Постанова 4824 № 357/3045/25

Єдиний унікальний номер справи № 357/3045/25 Провадження № 22-ц/824/1572/2026 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 квітня 2026 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Журби С.О., суддів Писаної Т.О., Приходька К.П., за участю секретаря Павлової В.В., розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про оголошення фізичної особи померлою, В С Т А Н О В И В : 05 березня 2025 року заявник звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з вказаною заявою. На обґрунтування вимог зазначено, що заявник є донькою ОСОБА_4 , якого 25.02.2022 ІНФОРМАЦІЯ_1 було призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період та за наказом командира Військової частини НОМЕР_1 було включено в списки особового складу. 28.05.2022 ІНФОРМАЦІЯ_1 було сповіщено членів сім`ї військовослужбовця, про те, що ОСОБА_4 механік-водій танкового взводу Військової частини НОМЕР_1 зник безвісти ІНФОРМАЦІЯ_4 під час виконання бойового завдання з відбиття збройної агресії РФ проти України в районі населеного пункту с. Мала Комишуваха, Ізюмського району Харківської області. Згідно Акту службового розслідування від 22.04.2022 «ІНФОРМАЦІЯ_4 екіпаж танку № НОМЕР_2 у складі командира лейтенанта ОСОБА_5 , навідника солдата ОСОБА_6 та механіка-водія солдата ОСОБА_4 виконував бойове завдання із прикриття дороги з с. Мала Комишуваха в напрямку с. Сулигівка Ізюмського району Харківської області. Близько 18:00 год. за командою полковника ОСОБА_7 танк НОМЕР_3 висунувся в район с. Мала Комишуваха із завданням підтримати вогнем підрозділи, які вели бій та вступив у бій з противником. В ході вогневого контакту з противником танк отримав ушкодження. Після цього зв`язок з екіпажем танку було втрачено. Пошуки екіпажу танку НОМЕР_3, які проводилися 01.04.2022 року результатів не дали. Ні танк НОМЕР_3 ні його екіпаж у складі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_4 не повернулися до раніше визначених позицій або на місце дислокації роти. За наявних обставин цей екіпаж загинув під час ведення бою». Виплату грошового забезпечення зниклого безвісти батька ОСОБА_4 отримує заявник по справі ОСОБА_1 . Враховуючи викладене, заявник просив суд визнати померлим ОСОБА_4 . Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2025 року у задоволенні заяви відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, 30 червня 2025 року заявник направив апеляційну скаргу, у якій зазначив, що оскаржуване рішення вважає незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, за невідповідності висновків, викладених у рішеннях суду, дійсним обставинам справи, за недоведеності обставин, які суд визнав встановленими. У зв`язку з цим апелянт просив апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву у повному обсязі. 13 жовтня 2025 року до апеляційного суду від заінтересованої особи - Білоцерківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення - без змін. Станом на день розгляду справи відзивів на апеляційну скаргу від інших учасників справи до суду не надходило. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. У судове засідання, призначене на 09 квітня 2026 року, сторони не з`явилися, про розгляд справи належним чином повідомлялися, про причини неявки суд не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надавали. На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з`явились, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16. 10 березня 2026 року до апеляційного суду від заінтересованої особи - Білоцерківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшло клопотання про розгляд справи без представника відділу. Згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на 32026підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви, зазначив, що звернення заявника є передчасним, матеріали справи не містять беззаперечних та належних доказів факту загибелі ОСОБА_4 , його тіло не виявлено, а наявні докази носять характер припущень щодо обставин події; з досліджених доказів вбачається відсутність достовірного підтвердження смерті та наявність відомостей, які дають підстави припускати можливе перебування особи у полоні; у зв`язку з цим відсутні правові підстави для висновку про доведеність факту смерті або достатність обставин для вірогідного припущення про її настання у розумінні статті 46 ЦК України. Апеляційний суд не може погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що для оголошення особи померлою повинні бути наявні достовірні та беззаперечні докази загибелі ОСОБА_4 . Колегія суддів зазначає, що така аргументація суду першої інстанції ґрунтується на неправильному розумінні правової природи заявлених вимог та помилковому застосуванні стандарту доказування, притаманного іншим категоріям цивільних справ. Зокрема, сама правова конструкція оголошення фізичної особи померлою у порядку статей 46 ЦК України та 305-308 ЦПК України не передбачає необхідності встановлення беззаперечного факту смерті особи, оскільки в її основі лежить саме юридична презумпція смерті, яка формується на підставі сукупності непрямих доказів та встановлених обставин, що дають суду підстави для вірогідного припущення про загибель особи. Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою. Статтею 306 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку. Відповідно до ч. 2 ст. 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Згідно з ч. 3 ст. 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті. Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. Оголошення фізичної особи померлою - це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку. У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті, що має наслідком припинення правосуб`єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю. Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22 вирішила виключну правову проблему щодо початку відліку строку, передбаченого частиною другої статті 46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою у разі, якщо є підстави припускати про вірогідну смерть (загибель) особи на території, на якій велись активні бойові дії. Велика Палата Верховного Суду наголосила, що в частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на всій території України. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія, хоча і є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних дій. Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц). Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру. Оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті. Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи. З огляду на викладене, виходячи зі змісту положень статей 43, 46 ЦК України, статей 305, 306 ЦПК України, за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а у разі наявності таких доказів - із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України). Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 28.02.2024 у справі № 506/358/22, від 13.03.2024 у справі № 204/7924/23. Підсумовуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що на відміну від процедури встановлення факту смерті, де вимагається доведення безпосереднього та документально підтвердженого факту смерті, у справах про оголошення особи померлою достатнім є встановлення сукупності обставин, які дають суду підстави для вірогідного припущення про смерть особи. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до сповіщення сім`ї (близьких родичів) зниклого безвісти від 28.05.2022 вих. № ВОБР/1419, направленого на ім`я гр. ОСОБА_2 , солдат ОСОБА_4 механік-водій танкового взводу Військової частини НОМЕР_1 зник безвісти ІНФОРМАЦІЯ_4 під час виконання бойового завдання (а.с. 17). Згідно Акту службового розслідування від 22.04.2022 року, по обставинам, що сталися: «ІНФОРМАЦІЯ_4 року екіпаж танку НОМЕР_3 у складі командира лейтенанта ОСОБА_5 , навідника солдата ОСОБА_6 та механіка-водія солдата ОСОБА_4 виконував бойове завдання із прикриття дороги з с. Мала Комишуваха в напрямку с. Сулигівка Ізюмського району Харківської області. Поруч з танком НОМЕР_3 перебували танки НОМЕР_4 і НОМЕР_5, які виконували аналогічне бойове завдання. Близько 18:00 год. за командою НКП ТГр "ІНФОРМАЦІЯ_3" полковника ОСОБА_7 танк № НОМЕР_2 висунувся в район с. Мала Комишуваха із завданням підтримати вогнем підрозділи, які вели бій. Прибувши в район призначення, екіпаж танку вступив у бій з противником. Бій тривав до 01.00 години 01.04.2022 року. В ході вогневого контакту з противником танк отримав ушкодження. Після цього зв 'язок з екіпажем танку було втрачено. Члени екіпажу танка НОМЕР_4 у складі командира - головного сержанта ОСОБА_8 , механіка-водія старшого солдата ОСОБА_9 та навідника солдата ОСОБА_10 бачили, що танк НОМЕР_3 в бойовому положенні без прикриття піхоти рухається в сторону с. Малої Комишуваха - в напрямку противника, до якого було приблизно 110-1200 метрів. Пошуки екіпажу танку НОМЕР_3, які проводилися 01.04.2022 року результатів не дали. Ні танк НОМЕР_3 ні його екіпаж у складі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_4 не повернулися до раніше визначених позицій або на місце дислокації роти. За наявних обставин цей екіпаж загинув під час ведення бою». З відповіді керівника Об`єднаного центру з координації пошуку, звільнення незаконно позбавлених волі осіб у районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях від 03.01.2022 за вих. № 33/8-С-4853В, вбачається, що у Об`єднаному центрі наявні дані щодо факту зникнення та можливого потрапляння в полон ОСОБА_4 , у тому числі наявні відеоматеріали, отримані з відкритих джерел інформації, які підтверджують зазначений факт. Водночас офіційна інформація, яка б підтверджувала перебування в полоні зазначеного військовослужбовця, вказувала на місцезнаходження та стан здоров`я в Об`єднаному центрі відсутня (а.с. 26). Відповідно до листа Державного підприємства «Український національний центр розбудови миру» у розпорядженні Національного інформаційного бюро наявна інформація, що ОСОБА_6 перебуває у полоні, підтверджено іншими джерелами; ОСОБА_5 перебуває у полоні, підтверджено іншими джерелами; ОСОБА_4 внесений в реєстр, триває збір даних (а.