Постанова 4820 № 686/37211/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 червня 2026 року м. Хмельницький Справа № 686/37211/25 Провадження № 22-ц/820/1334/26 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Янчук Т.О. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Костенка А.М., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2026 року (суддя Стефанишин С.Л.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айконс»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в: У грудні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айконс»» (далі ТОВ «ФК «Айконс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову вказало, що 29 червня 2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Європейська кредитна група» (далі ТОВ «КУ «Європейська кредитна група») та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання фінансового кредиту №3533607326/526424, за умовами якого товариство надало клієнту фінансовий кредит в розмірі 10 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності строком на 21 день, до 19.07.2020 року, а клієнт зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах визначених цим договором. 20 серпня 2021 року між ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті фінанс груп» (далі ТОВ «ФК «Сіті фінанс груп») укладено договір факторингу № 1-20/08/21, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Сіті фінанс груп» отримало право грошової вимоги відносно боржників ТОВ «КУ «Європейська кредитна група», зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором №3533607326/526424 від 29 червня 2020 року. 25 серпня 2021 року між ТОВ «ФК «Сіті фінанс груп» та ТОВ «ФК «Айконс» укладено договір про відступлення права вимоги № 1-25/08/2021, згідно з яким останнє набуло право вимоги за кредитним договором №3533607326/526424 від 29 червня 2020 року, укладеним з ОСОБА_1 . Первісний кредитор свої обов`язки виконав та надав грошові кошти відповідачу, однак ОСОБА_1 свої зобов`язання про їх повернення не виконала. Станом на 28 березня 2025 року загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 40250,00 грн., яка складається з: 10000,00 грн. простроченої заборгованості за тілом кредиту; 30250,00 грн. заборгованість за процентами. Посилаючись на зазначене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Айконс» заборгованість за кредитним договором №3533607326/526424 від 29 червня 2020 року в розмірі 40250,00 грн., з яких: 10000,00 грн. основна сума боргу, 30250,00 грн. заборгованість за процентами, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат. Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «ФК «Айконс» заборгованість за кредитним договором№3533607326/526424 від 29 червня 2020 року в розмірі 40250,00 грн., 2422,40 грн. судового збору та 5000,00 грн. витрат на правничу допомогу. Суд керувався тим, що ОСОБА_1 не виконала зобов`язання за укладеним кредитним договором, а тому з неї на користь ТОВ «ФК «Айконс» як нового кредитора слід стягнути вказану заборгованість. Врахувавши, що справа є незначної складності, в даній категорії справ наявна усталена судова практика, обсяг досліджених доказів є невеликим, суд прийшов до висновку про стягнення витрат на професійну правничу допомогу 5000 гривень, що відповідає критерію реальних судових витрат, та буде співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд визнав встановленими, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Апеляційна скарга мотивована тим що, висновки суду першої інстанції ґрунтуються на підставі дослідження копій доказів, які, на думку позивача, не доводять факт укладення кредитного договору між сторонами та фактичного перерахування коштів ОСОБА_1 . Позивач не вказує, яким чином проводилась ідентифікація особи позичальника та чи проводилась вона взагалі, та не надає доказів проведення такої ідентифікації, не надає доказів відправлення одноразового ідентифікатора відповідачеві, не надає доказів того, що саме відповідач ОСОБА_1 використала ідентифікатор для укладення кредитного договору. Матеріали справи не містять банківських виписок, платіжних доручень, меморіальних ордерів або інших первинних бухгалтерських документів, які підтверджують здійснення господарської операції з видачі кредиту. Сам по собі текст кредитного договору та витяги з реєстрів боржників не підтверджують факту отримання відповідачем грошових коштів. З умов договору вбачається, що кредит у сумі 10 000 грн. був наданий на строк 21 день під 2,5 % на день. Максимальна сума процентів за погоджений сторонами строк кредитування становить 5 250 грн. Разом з тим позивач заявив до стягнення 30 250 грн. процентів, не надавши належного обґрунтування такого розрахунку. Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду право кредитодавця нараховувати договірні проценти припиняється після спливу строку кредитування. Відтак, у межах строку кредитування відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти за користування кредитними коштами. Тобто, сторони погодили порядок і строки повернення кредиту, загальну вартість кредиту. Надані договори факторингу та витяги з реєстрів боржників підтверджують лише формальне відступлення права вимоги, але не доводять існування та розміру самої заборгованості. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Айконс» вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт укладення відповідачем кредитного договору, зазначеного в позові, та факт існування заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків по поверненню кредитних коштів. Надані Позивачем докази укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів є належними, допустимими, достовірними та відповідачем спростовані не були всупереч вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. В силу ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 247 ЦПК України у такому випадку судове засідання не проводиться, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку. Відповідно до вимог п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, 29.06.2020 року між ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3533607326/526424, який підписаний електронним підписом шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. За п.1.1.-1.3 договору ОСОБА_1 видано кредит- 10000 грн. строком на 21 день, до 19.07.2020 року, за користування кредитом клієнт сплачує товариству 912,5 % річних від суми з розрахунку 2,5% на добу. Тип процентної ставки фіксована. Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом ( п.1.4. договору). Невід`ємною частиною цього договору є Публічна пропозиція (оферта) товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті товариства (п.1.5. договору). Сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору. Сума кредиту, проценти за користування кредитом, нараховані штраф та/або пеня (у разі наявності) складають заборгованість за договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок товариства у строк, встановлений договором. Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом (п.2.1.-2.3 договору). Відповідно до 5.4. договору припинення або розірвання договору не звільняє клієнта від обов`язку повернути товариства наданий кредит і сплатити нараховані проценти за користування кредитом за фактичний термін користування кредитом в день припинення або розірвання договору. За змістом договору кошти зараховуються на платіжну карту вказану клієнтом зокрема № НОМЕР_1 хх-хххх-3299. Відповідно до довідки про ідентифікацію, виданої ТОВ «Кредитна установа «Європейська Кредитна Група», ОСОБА_1 , з якою укладено договір № №3533607326/526424 від 29.06.2020 року, ідентифікована товариством, акцепт договору позичальником здійснювалось в інформаційно- телекомунікаційній системі www.eurogroshi.com.ua. Одноразовий ідентифікатор: R46171, дата відправки ідентифікатору позичальнику: 29.06.2020 року, номер телефону: НОМЕР_2 . 20 серпня 2021 року між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» далі клієнт та ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп» далі фактор укладено договір факторингу №1-20/08/2021, на умовах, встановлених цим договором та у відповідності до гл. 73 ЦК України, фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна позову) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (Права вимоги) до боржників за кредитними договорами (Портфель заборгованості). Внаслідок передачі (відступлення) Права вимоги за цим договором, фактор заміняє клієнта у кредитних договорах, що входять до Портфеля заборгованості, та набуває прав грошових вимог клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами. Фактор має право здійснити наступне відступлення третім особам прав вимоги до боржників, придбаних від клієнта за цим договором. Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 1-20/08/2021 ТОВ «ФК «Сіті фінанс груп» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 40250,00 грн., яка складається з наступного: 10000,00 грн. основна сума заборгованості, 30250,00 грн. заборгованість за відсотками. Крім того, відповідно до Договору № 1-25/08/2021 відступлення права вимоги від 25 серпня 2021 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія Сіті Фінанс Груп» далі - кредитор та ТОВ «ФК Айконс» далі- новий кредитор, разом - сторони, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому Права вимоги за кредитним договором, а новий кредитор заміняє кредитора як сторону - кредитора у кредитному договорі, та приймає на себе всі його права та обов`язки за кредитним договором. Новий кредитор сплачує кредитору вартість Прав вимоги, що відступаються (відчужуються), в порядку та на умовах, передбачених договором. Згідно з витягом з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 1-25/08/2021 від 25.08.2021 року ТОВ «ФК «Сіті фінанс груп» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 40250,00 грн., яка складається з наступного: 10000,00 грн. основна сума заборгованості, 30250,00 грн. заборгованість за відсотками. Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором №3533607326/526424, виданої ТОВ «ФК Айконс», станом на 28.03.2025 року ОСОБА_1 має непогашену заборгованість за кредитним договором №3533607326/526424 від 29.06.2020 року, а саме: за період з 29.06.2020 - 28.03.2025 в розмірі 40250,00 грн. з яких: прострочене тіло -10000,00 грн., прострочені відсотки 30250,00 грн. Як вбачається з вимоги про виконання зобов`язань за кредитним договором від 31 березня 2025 року, виданої ТОВ «ФК Айконс», ОСОБА_1 повідомлялась, що на підставі договору факторингу № 1-20/08/2021 від 20.08.2021 року та договору про відступлення права вимоги № 1-25/08/2021 від 25.08.2021 року, право вимоги її заборгованості по кредитному договору № №3533607326/526424 від 29.06.2020 року відступлене ТОВ «ФК Айконс». Заборгованість за вказаним кредитним договором на дату відступлення становить 40250,00 грн. Також надано реквізити для оплати кредитної заборгованості. Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). За змістом статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України). В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Із положень статті 11 Закону України від 3 вересня 2015 року №675-VIII «Про електронну комерцію» (тут і надалі в редакції на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон №675-VIII) слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону №675-VIII). В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону №675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Із положень пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України слідує, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). В силу частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). У частині першій статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів. Такий договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами. Сторони вправі укласти кредитний договір у електронній формі шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Цей договір скріплюється електронним підписом сторін і прирівнюється до письмового договору. Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору. Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором. Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги). Зобов`язання має виконуватися належним чином, у тому числі відповідно до умов договору та вимог закону. Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам. У справі що переглядається, зібрані докази вказують на те, що 29.06.2020 між ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання фінансового кредиту №3533607326/526424 який підписаний сторонами електронним підписом. ОСОБА_1 підписала цей договір одноразовим ідентифікатором одноразовим паролем «R46171», направленим товариством на телефонний номер відповідача. Отже ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредиту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов`язків сторін тощо. Отже твердження ОСОБА_1 про не укладення сторонами зазначеного кредитного договору та неотримання нею грошових коштів є необґрунтованими. ОСОБА_1 не надала суду жодних доказів, які б спростовували факт реєстрації в інформаційній системі кредитора, використання одноразового ідентифікатора для підпису договору або факт зарахування коштів на її власний картковий рахунок. Будь яких доказів, які б спростували як укладення самого кредитного договору, так і отримання ОСОБА_1 коштів на картковий рахунок матеріали справи не містять. Після закінчення строку кредитування (21 день), 19.07.2020 року ОСОБА_1 не повернула кредит і не сплатила проценти за користування кредитом. Відповідно до виписки з особового рахунка, загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №3533607326/526424 від 29.06.2020 станом на 28.03.2025 складає 40250,00 грн., що складається з заборгованості за кредитом 10000,00 грн.; заборгованості по сплаті відсотків 30250,00 грн. Постанова Верховного Суду від 12 грудня 2024 року у справі №298/825/15-ц зазначає, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Таким чином, надані виписки за рахунками позичальника повинні бути досліджені судами з наданням оцінки у сукупності з іншими зібраними у справі доказами на предмет обставин видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у розрахунку позивача. У постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі №910/1580/18 сформульовано висновок про те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором (зазначений правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21). Враховуючи викладене, надана позивачем виписка по рахунку відповідача за кредитним зобов`язанням, є належним та допустимим доказом. Підтверджує наявність заборгованості за кредитом відповідачки. На спростування зазначеного іншого розрахунку ОСОБА_1 суду не надано. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 не виконала зобов`язання за кредитним договором, а тому з неї на користь ТОВ «ФК «Айконс» як нового кредитора слід стягнути заборгованість за кредитним договором. Водночас суд неправильно визначив розмір цієї заборгованості. Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Відповідно до статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Із положень частини другої статті 625 ЦК України слідує, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору. Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами. При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав). У зобов`язальних правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання. Первісний кредитор та ОСОБА_1 встановили строк кредитування за кредитним договором 21 день (до 19.07.2020 року). Новий кредитор просить стягнути з ОСОБА_1 за кредитним договором №3533607326/526424 проценти за користування кредитними коштами як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку. Доказів щодо продовження строку кредитування за взаємною згодою сторін матеріали справи не містять. Суд першої інстанції помилково не звернув увагу на вказані обставини та неправомірно погодився із заявленим у позовній заяві розміром заборгованості за кредитним договором. На день закінчення строку кредитування (19.07.2020 року) розмір заборгованості за тілом кредиту та процентами склав 5250,00 грн. (10000,00 грн. + 21?2,5% =5250,00 грн.). З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру заборгованості за кредитним договором №3533607326/526424 підлягає зміні, а саме, зважаючи на погоджений строк кредитування за кредитним договором 21 день (до 19.07.2020 року), за пунктом п.1.2. кредитного договору, із відповідача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту 10000,00 грн. та відсотки в сумі 5250,00 грн., а всього 15250,00 грн. Матеріали справи містять договори факторингу з відповідними додатками, які об`єктивно вказують на те, що ТОВ «ФК «Айконс» набуло за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за цим кредитним договором. З огляду на викладене, ТОВ «ФК «Айконс» набуло права вимоги до ОСОБА_1 . Ці договори є дійсними та виконаними. Щодо стягнення судових витрат. Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України. За подання позовної заяви ТОВ «ФК «Айконс» сплатило 2422,40 грн. судового збору. Враховуючи, що позов задоволено на 37,88 %, із ОСОБА_1 підлягає стягненню 917,60 грн. судового збору на користь позивача. За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатила 4542 грн. судового збору. Враховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена на 62,12% із ТОВ «ФК «Айконс» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 2821,49 грн. судових витрат. Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Враховуючи викладене із ТОВ «ФК «Айконс» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1903,89 грн. (2821,49 -917,60) понесених судових витрат. Щодо витрат на правову допомогу, то як вбачається з матеріалів з справи, судом першої інстанції такі витрати визначено в розмірі 5000 грн., апеляційний суд погоджується із таким розміром визначених витрат на правову допомогу. Враховуючи принцип диспозитивності, пропорційності, межі доводів апеляційної скарги, проаналізувавши детальний опис наданих позивачу послуг з професійної правничої допомоги, а також подані документи, колегія суддів вважає що 5000 грн. витрат на правничу допомогу мають розумний характер, та вважає, що така сума відповідає критеріям розумності, реальності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт. Керуючись статтями 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,апеляційний суд-, у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2026 року змінити в частині розміру заборгованості за кредитним договором та судового збору. Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айконс» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №3533607326/526424 від 29 червня 2020 року в розмірі 15250,00 грн., з яких: 10000,00 грн. основна сума боргу, 5250,00 грн. заборгованість за процентами. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айконс на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1903,89 грн. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 04 червня 2026 року. Судді: Т.О.Янчук Л.М. Грох А.М. Костенко