Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/9624/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2026 р.Справа № 440/9624/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. , за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2026, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/9624/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року по справі № 440/9624/24 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач, апелянт) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі ГУ ПФУ в Полтавській області, відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2025 року по справі № 440/9624/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 по справі № 440/9624/24 скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким, зокрема, зобов`язано ГУ ПФУ в Полтавській області провести перерахунок (індексацію) пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 7763,17 грн., на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 з 01.03.2021, 1,14 з 01.03.2022, 1,197 з 01.03.2023, 1,0796 з 01.03.2024 та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01.03.2021. 05 березня 2026 року від позивача до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі, в якій останній просив встановити судовий контроль за виконанням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 у справі № 440/9624/24 шляхом зобов`язання ГУ ПФУ в Полтавській області подати до звіт про виконання рішення суду у встановлений судом строк. 05.03.2026 ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду по справі №440/9624/24 вказану заяву ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано ГУ ПФУ в Полтавській області до 06.04.2026 подати звіт про виконання судового рішення у справі № 440/9624/24 у відповідності до вимог статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). 27.03.2026 відповідачем до суду подано звіт про результати виконання судового рішення у справі №440/9624/24, в якому він просив суд першої інстанції прийняти звіт про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 по цій справі. В обґрунтування вказаного звіту повідомив, що на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 по справі № 440/9624/24 ГУ ПФУ в Полтавській області ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії, а саме: - з 01.03.2021 (7 763, 17 х 1,11 = 8 617, 12 грн), розмір пенсії 3543,00 грн; - з 01.03.2022 (7 763, 17 х 1,14 = 8 850, 01 грн), розмір пенсії 3638,75 грн; - з 01.03.2023 (7 763, 17 х 1,197 = 9 292, 51 грн), розмір пенсії 3869,72 грн; - з 01.03.2024 (7 763, 17 х 1,0796 = 8 381, 12 грн), розмір пенсії 8381,12 грн. Вказано, що за період з 01.03.2021 по 30.09.2025 позивачу нараховано заборгованість в сумі 7681,01 грн (з урахуванням вже виплачених сум), яку виплачено в жовтні 2025 року. Виходячи з викладеного, відповідач вважає, що Головним управлінням вчинено всіх дій щодо виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 по справі № 440/9624/24 в повному обсязі. 30.03.2026 до суду надійшли заперечення позивача на звіт, в яких він не погоджується з доводами відповідача та просить відмовити у прийнятті звіту. 01.04.2026 ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду по справі № 440/9624/24 продовжено ГУ ПФУ в Полтавській області строк для подання письмових пояснень разом із доказами на підтвердження виконання судового рішення у справі № 440/9624/24, з урахуванням заперечень на Звіт позивача від 30.03.2026, зокрема, чи був застосований послідовний перерахунок пенсії позивача шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 7763,17 грн., на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 з 01.03.2021, 1,14 з 01.03.2022, 1,197 з 01.03.2023, 1,0796 з 01.03.2024, на двадцять днів з дати постановлення зазначеної ухвали. 20 квітня 2026 року відповідачем подано до суду доповнення до звіту, в якому зазначено, що на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 по справі №440/9624/24 та з урахуванням ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 01.04.2026, 17.04.2026 ГУ ПФУ в Полтавській області було здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з послідовним застосуванням усіх встановлених коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої cплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії. А саме: з 01.03.2021 проведено перерахунок з урахуванням збільшеного на коефіцієнт 1,1. Розмір пенсії з 01.03.2021 складає 3543,00 грн. З 01.03.2022 року проведено перерахунок із застосуванням коефіцієнтів збільшення у розмірі 1,11; 1,14. Розмір пенсії склав 4039,02 грн. З 01.03.2023 проведено перерахунок із застосуванням коефіцієнтів збільшення у розмірі 1,11; 1,14; 1,197. Розмір пенсії склав 4896,74 грн, З 01.03.2024 проведено перерахунок із застосуванням коефіцієнтів збільшення у розмірі 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796. Розмір пенсії з 01.03.2024 склав 5447,54 грн. Зазначено, що перерахована пенсія ОСОБА_1 передана 17.04.2026 для фіксації виплати до відділу опрацювання документації управління з питань виплат. 