03.04.2025 без ПДВ» (т.1 а.с.178-180); - видаткову накладну від 04.04.2025 №4 на суму 2 114грн, у якій в графі «отримав(ла)» від імені позивача проставлений підпис та вказано прізвище - «ОСОБА_2»; рахунок на оплату від 04.04.2025 №4 на суму 2 114грн; платіжну інструкцію від 11.04.2025 №834 на суму 2 114грн з призначенням платежу: «оплата за десерти згідно рах №4 від 04.04.2025 без ПДВ» (т.1 а.с.175-177); - видаткову накладну від 05.04.2025 №5 на суму 2 189грн, у якій в графі «отримав(ла)» від імені позивача проставлений підпис та вказано прізвище - «ОСОБА_2»; рахунок на оплату від 05.04.2025 №5 на суму 2 189грн; платіжну інструкцію від 11.04.2025 №835 на суму 2 189грн з призначенням платежу: «оплата за десерти згідно рах №5 від 05.04.2025 без ПДВ» (т.1 а.с.181-183); - видаткову накладну від 06.04.2025 №6 на суму 384грн, у якій в графі «отримав(ла)» від імені позивача проставлений підпис та вказано прізвище - «ОСОБА_2»; рахунок на оплату від 06.04.2025 №6 на суму 384грн; платіжну інструкцію від 11.04.2025 №836 на суму 384грн з призначенням платежу: «оплата за десерти згідно рах №6 від 06.04.2025 без ПДВ» (т.1 а.с.184-186); - видаткову накладну від 07.04.2025 №7 на суму 1 193грн, у якій в графі «отримав(ла)» від імені позивача проставлений підпис та вказано прізвище - «ОСОБА_2»; рахунок на оплату від 07.04.2025 №7 на суму 1 193грн; платіжну інструкцію від 11.04.2025 №837 на суму 1 193грн з призначенням платежу: «оплата за десерти згідно рах №7 від 07.04.2025 без ПДВ» (т.1 а.с.187-189); - видаткову накладну від 08.04.2025 №8 на суму 3 305грн, у якій в графі «отримав(ла)» від імені позивача проставлений підпис та вказано прізвище - «ОСОБА_2»; рахунок на оплату від 08.04.2025 №8 на суму 3 305грн; платіжну інструкцію від 11.04.2025 №838 на суму 3 305грн з призначенням платежу: «оплата за десерти згідно рах №8 від 08.04.2025 без ПДВ» (т.1 а.с.190-192); - видаткову накладну від 09.04.2025 №9 на суму 2 983грн, у якій в графі «отримав(ла)» від імені позивача проставлений підпис та вказано прізвище - « ОСОБА_2 »; рахунок на оплату від 09.04.2025 №9 на суму 2 983грн; платіжну інструкцію від 11.04.2025 №839 на суму 2 983грн з призначенням платежу: «оплата за десерти згідно рах №9 від 09.04.2025 без ПДВ» (т.1 а.с.193-195); - видаткову накладну від 10.04.2025 №10 на суму 1 488грн, у якій в графі «отримав(ла)» від імені позивача проставлений підпис та вказано прізвище - « ОСОБА_2 »; рахунок на оплату від 10.04.2025 №10 на суму 1 488грн; платіжну інструкцію від 11.04.2025 №840 на суму 1 488грн з призначенням платежу: «оплата за десерти згідно рах №10 від 10.04.2025 без ПДВ» (т.1 а.с.196-198); - видаткову накладну від 11.04.2025 №11 на суму 1 799грн, у якій в графі «отримав(ла)» від імені позивача проставлений підпис та вказано прізвище - « ОСОБА_2 »; рахунок на оплату від 11.04.2025 №11 на суму 1 799грн; платіжну інструкцію від 11.04.2025 №841 на суму 1 799грн з призначенням платежу: «оплата за десерти згідно рах №11 від 11.04.2025 без ПДВ» (т.1 а.с.199-201); - видаткову накладну від 11.04.2025 №12 на суму 1 802грн, у якій в графі «отримав(ла)» від імені позивача проставлений підпис та вказано прізвище - « ОСОБА_2 »; рахунок на оплату від 11.04.2025 №12 на суму 1 802грн; платіжну інструкцію від 18.04.2025 №891 на суму 1 802грн з призначенням платежу: «оплата за десерти згідно рах №12 від 11.04.2025 без ПДВ» (т.1 а.с.202-204); - видаткову накладну від 12.04.2025 №13 на суму 795грн, у якій в графі «отримав(ла)» від імені позивача проставлений підпис та вказано прізвище - « ОСОБА_3 »; рахунок на оплату від 12.04.2025 №13 на суму 795грн; платіжну інструкцію від 18.04.2025 №890 на суму 795грн з призначенням платежу: «оплата за десерти згідно рах №13 від 12.04.2025 без ПДВ» (т.1 а.с.157-159); - видаткову накладну від 13.04.2025 №14 на суму 1 726грн, у якій в графі «отримав(ла)» від імені позивача проставлений підпис та вказано прізвище - « ОСОБА_3 »; рахунок на оплату від 13.04.2025 №14 на суму 1 726грн; платіжну інструкцію від 18.04.2025 №889 на суму 1 726грн з призначенням платежу: «оплата за десерти згідно рах №14 від 13.04.2025 без ПДВ» (т.1 а.