Постанова 4819 № 766/17111/25

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 766/17111/25 Головуючий в І інстанції: Рядча Т.І. Номер провадження: 22-ц/819/1001/26 Доповідач: Майданік В.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2026 року м. Херсон Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Майданіка В.В., суддів: Воронцової Л.П., Склярської І.В., секретар Середюк О.О. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідачі: Держава Україна в особі Головного управління Національної поліції в Херсонській області, Держава Україна в особі Херсонської обласної прокуратури, Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 15 травня 2026 року, постановлену у складі судді Рядчої Т.І., дата складення повного судового рішення не зазначено, у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного Управління Національної поліції в Херсонській області, Держави Україна в особі Херсонської окружної прокуратури, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, В С Т А Н О В И В : Стислий виклад позовної заяви, оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги Позивач звернувся 16.11.2025 року до суду із позовом до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Херсонській області, Держави Україна в особі Херсонської обласної прокуратури, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в якому просив: прийняти до провадження Херсонського міського суду Херсонської області у кримінальному провадженні №12012230040000270 від 29.11.2012 р. цивільну позовну заяву; визнати його, ОСОБА_1 , цивільним позивачем у зазначеному кримінальному провадженні; визнати бездіяльність ГУ НП в Херсонській області та Херсонської окружної прокуратури незаконною, що призвела до втрати речових доказів у кримінальному провадженні №12012230040000270 від 29.11.2012 р; стягнути на свою користь з відповідачів матеріальні збитки у розмірі 800 000 грн та на відшкодування моральної шкоди 750 000 грн. Позов обґрунтований наступним. У провадженні слідчого СВ Херсонського відділу поліції ГУ НП в Херсонській області, Херсонської окружної прокуратури та Херсонського міського суду Херсонської області знаходиться кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12012230040000270 від 29.11.2012 р., в якому він, ОСОБА_1 , визнаний потерпілим ще в 2013 р. і згідно чинного КПК України ніхто не може його позбавити набутого статусу потерпілого. Суть фабули кримінального провадження №12012230040000270 від 29.11.2012 р. полягає в тому, що 31.03.2006 р. невстановлена особа підробила заповіт від імені його матері ОСОБА_2 на будинок АДРЕСА_1 , тим самим вчинивши злочин, передбачений ч.1 ст.358 ККУ. Його мати ОСОБА_2 в заповітах від 1997 р. та від 2000 р. заповідала йому все належне їй майно, де б воно не знаходилось. Проте після смерті матері, коли він звернувся до нотаріальної контори для оформлення спадщини за заповітом від 2000 р., він дізнався про існування ще одного заповіту від 2006 р. Копію заповіту від 1997 р. він додає до позовної заяви. Оригінал заповіту знаходиться у нього. Заповітом від 31.03.2006 р. визначено, що майно його матері ОСОБА_2 мало бути розділено навпіл між ним та ОСОБА_3 . Про наявність даного заповіту він дізнався тільки через півроку після смерті матері, ніколи оригіналу цього заповіту не бачив і не отримував. Про існування заповіту від 31.03.2006 р. ані мати, ані ОСОБА_3 ніколи йому не повідомляли. Копію заповіту від 2006 р. він отримав від правоохоронних органів. Копії обох екземплярів заповіту від 2006 р. додає до позовної заяви, оригінали втрачені правоохоронними органами. Враховуючи обставини справи, доводи, викладені в обґрунтування розміру заподіяної шкоди, з урахуванням страждань, вимушених змін у своєму житті та порушенням нормального способу життя, а також з урахуванням обставин, які виникли (втрата працівниками правоохоронних органів речових доказів і оригіналів документів) при розгляді кримінального провадження, розмір завданої СВ Херсонського відділу поліції ГУ НП в Херсонській області та Херсонською окружною прокуратурою майнової шкоди (матеріальних збитків) становить суму в розмірі 800 000 грн та моральної шкоди у розмірі 750 000 грн. Визначену суму моральної шкоди у розмірі 750 000 грн позивач вважав мінімальною компенсацією за перенесені ним душевні страждання за весь час (13 років) проведення досудового розслідування. Адже, зазначив, внаслідок протиправних дій правоохоронних органів ним понесені значні моральні втрати, які призвели до позбавлення можливостей реалізації своїх звичок і бажань, які я міг б реалізувати, не витрачаючи часу на підготовку заяв, клопотань, скарг та судових позовів, відвідування установ органів державної влади, щоб добитися належного захисту моїх порушених прав. При цьому також зазначив, що при закритті кримінального провадження №12012230040000270 від 29.11.2012 р. йому мали віддати всі оригінали документів заповітів, медичних карток його матері ОСОБА_2 . Але, попри наявність численних постанов про закриття кримінального провадження, жодного разу у слідчих не виникало питання щодо повернення йому речових доказів (оригіналів документів). Відповідно, вважає, вказаним було порушено його права та норми Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду. Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 27 листопада 2025 року вказану позовну заяву було повернуто позивачу. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою від 21.11.2025 року, яка отримана позивачем 21.11.2025 року, позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків. 24.11.2025 року позивачем надана заява про усунення недоліків, які позивачем не усунуті. Натомість, самі недоліки позовної заяви, як зазначив суд, були повно викладені в ухвалі від 21.11.2025 року. А тому, як вказав суд, враховуючи те, що позивач у встановлений судом строк не усунув недоліки позовної заяви, остання вважається неподаною та підлягає поверненню позивачу. На вказану ухвалу ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати й ухвалити нове рішення, яким направити позовну заяву на розгляд слідчому судді Херсонського міського суду Херсонської області Радченко Г.А., в компетенції якої знаходиться розгляд кримінального провадження №12012230040000270 від 29.11.2012 р. у справі №766/429/16-к, та зобов`язати суддю відкрити судове провадження для подальшого розгляду позовної заяви. Постановою Херсонського апеляційного суду від 12 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково, ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 27 листопада 2025 року було скасовано й направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд вважав, що згідно з п.11 ч.2 ст.3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання вказаної позовної заяви про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Тому, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції невірно зазначив про порушення процесуальних норм при поданні позовної заяви, як наслідок, помилково застосував норми процесуального права, якими встановлені вимоги до змісту і форми позовної заяви. Отже, як вказав суд апеляційної інстанції, суд першої інстанції помилково вважав, що позовна заява не відповідає вимогам, визначеним статтями 175 і 177 ЦПК України. Оскаржуваною ухвалою від 15 травня 2026 року, постановленою у підготовчому засіданні, було закрито провадження у цій справі в частині позовних вимог позивача про прийняття до провадження Херсонського міського суду Херсонської області у кримінальному провадженні №12012230040000270 від 29.11.2012 р. цивільну позовну заяву; визнання його, ОСОБА_1 , цивільним позивачем у зазначеному кримінальному провадженні; визнання бездіяльності ГУНП в Херсонській області та Херсонської окружної прокуратури незаконною, що призвела до втрати речових доказів у кримінальному провадженні №12012230040000270 від 29.11.2012. Закриваючи на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України провадження у справі в частині зазначених вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вказані вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, адже, як вказав суд, з одного боку, порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора під час досудового розслідування регулюється ст.303 КПК України, а, з іншого боку, відповідно до ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. На вказану ухвалу позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати в частині закриття провадження у справі №766/17111/25 й направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду в повному обсязі усіх заявлених позовних вимог. При цьому скаржник послався на порушення норм процесуального права. Зокрема, вказав, що суд не прийняв до уваги того, що заявлені вимоги не є скаргою в порядку ст.303 КПК України, предметом поданого ним позову не є скасування процесуального рішення слідчого, прокурора чи слідчого судді, а також не є зобов`язання здійснити конкретну процесуальну дію в межах досудового розслідування. Адже позов подано з метою відшкодування матеріальної та моральної шкоди (за ст.128 КПК України), завданої внаслідок втрати органами державної влади речових доказів, вилучених у кримінальному провадженні. Тобто, зазначив, спір виник не щодо процесуального порядку здійснення досудового розслідування, а щодо цивільно-правових наслідків незаконної втрати майна та документів, що спричинило порушення моїх майнових прав. Таким чином, посилання суду на необхідність розгляду спору виключно в порядку ст. 303 КПК України є необґрунтованим, оскільки заявлені вимоги мають інший предмет та іншу правову природу. Також зазначив, що суд невірно визначив