Постанова Сумський апеляційний суд № 592/19/26

Справа №592/19/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Корольова Г. Ю. Номер провадження 33/816/1208/26 Суддя-доповідач Джепа Г. В. Категорія 130 КУпАП ПОСТАНОВА Іменем України 05 червня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Джепа Г. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 592/19/26 за апеляційною скаргою захисника - адвоката Солошенко Л. Є. на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 27.04.2026, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, установив: Постановою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 27.04.2026 ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 665,60 грн. Згідно постанови судді, 12.12.2025 о 22:42 ОСОБА_2 в м. Суми по вул. Засумська, 70 керував транспортним засобом Toyota Camry д. н. з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці з використанням газоаналізатора Драгер чи в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР. Не погодившись з вказаним судовим рішенням, захисник - адвокат Солошенко Л. Є. подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 27.04.2026, а провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вимоги поданої апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено загальні принципи здійснення правосуддя, що визначені конвенцією та Конституцією України, постанова прийнята з істотним порушенням норм процесуального права, не містить мотивів прийняття або відхилення аргументів сторони захисту по суті справи та прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права. Також, захисник стверджує в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції не досліджувались Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, висновок КНП СОР «ОКМЦСНЗ». Крім того, захисник стверджує, що у висновку КНП СОР «ОКМЦСНЗ» зазначено, що ОСОБА_2 від проходження на стан алкогольного чи іншого сп`яніння відмовився, але з відеозапису вбачається, що останній не відмовлявся від проходження огляду, оскільки він перебуває у свідомості, орієнтований в часі, місці, власній особистості, мовна здатність в нього не порушена. Стверджує, що альтернативний спосіб отримання результатів на стан алкогольного сп`яніння (лабораторний) застосований не був, оскільки відповідні аналізи крові, слини чи сечі не відбирались, хоча ОСОБА_2 на цьому наполягав і саме з цією метою наполягав на проведенні медичного огляду в медичному закладі. Будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце апеляційного розгляду у встановлений законом спосіб, ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, будь-яких клопотань від неї та ОСОБА_2 до суду апеляційної інстанції не надходило, тому апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у їх відсутність, оскільки це не суперечить вимогам ст. 268, 277-2 і 294 КУпАП і судовій практиці ЄСПЛ, згідно якої право на доступ до суду, закріплене у §1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 р (далі Конвенція), «…не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання; Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції і повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець…» (рішення від 12.07.2001 у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany); «…заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання…» (рішення від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» (Uniуn Alimentaria Sanders S. A. v. Spain); «…обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається на відповідні державні судові органи; розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору; нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції…» (рішення від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України»); «…саме на національні суди покладено обов`язок створення умов для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним, суд має вирішувати, чи відкладати судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричиняє невиправдані затримки у провадженні…» (рішення від 06.09.2007 у справі «Цихановський проти України», від 18.10.2007 у справі «Коновалов проти України»). Перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вказана вище апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне. Згідно із ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до п. 2.

5. ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. За ст. 130 КУпАП встановлено відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Тобто, для визначення складу даного правопорушення необхідно встановити чи керувала особа, що притягується до адміністративної відповідальності транспортним засобом, законність запропонованого їй порядку огляду та сам факт відмови. Згідно з вимогами ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, сп`яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Так, факт порушення ОСОБА_2 п. 2.

5. ПДР України та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується відповідним протоколом, відеозаписом, з якого вбачається, що останній керував транспортним засобом, відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою газоаналізатора Драгер. При цьому, ОСОБА_2 був доставлений до медичного закладу охорони здоров`я де відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння, що підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 12.12.2025, складеного лікарем КНП СОР «ОКМЦСНЗ». Будь-яких об`єктивних даних, які б свідчили про згоду ОСОБА_2 пройти огляд у передбаченому законодавством порядку, матеріали справи не містять. Таким чином, в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність дій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Він отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівниками поліції за допомогою наявних в них технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. На думку апеляційного суду, розглядаючи вказану справу, суддя суду першої інстанції дотримався вимог вищезазначеного закону та дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Так, вина останнього у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення була встановлена судом із урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, а саме протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 539276 від 12.12.2025, складеного відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 12.12.2025, складеного лікарем КНП СОР «ОКМЦСНЗ», в якому зазначено, що ОСОБА_2 відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного чи іншого сп`яніння. Вказані докази зібрані у передбаченому законом порядку, є належними та допустимими і ставити їх під сумнів в апеляційного суду підстави відсутні. Щодо тверджень апелянта про те, судом першої інстанції порушено загальні принципи здійснення правосуддя, що визначені конвенцією та Конституцією України, постанова прийнята з істотним порушенням норм процесуального права, не містить мотивів прийняття або відхилення аргументів сторони захисту по суті справи та прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, то апеляційний суд відхиляє дані доводи, оскільки зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Істотних порушень вимог КУпАП, які б могли стати безумовними підставами для скасування оскаржуваної постанови суду, під час розгляду даних матеріалів судом першої інстанції, апеляційний суд не вбачає. Таким чином, з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, яким була надана належна правова оцінка, суддя вірно встановив в діях ОСОБА_2 ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а доказів на спростування таких висновків під час апеляційного розгляду надано не було. Вказана справа про адміністративне правопорушення була розглянута суддею суду першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно, а порушень вимог КУпАП під час її розгляду апеляційним судом не встановлено. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не досліджувались Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та висновок КНП СОР «ОКМЦСНЗ» не спростовують висновків суду, оскільки і один і другий вищезазначені документи містять інформацію про відмову ОСОБА_2 від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння як за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 6820 так і у медичному закладі, про що у оскаржуваній постанові суд першої інстанції зазначає. Твердження в апеляційній скарзі про те, що, що ОСОБА_2 від проходження на стан алкогольного чи іншого сп`яніння не відмовлявся, а вимагав провести альтернативний спосіб отримання результатів на стан алкогольного сп`яніння (лабораторний), який застосований не був, оскільки відповідні аналізи крові, слини чи сечі не відбирались, не є підставою для скасування постанови судді з огляду на наступне. Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), та оформлення результатів такого огляду визначено Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 №1452/735, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 р. за №1413/27858. Наведеною Інструкцією не передбачена обов`язковість відібрання крові та сечі на вимогу особи, яка проходить огляд на стан алкогольного сп`яніння. Лабораторні дослідження є обов`язковими лише у випадках, прямо передбачених Інструкцією. Спосіб, зокрема за допомогою приладу Драгер, у який було запропоновано в медичному закладі пройти огляд ОСОБА_2 на стан алкогольного сп`яніння, не суперечить вимогам Закону. Законом не заборонено застосування при огляді водіїв у медичному закладі швидких тестів для визначення стану алкогольного сп`яніння. В той же час, відібрання зразків біологічного середовища для лабораторного дослідження для визначення стану алкогольного сп`яніння відповідно до положень Інструкції не є обов`язковим. Сам факт незгоди особи із запропонованим способом проведення огляду та наполягання на іншому способі дослідження не звільняє її від обов`язку пройти огляд у порядку, визначеному законодавством. З огляду на вищенаведене апеляційний суд дійшов висновків, що доводи апеляційної скарги захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а постанова судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 27.04.2026 є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її скасування не вбачається, а тому, оскаржувану постанову судді суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд постановив: Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 адвоката Солошенко Людмили Євгенівни залишити без задоволення, а постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 27.04.2026, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Г. В. Джепа