с.97-99); - видаткову накладну від 14.04.2025 №15 на суму 2 045грн, у якій в графі «отримав(ла)» від імені позивача проставлений підпис та вказано прізвище - « ОСОБА_3 »; рахунок на оплату від 14.04.2025 №15 на суму 2 045грн; платіжну інструкцію від 18.04.2025 №888 на суму 2 045грн з призначенням платежу: «оплата за десерти згідно рах №15 від 14.04.2025 без ПДВ» (т.1 а.с.100-102); - видаткову накладну від 16.04.2025 №16 на суму 2 715грн, у якій в графі «отримав(ла)» від імені позивача проставлений підпис та вказано прізвище - « ОСОБА_3 »; рахунок на оплату від 15.04.2025 №16 на суму 2 715грн; платіжну інструкцію від 18.04.2025 №887 на суму 2 715грн з призначенням платежу: «оплата за десерти згідно рах №16 від 15.04.2025 без ПДВ» (т.1 а.с.103-105); - видаткову накладну від 17.04.2025 №17 на суму 2 063грн, у якій в графі «отримав(ла)» від імені позивача проставлений підпис та вказано прізвище - « ОСОБА_3 »; рахунок на оплату від 16.04.2025 №17 на суму 2 063грн; платіжну інструкцію від 18.04.2025 №886 на суму 2 063грн з призначенням платежу: «оплата за десерти згідно рах №17 від 16.04.2025 без ПДВ» (т.1 а.с.106-108); - видаткову накладну від 18.04.2025 №18 на суму 2 013грн, у якій в графі «отримав(ла)» від імені позивача проставлений підпис та вказано прізвище - « ОСОБА_3 »; рахунок на оплату від 17.04.2025 №18 на суму 2 013грн; платіжну інструкцію від 18.04.2025 №885 на суму 2 013грн з призначенням платежу: «оплата за десерти згідно рах №18 від 17.04.2025 без ПДВ» (т.1 а.с.109-111); - видаткову накладну від 20.04.2025 №20 на суму 250грн, у якій в графі «отримав(ла)» від імені позивача проставлений підпис та вказано прізвище - « ОСОБА_3 "; рахунок на оплату від 19.04.2025 №20 на суму 250грн; платіжну інструкцію від 26.04.2025 №918 на суму 250грн з призначенням платежу: «оплата за десерти згідно рах №20 від 19.04.2025 без ПДВ» (т.1 а.с.112-114); - видаткову накладну від 22.04.2025 №21 на суму 2 280грн, у якій в графі якій в графі «отримав(ла)» від імені позивача проставлений підпис та вказано прізвище - ОСОБА_3 ; рахунок на оплату від 21.04.2025 №21 на суму 2 280грн; платіжну інструкцію від 26.04.2025 №917 на суму 2 280грн з призначенням платежу: «оплата за десерти згідно рах №21 від 21.04.2025 без ПДВ» (т.1 а.с.115-117); - видаткову накладну від 23.04.2025 №22 на суму 2 683грн, якій в графі «отримав(ла)» від імені позивача проставлений підпис та вказано прізвище - ОСОБА_3 ; рахунок на оплату від 22.04.2025 №22 на суму 2 683грн; платіжну інструкцію від 26.04.2025 №916 на суму 2 683грн з призначенням платежу: «оплата за десерти згідно рах №22 від 22.04.2025 без ПДВ» (т.1 а.с.118-120); - идаткову накладну від 24.04.2025 №23 на суму 1 219грн, у якій в графі «отримав(ла)» від імені позивача проставлений підпис та вказано прізвище - ОСОБА_3 ; рахунок на оплату від 23.04.2025 №23 на суму 1 219грн; платіжну інструкцію від 26.04.2025 №915 на суму 1 219грн з призначенням платежу: «оплата за десерти згідно рах №23 від 23.04.2025 без ПДВ» (т.1 а.с.121-123); - видаткову накладну від 24.04.2025 №28 на суму 2 340грн, на якій підпис від імені позивача відсутній; рахунок на оплату від 24.04.2025 №34 на суму 2 340грн; платіжну інструкцію від 02.05.2025 №968 на суму 2 340грн з призначенням платежу: «оплата за десерти згідно рах №34 від 24.04.2025 без ПДВ» (т.1 а.с.124-126); - видаткову накладну від 25.04.2025 №24 на суму 2 340грн, у якій в графі «отримав(ла)» від імені позивача проставлений підпис та вказано прізвище - « ОСОБА_3 »; рахунок на оплату від 24.04.2025 №24 на суму 2 340грн; платіжну інструкцію від 26.04.2025 №914 на суму 2 340грн з призначенням платежу: «оплата за десерти згідно рах №24 від 24.04.2025 без ПДВ» (т.1 а.с.136-138); - видаткову накладну від 25.04.2025 №29 на суму 3 726,20грн, у якій в графі «отримав(ла)» від імені позивача проставлений підпис та вказано прізвище - « ОСОБА_3 »; рахунок на оплату від 25.04.2025 №27 на суму 3 726,20грн; платіжну інструкцію від 02.05.2025 №957 на суму 3 726,20грн з призначенням платежу: «оплата за десерти згідно рах №27 від 25.04.2025 без ПДВ» (т.1 а.с.130-132); - видаткову накладну від 25.04.2025 №30 на суму 155,37грн, у якій в графі «отримав(ла)» від імені позивача проставлений підпис та вказано прізвище - « ОСОБА_3 »; рахунок на оплату від 25.04.2025 №26 на суму 155,37грн; платіжну інструкцію від 02.05.2025 №958 на суму 155,37грн з призначенням платежу: «оплата за десерти згідно рах №26 від 25.04.2025 без ПДВ» (т.1 а.