с. 147-148). ОСОБА_4 зник безвісти ІНФОРМАЦІЯ_4 під час виконання бойового завдання поблизу с. Мала Комишуваха. Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, на території с. Мала Комишуваха Оскільської сільської територіальної громади Харківської області тривали бойові дії з 24.02.2022 - 01.04.2022, з 11.09.2022- 24.09.2022. Оцінюючи наведені докази у їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що вони є достатніми для висновку про наявність передбачених статтею 46 ЦК України підстав для оголошення ОСОБА_4 померлим. Так, встановлені судом обставини свідчать, що ОСОБА_4 зник безвісти під час безпосередньої участі у бойових діях у складі екіпажу бойової бронетехніки, яка зазнала ушкоджень у ході вогневого контакту з противником, після чого зв`язок з екіпажем було втрачено, а результати організованих пошуків особи виявилися негативними. Наведені дані підтверджуються сукупністю письмових доказів, зокрема актом службового розслідування, сповіщенням про зникнення безвісти, а також офіційною інформацією компетентних органів, яка не містить даних про місце перебування або стан здоров`я ОСОБА_4 , та вказує на відсутність підтвердження його перебування у полоні. З урахуванням характеру події, що відбулася під час активних бойових дій, безпосередньої участі особи у бою, втрати зв`язку після ураження бойової техніки та відсутності будь-яких відомостей про її місцезнаходження протягом тривалого часу, колегія суддів вважає, що у справі наявна сукупність обставин, які дають підстави для вірогідного припущення про загибель ОСОБА_4 у розумінні статті 46 ЦК України. Посилання на можливе перебування особи у полоні ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними і допустимими доказами, що виключає можливість їх покладення в основу висновку про відсутність підстав для оголошення особи померлою. Отже, доводи суду першої інстанції про недоведеність факту загибелі особи та наявність підстав для сумніву щодо її смерті не спростовують встановлених у справі обставин, які у своїй сукупності відповідають критеріям, визначеним статтею 46 ЦК України та сформованим правовим висновкам Верховного Суду. Наразі визначений частиною другою статті 46 Цивільного кодексу України строк на момент подання заяви сплив, оскільки з моменту припинення безпосередніх бойових дій в с. Мала Комишуваха пройшв час, що в силу ст. 46 ЦК України дає підстави для оголошення особи померлою. Частиною першою статті 46 ЦК України встановлено, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Згідно з частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті. Системний аналіз частин першої та другої статті 46 ЦК України дає підстави для висновку, що законодавець розрізняє дві підстави оголошення судом фізичної особи померлою: загальну (частина перша статті 46 ЦК України) та спеціальну (частина друга статті 46 ЦК України). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 лютого 2023 року у справі №910/18214/19 звертала увагу на співвідношення між загальною та спеціальною нормою. Так, спеціальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у певних випадках, визначених такою нормою права, а загальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у всіх випадках, крім тих, на які поширюється гіпотеза спеціальної норми. Тому загальна та спеціальна норми не суперечать одна одній, а встановлюють системне законодавче регулювання. Законодавець запроваджує спеціальну цивільно-правову норму з метою конкретизації, деталізації та диференціації правового регулювання цивільних відносин в межах їх загального роду. Спеціальна норма походить від загальної і тісно з нею пов`язана. Відповідно у ситуації, коли внаслідок збройної агресії рф проти України фізична особа пропала безвісти, суд має право оголосити цю фізичну особу померлою відповідно до частини другої статті 46 ЦК України саме на підставі цих приписів (за умови доведеності зазначених обставин), використовуючи ці норми як спеціальні. До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24). При цьому у пункті 67 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що частину другу статті 46 ЦК України потрібно тлумачити з урахуванням динамічного характеру суспільних відносин, які в умовах воєнних дій, збройних конфліктів зазнають швидких і непередбачуваних змін. Це вимагає оперативного реагування з боку суду для забезпечення ефективної охорони прав і законних інтересів осіб, у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси. Стислість строків вирішення такої категорії справ та ухвалення судових рішень у досліджуваній категорії справ стає особливо важливою в умовах, коли йдеться про встановлення правового статусу осіб, які зникли безвісти під час воєнних дій, збройного конфлікту, оскільки затримки в правовому реагуванні можуть призвести до погіршення ситуації для постраждалих осіб, їхніх родин і суспільства загалом. Суд, зважаючи на конкретні обставини справи, повинен застосовувати норми права, які сприяють досягненню справедливого та передбачуваного результату. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). Аналізуючи питання щодо початку відліку передбаченого частиною другою статті 46 ЦК України строку, Велика Палата Верховного Суду у пунктах 78-79 постанови від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24) дійшла висновку, що законодавець, формуючи припис речення другого частини другої статті 46 ЦК України («з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців»), після слів «шести місяців» завершив речення. Зазначене унаочнює, що правильним є таке тлумачення цього припису, що здійснюватиметься без прив`язки до моменту скасування воєнного стану, припинення воєнних дій, збройного конфлікту як такого на усій території України. Наведене тлумачення відповідає і європейським стандартам. Так, відповідно до Рекомендації CM/Rec(2009)12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо принципів, які стосуються осіб, зниклих безвісти, та презумпції смерті (прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 09 грудня 2009 року на 1073-му засіданні заступників міністрів), якщо обставини зникнення безвісти особи є такими, що дають підстави для висновку про ймовірність її загибелі, то для подання запиту бажано, щоб час, що минув з моменту зникнення або з моменту отримання останньої звістки про те, що особа жива, становив не більше одного року (пункт 2 принципу четвертого). При таких обставинах у пункті 70 зазначеного судового рішення Велика Палата Верховного Суду зауважила, що визначений частиною другою статті 46 ЦК України строк потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України. Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28 лютого 2025 року № 376 (далі - Наказ №376). У цьому Наказі № 376 зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані рф території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території. У постанові від 29 квітня 2026 року у справі № 615/129/25 (провадження № 61-1513св26) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що якщо територія, на якій відбулась вірогідна загибель військовослужбовця, на момент такої події була територією активних бойових дій, а потім окупована супротивником, то перебіг строку, визначеного частиною другою статті 46 ЦК України, розпочинається після завершення активних бойових дій на цій території. На переконання колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, розширювальне тлумачення частини другої статті 46 ЦК України, за якого відлік строку, після спливу якого фізична особа може бути оголошена померлою, ставиться у залежність від можливості отримання підтверджень із території, що після завершення активних бойових дій набула статусу тимчасово окупованої, призводить до позбавлення заявників передбаченого законом механізму захисту його прав, оскільки наведена норма не пов`язує перебіг відповідних строків з такими подіями. Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Міністерством розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, на території с. Мала Комишуваха Оскільської сільської територіальної громади Харківської області тривали бойові дії з 24.02.2022 - 01.04.2022, з 11.09.2022- 24.09.2022. Оскільки за з моменту припинення бойових дій в с. Мала Комишуваха пройшло два роки, із заявою про оголошення померлимОСОБА_4 заявник звернулася до суду у березні 2025 року, тобто після спливу двох років, що в силу ст. 46 ЦК України дає підстави для оголошення особи померлою, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог вказаної заяви. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення повністю або частково є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оцінивши в сукупності доводи апеляційної скарги, матеріали справи, встановлені судом першої інстанції обставини та норми матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення заяви. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 . Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2025 року підлягає скасуванню, а у справі слід ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про оголошення фізичної особи померлою - задовольнити та визнати померлим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зниклого безвісти ІНФОРМАЦІЯ_4 в районі населеного пункту с. Мала Комишуваха, Ізюмського району Харківської області за обставин, що загрожували йому смертю при виконанні військового обов`язку в бою за свободу і незалежність України внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 263, 360, 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким: Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про оголошення фізичної особи померлою, -задовольнити. Визнати померлим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зниклого безвісти ІНФОРМАЦІЯ_4 в районі населеного пункту с. Мала Комишуваха, Ізюмського району Харківської області за обставин, що загрожували йому смертю при виконанні військового обов`язку в бою за свободу і незалежність України внаслідок збройної агресії російської федерації проти України. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий С.О. Журба Судді Т.О. Писана К.П. Приходько