Постанова 4857 № 380/16515/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 червня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/16515/24 пров. № А/857/2124/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Обрізко І.М., суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І. розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року, прийняте суддею Хома О.П., в м. Львові, в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні, у справі № 380/16515/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акустик Інжиніринг» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, встановив: у липні 2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «АКУСТИК ІНЖИНІРИНГ» (далі позивач, ТОВ, товариство) звернулося до суду з позовом до Львівської митниці (далі відповідач, митний орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100275/2 від 22.05.2024. 23.09.2024 позивачем подано заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, в якій просить стягнути з митного органу понесені ним судові витрати в сумі 48532,72 грн., з яких: 8571,28 грн. сплачений судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 39961,44 грн. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 позов задоволено. Стягнуто з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ, 8 571,28 грн., судових витрат у виді судового збору та 9 000 грн. судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу. Суд виходив з того, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару декларант надав усі наявні у нього документи, однак відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, з підстав порушення норм матеріального права, неповного з`ясування обставин справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що під час розгляду поданих для митного оформлення документів митним органом було виявлено такі розбіжності: відсутній зовнішньоекономічний контракт; у рахунку на перевезення від 20.05.2024 №1 зазначена загальна сума перевезення за маршрутом: Польща-Київ без розбивки до кордону та після; у даному рахунку міститься посилання на договір-заявку перевезення, яка до митного оформлення не подавалась; у цьому рахунку зазначений номер CMR інший, ніж поданий до митного оформлення; у графах 16 та 23 зазначений інший перевізник, ніж у поданому рахунку на перевезення від 20.05.2024 №1. Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб`єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення, а відповідно числового значення рівня митної вартості товару; прайс-лист виробника містить інші умови поставки та ціни, та не є документом, а являється інформацією з мережі Інтернет; банківський документ не стосується даної поставки товару; на офіційному сайті виробника AIT представлені товари у розділі «Будівництво» стосовно продукції: «PR 3,5», «PR 3,5 ADH», «LAMIX», «LAMIX ING», «PR3,5 10v, «Parquemix 202». Проте інформація щодо товару LAMIX5KG (1200x1200) FP00232 HLE178- відсутня. Також, з метою встановлення діяльності компанії VIBROFIX GMBH, шляхом перевірки відповідних реєстрів Німеччини встановлено, що зазначена компанія має вебсайт «vibrofix.com», що створений на міжнародному домені, у розділі контакти є пряме посилання на компанію ТОВ «Акустик Інжиніринг», що дає змогу встановити зв`язок, проте інформація щодо цін відсутня, а отже, перевірити достовірність цін у рахунку фактурі № 241104 від 03.05.2024 не вбачається за можливе. В документі (код 9000) № FUE/2024/00183 від 17.05.2024, що виставлений компанією AIT на компанію VIBROFIXGmbH, відсутня печатка продавця; у даному документі телефон продавця (VIBROFIX GmbH зазначено номер українського оператора телефонного зв`язку), та адреса доставки зазначена країна агресора - даний документ є посередницькою фактурою, не може бути взятий до уваги, оскільки виставлений пізніше, ніж рахунок-фактура (03.05.2024). Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Щодо стягнення витрат за надану професійну правничу допомогу, то сума, задоволена судом до відшкодування у розмірі 9 000 грн. є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, оскільки послуги щодо надання усних консультацій разом з аналізом документів щодо оскаржуваних рішень охоплюється загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін ( пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі №755/9215/15-ц ). Вважає, що заявлена до відшкодування вартість наданої позивачу послуги є значно завищеною та не співмірною зі складністю справи, а отже підлягає зменшенню. Дана категорія справи не є складною, а написання позовної заяви не потребувало значних зусиль та часу, для такого високого розміру гонорару. Просить скасувати рішення суду в частині задоволених вимог та прийняти постанову, якою зменшити задоволену до відшкодування позивачу суму витрат на правову допомогу. Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не подано, що не перешкоджає розгляду справи по суті. Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази щодо оскарження рішення митного органу про визначення (коригування) митної вартості. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ «АКУСТИК ІНЖИНІРИНГ» (далі ТОВ) зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань із присвоєнням коду ЄДРПОУ 44854552. Між Компанією «Віброкс ГмбХ» (Продавець) та ТОВ (Покупець) укладено контракт №UA150523-01 від 15.05.2023. Відповідно до пункту 1 контракту Продавець продає, а покупець купує звукоізоляційні матеріали, іменовані надалі Товар. Кількість і ціни Товару для кожної поставки зазначаються в Специфікаціях і Інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту. Згідно до пункту 2 контракту загальна вартість товару складає суму 900 000 євро всіх партій Товару, вказаних в Інвойсах до цього контракту. Відповідно до пункту 3 контракту продавець здійснює поставку Товару на умовах вказаних в Специфікації або інвойсі згідно ІНКОТЕРМС 2000. Компанія «Віброкс ГмбХ» на виконання умов контракту №UA150523-01 відвантажила на адресу ТОВ товар на суму 15 120 EUR, що підтверджується інвойсом від 03.05.2024 №241104. Транспортне перевезення товару здійснювалось за договором-замовленням №1505 від 15.05.2024, укладеного між ТОВ та ФОП ОСОБА_1 . Оплата послуг перевезення товару на підставі договору-замовлення №1505 підтверджується рахунком на оплату №1 від 20.05.2024. Позивач з метою митного оформлення партії товару подав митному органу електронну митну декларацію №24UA209230045891U8, в якій визначив митну вартість такого товару, що імпортується, за основним методом за ціною договору (контракту). Разом з митною декларацією позивач надав контролюючому органу такі документи: - зовнішньоекономічний договір (контракт) № UA150523-01 від 15.05.2023 та специфікація до контракту № 9 від 03.05.2024 на суму 15120,0 EUR; - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа № 241104 від 03.05.2024 на суму 15120 EUR; - договір-замовлення № 1505 від 15.05.2024 на транспортне перевезення на суму 55680,0 грн за перевезення товару, що декларується; - договір № 01-12.02.2024 про надання транспортно-експедиційних послуг від 12.02.2024 між ФОП ОСОБА_2 (Перевізник) та ФОП ОСОБА_1 (Експедитор); - довідка про транспортні витрати 20-05/24-1 від 20.05.2024, відповідно до якої їх вартість, що включена в митну вартість складає 35 680,00 грн (вартість перевезення за межами митної території України); - рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг № 1 від 20.05.2024. Відповідачем відмовлено у митному оформленні задекларованого товару та прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2024/100275/2 від 22.05.2024. Не погодившись з рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2024/100275/2 від 22.05.2024, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відповідно до ст. 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини першої статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. За правилами статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. У відповідності до статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. У силу вимог частини другої статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. У відповідності до частин першої, другої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частиною третьої статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Частиною п`ятою статті 54 МК України закріплено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Відтак, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. У той же час, у частині п`ятій статті 53 МК України встановлено заборону вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання контролюючими органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається контролюючим органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо контролюючим органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Приймаючи рішення про коригування митної вартості, відповідач виходив з того, що в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару, згідно частини третьої статті 53 МК України. Так, статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. З аналізу вищенаведених норм вбачається, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). При цьому, вказаний метод не підлягає застосуванню, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Судом встановлено, що для підтвердження митної вартості товару було подано наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) № UA150523-01 від 15.05.2023 та специфікація до контракту № 9 від 03.05.2024 на суму 15120,0 EUR; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа № 241104 від 03.05.2024 на суму 15120 EUR; договір-замовлення № 1505 від 15.05.2024 на транспортне перевезення на суму 55680,0 грн за перевезення товару, що декларується; договір № 01-12.02.2024 про надання