с.127-129); - видаткову накладну від 25.04.2025 №31 на суму 1 841грн, у якій в графі «отримав(ла)» від імені позивача проставлений підпис та вказано прізвище - « ОСОБА_3 »; рахунок на оплату від 25.04.2025 №35 на суму 1 841грн; платіжну інструкцію від 02.05.2025 №967 на суму 1 841грн з призначенням платежу: «оплата за десерти згідно рах №35 від 25.04.2025 без ПДВ» (т.1 а.с.133-135); - видаткову накладну від 26.04.2025 №32 на суму 1 732грн, у якій в графі «отримав(ла)» від імені позивача проставлений підпис та вказано прізвище - « ОСОБА_3 »; рахунок на оплату від 26.04.2025 №28 на суму 1 732грн; платіжну інструкцію від 02.05.2025 №956 на суму 1 732грн з призначенням платежу: «оплата за десерти згідно рах №28 від 26.04.2025 без ПДВ» (т.1 а.с.142-144); - видаткову накладну від 26.04.2025 №33 на суму 1 033грн, у якій в графі «отримав(ла)» від імені позивача проставлений підпис та вказано прізвище - « ОСОБА_3 »; рахунок на оплату від 26.04.2025 №36 на суму 1 033грн; платіжну інструкцію від 02.05.2025 №966 на суму 1 033грн з призначенням платежу: «оплата за десерти згідно рах №36 від 26.04.2025 без ПДВ» (т.1 а.с.139-141); - видаткову накладну від 27.04.2025 №34 на суму 5 721,71грн у якій в графі «отримав(ла)» від імені позивача проставлений підпис та вказано прізвище - « ОСОБА_3 »; рахунок на оплату від 27.04.2025 №29 на суму 5 721,71грн; платіжну інструкцію від 02.05.2025 №955 на суму 5 721,71грн з призначенням платежу: «оплата за десерти згідно рах №29 від 27.04.2025 без ПДВ» (т.1 а.с.145-147); - видаткову накладну від 28.04.2025 №36 на суму 2 541,45грн, у якій в графі «отримав(ла)» від імені позивача проставлений підпис та вказано прізвище - « ОСОБА_3 »; рахунок на оплату від 28.04.2025 №30 на суму 2 541,45грн; платіжну інструкцію від 02.05.2025 №954 на суму 2 541грн з призначенням платежу: «оплата за десерти згідно рах №30 від 28.04.2025 без ПДВ» (т.1 а.с.151-153); - видаткову накладну від 28.04.2025 №37 на суму 1 305грн, у якій в графі «отримав(ла)» від імені позивача проставлений підпис та вказано прізвище - « ОСОБА_3 »; рахунок на оплату від 28.04.2025 №38 на суму 1 305грн; платіжну інструкцію від 02.05.2025 №964 на суму 1 305грн з призначенням платежу: «оплата за десерти згідно рах №38 від 28.04.2025 без ПДВ» (т.1 а.с.148-150); - видаткову накладну від 29.04.2025 №35 на суму 2 337грн, у якій в графі «отримав(ла)» від імені позивача проставлений підпис та вказано прізвище - « ОСОБА_3 »; рахунок на оплату від 27.04.2025 №37 на суму 2 337грн; платіжну інструкцію від 02.05.2025 №965 на суму 2 337грн з призначенням платежу: «оплата за десерти згідно рах №37 від 27.04.2025 без ПДВ» (т.1 а.с.154-156); - видаткову накладну від 29.04.2025 №38 на суму 3 905,89грн, у якій в графі «отримав(ла)» від імені позивача проставлений підпис та вказано прізвище - « ОСОБА_3 »; рахунок на оплату від 29.04.2025 №31 на суму 3 905,89грн; платіжну інструкцію від 02.05.2025 №961 на суму 3 905,89грн з призначенням платежу: «оплата за десерти згідно рах №31 від 29.04.2025 без ПДВ» (т.1 а.с.160-162); - видаткову накладну від 30.04.2025 №39 на суму 1 508грн, у якій в графі «отримав(ла)» від імені позивача проставлений підпис та вказано прізвище - « ОСОБА_3 »; рахунок на оплату від 29.04.2025 №39 на суму 1 508грн; платіжну інструкцію від 02.05.2025 №963 на суму 1 508грн з призначенням платежу: «оплата за десерти згідно рах №39 від 29.04.2025 без ПДВ» (т.1 а.с.163-165); - видаткову накладну від 30.04.2025 №40 на суму 4 365,84грн, у якій в графі «отримав(ла)» від імені позивача проставлений підпис та вказано прізвище - « ОСОБА_3 »; рахунок на оплату від 30.04.2025 №32 на суму 4 365,84грн; платіжну інструкцію від 02.05.2025 №960 на суму 4 365,84грн з призначенням платежу: «оплата за десерти згідно рах №32 від 30.04.2025 без ПДВ» (т.1 а.с.166-168); - видаткову накладну від 01.05.2025 №42 на суму 6 454,38грн, у якій в графі «отримав(ла)» від імені позивача проставлений підпис та вказано прізвище - « ОСОБА_3 »; рахунок на оплату від 28.04.2025 №33 на суму 6 454,38грн; платіжну інструкцію від 02.05.2025 №959 на суму 6 454,38грн з призначенням платежу: «оплата за десерти згідно рах №33 від 28.04.2025 без ПДВ» (т.1 а.