Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 755/4536/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua Головуючий суддя у першій інстанції Коваленко І.В., Суддя-доповідач Епель О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2026 року Справа № 755/4536/25 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Епель О.В., суддів: Карпушової О.В., Чуприни О.В., за участі секретаря Снитко А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : Історія справи.

1. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Відповідач), в якому просив скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № Б/1967, винесену 19.01.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, а справу - закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення. Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, ОСОБА_1 зазначав, що повістку про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 не отримував і про дату розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності повідомлений не був, а розгляд справи був здійснений без його участі. Окрім того, Позивач зазначав, що станом на момент складання Відповідачем повістки про виклик, йому була надана відстрочка від призову під час мобілізації, а його персональні дані були уточнені.

2. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24 березня 2026 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено повністю. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Позивач не уточнив свої персональні дані у 60-денний строк, встановлений законодавством, чим порушив правила військового обліку та у зв`язку з чим його правомірно було притягнуто до адміністративної відповідальності.

3. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Позивач подав апеляційну скаргу у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги - задовольнити. Обґрунтовуючи вимоги скарги, Апелянт зазначає, що судом неправильно визначено склад адміністративного правопорушення, за яке ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності та не надано оцінки наявним у матеріалах справи доказам. Також Апелянт наполягає на численних процедурних порушеннях, допущених Відповідачем під час розгляду справи, а саме: невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо повідомлення особи про дату, час, місце розгляду справи про притягнення її до адміністративної відповідальності, розгляд справи без її участі, а також невжиття заходів щодо вручення спірної постанови. Окрім того, Апелянт посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені зокрема у постановах від 05.03.2020 у справі № 607/7086/17, від 23.12.2025 у справі № 755/13012/25. З цих та інших підстав Апелянт вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам цієї справи, а рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2026 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційні скарги, а від 01.06.2026 - призначено справу до судового розгляду.

5. У строк, встановлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.

6. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

7. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.

8. Обставини справи, установлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції, 19 січня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 винесена постанова № Б/1967 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП стосовно Позивача. Вказаною постановою встановлено, що громадини ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце виклику до ІНФОРМАЦІЯ_1 , не з`явився 19 січня 2025 року за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3, чим порушив вимоги ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в особливий період. Вина особи, що притягується до адміністративної відповідальності підтверджується матеріалами адміністративної справи: інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, повісткою за № 462245, довідкою за Ф.20 «про причини повернення» відправлення адресату. Особа, що притягується до адміністративної відповідальності на розгляд справи про адміністративне правопорушення не з`явилась, про день, місце та час розгляду повідомлялась належним чином. Враховуючи, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, що передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, прийнято постанову № Б/1967 від 19 січня 2025 року про накладення штрафу у сумі 17 000 гривень.

9. Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції. Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, 08.10.2024 Відповідач поштою направив Позивачу за адресою: АДРЕСА_4 повістку № 462246, якою ОСОБА_1 був викликаний до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 19.10.2024 об 11:00 для уточнення даних. 19.10.2024 відповідальною особою поштового відділення було повернуто конверт відправнику у зв`язку з тим, що «адресат відсутній за вказаною адресою». 19.01.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 винесена постанова № Б/1967 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП стосовно Позивача. Вказаною постановою встановлено, що громадини ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце виклику до ІНФОРМАЦІЯ_1 , не з`явився 19.10.2024 за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3, чим порушив вимоги ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в особливий період. Вина особи, що притягується до адміністративної відповідальності підтверджується матеріалами адміністративної справи: інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, повісткою за № 462245, довідкою за Ф.20 «про причини повернення» відправлення адресату. Особа, що притягується до адміністративної відповідальності на розгляд справи про адміністративне правопорушення не з`явилась, про день, місце та час розгляду повідомлялась належним чином. Враховуючи, що Позивач скоїв адміністративне правопорушення, що передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, на ОСОБА_1 накладено штрафу у сумі 17 000 гривень.

10. Нормативно-правове обґрунтування. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон №3543-XII), Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (далі - Порядок №560). Так, згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України). Відповідно до ч.1-3 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. У ст. 245 КУпАП закріплено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 2101 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції ІНФОРМАЦІЯ_3, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик ІНФОРМАЦІЯ_3, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у ІНФОРМАЦІЯ_3, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику. Протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції ІНФОРМАЦІЯ_3, Центрального управління та регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними Служби зовнішньої розвідки України), якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. У випадках, передбачених частинами шостою і сьомою цієї статті, уповноважені посадові особи після отримання підтвердних документів про отримання особою виклику або відповідної заяви виносять постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Згідно із ст.235 КУпАП ІНФОРМАЦІЯ_3 розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені ІНФОРМАЦІЯ_3 розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники ІНФОРМАЦІЯ_3. Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Так, згідно Указу Президента України №303/2014 від 17.03.2014 «Про часткову мобілізацію» було прийнято рішення про оголошення та проведення часткової мобілізації, а отже з цього періоду в Україні діє особливий період. Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан. Згідно з абз. 1 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. Висновки суду апеляційної інстанції.

11. Системний аналіз викладених вище норм права дозволяє колегії суддів стверджувати, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях чи бездіяльності відповідного складу правопорушення.

12. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що диспозиція ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачає порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. Зазначена норма є бланкетною, тобто при її застосуванні необхідно застосовувати законодавчі акти, які визначають, зокрема, правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні.

