Ухвала КАС ВС № 160/9951/21

УХВАЛА про повернення касаційної скарги 05 червня 2026 року м. Київ справа № 160/9951/21 адміністративне провадження № К/990/24707/26 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Коваленко Н.В., перевіривши касаційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.04.2026 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним і скасування припису, У С Т А Н О В И В: Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» звернулося до суду з позовом до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, у якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило: - визнати неправомірними та скасувати пункти 15, 16, 19, 20, 23, 24, 25, 38, 40, 43, 46, 47, 48, 49, 122, 191, 192, 586, 587, 592, 1167-1173, 1179, 1180-1190 припису Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 23.04.2021 №22-5.8, виданого за результатами планової перевірки суб`єкта господарювання Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг»; - визнати неправомірними дії Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області щодо встановлення термінів усунення порушень вимог законодавства, зазначених у приписі від 23.04.2021 №22-5.8 без погодження з Публічним акціонерним товариством «АрселорМіттал Кривий Ріг». Рішенням Дніпропетровського окружний адміністративний суд від 11.09.2023, залишеним без змін Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.02.2024, позов задоволено частково: - визнано протиправними та скасовано наступні пункти припису Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 23.04.2021 № 22-5.8 виданого за результатами планової перевірки суб`єкта господарювання ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»: 15, 16, 19, 20, 23, 24, 25, 38, 40, 43, 46, 47, 48, 49, 122, 191, 192, 586, 587, 592, 1167-1173, 1179, 1180-1190; в іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено; стягнуто з Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» сплачену суму судового збору у розмірі 2270 грн та витрати на проведення судової експертизи у розмірі 54915,20 грн. Дніпропетровський окружний адміністративний суд додатковим рішенням від 25.09.2023 стягнув з Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» у якості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суму у розмірі 40000,00 грн. Постановою Третій апеляційний адміністративний суд від 22.02.2024 додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2023 скасовано в частині стягнення з Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» у якості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суму у розмірі 20000,00 грн; в іншій частині додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2023 залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 10.05.2024 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2023, додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2023, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22.02.2024 та додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22.02.2024 скасовано, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції. За наслідками нового розгляду рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 позов задоволено частково: - визнано протиправними і скасовано пункти 15, 16, 19, 20, 23, 24, 25, 38, 40, 43, 46, 47, 48, 49, 122, 191, 192, 586, 587, 592, 1167-1173, 1179, 1180-1190 припису Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 23.04.2021 №22-5.8, виданого за результатами планової перевірки суб`єкта господарювання ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.04.2026 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 змінено, абзац другий резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції: «Визнати протиправними та скасувати пункти: 15, 16, 19, 20, 23, 24, 25, 40, 43, 46, 47, 48, 49, 586, 1179, 1180 -1190 припису Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 23.04.2021 №22-5.8, виданого за результатами планової перевірки суб`єкта господарювання ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою. Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, Суд виходить із такого. Розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався за правилами загального позовного провадження. Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Одночасно з цим, у випадку посилання скаржником на пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу касаційну оскарження, скаржнику необхідно зіслатися на конкретний пункт частин другої або третьої статті 353 цього Кодексу з належним обґрунтуванням, яке могло б давати підстави для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права. При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України регламентує прийнятність доводів про не дослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу. В частині обґрунтування підстави касаційного оскарження касаційна скарга містить посилання на пункт 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України Щодо посилань скаржника на пункт 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, варто зазначити наступне. Відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, провадження №11-377апп18). Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість), зміни суспільного контексту. Тобто у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи. Сама ж по собі вмотивованість такого клопотання скаржника оцінюється судом касаційної інстанції при застосуванні наведеного процесуального фільтру під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі. Аналіз указаних норм дозволяє дійти висновку про те, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права; 2) постанови Верховного Суду, на яку послався суд апеляційної інстанції, і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування цієї ж норми (видозміна, уточнення, відмова від такого висновку); 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду, від якого необхідно відступити, i у якій подається касаційна скарга). Водночас, мотиви скаржника зводяться до незгоди із застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №826/4704/16, від 09.06.2021 у справі №815/546/17, від 05.02.2021 у справі №160/4347/19, від 23.12.2020 у справі №815/132/17, від 20.02.2024 у справі №160/10310/20 та зазначенням того, що обов`язковість зазначення конкретних способів усунення порушень у приписі прямо суперечить законодавству, виходить за межі компетенції контролюючого органу та порушує принцип пропорційності. Вказане обґрунтування не може слугувати підставою касаційного перегляду судового рішення в розумінні пункту 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновками суду першої та апеляційної інстанцій щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України України. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України України). Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала. Керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд У Х В А Л И В: Касаційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.04.2026 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним і скасування припису, - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не оскаржується. Суддя Н.В. Коваленко