Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/304/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 08 червня 2026 року м. Дніпросправа № 280/304/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач), суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року (суддя Р.В. Кисіль) у справі № 280/304/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0725111-2410-0828-UA23060070000082704 від 23 вересня 2024 року, винесене відповідачем; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0725112-2410-0828-UA23060070000082704 від 23 вересня 2024 року, винесене відповідачем. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення контролюючого органу є протиправними, адже розрахунок податку контролюючим органом здійснено без урахування рішення Запорізької міської ради №5 від 28 січня 2015 року. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення форми «Ф» по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік від 23.09.2024 за №0725111-2410-0828-UA23060070000082704 на суму 1711,26 грн. та №0725112-2410-0828-UA23060070000082704 на суму 2308,74 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Суд першої інстанції виходив з того, що станом на день прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень рішення міської ради м. Запоріжжя №5 від 28.01.2015 про затвердження Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та №30 від 26.02.2016, якими встановлено нульову ставку податку для квартир площа яких не перевищує 120 м2, не скасоване, а відтак - є діючим нормативно-правовим актом України і повинне застосовуватись до правовідносин, які є предметом розгляду по даній справі. Суд вважав, що згідно Положення про податок на майно до позивача має бути застосована пільга у вигляді зменшення бази оподаткування на 120 кв.м. Відтак, суд зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 23.09.2024 за №0725111-2410-0828-UA23060070000082704 підлягає скасуванню на суму 1711,26 грн. (1725,82 грн. 14,56 грн.), податкове повідомлення-рішення від 23.09.2024 за №0725112-2410-0828-UA23060070000082704 підлягає скасуванню на суму 2308,74 грн. (2328,35 грн. 19,61 грн.). Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Скаржник вказує, що позивачка подавала скаргу до Державної податкової служби України, яка в свою чергу належним чином здійснила вручення позивачці рішення про розгляд скарги від 13.12.2024 про залишення скарги позивачки без задоволення, а саме: на електронну пошту позивачки. Відтак, скаржник вважає, що позивачка пропустила строк звернення до суду, визначений п. 56.19 ст.56 ПК України. Також відповідач зауважує, що позивачка є власницею квартир у м. Запоріжжі загальною площею 120,51 кв.м, що перевищує граничу межу застосування нульової ставки податку (120 кв.м), встановлену рішенням Запорізької міської ради від 28 січня 2015 року. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно застосував рішення Запорізької міської ради від 28 січня 2025 року №5, адже факт невідповідності цього рішення ПК України та Законам України унеможливлює його застосування з моменту прийняття. Таким чином, скаржник наполягає, що спірні рішення є правомірними, а отже позов задоволенню не підлягає. Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, за даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, позивачу на праві приватної власності належать об`єкти житлової нерухомості, а саме: - квартира у АДРЕСА_1 , загальною площею 51,30 кв.м; - квартира у АДРЕСА_2 , загальною площею 69,21 кв.м. Отже, дві квартири мають загальну площу 120,51 кв.м. У відзиві ГУ ДПС у Запорізькій області зазначило, що при розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік, застосовано пільгу у вигляді зменшення бази оподаткування на 60 м.кв. Також, ГУ ДПС у Запорізькій області сформовані податкові повідомлення-рішення форми «Ф» на вищезазначені об`єкти житлової нерухомості по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік, від 23.09.2024 № 0725111-2410-0828-UA23060070000082704 на суму 1725,82 грн., № 0725112-2410-0828-UA23060070000082704 на суму 2328,35 грн. Не погодившись із вказаними рішеннями, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав. Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Положеннями частини першої статті 122 КАС України унормовано, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч.3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. За правилами ч.4 ст.122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Згідно п. 56.19 ст.56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті. Колегія суддів враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 у справі № 500/2276/24 вказала, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень / дій / бездіяльності суб`єкта владних повноважень: 1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України); 2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України); 3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов`язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 ПК України). Встановлені у справі обставини свідчать, що