Постанова Сумський апеляційний суд № 588/1797/25

Справа №588/1797/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Огієнко О. О. Номер провадження 33/816/779/26 Суддя-доповідач Філонова Ю. О. Категорія 130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,за участі секретаря судового засідання Кравченко Д. І., особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Кудіна О.М., розглянувши у залі суду в місті Суми в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Кудіна О.М. з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Тростянецького районного суду Сумської області від 06 листопада 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 рік. Постановлено стягнути зі ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605 грн 60 коп. В С Т А Н О В И В: Постановою Тростянецького районного суду Сумської області від 06 листопада 2025 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 рік, за те, що він 03 жовтня 2025 року о 23 год. 20 хв. у м. Тростянець по вул. Богдана Хмельницького, 2, керував транспортним засобом Hyndai sonata, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, почервоніння обличчя, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Драгер 6820 чи в медичному закладі КНП «Тростянецька міська лікарня» ТМР відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. Не погодившись зі вказаним судовим рішенням, захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Кудін О.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Тростянецького районного суду Сумської області від 06 листопада 2025 року, справу закрити у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що постанову суду першої інстанції постановлено без врахування всіх обставин справи, судом формально розглянуто справу, а постанову прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, з таких підстав: 1) ОСОБА_1 знаходився в нерухомому транспортному засобі, який знаходився на парковці біля житлового будинку, він сидів за кермом і чекав іншого військовослужбовця, факт руху поліцейськими не зафіксовано, до протоколу не надано жодних належних і допустимих доказів керування транспортним засобом; 2) працівниками поліції не зафіксовано, що в автомобілі перебувало ще дві особи, яких не було опитано щодо обставин події; 3) поліцейськими було встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а отже вони не мали права проводити освідування, оскільки відповідно до приписів ст. 266-1 КУпАП працівники поліції не мають право проводити огляд на стан сп`яніння та складати відповідні адміністративні протоколи стосовно військовослужбовців ЗСУ, такі дії можуть проводити виключно уповноважені особи ВСП ЗСУ. В обґрунтування пропущеного строку на апеляційне оскарження, апелянт зазначає, що відомості про адресу ОСОБА_1 були зазначені невірно, з таких підстав він судової повістки не отримував, і про постанову не був повідомлений. Тому враховуючи викладені обставини, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження з поважності причин пропуску. Заслухавши доповідь головуючого-судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, позицію особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його адвоката Кудіна О.М., які вимоги апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити, апеляційний суд дійшов наступних висновків. При цьому, перевіряючи законність прийнятого суддею суду першої інстанції в межах поданої апеляційної скарги, апеляційний суд враховує, що одним з доводів апелянта щодо постановлення суддею незаконного рішення є те, що суд розглянув дану справу у його відсутність, а повідомлений він про призначення її до розгляду належним чином не був, що свідчить про порушення його прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, а згідно ст. 248 цього Кодексу розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і судом, який розглядає справу. Згідно вимог ч. 1 ст. 277-2 КУпАП, повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначається дата і місце розгляду справи, а відповідно до п. п. 2, 3 ст. 278 цього Кодексу, суддя при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, крім іншого, такі питання: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення та чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду. Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд, а також порушенням вимог закону, якими передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду справи, та які врегульовують порядок повідомлення учасників справи про дату судового засідання та наслідки неявки в судове засідання. Така позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16 січня 2019 року по справі № 205/7595/15-ц, від 27 березня 2019 року по справі № 201/6092/17, від 04 листопада 2019 року по справі № 214/9062/15-ц, від 18 березня 2020 року по справі № 704/435/19-ц. