Постанова 4851 № 520/3794/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 червня 2026 р. Справа № 520/3794/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2025 (суддя: Кухар М.Д., м. Харків) по справі № 520/3794/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач, В/Ч НОМЕР_1 ), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у частині невиплати ОСОБА_1 передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн. пропорційно за періоди з 09.07.2024 по 21.10.2024 та з 18.11.2024 по 09.12.2024 (періоди стаціонарного лікування у закладах охорони здоров`я та відпустки за станом здоров`я у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, яке кваліфікується, як тяжке); - зобов`язати посадових осіб Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн. на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та відпустці за станом здоров`я за періоди з 09.07.2024 по 21.10.2024 таз 18.11.2024 по 09.12.2024; - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у частині невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення за 2024 рік; - зобов`язати посадових осіб Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення у розмірі в розмірі місячного грошового забезпечення за 2024 рік; - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у частині невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення за 2024 рік; - зобов`язати посадових осіб Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі місячного грошового забезпечення за 2024 рік. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 відкрито спрощене провадження у цій справі. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії в частині правовідносин за період 09.07.2024 -21.10.2024 - повернуто позивачу. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2025 ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 року скасовано, справу в частині правовідносин у період з 09.07.2024 -21.10.2024 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набрала законної сили. Ухвалою суду від 16.06.2025 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з даним позовом в частині правовідносин у період з 09.07.2024 по 21.10.2024, в цій частині відкрито спрощене провадження у справі. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2025 позов задоволено частково, а саме вирішено: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у частині невиплати ОСОБА_1 передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн. пропорційно за періоди з 09.07.2024 по 21.10.2024 та з 18.11.2024 по 09.12.2024 (періоди стаціонарного лікування у закладах охорони здоров`я та відпустки за станом здоров`я у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, яке кваліфікується, як тяжке); - зобов`язано посадових осіб Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн. на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та відпустці за станом здоров`я за періоди з 09.07.2024 по 21.10.2024 таз 18.11.2024 по 09.12.2024. В іншій частині позовних вимог відмовлено. 13.11.2025 (документ сформований в системі "Електронний суд 12.11.2025) до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, в якій останній просить суд стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 10 000,00 грн.. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2025 в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу по справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2025 та ухвалити нове рішення, яким заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі № 520/3794/25 задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що, керуючись нормами адміністративного кодексу, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеною заявою через чотири дні після того, як рішення суду, ухвалене у порядку спрощеного письмового провадження без виклику сторін, було доставлено до електронного кабінету представника позивача. Враховуючи подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку письмового провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, з таких підстав. Відмовляючи в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що судом ухвалено рішення 05.11.2025, із заявою про вирішення питання щодо витрат на професійну правничу допомогу позивач звернувся 12.11.2025 року, тобто позивачем пропущено строк подання заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з наступних підстав. Відповідно до частин першої та другої статті 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Згідно з частинами першою та третьою статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України, однією з підстав для ухвалення додаткового рішення є не вирішення судом питання про судові витрати. Частинами другою-п`ятою статті 252 КАС України встановлено, що заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені. Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Стаття 139 КАС України визначає правила розподілу судових витрат за результатами ухвалення судом рішення по суті позовних вимог (задоволення позову повністю або частково, відмова в задоволенні позову). Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Зазначені вимоги процесуального закону кореспондуються з положеннями частини третьої статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Отже, подання доказів щодо понесених судових витрат на професійну правничу допомогу обмежено певним строком, закінчення якого визначено проведенням судових дебатів у справі. Водночас передбачено й альтернативу цьому присічному строку - подання доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Проте подання доказів у такий альтернативний спосіб законодавцем пов`язано з умовою здійснення відповідної заяви про це до закінчення судових дебатів у справі. Викладене знайшло відображення у частині третій статті 143 КАС України, згідно з якою якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Частиною восьмою статті 262 КАС України передбачено, що при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться. Таким чином, при розгляді справ в порядку спрощеного провадження судові дебати як стадія судового розгляду не передбачені. З огляду на приписи частини третьої статті 143 КАС України, докази на підтвердження судових витрат можуть бути подані після закінчення судових дебатів та ухвалення рішення лише за наявності поважних причин, які зумовили неможливість подачі таких доказів до закінчення судових дебатів. При цьому суд враховує, що у разі розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, докази судових витрат за загальним правилом мають бути надані до вирішення справи по суті. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.08.2020 у справі № 340/2449/19. Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, колегія суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 340/2823/21 (ухвала від 07.07.2023) зауважила, що вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду касаційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України. У постанові від 25.07.2023 у справі № 340/4492/22 у розвиток зазначеної вище позиції об`єднаної палати Верховний Суд вказав, що за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат , зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині. Зазначення ж у прохальній частині касаційної скарги узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами касаційного розгляду не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 08.01.2024 у справі № 580/3758/19, від 23.01.2024 у справі № 320/12348/22, від 20.08.2024 у справі № 280/3862/20. Застосовуючи зазначені висновки та правові норми до правовідносин, що виникли у цій справі, колегія суддів звертає увагу, що у позовній заяві позивач зазначив загальне прохання про необхідність покладення судових витрат на відповідача. Колегією суддів враховано, що до прийняття судом першої інстанції у даній справі рішення (05.11.2025) позивач не надав заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу з визначенням їх остаточного розміру та доказів на підтвердження понесення таких витрат, як і не вказав жодних причин, які унеможливлювали подання ним відповідних доказів до ухвалення рішення та не повідомив про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення за позовною заявою. До того ж, у поданій представником позивача заяві про ухвалення додаткового судового рішення також не наведені належні обставини поважності причин неподання відповідних доказів щодо правничої допомоги. Надання ж акту виконаних робіт від 12.11.2025 протягом 7 днів після ухвалення рішення суду по суті (05.11.2025), за відсутності відповідної заяви та письмового обґрунтування неможливості його подання до ухвалення рішення, не може розцінюватись як належне звернення до суду з заявою про відшкодування судових витрат. Колегія суддів не заперечує того, що позивач, звернувшись з позовною заявою в цій справі, отримав правничу допомогу адвоката, як і того, що витрати, які він у зв`язку з цим фактично поніс чи міг (або ще має) понести, охоплюються поняттям судових витрат у значенні статті 134 КАС України. Але, про ці обставини позивач не повідомив суд першої інстанції до ухвалення рішення від 05.11.2025. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що строк не було пропущено, колегія суддів зазначає, що за правовою позицією, викладеною Верховним Судом в постанові від 12.05.2022 в справі № 480/1576/20, яка враховується судом відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, п`ятиденний строк з дня ухвалення судового рішення для подання заяви щодо розподілу судових витрат є присічним та не може бути продовжений або поновлений судом. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі. Доводи апеляційної скарги позивача зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно зі ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Водночас суд ураховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також ураховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведені положення процесуального законодавства та встановлені обставини, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, і ухвала прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали. Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2025 по справі № 520/3794/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя С.П. Жигилій Судді Т.С. Перцова Я.М. Макаренко