транспортно-експедиційних послуг від 12.02.2024 між ФОП (Експедитор); довідка про транспортні витрати 20-05/24-1 від 20.05.2024, відповідно до якої їх вартість, що включена в митну вартість складає 35 680,00 грн (вартість перевезення за межами митної території України); рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг № 1 від 20.05.2024. Щодо покликання відповідача у оспореному рішенні на відсутність всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, то колегія суддів зазначає таке. Як вказує митний орган, у рахунку на перевезення від 20.05.2024 №1 зазначена загальна сума перевезення за маршрутом: Польща-Київ без розбивки до кордону та після. Судом встановлено, що декларантом до митного оформлення надавався Договір між ТОВ та ФОП ОСОБА_1 на транспортне перевезення №1505 від 15.05.2024, а також додатково договір між ФОП ОСОБА_2 (Перевізник) та ФОП ОСОБА_1 (Експедитор). Числові значення вартості послуг з перевезення за маршрутом Sosnowiec-Ягодин (кордон України) зазначені у відповідній Довідці про транспортні витрати, виданої ФОП ОСОБА_1 як виконавця замовлення на перевезення відповідно до договору № 1505 від 15.05.2024. При цьому відомості, зазначені в довідці про транспортні витрати до рахунку № 1 від 20.05.2024, є лише розкриттям інформації щодо структури витрат на транспортні послуги за межами і в межах митної території України, що не суперечить наказу Міністерства фінансів України №

599. Залучення ФОП ОСОБА_1 до надання послуг перевізника ФОП ОСОБА_3 , не суперечить вимогам статті 929, 932 ЦК України, оскільки ФОП ОСОБА_1 є експедитором і має право залучати до надання послуг третіх осіб. Також, витрати щодо перевезення вантажу за вказаним маршрутом підтверджуються наданими декларантом разом з заявою № 26-06/2024 від 26.06.2024 листом-роз`ясненням № б/н від 23.05.2024, відповідно до якого перевізник ФОП ОСОБА_1 зазначила про описку в рахунку від 20.05.2024 №1. А саме помилково було вказано невірний номер НОМЕР_1 та договір-заявка №3 від 16.05.2024. Перевізник просив вважати вірним номером CMR 17/05/2024 та договір заявка №1505 від 15 травня 2024. При цьому, така описка на вартість послуг не вплинула. До заяви було додано відповідну копію листа №б/н від 23.05.2024 перевізника ФОП ОСОБА_1 та оновлений рахунок від 20.05.2024 №1 за надання транспортних послуг по маршруту 41-200 Sosnowiec (Польща) Київська обл., Києво-Святошинський р-н с. Святопетрівське, вул. Київська, 27.. Щодо покликання скаржника на те, що банківський документ від 07.11.2023 не стосується даної поставки товару, то судом встановлено, що декларантом додатково до митної декларації подавалися банківські платіжні документи, що стосуються оплати ідентичного вантажу минулого періоду платіжна інструкція №7 від 07.11.2023 та інвойс №231111 від 23.11.2023. Так, фактичних платіжних документів оплати саме товару, що декларувався немає, оскільки митному органу надавались документи про встановлення продавцем відтермінування з оплати товару. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що обов`язок доведення того, що пов`язаність між продавцем та покупцем вплинула на митну вартість задекларованого товару, покладається на митний орган. У разі якщо митний орган не справляється із цим обов`язком, то необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій статті 58 МК України, не вплинули на ціну оцінюваних товарів. Як зазначив Верховний Суд в постанові від 22 квітня 2021 у справі 826/3094/16, за наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів. Отже, обов`язок доведення того, що пов`язаність між продавцем та покупцем вплинула на митну вартість задекларованого товару, покладається на орган доходів і зборів. У разі якщо орган доходів і зборів не справляється із цим обов`язком, то необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій статті 58 МК України, не вплинули на ціну оцінюваних товарів. Покликання скаржника в апеляційній скарзі на те, що позивачем не подано зовнішньоекономічний контракт, не заслуговує на увагу колегії суддів, оскільки таке спростовується листом позивача митному органу №4 від 21.05.2023 (а.с. 21 т.1). Крім цього, згідно з оскаржуваного рішення підставою для коригування митної вартості товару також слугувала інформація щодо митного оформлення схожих товарів з вищим рівнем митної вартості №UA209170/2024/35136 від 28.04.2024. Щодо таких доводів, Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх правових висновках, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. А тому, під час судового розгляду справи з`ясовано, що позивач (декларант) для підтвердження заявленої митної вартості товару подав до митного органу всі необхідні для цього документи, які містять достатні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також відомості про ціну, яка була сплачена за товар. Колегія суддів також зазначає, що покликання на МД №UA209170/2024/35136 від 28.04.2024 жодним чином не доводить неправильність визначення позивачем, так як митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Крім того, наявність інформації про іншу вартість товару, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами. Отже, факт наявності в автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17. Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 у справі №809/1174/17 у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Повертаючись до обставин даної справи, із змісту представлених документів можна чітко та однозначно встановити вартість придбання товару, при цьому наявність будь-яких обставин, що є визначальними за цих умов та змінюють його вартість, відповідачем не доведено. Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд апеляційної інстанції поділяє висновок суду першої інстанції, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числові значення митної вартості товару. Тому, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи. Суд бере до уваги пояснення позивача про те, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення. Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанції, що декларантом було подано усі документи, що підтверджують правомірність декларування товару за основним (першим) методом, та які чітко ідентифікують придбаний товар, містять об`єктивні та достовірні дані, не містять дефектів та підтверджують числові значення, зазначені в МД, у зв`язку із чим відповідач безпідставно не визнав заявлену декларантом митну вартість та не скасував оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів. Відтак, відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу. Застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях. Згідно пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Враховуючи вищевикладене, відповідачем не доведено, а судом першої та апеляційної інстанції не встановлено, що митний орган не міг визначити митну вартість товару на підставі поданих документів. Надані відповідачеві для здійснення митного оформлення документи надавали йому повне право під час митного оформлення товару застосовувати метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту), відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України. Верховний Суд неодноразово висловлював правові позиції, зокрема у справах № 804/16980/14, № 815/2013/15, про те, що основним методом визначення вартості митної продукції, яка ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод за ціною договору (вартість операцій). Кожен наступний метод використовують лише у випадку, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МК України. За наведеного висновок відповідача, що сформований у рішенні про те, що надані документи мають розбіжності, є безпідставним, тому що у відповідача не було жодних передбачених законом підстав для визначення вартості імпортованого товару за методом 2 «б». Отже, враховуючи викладені вище обґрунтування, висновки суду першої інстанції, висловлені в оскаржувану рішенні даної справі є обґрунтовані та відповідають нормам матеріального права, яке було застосовано судом у прийнятому рішенні. Суд апеляційної інстанції зауважує, що ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні в апеляційній скарзі Львівською митницею не доводиться те, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом. Правильність визначення митної вартості позивачем відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена. Щодо стягнення судових витрат, то суд першої інстанції з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат, критеріїв розумності, фактичних обставин справи задовольнив вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 9000 грн, тим самим зменшивши розмір заявленої суми. Відповідачем подано було заперечення на дану заяву, в якій ставилось питання зменшити суму, яку просить відшкодувати товариство, як витрати на правничу допомогу. Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині та вважає, що такі зроблені без урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат. Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат. При цьому суд зауважує, що відповідно до правового висновку Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. З аналізу статті 134 КАС України, випливає, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, та з іншого боку, запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в ч. 5 цієї статті. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат. За положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Аналіз вказаних положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Суд зазначає, що з метою підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано наступні копії документів: свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю від 29.03.2017 серія ДН №4803 адвоката Тесліцького Г.