Постанова Одеський апеляційний суд № 495/8452/25

Номер провадження: 22-ц/813/3375/26 Справа № 495/8452/25 Головуючий у першій інстанції Мишко В. В. Доповідач Кострицький В. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02.06.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач), судді Коновалова В.А., Лозко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Булацевської Я.В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 представник позивача ОСОБА_2 відповідач - ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Іванова Дмитра Олеговича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 листопада 2025 року, ухвалене у складі судді Мишка В.В., у приміщенні того ж суду, у цивільний справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення витрат, пов`язаних із навчанням,- установив: Короткий виклад обставин справи 04.11.2025 ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення витрат, пов`язаних із навчанням. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 . Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірваний 18 березня 2024 року на підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, справа №495/1274/24. Згідно рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 11 липня 2024 року, справа №495/4950/24, ОСОБА_3 сплачує аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання у розмірі 1/4 від заробітку (доходу) щомісячно, починаючи від дня подання до суду позову, тобто з 22.05.2024 та до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23 років. Спільний син сторін по справі ОСОБА_4 вступив на навчання до Комунального закладу «Білгород-Дністровський педагогічний фаховий коледж» та навчається на І курсі відділення Початкова освіта, денної форми навчання, тривалістю навчання з 01.09.2025 до 30.06.2027 року за контрактною формою навчання, що підтверджується договором про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців КЗ «Білгород-Дністровський педагогічний фаховий коледж, що підтверджується договором про надання платної освітньої послуги №11ПК/25 від 28 серпня 2025 року, та договором про надання освітніх послуг КЗ «Білгород-Дністровський педагогічний фаховий коледж» №46П/25 від 28 серпня 2025 року. Згідно п.3 договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців КЗ «Білгород-Дністровський педагогічний фаховий коледж» №11ПК/25 від 28.08.2025. Згідно ч. 1 договору загальна вартість платної освітньої послуги за весь строк навчання становить 34 544 грн. Відповідно до ч. 2 вартість платної освітньої послуги за роками становить: 2025-2026 рік (1 курс) 17 272 грн. (сімнадцять тисяч двісті сімдесят дві гривні); 2026-2027 рік (2 курс) 17 272 грн. (сімнадцять тисяч двісті сімдесят дві гривні). Отже, за навчальний рік 2025-2026 у К3 «Білгород-Дністровський педагогічний фаховий коледж» підлягають сплати коштів в сумі 17 272 грн. (сімнадцять тисяч двісті сімдесят дві гривні, які підлягають сплаті сторонами, як батькам в рівних частках. Позивачка в свою чергу сплатила 1/2 вартості за навчання за 2025-2026 навчальний рік в сумі 8 636,00 грн. (вісім тисяч шістсот тридцять шість) гривень, що підтверджується квитанціями до платіжної інструкції на переказ готівки №ПH1717 від 08 вересня 2025 року, та квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № ПН1 717РКО від 08 вересня 2025 року. Короткий зміст рішення суду Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 листопада 2025 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення витрат, пов`язаних із навчанням відмовлено. В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції зазначив, що відповідач за рішенням суду сплачує аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, тому окремого обов`язку відшкодувати витрати на оплату навчання сина не повинен нести. В разі недостатності коштів для утримання повнолітнього сина, зміни матеріального становища сторін, позивач не позбавлена можливості заявити вимоги про збільшення розміру аліментів на утримання сина. Тому суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення 1/2 частини витрат, пов`язаних із навчанням спільного сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 8 636 гривень, заявлені безпідставно та не підлягають задоволенню. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги Не погодившись із вказаним рішенням адвокат Іванов Дмитро Олегович, який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26.11.2025 про відмову у стягнені витрат, пов`язаних з навчанням скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суддею Білгород-Дністровського міськрайонного суду не враховано практику суду зазначену у позовній заяві: «Згідно постанови КЦС ВС від 01 квітня 2019 року у справі № 545/819/18 зазначено витрати, понесені позивачем за навчання сина у коледжі, та витрати на придбання спортивного інвентаря, який відносяться до додаткових витрат, необхідних для розвитку дитини». Вказує, що ОСОБА_4 окрім навчання у КЗ «Білгород-Дністровський педагогічний фаховий коледж» активно займається спортом. Навчання, придбання спортивного інвентаря, поїздки на спортивні змагання підпадають під додаткові витрати позивачки ОСОБА_1 , які остання вирішує власними зусиллями і які аліменти покривають лише частково. З метою всесторонньо розвитку в навчанні та спорті ОСОБА_4 , у зв`язку з фінансовим навантаженням на позивачку ОСОБА_1 , остання була змушена звернутись до Білгород Дністровського міськрайонного суду з захистом своїх прав та прав своєї дитини ОСОБА_4 . Щодо сплати аліментів на утримання сина відповідачем ОСОБА_3 скаржник зазначає, що останній в період з травня 2025 року по серпень 2025 не сплачував аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , в наслідок чого в ного виникла заборгованість, яка в подальшому була погашена при отримані заробітної платні з військової частини Явка сторін Сторони та їх представники надали свої пояснення в режимі відеоконференції. Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, сторони та їх представників, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України). Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 . Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірваний 18 березня 2024 року на підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, справа №495/1274/24. Згідно рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 11 липня 2024 року, справа №495/4950/24, ОСОБА_3 сплачує аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання у розмірі 1/4 від заробітку (доходу) щомісячно, починаючи від дня подання до суду позову, тобто з 22.05.2024 та до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23 років. Спільний син сторін по справі ОСОБА_4 вступив на навчання до Комунального закладу «Білгород-Дністровський педагогічний фаховий коледж» та навчається на І курсі відділення Початкова освіта, денної форми навчання, тривалістю навчання з 01.09.2025 до 30.06.2027 року за контрактною формою навчання, що підтверджується договором про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців КЗ «Білгород-Дністровський педагогічний фаховий коледж, що підтверджується договором про надання платної освітньої послуги №11ПК/25 від 28 серпня 2025 року, та договором про надання освітніх послуг КЗ «Білгород-Дністровський педагогічний фаховий коледж» №46П/25 від 28 серпня 2025 року. Згідно п.3 договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців КЗ «Білгород-Дністровський педагогічний фаховий коледж» №11ПК/25 від 28.08.2025. Згідно ч. 1 договору загальна вартість платної освітньої послуги за весь строк навчання становить 34 544 грн. Відповідно до ч. 2 вартість платної освітньої послуги за роками становить: 2025-2026 рік (1 курс) 17 272 грн. (сімнадцять тисяч двісті сімдесят дві гривні); 2026-2027 рік (2 курс) 17 272 грн. (сімнадцять тисяч двісті сімдесят дві гривні). Отже, за навчальний рік 2025-2026 у К3 «Білгород-Дністровський педагогічний фаховий коледж» підлягають сплати коштів в сумі 17 272 грн. (сімнадцять тисяч двісті сімдесят дві гривні, які підлягають сплаті сторонами, як батькам в рівних частках. Позивачка в свою чергу сплатила 1/2 вартості за навчання за 2025-2026 навчальний рік в сумі 8 636,00 грн. (вісім тисяч шістсот тридцять шість) гривень, що підтверджується квитанціями до платіжної інструкції на переказ готівки №ПH1717 від 08 вересня 2025 року, та квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № ПН1 717РКО від 08 вересня 2025 року. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що відповідач за рішенням суду сплачує аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, тому окремого обов`язку відшкодувати витрати на оплату навчання сина не повинен нести., тому позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення 1/2 частини витрат, пов`язаних із навчанням спільного сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 8 636 гривень, заявлені безпідставно та не підлягають задоволенню. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком з огляду на таке. Главою 15 Сімейного кодексу України, «Обов`язок матері, батька утримувати дитину та його виконання», визначено обов`язок матері і батька утримувати неповнолітню дитину. Виконання обов`язку та способи виконання такого обов`язку щодо утримання неповнолітніх дітей, визначено статтями з 180 по 197 СК України. Главою 16 СК України, «Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина та його виконання», визначено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина та вказано порядок утримання батьками своїх повнолітніх дітей. Так, відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частинами першою-третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Положеннями статей180,183,185 СК України, визначаються декілька видів виконання цього обов`язку, зокрема утримання неповнолітньої дитини, що стягується у частках або твердій грошовій сумі (статті 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо) (стаття 185); утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров`я, навчальному або іншому закладі, у разі якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (стаття 193). Згідно із частиною першою статті 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Отже, виходячи з аналізу статті 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які утримуються одним з батьків на утримання дитини. Разом з тим, батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними двадцяти трьох років, за умови якщо батьки можуть надавати таку допомогу, стаття 198 СК України. Статтею 199 СК України передбачений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на неповнолітню дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199,200,201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до законного та обґрунтованого висновку, що положення ст.199 СК України не передбачають можливість стягнення з одного з батьків на користь іншого додаткових витрат на утримання повнолітньої дочки або сина, яка продовжує навчання, як про те просить позивачка, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають, з таким висновком погоджується і суд апеляційної інстанції. Оскільки у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила статті 185 СК України (додаткові витрати на дитину) не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються статтею 199 цього Кодексу (утримання дитини, яка продовжує навчання). Разом з тим стаття 199 СК України передбачає лише право на стягнення аліментів на повнолітню дитину, що продовжує навчання, а не додаткових витрат на повнолітню дитину, яка навчається. Зазначена правова позиція висловлена у Постановах Верховного Суду від 08.11.2018 року у справі № 766/12242/16, від 25.02.2020 року у справі № 521/4397/17 та від 24.07.2019 року у справі № 521/2016/16. З огляду на вищезазначене доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_3 повинен утримувати свою дитину у період його навчання, а відповідач є працездатною особою і має можливість надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину, який продовжує навчання, слід відхилити, оскільки вони не спростовують висновків суду та суперечать вищенаведеним нормам Сімейного кодексу України. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 11 липня 2024 року, справа №495/4950/24, ОСОБА_3 сплачує аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання у розмірі 1/4 від заробітку (доходу) щомісячно, починаючи від дня подання до суду позову, тобто з 22.05.2024 та до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23 років. Таким чином, ОСОБА_1 скористалася своїм правом на отримання аліментів на повнолітню дитину, що продовжує навчання, а ОСОБА_3 вказане рішення суду виконував. Докази на підтвердження доводів скаржника про те, що ОСОБА_3 в період з травня 2025 року по серпень 2025 не сплачував аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , в наслідок чого в нього виникла заборгованість, в матеріалах справи відсутні. Колегія суддів зазначає, що в разі недостатності коштів для утримання повнолітнього сина, зміни матеріального становища сторін, позивач не позбавлена можливості заявити вимоги про збільшення розміру аліментів на утримання сина. Доводи скаржника, що ОСОБА_4 , окрім навчання у КЗ «Білгород-Дністровський педагогічний фаховий коледж» активно займається спортом, відповідно придбання спортивного інвентаря, поїздки на спортивні змагання підпадають під додаткові витрати позивачки ОСОБА_1 , колегія суддів не бере уваги зважаючи на наступне. Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо особа обґрунтує неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від неї. Разом із тим, як убачається з матеріалів справи та доводів апеляційної скарги, скаржником не наведено жодних об`єктивних та належних причин неподання зазначених доказів під час розгляду справи судом першої інстанції. Крім того, колегія суддів зазначає, що посилання скаржника на спортивні досягнення ОСОБА_4 не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки не містять відомостей, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених судом фактів, а зводяться до повторення позиції позивача, яка вже була предметом оцінки суду першої інстанції та обґрунтовано відхилена. Рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням вимог ст. 263 ЦПК України, ґрунтується на повному та всебічному дослідженні доказів, містить належну мотивацію щодо відсутності правових підстав для стягнення коштів. Жодних нових обставин чи доказів, які б спростовували ці висновки, скаржником не наведено. Суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм матеріального та процесуального закону. З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, - ухвалив : Апеляційну скаргу адвоката Іванова Дмитра Олеговича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 листопада 2025 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду. Головуючий суддя В.В. Кострицький Судді В.А. Коновалова Ю.П. Лозко