с.90-93); - видаткову накладну від 02.05.2025 №41 на суму 1 463грн, у якій в графі «отримав(ла)» від імені позивача проставлений підпис та вказано прізвище - « ОСОБА_3 »; рахунок на оплату від 30.04.2025 №40 на суму 1 463грн; платіжну інструкцію від 02.05.2025 №962 на суму 1 463грн з призначенням платежу: «оплата за десерти згідно рах №40 від 30.04.2025 без ПДВ» (т.1 а.с.94-96). ОСОБА_3 , яка у частини з відповідних видаткових накладних вказана як особа, яка від імені позивача отримала товар, у спірний період перебувала у трудових відносинах з ФОП Філіповим В.О., що підтверджується формою ОК-5 «Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування індивідуальні відомості про застраховану особу» №5707 2346 1977 8728, що видана Пенсійним фондом України (т.1 а.с.83-85). З наданої форми вбачається, що позивач за період з квітня по травень 2025 року сплатив страхові внески за працівника - ОСОБА_3 у загальному розмірі 9890,92грн. Як вбачається з листа Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 10.04.2025 за вих.№10-18.3/367-25, до Державного реєстру операторів ринку та їхніх потужностей внесено запис про реєстрацію потужності оператора ринку - позивача у справі з реєстраційним номером r-UA-32-10-469, з визначенням виду діяльності - роздрібна торгівля харчовими продуктами в кафе «YAKAVA» за адресою: Київська область, Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Набережна, буд. 8-Д, корп. 3, прим. 25 (т.1 а.с.205-206). Право власності на об`єкт нерухомого майна за відповідною адресою зареєстровано за позивачем, про що свідчить інформація, сформована за допомогою додатку «Реєстр нерухомості» від 06.10.2025 №5005476815543 (т.1 а.с.239). Позивач під час розгляду справи у заяві по суті заявив, що реєстрацію потужностей за вказаною адресою не здійснював, а така реєстрація проведена відповідачем самовільно та за такою адресою розташоване кафе «YAKAVA» (оператор ринку - Товариство з обмеженою відповідальністю «Якава»), на підтвердження чого надав відомості з реєстру потужностей (т.1 а.с.223), вказавши, що попереднім оператором такої потужності - як кафе «YAKAVA» є відповідачка - Гальміз Є.А. (т.1 а.с.224). Між тим, доказів реєстрації потужностей саме відповідачем позивач не надав, отже, відповідна обставина не може вважатись встановленою судом. Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку повернути кошти, отримані як попередня оплата товару, від отримання якого відповідач відмовився. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився та не погодився з висновками суду першої інстанції. Північний апеляційний господарський суд, вважає висновки місцевого господарського про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення 87262,39 грн. з ФОП Гальміз Єлизавети Андріївни на користь ФОП Філіпова Валерія Олександровича законними та обґрунтованими з наступних підстав. Як правильно встановлено судом першої інстанції, що позивачем у період з 11.04.2025 по 02.05.2025 на розрахунковий рахунок відповідача сплачені грошові кошти у розмірі 87 262,39 грн в якості попередньої оплати товару - десертів, що мав поставити відповідач. Факти сплати у відповідному розмірі підтверджуються позивачем випискою за період з 01.01.2025 по 10.05.2025. Позивач стверджує, що відповідач не передав товар, обумовлений усною домовленістю сторін. Відповідно до претензії від 17.06.2025 №1-2025 позивач відмовився від отримання товару та вимагав від відповідача повернення сплачених коштів у розмірі 87 262,39грн. Як визначено п.3 ч.1 ст.208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу. Слід зазначити, що набуття статусу фізичної особи-підприємця не змінює вид особи і людина залишається фізичною особою, але набуває додаткових правових особливостей, пов`язаних із можливістю здійснювати підприємницьку діяльність. Тобто, фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур, за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває додаткових ознак - підприємця. Отже, правочини між фізичними особами-підприємцями на суму, що перевищує 340грн (20*17; 17грн - неоподатковуваний мінімум доходів громадян, визначений п.5 підр.1 розд. XX Податкового кодексу України) мають вчинятись у письмовій формі. У даній справі сторонами не дотримано письмової форми правочинів, на факти укладення яких сторони посилаються, однак, згідно