І., яким надавалася професійна правова допомога позивачу на підставі договору про надання правової допомоги від 19.02.2024 за №04 та ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 26.06.2024 серії ВС №1459484. Вид наданих ТОВ «АКУСТИК ІНЖИНІРИНГ» послуг професійної правової допомоги, їх тривалість та вартість підтверджується актом наданих послуг від 30.08.2024 №24 (далі акт), обліком об`єму наданої правової допомоги (затрачених годин) за замовленням згідно п. 1.2. додатку 3 до Договору №04 від 19.02.2024, який є додатком до акту №24 від 30.08.2024 та рахунком на оплату №27 від 01.08.2024 Згідно з актом витрати на правничу допомогу адвоката становлять 39 961,44 грн. та включають: ознайомлення із матеріалами клієнта 1 год; ознайомлення з матеріалами від клієнта, зустріч з клієнтом щодо майбутнього позову 1 год; аналіз правових позиції ВС 1 год; напрацювання аргументів на зауваження відповідача, опрацюваня нормативно-правових актів, на які посилається відповідач в рішенні про коригування митної вартості і листі-відповіді 1 год; створення та направлення адвокатського запиту №12 від 29.05.2024 1 год; ознайомлення з відповіддю митниці на адвокатський запит 0,5 год; підготовка позову 5 год; формування позову в кабінеті «Електронний суд», підпис КЕП, направлення в суд 0,5 год; підготовка та подання відповіді на відзив 4 год. Загальна кількість робочих годин згідно з вказаним актом становить 15 годин. Необхідно зазначити, що суд вправі зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката як за клопотанням сторони, так і з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, з урахуванням конкретних обставин справи та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд зауважує, що предмет спору не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними. Окрім цього, Єдиний державний реєстр судових рішень містить значну кількість судових рішень щодо справ у аналогічних правовідносинах, що не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів, пошуку в даному Реєстрі та вивчення практики в аналогічній категорії справ. Суд першої інстанції врахував критерії, визначені частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, врахував складність справи, обсяг доказового матеріалу. Колегія суддів приймає до уваги заперечення митного органу проти визначеного позивачем розміру витрат на правову допомогу, який вважає завищеним, та вказує про те, що з наданого позивачем розрахунку сум гонорару за надану професійну правничу допомогу вбачається, що ряд послуг, які надавалися позивачу не є видом правової допомоги; не є доцільними, не мали впливу на хід розгляду справи та не потребують спеціальних професійних навиків. Просить зменшити суму понесених позивачем витрат на правову допомогу. Разом з тим, колегія суддів не погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром витрат на правову (правничу) допомогу в сумі 9000 грн., оскільки такий вбачає завищеним та вважає за необхідне стягнути з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань 5000,00 грн. витрат на правову допомогу. 28.11.2025 товариством подано заяву про стягнення з Львівської митниці понесені ним підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25 717, 62 грн. Зазначає, що в рамках Договору про надання правничої допомоги №04 від 19.02.2024 та Додатку №3 від 22.05.2024 до нього, позивач поніс витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. П. 3.1.3 Додатку №3 від 22.05.2024 до Договору №04 від 19.02.2024 встановлено, що гонорар за надання правової допомоги, передбаченої цією Додатковою угодою встановлюється в наступному розмірі: представництво в апеляційних або касаційних судах: Фіксований гонорар складає еквівалент 600 євро, що включає до 10 годин роботи Адвокатського об`єднання. У разі необхідності залучення додаткового часу, послуги надаватимуться за погодинними ставками, визначеними пунктом 4.2 договору. Під час подання відзиву на апеляційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 у справі № 380/16515/24 позивач заявив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести на професійну правничу допомогу в зв`язку із розглядом справи у розмірі сумі еквівалентній 600 євро (за курсом НБУ). Згідно з Актом надання послуг №42 від 02 липня 2025, рахунку № 17 від 04 липня 2025 на оплату Адвокатському об`єднанню, заключної виписки за період з 14.02.2025 по 14.02.2025 про оплату наданої правової допомоги, фактичний розмір винагороди (гонорару) за надані послуги професійної правничої допомоги в рамках справи 380/16515/24 в суді першої інстанції склав 25 717, 62 грн. Позивач сплатив вартість професійної правничої допомоги в грошовій одиниці України - гривні, що підтверджується банківськими документами. Понесені витрати підтверджуються: договір про надання професійної правничої допомоги № 04 від 19.02.2024; додаток № 3 від 22.05.2024 до Договору № 04 від 19.02.2024; Рахунок на оплату № 17 