предмет позову, адже останній подано на підставі ст.128 КПК України у зв`язку зі шкодою, завданою в межах кримінального провадження. Суд же дійшов помилкового висновку, що вимоги щодо прийняття цивільного позову в межах кримінального провадження, визнання цивільним позивачем та визнання бездіяльності органів влади незаконною не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. На думку скаржника такі вимоги не є самостійним окремим спором, вони безпосередньо пов`язані з реалізацією права, передбаченого ст.128 КПК України, та є способом захисту мого порушеного права на відшкодування шкоди, завданої втратою речових доказів у кримінальному провадженні. Також вказав, що судом не враховано неможливість розгляду позову про відшкодування з одночасним закриттям провадження за вимогами, що випливають із ст.128 КПК України, які є необхідними для юридичної оцінки обставин та які є невід`ємною частиною основного позову. Адже, зазначив, поданий ним позов базується саме на тому, що в межах кримінального провадження органами державної влади були втрачені речові докази, які належали йому, у зв`язку з чим він скористався правом, яке прямо передбачене ст.128 КПК України, на звернення з цивільним позовом про відшкодування шкоди. Вважає, що суд одночасно визнає існування спору про шкоду, але усуває правовий механізм, через який така шкода була заявлена, що, на його думку, свідчить про те, що такий підхід є внутрішньо суперечливим, як наслідок, оскаржувана ухвала містить внутрішню суперечливість. Крім того, зазначив, що суд формально підійшов до розгляду справи, порушив принцип обов`язковості висновків суду апеляційної інстанції, адже після повернення справи суд першої інстанції повторно вчинив дії, спрямовані на припинення розгляду частини позову. У відзиві представник Херсонської обласної прокуратури просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Зазначив, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що вимоги апелянта щодо визнання його цивільним позивачем у кримінальному провадженні, прийняття цивільного позову у межах кримінального провадження та визнання бездіяльності органів досудового розслідування незаконною фактично стосуються процесуальних питань кримінального провадження, у зв`язку з чим зазначені позовні вимоги не можуть розглядатися одночасно з позовними вимогами про відшкодування шкоди відповідно до статей 1166, 1177 ЦК України та Закону України "Про порядок відшкодування, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду". Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора визначений главою 26 КПК України, зокрема ст.303 КПК України. Вирішення питання щодо набуття статусу цивільного позивача, прийняття цивільного позову у кримінальному провадженні та процесуальної оцінки дій чи бездіяльності слідчого і прокурора є складовою кримінального процесуального механізму, врегульованого нормами КПК України. Послався на ч.1 ст.128 КПК України. Вказав, що наведена норма регулює виключно порядок реалізації цивільного позову в межах кримінального провадження та не передбачає повноважень суду цивільної юрисдикції вирішувати процесуальні питання кримінального провадження. Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просив прийняти позов у межах кримінального провадження №12012230040000270, визнати його цивільним позивачем у вказаному кримінальному провадженні та визнати незаконною бездіяльність органів досудового розслідування та прокуратури. Таким чином, зазначив, заявлені вимоги безпосередньо стосуються процесуальних правовідносин, врегульованих нормами КПК України, а їх вирішення належить до компетенції органів та суду, які здійснюють кримінальне провадження. Наявність у особи права на звернення з позовом про відшкодування шкоди не означає можливості перенесення до цивільного судочинства процесуальних питань, які відповідно до КПК України підлягають вирішенню виключно в межах кримінального провадження. З огляду на це, вказав, твердження про повторне перешкоджання розгляду справи є необґрунтованим та безпідставним. У відзиві представник Головного управління Національної поліції в Херсонській області просить у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_4 відмовити у повному обсязі. Вказав, що позовні вимоги стосуються оскарження рішень та дій органу досудового розслідування, що регулюється ст.303 КПК України. Отже, ОСОБА_1 , який вважає свої права порушеними, має право оскаржити дії чи бездіяльність органів досудового розслідування за правилами КПК України. У апеляційній скарзі позивач помилково зазначає, що судом невірно визначено предмет позову, оскільки його позов не стосується оскарження рішення дізнавача, разом з тим позивач просить суд визнати його цивільним позивачем у кримінальному провадженні №12012230040000270 від 29.11.2012. При тому, що