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що у судовому засіданні призначеному на 06 листопада 2025 року ОСОБА_1 присутнім не був, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, та не повідомив суд про причину неявки, суддя суду першої інстанції дійшов висновку про можливість проведення судового засідання у відсутність особи, відносно якої було складено протокол ОСОБА_1 . Однак, з такими висновками судді суду першої інстанції апеляційний суд погодитись не може і вважає, що в даному конкретному випадку суддею не було дотримано норм процесуального права, з врахуванням тих обставин, що протокол ОСОБА_1 не був підписаний та в матеріалах справи відсутні будь які докази на підтвердження того, що про призначення справи до розгляду ОСОБА_1 був повідомлений шляхом направлення на його адресу повістки, як передбачено вищезазначеним Законом, яку отримав, що б слугувало підставою для визнання його таким, що повідомлений про час, день та місце її розгляду належним чином. Таким чином, з врахуванням вищезазначеного, апеляційний суд дійшов висновку, що у даному конкретному випадку, розглянувши справу без участі особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , суддею суду першої інстанції було порушено право останнього на захист, а тому, вважати оскаржувану постанову законною, підстави відсутні, і вказане судове рішення підлягає скасуванню, з прийняттям апеляційним судом, нової постанови, на задоволення в цій частині апеляційних вимог захисника. При прийнятті нової постанови апеляційний суд враховує наступне. Так, відповідно до диспозиції ст. 130 КУпАП, відповідальність водіїв за цією нормою закону настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Порядок оформлення матеріалів у справах про адміністративні правопорушення та проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп`яніння врегульований, крім норм КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17 грудня 2008 року; Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07 листопада 2015 року; Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року. Відповідно до положень Інструкції №1452/73, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. У свою чергу, ознаками алкогольного сп`яніння є: -запах алкоголю з порожнини рота; -порушення координації рухів; -порушення мови; -виражене тремтіння пальців рук; -різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; -поведінка, що не відповідає обстановці. Так, працівниками поліції відносно ОСОБА_1 було складено протокол серії ЕПР1 №472724 за те, що він 03 жовтня 2025 року о 23 год. 20 хв. у м. Тростянець по вул. Богдана Хмельницького, 2, керував транспортним засобом Hyndai sonata, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, почервоніння обличчя, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Драгер 6820 чи в медичному закладі КНП «Тростянецька міська лікарня» ТМР відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. Крім того, в матеріалах справи наявне направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції ОСОБА_1 , огляд не проводився. Також, наявним у справі рапортом помічника чергового ВП №1(м.Тростянець) Охтирського РВП ГУ НП в Сумській області Каруна І. В. від 04 жовтня 2025 року, підтверджується те, що після зупинки автомобіля Hyndai sonata, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , під час спілкування з останнім, було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, що стало підставою для пропозиції водієві пройти огляд місці зупинки або прослідувати до медичного закладу, від якого останній відмовився. Крім того, наявним в матеріалах справи відеозаписом з відеореєстраторів поліцейських, підтверджуються обставини, за яких відносно ОСОБА_1 було складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП, підписувати протокол відмовився. Крім того, апеляційний суд зауважує, що під час перегляду вказаного відеодоказу, не було встановлено обставин, за яких можливо було б дійти висновку, що працівниками поліції під час зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 та під час спілкування з ним, було допущено порушення Закону України «Про Національну поліцію», чи недотримано вимог Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 №1395 та Порядку виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 № 1452/735, що б вказувало на те, що протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП був складений відносно останнього незаконно чи безпідставно. Апеляційні доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 знаходився в нерухомому транспортному засобі, який знаходився на парковці біля житлового будинку, а він сидів за кермом і чекав іншого військовослужбовця, сам факт руху поліцейськими не зафіксовано. Апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки зазначене не спростовує наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а саме його відмову, як особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП, про що і зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 472724 від 03 жовтня 2025 року. Крім того, з матеріалів відеозапису вбачається, що під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом, отже, доводи захисника про те, що перебування ОСОБА_1 за кермом нерухомого автомобіля саме по собі не доводить керування, не спростовують встановлених у справі обставин, оскільки факт керування підтверджується сукупністю доказів, а не лише фактом перебування особи на місці водія. Відсутність на відеозаписі безпосереднього моменту руху