Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 360/2290/25

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2026 року справа №360/2290/25 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Пивовар І.В., суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року у справі № 360/2290/25 (головуючий суддя І інстанції Ірметова О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила: - визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у не повернені компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, а саме грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року, виплаченого на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 по справі № 360/1533/24, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити повернення компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, а саме грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року, виплаченого на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 по справі № 360/1533/24, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №

44. В обгрунтування позову зазначила, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 по справі № 360/1533/24 відповідачем було здійснено нарахування їй перерахованого грошового забезпечення у загальному розмірі 217 559,39 грн та, з відрахуванням військового збору і податку з доходів фізичних осіб, виплачено 176 284,53 грн. Вказує, що відповідач допустив протиправні дії, які полягають у порушенні вимог пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, оскільки не здійснив разом з виплатою позивачу грошового забезпечення на виконання рішення суду нарахування та виплату грошової компенсації за суму податку з доходів фізичних осіб, що утримана з її грошового забезпечення. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року позов задоволено. Визнано протиправної бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримані з грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі № 360/1533/24, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №

44. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, що утримані з грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі № 360/1533/24, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №

44. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968,96 грн. Не погодившись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Обґрунтування апеляційної скарги. Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян. Вказані виплати були проведені позивачу на виконання рішення суду, яким не зобов`язано відповідача здійснити відповідні нарахування, та в той період, коли позивач не виконувала обов`язки військової служби, тому вказані суми ПДФО не можуть бути компенсовані. Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи. Апеляційним судом витребувано у Луганського окружного адміністративного суду справу, суд першої інстанції листом повідомив про відсутність справи в паперовому вигляді та що всі документи у цій справі сформовано в електронному вигляді та експортовано в КП Діловодство спеціалізованого суду. Верховний Суд листом від 19.08.2022 № 2097/0/2-22 на лист вх. № 1730/0/1-22 щодо надання Науково-консультативною радою при Верховному Суді висновку з питань, пов`язаних з електронним адміністративним судочинством повідомив, що підстав для звернення до НКР щодо надання вченими-членами НКР наукових висновків немає. Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України). Також, щодо інституту відновлення втраченого судового провадження в адміністративній справі у зв`язку з запровадженням ЄСІТС зазначено, що втрата судового провадження стосується справ, які були сформовані в паперовій формі. Відповідно до листів Державної судової адміністрації України від 01.08.2018 № 15-14040/18, від 13.09.2018 № 15-17388/18 судами забезпечено сканування та експортування в підсистему Електронний суд матеріалів всіх судових справ, як перебували в провадженні суддів станом на 01.08.2018. Тобто вказана підсистема містить усі матеріали судової справи. Отже, враховуючи зазначений лист Верховного Суду, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі Електронний суд. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд розглядає справу у порядку письмового провадження. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне. Встановлені обставини справи. ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проходила службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), звільнена у відставку та виключена зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 21.10.2024 відповідно до наказу від 21.10.2024 № 1014-ОС. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року у справі № 360/1533/24, зокрема, зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року (посадовий оклад, оклад за військовим званням, усі нараховані та виплачені за цей період щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення) із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум. На виконання вказаного рішення суду позивачу здійснено перерахунок грошового забезпечення у розмірі 176 284,53 грн згідно платіжної інструкції від 21.11.2025 № 30122 з відрахуванням військового збору у розмірі 11 447,05 грн та ПДФО у розмірі 41 209,37 грн, про що свідчить розрахунковий лист від 30.12.2025 № 1506. 23 листопада 2025 року через свого представника позивач звернулася із заявою до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) з проханням здійснити компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб, яку було утримано при виконанні рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 по справі № 360/1533/24, за винятком сум податку на військовий збір у розмірі 1,5%. Листом від 27.11.2025 відповідач повідомив, що для здійснення компенсації суми податку з доходів з фізичних осіб при виконанні постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2025 у справі № 360/1533/24 відсутні правові підстави. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що згідно норм Податкового кодексу України військовослужбовець, звільнений з військової служби, має право на виплату грошової компенсації за утриманий податок з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення в період проходження ним військової служби. Оцінка суду. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (надалі - Порядок № 44), який визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби. Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб». Приписами пунктів 4, 5 Порядку № 44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Таким чином, грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Водночас пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України визначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян. Отже, при нарахуванні грошового забезпечення військовослужбовцям утримана сума податку з доходів фізичних осіб підлягає поверненню шляхом виплати відповідної компенсації в розмірі суми утриманого податку. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 825/761/17, від 29.07.2020 у справі № 814/142/17 та від 08.02.2023 у справі № 420/9834/22. З матеріалів справи судом встановлено, що із суми донарахованого грошового забезпечення позивача (на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року по справі № 360/1533/24) відповідачем утримано, зокрема, податок на доходи фізичних осіб. Водночас, здійснюючи виплату грошового забезпечення на виконання зазначеного рішення суду, відповідач був зобов`язаний здійснити компенсацію позивачу суми податку на доходи фізичних осіб. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримані з грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі № 360/1533/24, відповідно до пункту 2 Порядку № 44 та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу таку грошову компенсацію. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року у справі № 360/2290/25 залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року у справі № 360/2290/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 08 червня 2026 року. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 08 червня 2026 року. Головуючий суддя І.В. Пивовар Судді А.В. Гайдар Е.Г. Казначеєв