суд у цивільному судочинстві позбавлений таких повноважень, оскільки в порядку цивільного судочинства у суду відсутній доступ до матеріалів кримінального провадження, крім того, суд у порядку цивільного судочинства не уповноважений приймати процесуальні рішення в кримінальному провадженні, оскільки процесуальні рішення у кримінальному провадженні в силу вимог КПК уповноважені приймати органи досудового розслідування. При цьому, у апеляційні скарзі позивач зазначає, "що позов подано на підставі ст.128 КПК України у зв`язку зі шкодою, завданою в межах кримінального провадження". Таким чином, якщо позивач вважає зазначений позов цивільним позовом у кримінальному процесі у розумінні ст.128 КПК, йому слід змінити відповідачів і подати його дізнавачеві, яким проводиться досудове розслідування, чи до початку судового розгляду справи у суд. А тому вважає ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 15.05.2026 у справі № 766/17111/25 законною і обґрунтованою, а вимоги апеляційної скарги безпідставними. Справу було призначено до апеляційного розгляду на 08.06.2026 року о 08:00 годині, однак учасники справи, які до суду не з`явилися і про причини неявки суд не повідомили, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. У зв`язку з цим апеляційний суд вважає причину неявки в судове засідання вказаних осіб неповажною, вважає, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду справи, а тому ухвалив розглянути справу за їх відсутності. Заслухавши доповідача, перевіривши відповідність ухвали вимогам процесуального закону, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Фактичні обставини, встановлені судом У справі встановлено таке. Позивач звернувся до суду з вказаним позовом. За вказаним позовом канцелярією Херсонського міського суду Херсонської області заведено цивільну справу та присвоєно номер цивільної справи: 766/17111/25. Ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської області від 21.11.2025 року вказану позовну заяву було залишено без руху, позивачу було надано строк в 10 днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 27 листопада 2025 року вказану позовну заяву було повернуто позивачу. Постановою Херсонського апеляційного суду від 12 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково, ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 27 листопада 2025 року було скасовано й направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Оскаржуваною ухвалою від 15 травня 2026 року, постановленою у підготовчому засіданні, було закрито провадження у цій справі в частині позовних вимог позивача про прийняття до провадження Херсонського міського суду Херсонської області у кримінальному провадженні №12012230040000270 від 29.11.2012 р. цивільну позовну заяву; визнання його, ОСОБА_1 , цивільним позивачем у зазначеному кримінальному провадженні; визнання бездіяльності ГУНП в Херсонській області та Херсонської окружної прокуратури незаконною, що призвела до втрати речових доказів у кримінальному провадженні №12012230040000270 від 29.11.2012. Позивач посилається на матеріали кримінального провадження № 12012230040000270 від 28.11.2012 року, в якому він, як він зазначив, визнаний потерпілим ще в 2013 році. Суть фабули кримінального провадження №12012230040000270 від 29.11.2012 р. полягає в тому, що 31.03.2006 р. невстановлена особа підробила заповіт від імені матері позивача, а саме ОСОБА_2 , на будинок АДРЕСА_1 , кваліфікація вказаного діяння кваліфікується за ч.1 ст.358 КК України. У вказаному кримінальному провадженні, як вбачається з ЄДРСР, позивачем подано десятки скарг на дії, бездіяльність рішення слідчого, дізнавача, прокурора, з них частину задоволено або задоволено частково, а частину відмовлено у задоволенні. Також, у вказаному кримінальному провадженні слідчим суддею побічно встановлено, що позивач є потерпілим в рамках вказаного кримінального провадження № 12012330040000270, внесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України за фактом можливої підробки підпису на заповіті від імені ОСОБА_2 на вказаний будинок. Крім того, в зазначеному кримінальному провадженні кілька разів слідчим суддею та Херсонським апеляційний судом було за відповідними скаргами скасовано постанови про закриття кримінального провадження, останнього разу 31.03.2026 року слідчим суддею було скасовано постанову начальника СД ХРУП ГУНП в Херсонській області від 04.03.2026 року про закриття кримінального провадження. Нормативно-правове обґрунтування та позиція суду апеляційної інстанції Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.ст.55, 56 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. За змістом ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Згідно з ч.ч.1 та 6 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Згідно із ч.