13. Так, у спірній постанові наявне посилання на порушення Позивачем вимог статті 22 Закону №3543-XII.

14. Згідно з абз. 1 ч.1 ст. 22 Закону №3543-XII передбачено обов`язок громадян з`являтися за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

15. У контексті вищевикладеного, колегія суддів зазначає про неповноту встановлення судом першої інстанції обставин цієї справи, оскільки зі спірної постанови вбачається, що Апелянта було притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки він, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце виклику до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за таким викликом 19.10.2024 не з`явився.

16. Натомість, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Позивач уточнив свої персональні дані з пропуском 60-денного строку, встановлений законом, чим вчинив спірне правопорушення.

17. Отже, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам цієї справи, у рішенні суду відсутня мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи, зокрема Позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

18. Усуваючи неповноту з`ясування судом попередньої інстанції обставин цієї справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що повісткою № 462246 ОСОБА_1 було викликано до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1 , на 19.10.2024 об 11:00, яку було направлено останньому рекомендованим поштовим підправленням за адресою: АДРЕСА_3 .

19. Згідно із п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (далі - Порядок № 560), належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_3 або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку є зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила ІНФОРМАЦІЯ_3 іншої адреси місця проживання.

20. Як встановлено судом першої інстанції, поштове відправлення із повісткою про виклик, після невдалої спроби вручення, повернулося до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідальною особою поштового відділяння АТ «Укрпошта» 19.10.2024 проставлено відмітку про відсутність адресата за вказаною адресою.

21. З огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що повістка № 462246 вважається врученою ОСОБА_1 19.10.2024. Водночас, оскільки Апелянт викликався до ІНФОРМАЦІЯ_3 у той же день (19.10.2024 об 11:00), а також враховуючи те, що докази, які дозволили б встановити час вручення повістки, суб`єктом владних повноважень не надано, колегія суддів приходить до висновку, що твердження Відповідача про належне повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце його виклику до ІНФОРМАЦІЯ_1 не відповідає обставинам цієї справи, які встановлені судом.

22. Отже, суд апеляційної інстанції зазначає про відсутність у бездіяльності Апелянта складу адміністративного правопорушення, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності.

23. Разом з тим, підставою позову та апеляційної скарги є також обставини щодо неповідомлення Відповідачем Апелянта про розгляд справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, розгляд справи за його відсутності, тобто допущення Відповідачем грубого порушення процедури розгляду справи.

24. Надаючи оцінку таким доводам Апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

25. Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

26. Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі №676/752/17, від 21.03.2019 у справі №489/1004/17, від 30.01.2020 у справі №308/12552/16-а та у справі №482/9/17, від 06.02.2020 у справі №205/7145/16-а зробив наступні висновки: «………закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення…….».

27. Отже, право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 КУпАП бути повідомленим про дату, місце і час розгляду справи, а також брати участь у розгляді справи гарантовано законодавством України.

28. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що Відповідач- суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, ані в суді першої, ані апеляційної інстанції не надав жодних належних і допустимих, у розумінні ст.ст. 73-74 КАС України, доказів повідомлення Позивача про дату про дату, час та місце розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності не пізніше, ніж за три дні до розгляду, що не дозволяє колегії суддів прийти до висновку про дотримання Відповідачем приписів статті 277-2 КУпАП та помилково не було взято до уваги судом першої інстанції.

29. Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся без участі Апелянта. Позаяк, ОСОБА_1 не був своєчасно повідомлений про розгляд справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, був позбавлений можливості користуватися правничою допомогою, подати пояснення або іншим чином реалізувати своє право на захист, що є грубим порушенням процедури розгляду справи та є самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови. Зворотного суб`єктом владних повноважень не доведено.

30. Переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про визнання протиправними дій начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо винесення постанови № Б/1967 від 19 січня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга не містить жодних доводів та обґрунтувань безпосередньо в частині щодо протиправності дій керівника суб`єкта владних повноважень, а тому приходить до висновку, що вимоги Апелянта в цій частині є необґрунтованими.

31. Аналізуючи всі доводи сторін, колегія суддів також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права. Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

32. Підсумовуючи усе викладене вище, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення адміністративного позову у цій справі в частині скасування постанови № Б/1967 від 19 січня 2025 року та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України.

33. Згідно зі ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

34. Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 березня 2026 року - скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.

35. Розподіл судових витрат. Відповідно до ч.6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, у пункті 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У Законі України "Про Державний бюджет на 2024 рік" станом на 01.01.2025 встановлено розмір прожиткового мінімуму 3028,00 грн. Отже, розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання позовної заяви становить 3028х0,2=605,60 грн, а за подання апеляційної скарги 605,60х150%=908,40 грн. Отже, оскільки колегія суддів дійшла до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового про задоволення адміністративного позову у цій справі, наявні підстави для стягнення з Відповідача на користь Позивача понесених ним судових витрат зі сплати судового збору у загальному розмірі 1514 грн (605,60+908,40). Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 березня 2026 року - скасувати та ухвалити постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування рішення, закриття провадження у справі про адміністративні правопорушення - задовольнити повністю. Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від №Б/1967 від 19 січня 2025 року. Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 . ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1514 грн (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять гривень та нуль копійок). Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена. Судове рішення виготовлено 08 червня 2026 року. Головуючий суддя О.В. Епель Судді: О.В. Карпушова О.В. Чуприна