Постанова Одеський апеляційний суд № 511/3058/25

Номер провадження: 33/813/968/26 Номер справи місцевого суду: 511/3058/25 Головуючий у першій інстанції Теренчук Ж. В. Доповідач Назарова М. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27.05.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Назарової М.В., за участю секретаря Соболєвої Р.М., розглянувши клопотанняОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Роздільнянського районного суду Одеської області від 27 березня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в с т а н о в и в: Постановою Роздільнянського районного суду Одеської області від 27 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн. ОСОБА_1 постановою суду визнано винним у тому, що 01.09.2025 о 18 год 15 хв у с. Нові Чобручі по вул. Центральній, керуючи мопедом HONDA DIO, б/н, під час руху знаходився із ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю із порожнини рота, почервоніння очей, почервоніння шкіри обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою Драгер 6810 та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить постанову Роздільнянського районного суду Одеської області від 27 березня 2026 року скасувати та закрити провадження по справі. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду, посилаючись на те, що копію повного тексту постанови виготовлено та отримано 01.04.2026. До судового засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи належно повідомлений: отримав судову повістку за адресою, яка зазначена в апеляційній скарзі: АДРЕСА_1 , що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 80); також отримав повідомлення 07.05.2026 о 11:45 та о 11:20 годині, що підтверджується телефонограмою та довідкою про доставку повідомлення у додаток «Viber» (а.с. 79, 70 зв). Заяву (клопотання) про відкладення розгляду справи на адресу суду не подавав, що відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає вирішенню процесуального питання. Заслухавши доповідь судді, вирішуючи питання щодо заявленого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, апеляційний суд зазначає таке. Частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи. За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України). Згідно зі ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції. Процесуальний строк може бути поновлений лише за умови його пропуску з поважних причин. При цьому, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Згідно зі ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» та «Трух проти України»). У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року). Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Сабадаш проти України поновлення судом пропущеного строку на оскарження рішення без належного обґрунтування порушує принцип юридичної визначеності. Також у справі Каракуця проти України у своєму рішенні ЄСПЛ зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи. У рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що у разі, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумний інтервал часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності). Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі "Мельник проти України", норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження і перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. (Рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року). Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі, як правова визначеність. Оскаржувана постанова винесена 27.03.2026 за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 та його захисника Стадника О.І., що вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, які надавали також в цей день пояснення по суті правопорушення, а отже свідчить про обізнаність про результат справи. Таким чином, строк на апеляційне оскарження розпочався 28.03.2026 та у відповідності до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП останнім днем оскарження є 06.04.2026. З апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернувся через суд першої інстанції 07.04.2026, тобто поза межами строку на апеляційне оскарження постанови суду. Посилання заявника, що повний текст постанови отримав 01.04.2026, як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд вважає безпідставним, оскільки перебіг строку на апеляційне оскарження постанови судді розпочинається саме з моменту її винесення, а не з моменту вручення повного тексту оскаржуваного судового рішення. Крім того, суд апеляційної інстанції наголошує, що для отримання інформації щодо стану розгляду судової справи та прийнятих судових рішень функціонує офіційний веб-портал «Судова влада України» та «Єдиний державний реєстр судових рішень», за допомогою яких будь-яка особа може отримати актуальну інформацію щодо стану судової справи та стадії її розгляду. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень оскаржувану постанову надіслано 01.04.2026, зареєстровано: 01.04.2026, забезпечено надання загального доступу: 02.04.2026, тобто у межах строку на апеляційне оскарження, а тому з цього часу заявник мав можливість своєчасно її оскаржити в апеляційному порядку, тобто до 06.04.2026 включно. Вказані обставини, апеляційний суд вважає, свідчать про наявність у ОСОБА_1 , який був обізнаний про результат справи, сукупності передумов, які вочевидь не створювали перешкод для реалізації права на захист, шляхом своєчасного подання апеляційної скарги та належного виконання своїх процесуальних прав та обов`язків. Процесуальний строк може бути поновлений лише за умови його пропуску з поважних причин. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. При цьому під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Будь-яких інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду заявник не надає і не посилається на інші обставини, що перешкоджали своєчасно реалізувати своє право на оскарження постанови суду. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що звертаючись з апеляційною скаргою поза процесуальними строками, встановленими законом, ОСОБА_1 не навів поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження та не надав доказів про наявність перешкод у реалізації права на оскарження постанови судді у встановлений КУпАП десятиденний строк, а тому у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження слід відмовити та повернути апеляційну скаргу разом із доданими до неї матеріалами заявнику. На підставі викладеного та керуючись ст. 285, 289, 294 КУпАП, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: У задоволені клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Роздільнянського районного суду Одеської області від 27 березня 2026 року відмовити. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернути особі, яка її подала, разом з доданими до неї матеріалами. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду М.В. Назарова