Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 592/4174/26

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2026 р.Справа № 592/4174/26 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої К.В., Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. , за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Сумській області на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 21.04.2026 (головуючий суддя І інстанції: Шияновська Т.В., вулиця Маґістратська, буд. 12, м. Суми, 40009) по справі № 592/4174/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області , Старшого лейтенанта поліції Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області Виноградського Дмитра Олександровича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, ВСТАНОВИВ: І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування. ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області, в якому просив суд: визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6803617 від 10.03.2026 щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП у вигляді штрафу, а провадження у справі закрити. В обґрунтування позову позивач посилався на те, що його зупинив працівник поліції і вказав на порушення Правил дорожнього руху України, яке виражалось в тому, що на його автомобілі не горіла лампа заднього лівого ліхтаря покажчика повороту. Після чого він на місці полагодив лампу і вона працювала. Незважаючи на це, відповідач склав оскаржувану постанову, у якій, зокрема, не вказано прилад відеофіксації, який фіксував порушення правил дорожнього руху. ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 21.04.2026 задоволено позов ОСОБА_1 : скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6803617 від 10.03.2026, винесену старшим лейтенантом поліції Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області Виноградським Дмитром Олександровичем, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн., а провадження у адміністративній справі закрито. Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова від 10.03.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис, тому наданий відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху відеозапис з нагрудного відеореєстратора не може вважатися належним доказом у справі. З огляду на положення ч. 3 ст. 286 КАС України та враховуючи те, що відповідачем не доведено наявності у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, суд дійшов висновку про скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції в Сумській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 21.04.2026 та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідно до пояснень поліцейського Сумського РУП ГУНП в Сумській області Виноградського Д.О. 10.03.2026 близько 12:03 год. на автодорозі Суми-Конотоп було виявлено транспортний засіб ВАЗ 2114 д.н.з. НОМЕР_1 . Причиною зупинки автомобіля слугувало те, що водій при проїзді перехрестя не подав світловий сигнал повороту відповідного напрямку, чим порушив п.31.4.3 Правил дорожнього руху. Після зупинки транспортного засобу поліцейський запропонував водієві усунути технічну несправність, але ОСОБА_1 цього не реалізував, що підтверджується відеозаписом. З огляду на обставини було прийнято рішення щодо складання постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №6603617 від 10.03.2026 за ч.1 ст.121 КУпАП. Суд першої інстанції стверджує про неявку представника відповідача, повідомленого належним чином, в судове засідання, водночас судом було проігноровано клопотання про відкладення засідання, чим позбавлено представника ГУНП в Сумській області аргументувати свою правову позицію в судовому засіданні. ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи. Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу положень частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 21.04.2026 належним чином з урахуванням положень частини першої-другої статті 268 КАС України (шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету Головного управління Національної поліції в Сумській області; направлення копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та повістки про виклик у судове засідання засобами поштового зв`язку на адресу ОСОБА_1 та Старшого лейтенанта поліції Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області Виноградського Дмитра Олександровича; засобами телефонного зв`язку (телефонограмою)). Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2026 задоволено клопотання представника Головного управління Національної поліції в Сумській області - Каракуц Марії Юріївни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. V. Обставини, встановлені судом. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 10.03.2026 старшим лейтенантом поліції Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області Виноградським Д.О. була винесена постанова відносно позивача ОСОБА_1 серії ЕНА № 6803617, в якій зазначено, що 10.03.2026 о 12:03 год. на автодорозі Р-61 Суми-Конотоп Овчаренко М.М. рухався на автомобілі ВАЗ 2114, номерний знак НОМЕР_1 , при цьому мав технічну несправність, а саме не працював лівий покажчик повороту задньої лівої фари, чим порушив п. 31.4.3. ПДР України, та застосував до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. Вважаючи протиправною вказану постанову, позивач звернувся до суду з позовом про її скасування. VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу. Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабміну від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР). За правилами п.1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі ПДР України) учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил . Пунктом 1.1. ПДР України визначено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Відповідно до пункту 1.9. ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. У силу вимог статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з частиною першою статті 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.. Пунктом 31.1 ПДР України визначено, що технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації. Відповідно до підпункту 31.4.3 пункту 31.4 ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: зовнішні світлові прилади: а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу; б) порушено регулювання фар; в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла; г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу; ґ) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання. За положеннями статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. У силу вимог статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі Закон № 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 31 Закону № 580-VIII поліція може застосовувати такі превентивні заходи: застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Згідно із статтею 40 Закон № 580-VIII поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів. Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. За визначенням статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Як установлено з матеріалів справи, суд першої інстанції, вирішуючи спір, надав оцінку відеозапису з нагрудної камери поліцейського та дійшов висновку про його неналежність в якості доказу вчинення позивачем правопорушення, оскільки в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення відсутнє посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис. Розглядаючи вказані мотиви суду першої інстанції, колегія суддів враховує, що частинами другою-третьою статті 283 КУпАП визначено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Отже, частиною третьою статті 283 КУпАП передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами КАС України не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Як установлено з матеріалів справи, в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6803617 від 10.03.2026 відсутні посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис. Графа 7 «До постанови додаються» містить запис: «ІНШІ МАТЕРІАЛИ СПРАВИ». Враховуючи відсутність в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис бодікамери, а також відомостей, щодо проведення фіксування, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наданий відповідачем відеозапис не є належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 24.01.2019 по справі № 428/2769/17, від 13.02.2020 по справі № №524/9716/16-а, від 19.02.2020 по справі № 607/3394/17. Суд апеляційної інстанції зауважує, що сам факт складання постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення. Водночас інших належних та допустимих доказів у підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення відповідачем не надано. Суд зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. У пункті 30 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 по справі №463/1352/16-а зазначено, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах. Зважаючи на відсутність належних доказів, які б підтверджували наявність вини позивача у вчиненому адміністративному правопорушенні, за викладених в оскаржуваній постанові у справі про адміністративне правопорушення обставин, враховуючи те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях та всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що винесена постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є неправомірною та підлягає скасуванню. Стосовно тверджень апелянта, що судом першої інстанції проігноровано клопотання ГУНП в Сумській області про відкладення розгляду справи, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки протоколом судового засідання від 21.04.2026 підтверджується розгляд такого клопотання судом, під час якого з`ясовано думку позивача (який прибув у судове засідання) щодо неявки інших учасників, та ухвалено проведення розгляду справи за відсутності відповідачів. Слід зауважити, що згідно з частиною другою статті 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до частини третьої статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Відповідач реалізував своє право на захист шляхом подання відзиву на позовну заяву, який було досліджено судом першої інстанції, про що зазначено в рішенні Ковпаківського районного суду м. Суми від 21.04.2026. Відтак, колегією суддів не встановлено порушення судом першої інстанції процесуального права в означеній скаржником частині. Таким чином, доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області залишити без задоволення. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 21.04.2026 по справі №592/4174/26 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя К.В. Мінаєва Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко Повний текст постанови складено 08.06.2026 року