Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/4610/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/4610/21 пров. № А/857/17834/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого суддіМатковської З. М. суддів -Гуляка В. В. Ільчишин Н. В. за участю секретаря судового засідання: Рибачука А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року про відмову у розстроченні виконання судового рішення у справі №260/4610/21 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Закарпатській області до ОСОБА_1 , за участю Свалявського відділу державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про стягнення податкового боргу, головуючий суддя першої інстанції Луцович М.М., час ухвалення 15.29 год., місце ухвалення м. Ужгород, дата складання повного тексту 06.03.2026 В С Т А Н О В И В : Головне управління ДПС у Закарпатській області звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 335427,14 грн. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.02.2022 по справі № 260/4610/21 позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 335 427,14 грн., в т.ч. пеня 135 650,75 грн. по платежам: 85 11010500 «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» у розмірі 314 987,56 грн., в т.ч. пеня 125 216,08 грн.; 30 11011001 «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» у розмірі 20439,58 грн., в т.ч. пеня 10 434,67 грн. 16 березня 2022 року Закарпатським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі №260/4610/21. 16 лютого 2026 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду, яка обґрунтована тим, що на даний момент ОСОБА_1 не займається підприємницькою діяльністю, доходів які б гарантували погашення заборгованості відсутні. Разом з тим відповідач не відмовляється від виконання рішення суду, проте не має змоги вчиняти активні дії щодо його виконання, а саме: вносити грошові кошти, оскільки всі рахунки боржника, починаючи з лютого 2022 року арештовані. Вказує, що існують об`єктивні причини, які ускладнюють виконання рішення суду. Окрім того на вихованні у заявника перебуває троє малолітніх дітей. Заявник планує після завершення процедури лікування працевлаштуватись. Середньостатистична щомісячна заробітна плата в регіоні становить 25 тис грн. Отже, у заявника буде можливість щомісячно сплачувати суму боргу, яку розстрочить суд у межах строку. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року у задоволенні заяви відмовлено. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга. Апелянт зазначає, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2022 року задоволено позов Головного управління ДПС у Закарпатській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу. Стягнуто з ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 335 427,14 (триста тридцять п`ять тисяч чотириста двадцять сім гривень 14 коп.) грн., в т.ч. пеня 135 650,75 (сто тридцять п`ять тисяч шістсот п`ятдесят гривень 75 коп.) грн. по платежам: 85 11010500 «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» у розмірі 314 987.56 (триста чотирнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят сім гривень 56 коп.) грн., в т.ч. пеня 125 216,08 (сто двадцять п`ять тисяч двісті шістнадцять гривень 08 коп.) грн.; 3011011001 «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» у розмірі 20 439.58 (двадцять тисяч чотириста тридцять дев`ять гривень 58 коп.) грн., в т.ч. пеня 10 434.67 (десять тисяч чотириста тридцять чотири гривні 67 коп.) грн. 16 березня 2022 року суд видав стягувачу виконавчий лист № 260/4610/21 який пред`явлено до виконання у Свалявський відділ Державної виконавчої служби. Постановою від 20 жовтня 2025 року відкрито виконавче провадження 79388118, зобов`язано боржника, протягом 5 робочих днів, подати декларацію про доходи та майно та попередити боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 33542.71 грн (UAH). Виконавчий лист пред`являвся до примусового виконання стягувачем у квітні 2022 р. у межах виконавчого провадження № 68837258. У 2022 році Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Закарпатської області із заявою від 26.05.2022 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, посилаючись на наявність заборгованості перед кредиторами, загальний розмір якої становить понад 2431459.64 гривень, які він неспроможний виконати, просить прийняти заяву до розгляду та відкрити справу. Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 05 липня 2022 року відмовлено у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 місце фактичного проживання: АДРЕСА_1 . Відмовляючи у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, суддя констатував що встановлено і підтверджено доданими до заяви виконавчими провадженнями лише наявність заборгованості, але не підтверджено нездатність боржника здійснювати за цими виконавчими провадженнями платежів як у добровільному так і у примусовому порядку, оскільки заборгованість перед банком е забезпеченою, а перед ДПС виконання не здійснюється після відкриття виконавчого провадження. За виконавчим провадженням з дати відкриття не минуло двох місяців, а боржник не вживав заходів до добровільного виконання судового рішення за заявленими вимогами. Отже, господарський суд не вбачає наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, які відповідали би приписам і умовам п. 2 ч. 2 ст. 115 КУзПБ. У подальшому ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 05.02.2024 року справі № 907/1110/23, заяву про неплатоспроможність ОСОБА_1 повернуто. Апелянт зауважує, що на даний момент не займається підприємницькою діяльністю, доходів які б гарантували погашення заборгованості відсутні. Разом з тим відповідач не відмовляється від виконання рішення суду, проте не має змоги вчиняти активні дії щодо його виконання а саме вносити грошові кошти оскільки всі рахунки боржника починаючи з лютого 22 року є арештовані. З урахуванням наведеного існують об`єктивні причини які ускладнюють виконання рішення суду. Окрім того. на вихованні у заявника перебуває 3 малолітніх дітей. З урахуванням наведеного вважає, що ухвалу суду першої інстанції слід скасувати, а апеляційну скаргу задовольнити. Позивач та Свалявський відділ державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) правом подання відзиву не скористались. В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити заяву про розстрочення виконання судового рішення. Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін. Представник Свалявського відділу державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату судового засідання. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні заяви про розстрочення виконання судового рішення, суд першої інстанції виснував, що заявником не доведене існування передбачених ст. 378 КАС України виняткових обставин, які ускладнюють можливість виконання судового рішення. Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду ( ч. 1 ст. 378 КС України). Відповідно до ч. 3 ст. 378 КАС України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Згідно з частиною четвертою статті 378 КАС України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови (частина п`ята статті 378 КАС України). Стаття 378 КАС України не містить конкретного переліку обставин для відстрочення та/або розстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку дискреційні повноваження, які він реалізує за власними переконаннями, вирішувати питання про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. До обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для відстрочки/розстрочки його виконання, належать скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Відстрочка/розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. Ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення. Отже, розстрочення здійснюється виключно у виняткових випадках, за умови, якщо суд встановить наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо). Необхідною умовою для розстрочення виконання рішення суду є наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Тобто, підставою для розстрочення виконання судового рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим у строк встановлений судом, тому всі ці обставини повинні бути доведені заявником. Як на обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення суду, так і апеляційної скарги, обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення, на які посилається відповідач є те, що заявник не займається підприємницькою діяльністю, доходів які б гарантували погашення заборгованості відсутні, всі рахунки з лютого місяця 2022 року є арештованими, на вихованні у заявника перебуває троє малолітніх дітей та ухвалою господарського суду була повернута заява про неплатоспроможність ОСОБА_1 . Надаючи оцінку вказаним доводам відповідача, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції та зазначає наступне. Як слідує з матеріалів справи, рішення суду про стягнення податкового боргу з відповідача набрало законної сили ще у березні 2022 р. Відповідачем не надано доказів того, що ним вчинялися дії на виконання судового рішення та було розпочато сплату вищезазначеного боргу, починаючи з 04.03.2022 року (дати набрання законної сили судовим рішенням), з урахуванням тієї обставини, що виконавчий лист неодноразово пред`являвся до виконання. Відповідач з 2002 року не був позбавлений можливості частково сплачувати податковий борг з метою його зменшення, щоб б свідчило про його наміри та бажання виконати рішення суду. Також дійсно маючи намір виконати рішення суду про стягнення боргу, відповідач у 2022 році міг звернутись до суду із заявою про розстрочення виконання рішення суду, однак звернувся з такою лише у лютому 2026 року. Суд першої інстанції вірно зауважив, що до уваги береться не лише реальний майновий стан боржника, але і його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення. При розгляді заяв щодо розстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 819/150/17. Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, суд першої інстанції вірно виснував, що інформація викладена у заяві про розстрочення виконання рішення суду не може вважатись обставинами, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, оскільки не є доказами щодо відсутності руху коштів на рахунках платника протягом періоду виникнення податкової заборгованості та на момент подання заяви до суду, отже, у ході розгляду заяви заявником не доведене існування передбачених ст. 378 КАС України виняткових обставин, які ускладнюють можливість виконання судового рішення. Враховуючи, що заявником у заяві від 16.02.2026р. не наведено обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим та не надано доказів на підтвердження існування обставин, які ускладнюють виконання судового рішення, суд першої інстанції правильно не вбачав підстав для прийняття рішення про розстрочення виконання рішення суду у цій справі. Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає зазначені в апеляційній скарзі доводи відповідача безпідставними, а висновки суду першої обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали відсутні. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року про відмову у розстроченні виконання судового рішення у справі №260/4610/21 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному скарженню не підлягає. Головуючий суддя З. М. Матковська судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин Повний текст постанови складений та підписаний 08.06.2026, оскільки члени колегії - суддя Гуляк В.В. та суддя Ільчишин Н.В. перебували у відпустках з 01.06.2026 по 02.06.2026 та з 04.06.2026 по 05.06.2026 відповідно.