Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/28167/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 08 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/28167/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач), суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року (суддя В.В. Рянська) у справі № 160/28167/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 047050028741 від 12.09.2024 про відмову у призначенні позивачці пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» частини першої статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачці з 05.09.2024 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» частини першої статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019, зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров`я відповідно до пункту «е» частини першої статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 11.10.2017 до 31.10.2018, з 01.11.2018 до 13.01.2021, з 14.01.2021 до 29.08.2024. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення пенсійного органу про відмову у призначенні позивачці пенсії є протиправним та порушує право позивачки на належне пенсійне забезпечення. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення із заявою про призначення пенсії позивачка не мала права на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України №1788-ХІІ, оскільки станом на 11 жовтня 2017 року, тобто на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», її стаж був меншим ніж 25 років. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про правомірність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 047050028741 від 12.09.2024 про відмову у призначенні пенсії позивачу за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Позивачка вказує, що нею підтверджено роботу з 02.08.1994 по 31.10.2018, з 01.11.2018 по 13.01.2021 та з 14.01.2021 по 29.08.2024 на посаді медичної сестри, а така робота дає право позивачці на пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст.55 Закону №1788-ХІІ. Вважає, що її спеціальний стаж складає 30 років 28 днів, що є достатнім для призначенні пенсії позивачці відповідно до ст.55 Закону №1788-ХІІ. Зауважує, що пенсійний орган дійшов помилкового висновку про відсутність у позивачки спеціального стажу для призначення пенсії відповідно до п. «е» ст.55 Закону №1788-ХІІ, адже помилково не врахував рішення Конституційного суду від 04.06.2019 та здійснив обчислення спеціального стажу станом на 10.10.2017. Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою від 05.09.2024 про призначення пенсії за вислугу років. За результатами розгляду заяви позивачки від 05.09.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення № 047050028741 від 12.09.2024 про відмову у призначенні пенсії. У рішенні зазначено, що право на пенсію за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначається з урахуванням вимог щодо вислуги років та стажу, які було передбачено законодавством станом на 11.10.2017, тобто на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2017. Право на пенсію за вислугу років мають працівники закладів охорони здоров`я незалежно від віку, за наявності вислуги років до 11.10.2017 не менше 26 років 6 місяців. Вік заявниці становить 50 років 01 місяць 21 день, страховий стаж - 31 рік 09 місяців 01 день, стаж роботи працівником охорони здоров`я станом на 11.10.2017 - 23 роки 02 місяці 09 днів, працює. До страхового стажу зараховано всі періоди. Крім того, у рішенні зазначено, що згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення» пенсія за вислугу років призначається та виплачується при звільненні з роботи, яка дає право на таку пенсію. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 0400-010307-8/203343 від 10.10.2024 на адвокатський запит представника позивача повідомлено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники закладів охорони здоров`я незалежно від віку, за наявності вислуги років до 11.10.2017 не менше 26 років 6 місяців. Згідно з наданими документами та відомостями у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування страховий стаж позивачки становить 31 рік 09 місяців 24 дні (зарахований до 30.06.2024). До страхового стажу зараховано всі періоди трудової діяльності. Вислуга років станом на 11.10.2017 становить 23 роки 02 місяці 09 днів. Вважаючи протиправним рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав. Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого. Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, що діяла до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі Закон №213-VIII) та Законом України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі Закон №911-VIII)), право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. Проте, Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набув чинності з 01.04.2015 пункт «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ викладено в іншій редакції, згідно якої право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. У подальшому, згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII до статті 55 Закону № 1788-ХІІ з 01.01.2016 внесені зміни, відповідно до яких пункт «е» вказаної статті має такимй зміст: право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року. Проте, рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII. Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04 червня 2019 року. Отже, з 04 червня 2019 року при вирішенні питання про призначенні позивачці пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та Законом № 911-VIII. Таким чином, з 04 червня 2019 року при визначенні права на отримання пенсії за вислугу років необхідно виходити з наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 03 жовтня 2017 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII, яким з 11 жовтня 2017 року розділ XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV доповнено пунктом 2-1. Згідно пункту 2-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Також, Законом № 2148-VІІІ внесені зміни до пункту 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-XII, після внесених яких вказаний пункт викладений у наступній редакції: «До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії». Таким чином, враховуючи положення п.2-1 та п.16 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, визначальним для встановлення права особи на призначення пенсії за вислугу років є наявність в особи спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії станом на 11.10.2017. У спірному випадку, враховуючи вищенаведені положення статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», такий стаж повинен становити від 25 до 30 років. Подібна позиція висловлена Верховним Судом у справі №440/1286/20 (постанова від 27.07.2022). Пенсійний орган встановив, що спеціальний стаж позивачки за вислугу років, необхідний для призначення пенсії, станом 11.10.2017, складав 23 роки 02 місяці 09 днів. Правильність визначення саме цього спеціального стажу позивачкою не заперечується. Натомість, позивачка вказує, що періоди її роботи з 11.10.2017 до 31.10.2018, з 01.11.2018 до 13.01.2021, з 14.01.2021 до 29.08.2024 пенсійним органом безпідставно не зараховано до спеціального стажу позивачки за вислугу років, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Суд апеляційної інстанції зауважує, що посилання позивачки про помилкове неврахування до спеціального стажу періодів роботи позивачки з 11.10.2017 до 31.10.2018, з 01.11.2018 до 13.01.2021, з 14.01.2021 до 29.08.2024 є необґрунтованим, оскільки у спірному випадку встановлюється право позивачки на пенсію за вислугу років, у зв`язку з чим спеціальний стаж визначається станом на 11.10.2017. В спірному випадку за встановлених у справі обставин, станом на 11.10.2017 спеціальний стаж позивачки за вислугу років є недостатнім для призначення пенсії відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 047050028741 від 12.09.2024 про відмову у призначенні пенсії позивачці за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні. Керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року у справі № 160/28167/24 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк суддя Я.В. Семененко суддя А.В. Суховаров