від 04 лютого 2025; заключна виписка за період 14.02.2025 по 14.02.2025; Акт надання послуг № 42 від 02 липня 2025; Додаток. Об`єм наданої правничої допомоги. Відповідачем подано клопотання, в якому просить зменшити заявлену до відшкодування суму витрат на правничу допомогу. Враховуючи зазначені вище норми чинного законодавства щодо стягнення витрат на правову допомогу, колегія суддів зазначає таке. Повторюючись колегія суддів зазначає, що суди не зобов`язані присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановлять, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 справі №810/3806/18, від 19.09.2019 у справі №826/8890/18. Представник позивача зазначив, що поніс витрати в розмірі 25717,62 грн., що підтверджується актом надання послуг №42 від 02 липня 2025 до договору про надання правової допомоги. Разом з тим, суди при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, керуються критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає правовій позиції Верховного Суду у постановах від 14.11.2019 у справі №826/15063/18, від 20.11.2020 у справі №910/13071/19. Колегія суддів приймає до уваги твердження відповідача, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованою та є завищеною у контексті обсягу фактично наданих ним послуг, із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу. Щодо покликання позивача на те, що діяльність адвоката в суді апеляційної інстанції включає: ознайомлення з матеріалами від Клієнта, напрацювання аргументів для підготовки відзиву на апеляційну скаргу; написання повного тексту відзиву на апеляційну скаргу, формування відзиву на апеляційну скаргу в кабінеті «Електронного суду», підпис КЕП, направлення в суд; підготовка та направлення в суд клопотання про прискорення розгляду справи; підготовка та направлення до суду заяви про надання доказів судових витрат, пояснень щодо аргументів відповідача, які становлять заявлену суму, то колегія суддів зазначає наступне. Ознайомлення з матеріалами від Клієнта, напрацювання аргументів для підготовки відзиву на апеляційну скаргу, написання повного тексту відзиву на апеляційну скаргу, охоплюється підготовкою відзиву, який не вимагав значного обсягу юридичної і технічної роботи, а нормативно-правове регулювання не змінювалось. Разом з тим, формування відзиву на апеляційну скаргу в кабінеті «Електронного суду», підпис КЕП, направлення в суд не є видом правової допомоги в розумінні Закону України «Про адвокатську діяльність», а складовою частиною послуги підготовки відзиву на апеляційну скаргу, як і клопотання про прискорення розгляду справи та заперечення на клопотання щодо стягнення судових витрат. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною із заявленими вимогами, а тому справедливим розміром відшкодування позивачу фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є зменшення витрат на правову допомогу в сумі 1000 грн. Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції винесено рішення про скасування рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100275/2 від 22.05.2024, з дотриманням норм матеріального та процесуального права та в цій частині рішення суду слід залишити без змін. В частині стягнення судових витрат на правову допомогу, рішення суду слід скасувати та прийняти в цій частині нове, при цьому зменшивши суму витрат на правову допомогу в сумі 5000 грн. Слід, частково задовольнити заяву про стягнення з Львівської митниці понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25 717, 62 грн. стягнувши суму 1000 грн., в решті відмовити. Керуючись ст. ст. 139, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу Львівської митниці задовольнити частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі № 380/16515/24 скасувати в частині стягнення витрат на правничу допомогу та в цій частині прийняти нове. Стягнути з Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) за рахунок бюджетних асигнувань в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АКУСТИК ІНЖИНІРИНГ» (вул. Дніпровська набережна, буд. 3, м. Київ, 02098 код ЄДРПОУ 44854552) 5 000 (п`ять тисяч) грн судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу в суді першої інстанції. В решті рішення суду - залишити без змін. Заяву про стягнення з Львівської митниці понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «АКУСТИК ІНЖИНІРИНГ» в суді апеляційної інстанції судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25 717, 62 грн. задовольнити частково. Стягнути з Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) за рахунок бюджетних асигнувань в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АКУСТИК ІНЖИНІРИНГ» (вул. Дніпровська набережна, буд. 3, м. Київ, 02098 код ЄДРПОУ 44854552) 1 000 (одна тисяча) грн. судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції. В решті вимог заяви відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар