Постанова 4856 № 560/17035/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/17035/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С. Суддя-доповідач - Томчук А.В. 08 червня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Томчука А.В. суддів: Драчук Т. О. Савицької Н.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницької митниці на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОБУТ ПОСТАЧ» до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОБУТ ПОСТАЧ» звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Хмельницької митниці, в якій просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA400000/2025/000190/2 від 21.08.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA400040/2025/000506 від 21.08.2025. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що ним до митного оформлення була подана електронна митна декларація щодо товарів, митна вартість яких визначалась за ціною договору (контракту), а також відповідний пакет документів. За результатами перевірки митним органом було прийняте рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів. Підставою прийняття спірних актів є неподання декларантом документів, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів відповідно до вимог п. 3, п. 4 статті 53 Митного кодексу України. Позивач вважає, що рішення та картка відмови є неправомірними та підлягають скасуванню, адже, на думку декларанта, митному органу були надані усі необхідні документи, що підтверджували числові значення складових митної вартості, визначеної за основним методом. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.02.2026 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів від 21.08.2025 №UA400000/2025/000190/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2025/000506 від 21.08.2025. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОБУТ ПОСТАЧ» судовий збір в розмірі 4844,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці. Прийняте рішення суд мотивував тим, що позивач під час митного оформлення надав документи, які містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену митну вартість товарів за ціною договору (контракту), а у митного органу не було достатніх підстав для висновку про непідтвердження числових значень складових митної вартості та для застосування резервного методу визначення митної вартості. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Хмельницька митниця подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.02.2026 у справі № 560/17035/25 та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову ТОВ «ПОБУТ ПОСТАЧ». Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Хмельницька митниця подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.02.2026 у справі № 560/17035/25 та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову ТОВ «ПОБУТ ПОСТАЧ». В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості була наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, які не було спростовано декларантом, а також відсутність інформації про включення окремих складових до митної вартості товару, зокрема: до митного оформлення не надано замовлення, проформу-інвойс, копію митної декларації країни відправлення; у рахунку-фактурі на транспортно-експедиційні витрати передбачена експедиційна винагорода, яка не включена до складових митної вартості; заявлені умови поставки передбачають страхування товару, однак інформацію про включення вартості страхового платежу до ціни товару не відображено; витрати на транспортування до митного кордону України нижчі, ніж витрати на транспортування після ввезення; умови оплати за транспортування, визначені заявкою на перевезення, не відповідають умовам оплати відповідно до протоколу узгодження розбіжностей до договору про транспортно-експедиторське обслуговування. Також апелянт посилається на те, що під час митного огляду встановлено невідповідність торговельних марок частини товарів зазначеним у митній декларації, а банківські платіжні документи, які підтверджують оплату товару, не надані. Хмельницька митниця вважає, що суд першої інстанції не звернув увагу на зазначені розбіжності та не врахував аргументів митного органу, а коригування митної вартості на підставі інформації з бази даних ЄАІС Держмитслужби є правомірним. На підтвердження своєї позиції апелянт посилається на постанови Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 809/1260/17, від 04.08.2021 у справах № 520/3421/19 та № 520/4787/19, від 17.02.2022 у справі № 520/4051/19. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. З урахуванням приписів статті 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. 30.04.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю ПОБУТ ПОСТАЧ (покупець) та компанія "TAIZHOU KERONG TRADE CO., LTD" (продавець, постачальник) уклали контракт купівлі-продажу №30/04/25-3, відповідно до якого продавець зобов`язувався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах контракту. Згідно з п. 2.1 контракту ціна на товар встановлена в іноземній валюті - доларах США (US dollar) Умови поставки відповідно до п. 3.1 контракту визначаються у інвойсах на кожну партію товару, якщо інше не буде обумовлено в додаткових контрактах, відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс (2020). Згідно з умовами п. 3.2 контракту постачальник зобов`язується надати покупцю наступні документи: сертифікат відповідності, інвойс, пакувальний лист, експортну декларацію. 