позивачкою податкові повідомлення-рішення №0725111-2410-0828-UA23060070000082704 від 23 вересня 2024 року та №0725112-2410-0828-UA23060070000082704 від 23 вересня 2024 року оскаржені в адміністративному порядку. Пункт 56.8 статті 56 ПК України визначає, що контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків засобами поштового зв`язку (з повідомленням про вручення) чи електронного зв`язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) або надати йому під розписку. Вирішуючи питання дотримання строків звернення до суду, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що істотне значення для забезпечення права особи на доступ до правосуддя має обізнаність позивача про прийняття відповідного рішення, оскільки саме від моменту отримання (вручення у визначений законодавством спосіб) такого рішення (рішень) та обізнаність за фактом прийняття таких залежить можливість своєчасного звернення до суду за захистом своїх прав. Суд апеляційної інстанції не приймає, як помилкові, аргументи скаржника, що рішення ДПС України від 13.12.2024 №37410/6/99-00-06-01-03-06, яким скарга позивачки залишена без розгляду, надіслано належним чином на електронну пошту позивачки, оскільки такий спосіб листування не передбачений п.56.8 ст. 56 ПК України та ст. 42 ПК України. З матеріалів справи вбачається, що рішення ДПС України від 13.12.2024 №37410/6/99-00-06-01-03-06 згідно вимог п.56.8 статті 56 ПК України направлено позивачці засобом поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак докази отримання позивачкою такого листа та/або повідомлення від поштової служби про причини невручення в матеріалах справи відсутні, контролюючим органом не подані. Відтак, враховуючи, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження дати належного вручення позивачці рішення ДПС України від 13.12.2024 №37410/6/99-00-06-01-03-06, суд апеляційної інстанції вважає відсутніми підстави для висновку, що звернувшись 14.01.2025 із цим позовом, позивачка пропустила законодавчо встановлений строк звернення до суду. По суті прийнятого судом рішення першої інстанції суд апеляційної інстанції зазначає таке. Спірним у цій справі є питання застосування рішення Запорізької міської ради №5 від 28.01.2015 про затвердження «Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» (із змінами та доповненнями), яким, у тому числі, визначено об`єкти нерухомості, що є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Так, 28 січня 2015 року рішенням Запорізької міської ради №5 «Про встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)» затверджено Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки). До вказаного «Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)», затвердженого 28.01.2015 рішенням Запорізької міської ради N5, внесено зміни Рішеннями Запорізької міської ради від 30.06.2015 за №5, від 26.02.2016 за №30, від 25.08.2016 за №50, від 21.12.2016 за №49, від 26.04.2017 за №51, від 27.05.2020 за №49. Відповідно до п.2.4.1 Положення про податок на майно (тут і надалі у редакції, чинній на час спірних правовідносин), база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік). Згідно п. 2.5.2 Положення про податок на майно, ставка податку для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, становить 1% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування, за винятком об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, для яких встановлюється нульова ставка податку, а саме: -квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів; -будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 250 кв. метрів; -різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири /квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток, загальна площа яких не перевищує 370 кв. метрів). Позиція позивача, з урахуванням рішення Запорізької міської ради, полягає у тому, що при визначення податкових зобов`язань контролюючий орган повинен був застосувати нульову ставку податку. Позиція відповідача полягає в тому, що вказане рішення міської ради не може бути застосовано у спірних відносинах, оскільки його положення суперечать положенням Податкового кодексу України. Відповідно до ст. 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок. Місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно та в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки). Згідно п. 12.3 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень. Підпунктом 12.4.1 пункту 12.4 статті 12 ПК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать, крім іншого: встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом. Підстави та порядок обчислення та справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, врегульовано статтею 266 ПК. Згідно з пп. 266.1.1 п. 266.1 та 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, а об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. У відповідності до пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. Підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України передбачено те, що