ч.2 і 4 ст.100 КПК України ("Зберігання речових доказів і документів та вирішення питання про спеціальну конфіскацію"): --- речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (частина 2); --- у разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу вона зобов`язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість. У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй документа вона зобов`язана відшкодувати володільцю витрати, пов`язані з втратою чи знищенням документа та виготовленням його дубліката (частина 4). Постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року № 1104 затверджено Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження. Відповідно до п.3 вказаного Порядку речові докази, за винятком документів, що зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження, повинні бути належним чином упаковані та опечатані. Спосіб упаковки повинен забезпечувати неможливість підміни або зміни вмісту без порушення її цілісності та схоронність вилучених (отриманих) речових доказів від пошкодження, псування, погіршення або втрати властивостей, завдяки яким вони мають доказове значення. Як вказує позивач, в ході досудового розслідування правоохоронними органами в якості речових доказів були вилучені оригінали документів, які були згодом втрачені, чим йому (тобто, позивачу) завдано матеріальної та моральної шкоди. У відповідності до вимог п.п.2-5, 8 ч.3 ст.175 ЦПК України ("Позовна заява") позовна заява повинна містити, крім іншого: --- зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються (пункт 3); --- зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів зміст позовних вимог щодо кожного з них (пункт 4); --- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункт 5); --- перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви (пункт 8). За приписами ст.83 ЦПК України: --- позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (частина 2); --- відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (частина 3); --- якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частина 4); --- у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (частина 5). Згідно з положеннями ст.12 ЦПК України ("Змагальність сторін"): --- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 3); --- кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4); --- суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (частина 5). Суд апеляційної інстанції враховує, що позивач у своїй позовній заяві визначив спосіб поновлення своїх прав, виходячи з принципу змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства, викладених у ст.ст.12, 13 ЦПК України. На обґрунтування позову позивач навів свої доводи, також він зазначив необхідні, на його думку, докази, що підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог. За процесуальним законом перевірка обґрунтованості заявлених вимог та визначення способу відновлення порушених прав суд має встановлювати лише на стадії судового розгляду. Крім того, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог, змінити предмет або підстави позову до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання (ч.ч.2 і 3 ст.49 ЦПК України). У своїй постанові від 09.06.2021 року у справі № 665/1740/17 (за позовом ОСОБА_1 до держави України в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Херсонській області, Чаплинського відділення поліції Генічеського відділу поліції ГУНП в Херсонській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої протиправними діями та бездіяльністю посадової особи) Верховний Суд, установивши, що внаслідок неправомірних дій слідчого СВ Чаплинського відділення поліції Генічеського відділу поліції ГУНП в Херсонській області Жарова К. В., які виразилися у переданні належного позивачу транспортного засобу особі, яка не є його власником на підставі рішення суду, яке не набрало законної сили, зазначене майно вибуло із власності ОСОБА_1, вважав, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що саме держава має обов`язок відшкодувати позивачу завдану шкоду, адже не була забезпечена схоронність тимчасово вилученого майна. А тому вважав, що відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального права висновки суду першої інстанції, яким позов було задоволено частково, було стягнуто з держави Україна в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 225 800,00 грн в рахунок відшкодування матеріальних збитків та 15 000,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди, а в іншій частині у задоволенні позову було відмовлено. У цій справі позивачем подано цей позов, за яким канцелярією Херсонського міського суду Херсонської області заведено цивільну справу та присвоєно номер цивільної справи: 766/17111/25. У вказаному позові позивач просив стягнути з відповідачів матеріальні збитки у розмірі 800 000 грн та на відшкодування моральної шкоди 750 000 грн. На обґрунтування позову він вказує, що в ході досудового розслідування правоохоронними органами в якості речових доказів були вилучені оригінали документів, які були згодом втрачені, чим йому завдано матеріальної та моральної шкоди. Крім того, позивач просив прийняття до провадження Херсонського міського суду Херсонської області у кримінальному провадженні №12012230040000270 від 29.11.2012 р. цивільну позовну заяву; визнання його, ОСОБА_1 , цивільним позивачем у зазначеному кримінальному провадженні; визнання бездіяльності ГУНП в Херсонській області та Херсонської окружної прокуратури незаконною, що призвела до втрати речових доказів у кримінальному провадженні №12012230040000270 від 29.11.2012. Суд першої інстанції вважав, що вказані вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, адже, як вказав суд, з одного боку, порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора під час досудового розслідування регулюється ст.303 КПК України, а, з іншого боку, відповідно до ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Суд апеляційної інстанції вважає, що з мотивом суду першої інстанції повністю погодитися не можна, оскільки він суперечить дійсним обставинам та процесуальному законодавству. Так, вимога позивача про визнання бездіяльності ГУНП в Херсонській області та Херсонської окружної прокуратури незаконною, що призвела до втрати речових доказів у кримінальному провадженні №12012230040000270 від 29.11.2012, за наявності підстав для її задоволення, є цілком законною, такою, що забезпечує ефективний захист порушеного права, адже вона, як вказав у своїй скарзі позивач, є необхідною для юридичної оцінки обставин, є невід`ємною частиною основного позову, який базується на тому, що в межах кримінального провадження органами державної влади були втрачені речові докази, які належали позивачу. Відтак, апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції про закриття провадження у справі в частині вказаної позовної вимоги. Що ж до висновку суду першої інстанції про закриття провадження у справі в частині позовних вимог позивача про прийняття до провадження Херсонського міського суду Херсонської області у кримінальному провадженні №12012230040000270 від 29.11.2012 р. цивільну позовну заяву, а також про визнання його, ОСОБА_1 , цивільним позивачем у зазначеному кримінальному провадженні, то суд апеляційної інстанції вважає його помилковим з підстав того, що саме позивач обирає спосіб захисту своїх порушених прав, а вже суд при розгляді справи повинен перевірити обґрунтованість заявлених вимог, визначити спосіб відновлення порушених прав, встановити чи ефективний спосіб захисту обрав позивач чи неефективний, і в разі обрання позивачем неефективного способу захисту суд має відмовити в позові саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту. Позивач ОСОБА_1 вважає, що вказані вимоги (про прийняття до провадження Херсонського міського суду Херсонської області у кримінальному провадженні №12012230040000270 від 29.11.2012 р. цивільну позовну заяву, а також про визнання його, ОСОБА_1 , цивільним позивачем у зазначеному кримінальному провадженні) є позовними вимогами, поряд з вимогою про визнання бездіяльності ГУНП в Херсонській області та Херсонської окружної прокуратури незаконною, що призвела до втрати речових доказів у кримінальному провадженні. Це його право так вважати, він, крім іншого способу, також і таким чином обрав спосіб захисту свого, як він вважає, порушеного права. А вже суд, як зазначено, повинен перевірити обґрунтованість заявлених вимог. Таким чином, суд належної уваги на зазначене не звернув, допустив порушення норм процесуального права, оскільки помилково застосував положення п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України й закрив провадження у справі в частині позовних вимог з підстав того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Висновки суду апеляційної інстанції Відповідно до п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України). Оскільки суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу в частині закриття провадження у справі з порушенням норм процесуального права то відповідно до положень п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України це є підставою для того, щоб оскаржувану ухвалу суду скасувати й направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно апеляційна скарга підлягає задоволенню. Керуючись ст.ст.367, п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 15 травня 2026 року в частині закриття провадження у справі №766/17111/25 скасувати й направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Дата складення повної постанови 08 червня 2026 року. Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ І.В. Склярська