21.08.2025 до митного оформлення було подано електронну митну декларацію ІМ40 ДЕ 25UA400040019868U4 (далі також МД ) на партію товарів (дитячі іграшки). У вказаній митній декларації митну вартість задекларованої партії товарів було визначено позивачем за першим (основним) методом визначення митної вартості шляхом додавання до фактурної вартості оцінюваних товарів у розмірі 718353,68 грн (17360,68 дол. США) витрат на транспортування до митного кордону України в сумі 108534 грн. До митної декларації були надані наступні товаросупровідні документи: контракт купівлі-продажу № 3/04/25-3 від 30.04.2025; інвойс № 2530 від 18.06.2025; декларація про походження товару № 2530 від 18.06.2025; заявка № 39 від 20.08.2025; договір про транспортно-експедиторське обслуговування № 05/05 від 05.05.2025; протокол узгодження розбіжностей від 05.05.2025; довідка про транспортні витрати № 477961 від 20.08.2025; рахунок № LS-4670698 від 20.08.2025; автотранспортна накладна № 477961 від 19.08.2025; довіреність б/н від 01.05.2025. За вказаною митною декларацією автоматизованою системою управління ризиками (АСУР) генеровані ризики. Під час перевірки правильності визначення митної вартості оцінюваного товару у митного органу виникли сумніви щодо правильності визначення митної вартості товарів. В результаті опрацювання документів, поданих згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 53 МКУ, митним органом виявлені розбіжності, що, на думку відповідача, впливали на правильність визначення митної вартості, а також ознаки відсутності/ невключення окремих складових митної вартості товару, зокрема вартості страхування; заявлений рівень митної вартості товарів 1 - 8 не відповідає мінімальному рівню, за яким здійснювалось митне оформлення подібних товарів на інших митницях Держмитслужби; до митного оформлення не надано замовлення, проформу-інвойс, копію митної декларації країни відправлення, в наданому рахунку - фактурі на товарно-експедиційні витрати передбачена експедиційна винагорода, яка не включена до складових митної вартості; витрати на транспортування до митного кордону України нижчі, ніж витрати на транспортування по території України, що ставить під сумнів достовірність складових митної вартості товарів; умови оплати за транспортування вантажу, визначені заявкою на перевезення, не відповідають умовам оплати відповідно до протоколу узгодження розбіжностей до Договору про транспортно - експедиторське обслуговування. З огляду на це, митний орган склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA400040/2025/000506 від 21.08.2025 та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA400000/2025/000190/2 від 21.08.2025. Не погоджуючись із таким рішенням товариство звернулось до суду із цим позовом. Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі - МК України). Згідно зі статтею 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до частин першої та другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України). Частиною другою статті 53 МК України визначено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. За приписами частини 4-6 статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. В силу норм частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів. Частиною сьомою статті 54 МК України встановлено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості є перший метод за ціною договору. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Частиною четвертою статті 57 МК України передбачено, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Стаття 58 МК України регулює метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (частина 2-3 статті 58 МК України). Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що витребування додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України, може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. При цьому витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації. Наведені висновки узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16, від 14.08.2018 у справі № 826/5868/16, які відповідно до частини 5 статті 242 КАС України суд враховує під час застосування до спірних правовідносин. Аналізуючи доводи апеляційної скарги щодо наявності розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, колегія суддів зазначає наступне. Щодо ненадання замовлення, проформи-інвойсу та копії митної декларації країни відправлення. Як правильно встановив суд першої інстанції, зазначені документи не належать до основних документів, що підтверджують митну вартість товару у розумінні частини другої статті 53 МК України. Проформа-інвойс за своєю правовою природою є попереднім рахунком, який подається до митного оформлення у випадку, якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу (пункт 3 частини другої статті 53 МК України). Оскільки у спірних правовідносинах задекларований товар є об`єктом купівлі-продажу, декларантом правомірно подано рахунок-фактуру (інвойс) № 2530 від 18.06.2025. Копія митної декларації країни відправлення належить до переліку додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 МКУ, ненадання яких саме по собі не є безумовною підставою для коригування митної вартості. Щодо невключення експедиційної винагороди до складових митної вартості. Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що сума експедиторської винагороди у розмірі 1055 грн, навіть якби і мала бути включена до митної вартості, не могла вплинути на збільшення митної вартості та рівень проведеного коригування у тому обсязі, у якому це було зроблено відповідачем. Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки коригування митної вартості повинно бути пропорційним та обґрунтованим. Щодо страхування товару. Як встановлено судом першої інстанції, товар поставлявся на умовах CIF (Incoterms 2020), що відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати передбачає включення витрат на страхування до ціни товару та покладення обов`язку їх оплати на продавця. За таких умов митна вартість товару не підлягає збільшенню на суму витрат на страхування, що узгоджується з положеннями частини десятої статті 58 МКУ, яка передбачає додавання до ціни лише тих витрат, які не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Щодо різниці тарифів на перевезення до та після кордону України. Колегія суддів зазначає, що різниця у тарифах на перевезення до кордону та після кордону сама по собі не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості, оскільки вартість перевезення залежить від багатьох факторів, зокрема стану доріг, відстані, ринкових умов у різних країнах тощо. Числові значення транспортних витрат до митного кордону України підтверджені довідкою про транспортні витрати № 477961 від 20.08.2025 та рахунком № LS-4670698 від 20.08.2025, достовірність яких митним органом не спростована. Щодо невідповідності умов оплати за транспортування у заявці на перевезення умовам протоколу узгодження розбіжностей. Апеляційний суд в аспекті оцінки доводів Хмельницької митниці, зауважує на тому, що заявка на перевезення за своєю правовою природою є організаційно-інформаційним документом і не встановлює грошових зобов`язань сторін, тоді як умови оплати визначаються договором та його невід`ємними додатками. Зазначена невідповідність не впливає на числові значення складових митної вартості. За приписами частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд апеляційної інстанції, враховує висновки Верховного Суду, висловлені у постановах від 12.07.2022 у справі № 814/2172/16, від 18.08.2021 у справі № 821/1050/17, де касаційний Суд зазначив, що рівень митної вартості імпортованого товару, який формально нижчий від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару, як і не може бути достатньою самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 21.01.2020 у справі № 812/2336/14, від 13.02.2020 у справі № 810/1175/16, від 26.01.2021 у справі № 826/13892/16, інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визнання митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору. Верховний Суд у постанові від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18 зазначив, що неподання декларантом запитуваних митним органом документів за відсутності належного обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за основним методом не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом резервного методу. Також Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16 зазначив, що ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Встановивши відсутність достатніх відомостей, які підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. В свою чергу, щодо посилань апелянта на постанови Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 809/1260/17, від 04.08.2021 у справах № 520/3421/19 та № 520/4787/19, від 17.02.2022 у справі № 520/4051/19, колегія суддів зазначає, що зазначені постанови ухвалені за інших фактичних обставин, зокрема за умов, коли декларантом не було надано витребувані документи для підтвердження митної вартості товару та не було спростовано виявлені розбіжності. У цій же справі позивачем до митного оформлення надано документи, передбачені частиною другою статті 53 МКУ, які містили необхідні числові дані, що підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, а виявлені митним органом розбіжності фактично спростовуються наданими декларантом документами та умовами контракту. Колегія суддів також зазначає, що відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом, не обґрунтував належними доказами, чому митна вартість була визначена ним саме у такому розмірі, які складові вплинули на формування цієї вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого була взята за основу для коригування, що свідчить про недотримання вимог статті 55 МКУ щодо обґрунтованості рішень. Підсумовуючи наведене, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач під час митного оформлення надав документи, які ідентифікували оцінювані товари, містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену митну вартість товарів за ціною договору (контракту), а у митного органу не було достатніх підстав для висновку про непідтвердження числових значень складових митної вартості та для застосування резервного методу визначення митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товарів № UA400000/2025/000190/2 від 21.08.2025 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA400040/2025/000506 від 21.08.2025 є протиправними та правомірно скасовані судом першої інстанції. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статей 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до положень статті 139 КАС України не здійснюється. Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Хмельницької митниці залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий Томчук А.В. Судді Драчук Т. О. Савицька Н.В.