21.04.2026 ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду по справі № 440/9624/24 прийнято звіт ГУ ПФУ в Полтавській області від 27.03.2026 про виконання судового рішення в адміністративній справі №440/9624/24. Позивач, не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її необґрунтованість та порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 по справі № 440/9624/24 та ухвалити рішення, яким відмовити у прийнятті звіту ГУ ПФУ в Полтавській області про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 по справі № 440/9624/24. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт стверджує, що відповідачем проведено не належний перерахунок та індексацію його пенсії, безпідставно застосовано власний механізм перерахунку та проігноровано вимоги ч. 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і пункту 5 Порядку №124, згідно з якими під час індексації має збільшуватися саме показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховувався для обчислення пенсії. Позивач наводить власний розрахунок, відповідно до якого перерахунок мав здійснюватися із застосуванням показника середньої заробітної плати за 20172019 роки у розмірі 7763,17 грн, індивідуального коефіцієнта заробітної плати 1,26834 та відповідних коефіцієнтів страхового стажу. При цьому коефіцієнти індексації мали застосовуватися послідовно: 1,11 з 01.03.2021, 1,14 з 01.03.2022, 1,197 з 01.03.2023 та 1,0796 з 01.03.2024. За розрахунком апелянта, розмір перерахованої пенсії мав становити: з 01.03.2021 3543,00 грн; з 01.03.2022 4039,02 грн; з 01.03.2023 4896,74 грн; з 24.05.2023, у зв`язку зі зміною коефіцієнта страхового стажу, 4983,84 грн; з 01.03.2024 5447,54 грн. Також апелянт вказує про порушення його процесуальних прав, оскільки станом на дату подання апеляційної скарги він не отримав копію оскаржуваної ухвали від 21.04.2026, що є порушенням ч. 5 ст. 251 КАС України. Вказує, що про існування оскаржуваної ухвали апелянт дізнався самостійно з Єдиного державного реєстру судових рішень. Також звертає увагу на неточне відображення судом першої інстанції обставин щодо дати надходження звіту відповідача до суду. Позивач не має електронного кабінету в ЄСІТС і отримав звіт поштою 26.03.2026, тоді як відповідач, як орган державної влади, має електронний кабінет у ЄСІТС та ним користується. Тому апелянт вважає, що звіт мав бути отриманий судом через ЄСІТС у день його направлення відповідачем, а зазначення судом іншої дати надходження звіту свідчить про неповне та необ`єктивне з`ясування фактичних обставин. Крім того, апелянт зазначив, що хоча ГУ ПФУ в Полтавській області подало Доповнення до звіту 20.04.2026, позивач отримав його лише 22.04.2026, тоді як уже 21.04.2026 суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу, фактично позбавивши його можливості надати заперечення, що, на думку апелянта, свідчить про порушення принципів змагальності сторін, рівності учасників справи та повного з`ясування обставин справи. Зауважує, що суд першої інстанції послався на твердження відповідача про здійснення 17.04.2026 перерахунку пенсії з послідовним застосуванням усіх коефіцієнтів збільшення, однак у самому Доповненні до звіту не наведено формули розрахунку пенсії, не розкрито механізму такого перерахунку та не зазначено, як саме обчислено розмір пенсії станом на 01.03.2021, 01.03.2022, 01.03.2023 і 01.03.2024. У зв`язку з чим апелянт вважає, що суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про повне виконання судового рішення, не надавши належної оцінки доказам відповідача та не врахувавши позицію позивача щодо проведеного перерахунку пенсії. Апелянт зазначає, що після аналізу Доповнення до звіту та доданих до нього доказів встановив невідповідність проведеного відповідачем перерахунку пенсії фактичним обставинам, оскільки у 2023 році змінювався коефіцієнт його страхового стажу: з 01.01.2023 по 24.05.2023 він становив 0,32833, а з 24.05.2023 0,33417. Відтак, на думку апелянта, розмір пенсії після перерахунку мав становити з 01.03.2023 4896,74 грн, а вже з 24.05.2023 4983,84 грн, однак ці обставини судом першої інстанції враховані не були. Також вказує, що наведені в ухвалі суду першої інстанції відомості про виплату частини боргу в розмірі 187,35 грн та погашення заборгованості в межах бюджетних призначень не підтверджені належними доказами та відсутні у Звіті і Доповненні до звіту ГУ ПФУ в Полтавській області. Крім того, відповідач не надав розрахунку сум недоотриманої пенсії з 01.03.2021. З огляду на викладене, позивач вважає, що суд першої інстанції, всупереч вимогам статті 242 КАС України, дійшов передчасного висновку про повне виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025, не перевіривши належним чином правильність проведеного перерахунку та фактичне існування заборгованості. Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду повідомлені належним чином. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 по справі №440/9624/24 та з урахуванням ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 01.04.2026, 17.04.2026 ГУ ПФУ в Полтавській області було здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з послідовним застосуванням усіх встановлених коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої cплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії. А саме, з 01.03.2021 проведено перерахунок з урахуванням збільшеного на коефіцієнт 1,1; розмір пенсії з 01.03.2021 складає 3543,00 грн; з 01.03.2022 проведено перерахунок із застосуванням коефіцієнтів збільшення у розмірі 1,11; 1,14; розмір пенсії склав 4039,02 грн; з 01.03.2023 проведено перерахунок із застосуванням коефіцієнтів збільшення у розмірі 1,11; 1,14; 1,197; розмір пенсії склав 4896,74 грн; з 01.03.2024 проведено перерахунок із застосуванням коефіцієнтів збільшення у розмірі 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; розмір пенсії з 01.03.2024 склав 5447,54 грн. Приймаючи звіт ГУ ПФУ в Полтавській області про виконання рішення по справі №440/9624/24, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 проведено перерахунок пенсії позивача із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати 1,11 з 01.03.2021, 1,14 з 01.03.2022, 1,197 з 01.03.2023 та 1,0796 з 01.03.2024, а також здійснено нарахування заборгованості за період з 01.03.2021 по 30.09.2025. Суд зазначив, що відповідно до поданих відповідачем письмових пояснень та доказів 17.04.2026 ГУ ПФУ в Полтавській області здійснило перерахунок пенсії позивача з послідовним застосуванням усіх встановлених коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати, а перерахована пенсія була передана для фіксації виплати до відповідного підрозділу управління з питань виплат. Також суд врахував доводи відповідача про те, що фінансування виплат за судовими рішеннями здійснюється відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №821 від 14.07.2025, в межах бюджетних призначень та в порядку черговості виконання рішень суду, а частину заборгованості у розмірі 187,35 грн було виплачено в жовтні поточного року. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що ГУ ПФУ в Полтавській області вчинено всі дії, спрямовані на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 у справі №440/9624/24, а тому наявні підстави для прийняття поданого відповідачем звіту про виконання судового рішення. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке. Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Положеннями статті 129-1 Конституції України закріплено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. На виконання приписів статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зауважує, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права. В абзаці третьому пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Також, Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України, заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04). Метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009). Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури". На підставі аналізу статей 3, 8, частин 1, 2 статті 55, частин 1 та 2 статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання. У справі Сорінг проти Об`єднаного Королівства від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру. Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. ст. 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України. З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З 19 грудня 2024 року набрав чинності Закон України від 21 листопада 2024 року № 4094-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень (далі - Закон № 4094-ІХ), яким статтю 382 КАС України викладено у новій редакції, а КАС України доповнено статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3. При цьому, згідно із пунктом 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4094-IX, справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом. Так, згідно із частинами 1 та 2 статті 382 КАС України (в редакції Закону № 4094-IX), суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення. Відповідно до частини 1-3 статті 382-1 КАС України, суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду. За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали, та не перевищує трьох місяців. Розгляд звіту про виконання судового рішення повинен бути здійснено судом з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності Законом № 4094-ІХ, в порядку письмового провадження. Усталеною судовою практикою сформовано правову позицію, відповідно до якої для застосування інституту судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 травня 2021 року у справі № 9901/598/19, які були підтримані в ухвалі від 03 березня 2025 року по справі 160/5259/20. При цьому колегія суддів наголошує, що з урахуванням мети та засад інституту судового контролю, у разі встановлення судового контролю у межах адміністративної справи, прийняття звіту суб`єкта владних повноважень можливе лише у випадку повного та безумовного виконання судового рішення. Як вбачається з матеріалів електронної справи, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 