Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/20674/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 04 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/20674/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року (суддя 1-ї інстанції Калугіна Н.Є.) в адміністративній справі №160/20674/25 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,- ВСТАНОВИВ: 16.07.2025 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути податковий борг у сумі 582567,10грн. Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача податкового боргу, не сплаченого у встановлений законом строк. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року позов задоволено. Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій зазначено на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволення позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не встановив правомірність прийняти податковим органом податкових повідомлень-рішень та застосованих санкцій, а також належного їх отримання відповідачем. Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у її задоволенні. У відзиві зазначає, що сума податкового боргу є узгодженою та несплаченою, а отже підлягає стягненню. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів п.3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить до наступного висновку. Судом встановлено, що на обліку у ГУ ДПС у Дніпропетровській області перебуває фізична особа ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). В інтегрованих картках платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 обліковується податковий борг у сумі 582 567,10грн, який складається із заборгованості по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов`язань у розмірі 581 555,27грн, згідно: податкового повідомлення-рішення №0424102409 від 02.07.2024 на суму 680,00грн (з урахуванням часткової сплати у сумі 8,17 грн), загальна сума 671,83грн (штрафні санкції); податкового повідомлення-рішення №0424062409 від 02.07.2024 на суму 102444,95грн (штрафні санкції); податкового повідомлення-рішення №0424062409 від 02.07.2024 на суму 409779,81грн; пеня, нарахована на виявлені органом ДПС суми знижень податкових зобов`язань згідно ст. 129 ПКУ на загальну суму 68 650,51грн; заборгованість по адміністративному штрафу та іншим санкціям, яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов`язань у розмірі 1020,00 грн, згідно: податкового повідомлення-рішення №0424122409 від 02.07.2024 на суму 1 020,00 грн. У зв`язку із наявністю у відповідача податкового боргу контролюючим органом сформовано податкову вимогу від 08.10.2024 №0027327-1306-0436 на суму податкового боргу у розмірі 590810,38 грн, яку направлено відповідачу на його податкову адресу, та повернуто на адресу контролюючого органу з відміткою пошти : за закінченням терміну зберігання. Оскільки сума податкового боргу не була сплачена, податковий орган звернувся до суду із цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про їх обґрунтованість та доведеність. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову з огляду на наступне. Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого. Так при вирішенні позову про стягнення податкового боргу у відповідний спосіб здійснюється перевірка дотримання контролюючим органом вимог, передбачених ПК України, які надають право контролюючому органу звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно п. 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 статті 95 Податкового кодексу України). Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п. 95.3 статті 95 Податкового кодексу України). За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу; податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Згідно з п 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Відповідно до приписів п. 59.5. ст. 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Отже нормами Податкового кодексу України встановлено чіткий порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетом та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган для стягнення податкового боргу. Суд зауважує, що у справах про стягнення боргу предметом доказування підлягають обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення боргу у судовому порядку, зокрема, встановлення факту узгодженості грошового зобов`язання, факту сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання в добровільному порядку, факту направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше. Як свідчать встановлені обставини справи, згідно інтегрованої картки платника податків, за ОСОБА_1 обліковується податковий борг у сумі 582 567,10грн, який складається із нарахованих сум грошових зобов`язань за податковими повідомленнями-рішеннями та пені. Податкові повідомлення-рішення №0424102409 від 02.07.2024, №0424062409 від 02.07.2024, №0424062409 від 02.07.2024, №0424122409 від 02.07.2024 податковим органом направлялись на податкову адресу позивача, однак не вручені адресату та повернуті на адресу контролюючого органу з відміткою пошти: за закінченням терміну зберігання. Отже сума боргу є узгодженою. Як вже було зазначено судом апеляційної інстанції, у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). (п. 59.5. ст. 59 ПК України. Податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення та до моменту його повного погашення за всіма видами податків і зборів. При цьому, грошові зобов`язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Проте у разі зміни суми податкового боргу, зокрема його збільшення, нормами Податкового кодексу України не передбачено обов`язку контролюючого органу повторно формувати та вручати платнику податків податкову вимогу. Аналогічна правова позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема в постановах від 12 червня 2018 року (справа № 810/2533/16), від 19 лютого 2019 року (справа № 818/1117/16), від 04 березня 2019 року (справа №2а-6053/11/1070), від 25 лютого 2020 року (справа №1340/5767/18). Згідно матеріалам справи встановлено, що позивачем/контролюючим органом надіслана відповідачу податкова вимога від 08.10.2024 №0027327-1306-0436 на суму податкового боргу у розмірі 590810,38грн, яку направлено відповідачу на його податкову адресу, однак не вручені адресату та повернуто на адресу контролюючого органу з відміткою пошти: за закінченням терміну зберігання. Відповідач не спростовує цю обставину та не зазначає доводів на спростування наявності несплаченої суми податкового боргу. Щодо зауважень скаржника/відповідача до правомірності складених позивачем податкових повідомлень-рішень та нарахування пені, колегія суддів зазначає наступне. Так у спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, зокрема і самостійно визначеного платником податку, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше. Аналогічна правова позиція викладена зокрема в постановах Верховного Суду від 15.06.2023 у справі 3160/13436/22, від 04.02.2020 у справі №817/4186/13-а, від 21.08.2019 у справі №2340/4023/18, від 05.03.2020 у справі №804/8630/16, від 12.07.2022 у справі №160/7345/20. При цьому, в межах розгляду справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань, що визначені (нараховані) платнику податковим повідомленням - рішенням, аналогічно суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати і оцінку правильності нарахування грошових зобов`язань. Правомірність та правильність такого нарахування має здійснюватися судом також у провадженні саме за позовом платника податків про оскарження дій контролюючого органу з нарахування грошових зобов`язань, пені. Отже в межах цього спору суд не може надавати оцінку правомірності їх прийняття. Як свідчать матеріали справи відповідач у грудні 2025 звернулася до суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень № 0424102409, № 0424062409, №0424122409 та № 0424072409 від 02.07.2024 року (справа № 160/32911/25). Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 року, що набрало законної сили 27.03.2026, у задоволенні позову відмовлено. З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку задовольняючи позовні вимоги, а отже підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України. Керуючись ст. ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року в адміністративній справі №160/20674/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України. Головуючий - суддя Н.І. Малиш суддя Н.П. Баранник суддя А.А. Щербак