ч.1 ст.218 ЦК України: недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом; заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами; рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Водночас, письмовими доказами підтверджено наявність волевиявлення обох сторін на укладення договорів купівлі-продажу товару в асортименті, кількості та за ціною, визначеними у наданих рахунках, факти отримання яких позивач не заперечував та які без зауважень оплатив. Отже, дії обох сторін - виставлення відповідачем рахунків в оплату товару та факти їх оплати підтверджують укладення сторонами договорів купівлі-продажу товару, визначених у таких рахунках. Так, як установлено ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 662 ЦК України визначено, що: продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Положеннями ч.1 ст.664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару; договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. За загальним правилом, визначеним ч.1 ст.692 ЦК України, яким установлена черговість виконання взаємних зобов`язань за договором купівлі-продажу, виконання зобов`язання з передачі товару передує виконанню зобов`язання з оплати. Так, як установлено ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Колегія суддів погоджується з тим, що судом першої інстанції у даній справі не встановлено, що сторони узгодили певний строк виконання зобов`язань - як з оплати товару, так і з його передачі або змінили порядок виконання взаємних зобов`язань, встановлений ч.1 ст.692 ЦК України. Так, як установлено ч.1 ст.527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Частиною 2 цієї статті визначено, що кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги. За твердженнями відповідача товар від імені позивача прийнятий його працівниками: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Як передбачено ст.21 Кодексу законів про працю України: трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін; трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації. Так, в Збірнику уніфікованих форм організаційно-розпорядчих документів, схваленому на засіданні Нормативно-методичної комісії Укрдержархіву (протокол №7 від 22.11.2015) визначено, що посадові і робочі інструкції - це організаційні документи, у яких визначено завдання, обов`язки, права і відповідальність працівників (робітників) при виконанні ними роботи на певній посаді (за професією). Згідно абз.2 п.6 Довідника кваліфікаційних характеристик професій, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 №336, конкретний перелік посадових обов`язків визначається посадовими інструкціями керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців, які розробляють і затверджують на основі Довідника роботодавці, ураховуючи конкретні завдання та обов`язки, функції, права, відповідальність працівників цих груп та особливості штатного розпису підприємства, установи, організації. Таким чином, саме по собі перебування особи в трудових відносинах не надає їй права приймати товар, якщо це не входить до її посадових обов`язків, що визначені трудовим договором або посадовою інструкцією. Поряд з цим, сукупність наявних у справі доказів свідчить про те, що навіть у разі відсутності у відповідних осіб повноважень, їх дії щодо прийнятті товару від імені позивача відповідно до вказаних видаткових накладних схвалені позивачем. Так, відповідно до наданих видаткових накладних товар переданий до його оплати, про що свідчать дати складання таких видаткових накладних та відсутність даних щодо дати отримання товару за ними в іншій день, ніж датовані відповідні видаткові накладні. Позивач сплатив такий товар, навіть за видатковою накладною, у якій відсутній підпис від його імені будь-якої особи в отриманні товару, а лише вказане прізвище особи в графі «отримав(ла)» - « ОСОБА_3 ». Відповідні обставини, а також той факт, що оплати мали систематичний характер протягом більше місяця з посиланням на певні рахунки та мали місце після дат, що вказані у видаткових накладних, що підтверджується зібраними у справі доказами, свідчить про схвалення дій осіб, які отримували такий товар від імені позивача та виконання зобов`язань відповідачем щодо передачі такого товару у власність позивача. Отже, з урахуванням