по справі № 440/9624/24 зобов`язано ГУ ПФУ в Полтавській області провести перерахунок (індексацію) пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 7763,17 грн., на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 з 01.03.2021, 1,14 з 01.03.2022, 1,197 з 01.03.2023, 1,0796 з 01.03.2024 та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01.03.2021. Водночас, зі змісту поданого до суду першої інстанції звіту ГУ ПФУ в Полтавській області вбачається, що на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 у справі №440/9624/24 відповідач здійснив ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком з 01.03.2021, з 01.03.2022, з 01.03.2023 та з 01.03.2024 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796 таким чином: з 01.03.2021 проведено перерахунок із застосуванням показника заробітної плати 8617,12 грн, який визначено шляхом збільшення показника 7763,17 грн на коефіцієнт 1,11 (7763,17 грн Ч 1,11 = 8617,12 грн), внаслідок чого розмір пенсії склав 3543,00 грн; з 01.03.2022 проведено перерахунок із застосуванням показника заробітної плати 8850,01 грн, який визначено шляхом збільшення показника 7763,17 грн на коефіцієнт 1,14 (7763,17 грн Ч 1,14 = 8850,01 грн), розмір пенсії склав 3638,75 грн; з 01.03.2023 проведено перерахунок із застосуванням показника заробітної плати 9292,51 грн, який визначено шляхом збільшення показника 7763,17 грн на коефіцієнт 1,197 (7763,17 грн Ч 1,197 = 9292,51 грн), розмір пенсії склав 3869,72 грн; з 01.03.2024 проведено перерахунок із застосуванням показника заробітної плати 8381,12 грн, який визначено шляхом збільшення показника 7763,17 грн на коефіцієнт 1,0796 (7763,17 грн Ч 1,0796 = 8381,12 грн), внаслідок чого розмір пенсії склав 3596,49 грн. Тобто відповідач, подаючи первинний звіт про виконання судового рішення, здійснив перерахунок пенсії позивача без збільшення показника середньої заробітної плати наростаючим підсумком у 2022, 2023 та 2024 роках, оскільки кожен наступний коефіцієнт застосовувався до незмінного базового показника 7763,17 грн, а не до показника, вже збільшеного у попередніх роках. Після цього, як вбачається зі змісту поданого до суду першої інстанції Доповнення до звіту та доданих до нього протоколів перерахунку пенсії, ГУ ПФУ в Полтавській області повідомило про здійснення 17.04.2026 нового перерахунку пенсії ОСОБА_1 вже із послідовним застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796. Так, відповідно до поданих відповідачем розрахунків: з 01.03.2021 розмір пенсії після застосування коефіцієнта 1,11 склав 3543,00 грн; з 01.03.2022 після послідовного застосування коефіцієнтів 1,11 та 1,14 розмір пенсії склав 4039,02 грн; з 01.03.2023 після послідовного застосування коефіцієнтів 1,11, 1,14 та 1,197 розмір пенсії склав 4896,74 грн; з 01.03.2024 після послідовного застосування коефіцієнтів 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796 розмір пенсії склав 5447,54 грн. Отже, подане відповідачем до суду першої інстанції Доповнення до звіту та протоколи перерахунку фактично свідчить про те, що первинний перерахунок, наведений у звіті від 27.03.2026, був здійснений без застосування механізму послідовного збільшення показника середньої заробітної плати наростаючим підсумком, тоді як лише після подання позивачем заперечень та постановлення ухвали суду від 01.04.2026 відповідачем проведено новий перерахунок із застосуванням усіх коефіцієнтів у послідовному порядку. Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо відсутності у Доповненні до звіту формули та механізму проведеного перерахунку пенсії, оскільки до вказаного Доповнення відповідачем були додані протоколи перерахунку пенсії, зі змісту яких вбачається порядок застосування коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати та визначення розміру пенсії позивача за відповідні періоди. Щодо доводів апелянта про неврахування відповідачем під час виконання судового рішення зміни коефіцієнта його страхового стажу - з 01.03.2023 у розмірі 0,32833 та з 24.05.2023 - 0,33417, колегія суддів зазначає, що наведені аргументи виходять за межі предмета судового контролю у даній справі, оскільки резолютивна частина постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 у справі №440/9624/24 не містить зобов`язання як щодо проведення окремого перерахунку пенсії позивача і застосуванням відповідних коефіцієнтів страхового стажу позивача так і щодо здійснення перерахунку з 24.05.2023. Крім того, слід зауважити, що з наданим відповідачем протоколом перерахунку пенсії підтверджується, що під час проведення перерахунку пенсії з 01.03.2023 відповідачем було застосовано саме коефіцієнт страхового стажу у розмірі 0,32833. Стосовно виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 в частині проведення виплати позивачу недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01.03.2021, колегія суддів зазначає наступне. Так, у поданому до суду звіті відповідач зазначив, що за період з 01.03.2021 по 30.09.2025 на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 у справі №440/9624/24 позивачу нараховано заборгованість у сумі 7 681,01 грн, яка, за твердженням відповідача, була перерахована у жовтні 2025 року на банківський рахунок позивача, відкритий у ПАТ «Креді Агріколь». На підтвердження вказаних обставин до звіту додано витяги зі Списків на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки в ПАТ «Креді Агріколь» за період з 04.10.2025 по 25.10.2025, в яких зазначено прізвище, ім`я та по батькові позивача, номер рахунку та суми 2996,53 грн і 4684,48 грн. Водночас колегія суддів зазначає, що наведені списки не можуть вважатися належними та достатніми доказами фактичного зарахування вказаних коштів на рахунок позивача, оскільки лише підтверджують формування відомостей на виплату, однак не містять даних про фактичне проведення банківської операції та зарахування коштів отримувачу. Крім того, у Доповненні до звіту відповідач зазначив, що після проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 із послідовним застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати, перерахована пенсія 17.04.2026 була передана для фіксації виплати до відділу опрацювання документації управління з питань виплат. Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів фактичної виплати позивачу сум пенсії, перерахованих за результатами такого перерахунку, а також недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01.03.2021. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 у справі №440/9624/24 в частині виплати позивачу недоотриманих сум пенсії відповідачем не виконана, а тому підстави для прийняття звіту ГУ ПФУ в Полтавській області про повне виконання судового рішення були відсутні. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для прийняття звіту ГУ ПФУ в Полтавській області, з огляду на те, що постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 у справі №440/9624/24 виконана відповідачем лише в частині проведення перерахунку пенсії позивача. Разом з тим, згідно з ч. 11 ст. 382-3 КАС України, якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу. Отже, суд першої інстанції безпідставно не врахував наявність підстав для встановлення ГУ ПФУ в Полтавській області нового строку для подання звіту про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 у справі № 440/9624/24. За таких обставин, колегія суддів вважає наявними підстави для часткового задоволення вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 та встановлення ГУ ПФУ в Полтавській області нового строку для подання звіту про виконання рішення суду у справі № 440/9624/24. Відповідно до ч. 3 ст. 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців. Отже, враховуючи, що встановлення строку для подання звіту про виконання судового рішення є дискреційним правом суду, колегія суддів вважає достатнім строк для подання звіту до суду першої інстанції тривалістю у три місяці з дня отримання суб`єктом владних повноважень цієї постанови. Посилання апелянта на неточне зазначення судом першої інстанції дати надходження звіту відповідача до суду, а також на отримання ним Доповнення до звіту після постановлення оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає такими, що не спростовують не спростовують факту подання відповідачем звіту та Доповнення до нього, не впливають на правильність висновків суду щодо виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 у частині проведення перерахунку пенсії та не є безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали. Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини що стосуються розгляду питання надання звіту про виконання судового рішення по цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно з п. 4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає наявними підстави для доповнення мотивувальної та резолютивної частини ухвали Полтавського окружного адміністративного від 21.04.2026 по справі № 440/9624/24 висновками про наявність підстав для встановлення ГУ ПФУ в Полтавській області нового строку для подання звіту про виконання рішення суду у справі № 440/9624/24. Керуючись ст. 242, 243, 249, 250, 308, 310, 315, 317, 322, 325, 328, 382 - 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Доповнити мотивувальну частину ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року по справі № 440/9624/24 висновками про наявність підстав для встановлення Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області нового строку для подання звіту про виконання рішення суду у справі № 440/9624/24. Доповнити резолютивну частину ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року по справі № 440/9624/24 абзацом другим такого змісту: «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області протягом трьох місяців з дня отримання цієї постанови подати до Полтавського окружного адміністративного суду звіт про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 по справі № 440/9624/24 в частині виплати ОСОБА_1 недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01.03.2021.». Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 08.06.2026 року