база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік). Згідно із пп. 266.4.2 п.266.4 ст.266 ПК України сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів. Відповідно до пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Отже, виходячи з наведених норм права, міська рада є тим органом, якому делеговано право встановлювати ставки податку на майно. Відповідно до пп.12.3.7 п.12.3 ст.12 ПК України не дозволяється сільським, селищним, міським радам встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів. Отже, вказаною нормою права запроваджена заборона на встановлення індивідуальних пільгових ставок для окремих юридичних осіб та фізичних осіб, тобто конкретно визначених юридичних та фізичних осіб, чого у спірному випадку місця не мало. Рішення Запорізької міської ради не містить перелік юридичних та фізичних осіб для їх встановлюються пільгові ставки податку. База оподаткування визначена пп.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України і зміст рішення Запорізької міської ради не дає підстав стверджувати, що зазначена в цьому рішенні база оподаткування є відмінною від тієї, що визначена Податковим кодексом України. Верховний Суд у справі №280/9089/24 (постанова від 09.10.2025), спірні правовідносини в якій є подібними у цій справі, зробив такі висновки: - органи місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські ради) наділені повноваженнями на встановлення пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для фізичних та юридичних осіб щодо об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Така пільга встановлюється з урахуванням мінімального значення загальної площі об`єкта/об`єктів житлової нерухомості та максимального значення загальної площі об`єкта/об`єктів оподаткування, що належать на праві власності платникам податків - фізичним особам, які встановлені у підпунктах 266.4.1, 266.4.3 пункту 266.4 статті 264 ПК України. Способи надання пільги органом місцевого самоврядування конкретизовані в пункті 30.9 статті 30 ПК України, і одним із них є встановлення зниженої (в тому числі, нульової) ставки податку чи збору. Встановлення пільги із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у вигляді нульової ставки в межах допустимої загальної площі не вказує на втручання в базу оподаткування; - рішення Запорізької міської ради від 28 січня 2015 року № 5 (з урахуванням рішень про внесення змін до нього) є нормативно-правовим актом, приписи якого зокрема змінюють для позивача права та обов`язки, є способом реалізації владних управлінських функцій радою як суб`єктом владних повноважень відповідно до комплексного правового регулювання в межах розсуду цього органу, з урахуванням інтересів членів територіальної громади та кожного члена цієї громади, а також згідно з приписами підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України. Дане рішення не визнано протиправним, не скасовано в судовому або іншому порядку, внаслідок чого є обов`язковим як для позивача, так і для відповідача у справі. - за умови чинності рішення Запорізької міської ради від 28 січня 2015 року № 5 та інших рішень, якими до нього вносилися зміни, у відповідача не було правових підстав для їх незастосування під час визначення позивачу податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Відтак, суд апеляційної інстанції вважає помилковими аргументи відповідача про незастосування до спірних відносин рішення Запорізької міської ради від 28 січня 2015 року №

5. В той же час, суд апеляційної інстанції зауважує, що квартири, які перебувають у власності позивачки за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , мають загальну площу 120,51 кв.м, тобто більше 120 кв.м, а отже не належать до об`єктів житлової нерухомості, для яких встановлюється нульова ставка податку згідно Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), затвердженого 28.01.2015 рішенням Запорізької міської ради №5. Відтак, позиція позивачки, що при визначенні зобов`язань у спірних рішеннях контролюючий орган повинен був застосувати нульову ставку податку, є помилковою. Інші підстави для визнання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень протиправними позивачкою не визначені, з матеріалів справи не вбачаються. Судом апеляційної інстанції з`ясовано, що в спірному випадку ГУ ДПС у Запорізькій області при розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік, зменшено базу оподаткування на 60 кв.м, що відповідає положенням наведеного вище пп. 266.4.1 п.266.4 ст. 266 ПК України. Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Суд першої інстанції під час розгляду справи не в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, що у відповідності до статті 317 КАС України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог. Керуючись ст. 311, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області задовольнити. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року у справі № 280/304/25 скасувати, ухвалити нове рішення. В позові відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк суддя Я.В. Семененко суддя А.В. Суховаров