правил вірогідності доказів, більш вірогідним є наявність поставки товару ніж її відсутність. Колегія суддів погоджується з висновками Господарського суду Київської області про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суд правильно встановив, що зобов`язання з передачі товару позивачу відповідачем виконані. Суд першої інстанції правильно враховував, що витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 10 000 грн, понесені відповідачем, пов`язані із розглядом даної справи, їх розмір є обґрунтованим та не є непропорційним до предмету спору, зважаючи на поведінку учасників, а також те, що сума заявлених до відшкодування витрат не перевищує суму, заявлену відповідачем в орієнтованому розрахунку (у відзиві), а відповідні витрати є необхідними, отже, враховуючи обсяг виконаних робіт та витрачений адвокатом час, місцевий суд, вважає за можливе подану заяву задовольнити у повному обсязі. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу. Суд апеляційної інстанції не погоджується із доводами апелянта, що суд першої інстанції неправомірно визнав факт поставки товару доведеним, виходячи лише з факту оплати позивачем виставлених відповідачем рахунків, оскільки суд першої інстанції встановив цей факт не лише з виставлених рахунків-фактур відповідача, а і наданих відповідних первинних документів, а саме видаткових накладних, які були надані до суду першої інстанції. Щодо доводів апелянта, що суд помилково витлумачив "схвалення" дій неуповноважених осіб (працівників ТОВ "Якава", а не ФОП Філіпова В.О.) лише на підставі систематичної оплати рахунків, не врахувавши, що сам позивач заперечував факт отримання товару своїми працівниками та не видавав довіреностей. Позивач посилався на те, що зазначені особи є працівниками іншої юридичної особи - ТОВ "Якава", яка належить батькові відповідача. Так, суд першої інстанції встановив, що відповідно до наданих видаткових накладних товар переданий до його оплати, про що свідчать дати складання таких видаткових накладних та відсутність даних щодо дати отримання товару за ними в іншій день, ніж датовані відповідні видаткові накладні. Позивач сплатив такий товар, навіть за видатковою накладною, у якій відсутній підпис від його імені будь-якої особи в отриманні товару, а лише вказане прізвище особи в графі «отримав(ла)» - « ОСОБА_3 ». Відповідні обставини, а також той факт, що оплати мали систематичний характер протягом більше місяця з посиланням на певні рахунки та мали місце після дат, що вказані у видаткових накладних, що підтверджується зібраними у справі доказами, свідчить про схвалення дій осіб, які отримували такий товар від імені позивача та виконання зобов`язань відповідачем щодо передачі такого товару у власність позивача. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що видаткові накладні не містять адресу: м. Вишгород, вул. Набережна, 8 Д, як зазначає апелянт на 2 сторінці апеляційної скарги, а містить лише адресу їх складення: м. Вишгород, вул. Межигірського Спаса, 6 Г. Приміщення за адресою: м. Вишгород, вул. Набережна, 8 Д дійсно раніше було орендоване ТОВ "Якава" за Договором суборенди нежитлового приміщення № 1/22 від 04 лютого 2022, де орендарем було: ТОВ "Фіорд-Інвест плюс", в собі директора Філіпова Валерія Олександровича. Оренда цього приміщення тривала до 31.12.2022. Після цього договір не був пролонгований, так як Філіпов В.О. став власником даного приміщення. Копія даного Договору надається до суду апеляційної інстанції лише зараз, так як у суді першої інстанції апелянт не мав ніяких претензій щодо цього. Щодо долученого відповідачем в якості доказу, а саме копію Договору суборенди нежитлового приміщення № 1/22 від 04.02.2022 колегія суддів зазначає, що згідно з частинами 1-3 статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (частини 4, 5 статті 80 ГПК України). У розумінні наведених положень докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована. У свою чергу, статтею 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Системний аналіз положень статей 80 та 269 ГПК України дозволяє зробити висновок, що докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов`язок подання таких доказів. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи. Частиною 8 статті 80 ГПК України також передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Водночас, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції. Відтак, суд апеляційної інстанції не вправі надавати оцінку вказаним доказам під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, адже наведені у них обставини не були відомі суду під час розгляду спору по суті у суді першої інстанції, а отже не можуть впливати на оцінку законності чи обґрунтованості рішення. За ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Відповідно до положень статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Тому, долучений відповідачем на стадії апеляційного розгляду відповідний новий доказ не приймається апеляційним господарським судом до уваги. На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 10 000 грн, понесені відповідачем, пов`язані із розглядом даної справи, їх розмір є обґрунтованим та не є непропорційним до предмету спору, зважаючи на поведінку учасників, а також те, що сума заявлених до відшкодування витрат не перевищує суму, заявлену відповідачем в орієнтованому розрахунку (у відзиві), а відповідні витрати є необхідними, отже, враховуючи обсяг виконаних робіт та витрачений адвокатом час, місцевий суд, вважає за можливе подану заяву задовольнити у повному обсязі. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду викладених вище. Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду. Суд констатує право сторони за звернення до суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції. У межах розгляду апеляційної скарги встановлено, що права позивача не були порушені. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. В силу ч.4 ст.203 ЦК України правочин (договір є правочином за змістом ч.2 ст.202 ЦК України) має вчинятися у формі, встановленій законом. Як визначено п.3 ч.1 ст.208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу. Слід зазначити, що набуття статусу фізичної особи-підприємця не змінює вид особи і людина залишається фізичною особою, але набуває додаткових правових особливостей, пов`язаних із можливістю здійснювати підприємницьку діяльність. Тобто, фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур, за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває додаткових ознак - підприємця. Отже, правочини між фізичними особами-підприємцями на суму, що перевищує 340грн (20*17; 17грн - неоподатковуваний мінімум доходів громадян, визначений п.5 підр.1 розд. XX Податкового кодексу України) мають вчинятись у письмовій формі. За змістом ч.1 ст.207 ЦК України: правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами; у разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. У даній справі сторонами не дотримано письмової форми правочинів, на факти укладення яких сторони посилаються, однак, згідно ч.1 ст.218 ЦК України: недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом; заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами; рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Водночас, письмовими доказами підтверджено наявність волевиявлення обох сторін на укладення договорів купівлі-продажу товару в асортименті, кількості та за ціною, визначеними у наданих рахунках, факти отримання яких позивач не заперечував та які без зауважень оплатив. Отже, дії обох сторін - виставлення відповідачем рахунків в оплату товару та факти їх оплати підтверджують укладення сторонами договорів купівлі-продажу товару, визначених у таких рахунках. В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 662 ЦК України визначено, що: продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Положеннями ч.1 ст.664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару; договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. За загальним правилом, визначеним ч.1 ст.692 ЦК України, яким установлена черговість виконання взаємних зобов`язань за договором купівлі-продажу, виконання зобов`язання з передачі товару передує виконанню зобов`язання з оплати. Так, як установлено ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Судом у даній справі не встановлено, що сторони узгодили певний строк виконання зобов`язань - як з оплати товару, так і з його передачі або змінили порядок виконання взаємних зобов`язань, встановлений ч.1 ст.692 ЦК України. Колегія суддів погоджується з висновками Господарського суду Київської області про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суд правильно встановив, що зобов`язання з передачі товару позивачу відповідачем виконані. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України). Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування ухваленого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судові витрати У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить стягнути з позивача на його користь витрати на професійну правничу допомогу понесені у суді апеляційної інстанції у розмірі 15000 грн. На підтвердження факту надання правничої допомоги відповідачем надано копію рахунку-фактури №15 від 16.02.2026 на суму 15 000,00 грн, копію платіжної інструкції №1352 від 18.02.2026 на суму 15 000,00 грн та ордер серії ВІ №1379582 від 11.03.2026. Також в матеріалах справи наявна копія договору про надання правничої допомоги, укладеного 05.09.2025 між ФОП Гальміз Єлизаветою Андріївною і Адвокатським об`єднанням "Ваш Надійний Адвокат" за умовами якого адвокатське об`єднання зобов`язується надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах передбачених даним Договором. Таким чином, матеріали справи містять документи, які свідчать про реальність надання правової допомоги. Разом з тим, у вирішенні питання щодо витрат ФОП Гальміз Є.А., колегія суддів враховує, що розгляд справи за апеляційною скаргою на рішення господарського суду першої інстанції не потребував тривалої підготовки та опрацювання значної кількості нормативно-правових актів і узагальнення нової судової практики. Апеляційний суд також враховує, що правова позиція ФОП Гальміз Є.А. була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору в судах першої та апеляційної інстанціях, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося. Отже, підготовка цієї справи до розгляду в суді апеляційної інстанції не вимагала значного обсягу юридичної роботи та не потребувала значних витрат часу представника ФОП Гальміз Є.А. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вирішення питання щодо розподілу витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням усіх конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань і дослідження та оцінки доказів за правилами статей 86, 210 ГПК України. Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц). Господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункт 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21). До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформульовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення ст. 4 ГПК України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов`язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача. Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові КГС ВС від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 22). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п.27.2.) Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19. Колегія суддів, керуючись, зокрема, такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшла висновку не присуджувати відповідачу всю суму витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції, що заявлена до стягнення. Враховуючи право суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, беручи до уваги баланс інтересів сторін у даному питанні, суд вважає адекватним розміром правничої допомоги, яка може бути покладена на позивача 5 000,00 грн. На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Філіпова Валерія Олександровича -залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 23.01.2026 - залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений Фізичною особою-підприємцем Філіповим Валерієм Олександровичем за подання апеляційної скарги, покласти на Фізичну особу-підприємця Філіпова Валерія Олександровича.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Філіпова Валерія Олександровича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Гальміз Єлизавети Андріївни ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 (п`ять тисяч грн 00 коп) грн.

5. Матеріали справи повернути до Господарського суду Київської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено - 04.06.2026. Головуючий суддя О.М. Крижний Судді О.М. Гаврилюк Б.О. Ткаченко