автомобіля або самого моменту його зупинки не є підставою для визнання відеозапису недопустимим доказом і не спростовує факту керування транспортним засобом, оскільки цей факт підтверджується іншими доказами у справі в їх сукупності. Закон не вимагає, щоб факт керування транспортним засобом у кожному випадку підтверджувався виключно відеозаписом моменту руху транспортного засобу. Щодо тверджень апелянта про те, що працівниками поліції не зафіксовано, що в автомобілі перебувало ще дві особи, яких не було опитано щодо обставин події. Апеляційний суд зазначає наступне, оскільки ч. 2 ст. 266 КУпАП після прийняття Закону України № 1231-IX від 16 лютого 2021 року зазнала змін і відповідно до неї огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Таким чином, оскільки всі дії з приводу відмови ОСОБА_1 були зафіксовані на відеозапис, тому наявність свідків у цьому разі є не обов`язковою, а тому у поліцейських не було потреби у допиті свідків, у зв`язку з чим це не впливає на допустимість самого протоколу про адміністративне правопорушення. Щодо доводів апеляційної скарги апелянта про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем і огляд відносно нього могла проводити тільки посадова особа, уповноважена на те начальником органу управління ВСП у Збройних Силах України відповідно до порядку, встановленого ст.266-1 КУпАП, а не поліцейські, апеляційний суд зазначає наступне. За змістом ст. 266-1 КУпАП огляд на стан сп`яніння проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром, лише щодо військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин. Відповідно до ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів. Як було встановлено, у даному випадку військовослужбовець ОСОБА_1 був зупинений 03 жовтня 2025 року о 23 год. 20 хв. в АДРЕСА_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння, тобто поза межами території будь-якої військової частини. Про те, що він о 23 год. 20 хв. в м. Тростянець по вул. Богдана Хмельницького, 2 виконує бойове завдання, ОСОБА_1 працівників поліції не повідомляв і жодних документів на підтвердження таких обставин не надавав. Що стосується наданої стороною захисту копії довідки №6937 від 30 жовтня 2025 ТВО командира в\ч НОМЕР_2 ОСОБА_2 про те, що водій медичного підрозділу військово частини НОМЕР_3 ОСОБА_1 03 жовтня 2025 року, згідно з розпорядженням командира медичного підрозділу перевозив майно медичного підрозділу в райони зосередження особового складу, то апеляційний суд не може взяти їх до уваги. Оскільки копія довідка - не відомого походження, підписана особою, повноваження якої жодним чином не підтвердженні, та складена після події, яка відбулася 03 жовтня 2025 року. Також, стороною захисту під час розгляду справи в суді не доведено приналежність транспортного засобу військовій частині. Інших документів, як то наказ про бойове розпорядження, витяг із журналу бойових дій, тощо - суду не надано. За таких обставин апеляційний суд вважає недоведеними доводи сторони захисту про виконання ОСОБА_1 бойового розпорядження під час вчинення інкримінованого адміністративного правопорушення, оскільки до суду не надано доказів отримання бойового розпорядження. Так, у ч. 2 ст. 266 КУпАП зазначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Даний порядок визначає процедуру огляду водіїв, в той же час положення ст. 266-1 КУпАП передбачають порядок огляду військовослужбовців. При цьому статус водія є спеціальною нормою для військовослужбовців і тому, при проведенні огляду військовослужбовця водія, таку процедуру проводить поліція, у випадку проведення огляду військовослужбовця пішохода такий огляд проводить військова служба правопорядку. Таким чином, під час процедури огляду на стан сп`яніння водія представника військової служби правопорядку не повинні запрошувати. Що стосується заявленого клопотання в апеляційній скарзі про виклик та допит свідків: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Розглянувши зазначене клопотання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки апеляційну скаргу можливо розглянути на підставі наявних матеріалів справи про адміністративне правопорушення. Таким чином, на спростування апеляційних доводів, апеляційний суд зауважує, що в матеріалах справи достатньо доказів на підтвердження того, що під час керування транспортним засобом ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, що свідчить про наявність в його діях складу вищезазначеного адміністративного правопорушення. З врахуванням вказаного, з огляду на те, що під час апеляційного розгляду не знайшли свого підтвердження доводи захисника про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що останній, керуючи транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, тому після скасування постанови судді суду першої інстанції, останнього слід визнати винним у вчиненні вказаного правопорушення, піддати безальтернативному адміністративному стягненню, встановленому санкцією зазначеного закону, а також стягнути з нього, одночасно, судовий збір на користь держави, з врахуванням положень ст. 40-1 КУпАП. Керуючись ст. 294, 295 КУпАП України, П О С Т А Н О В И В: Поновити захиснику Кудіну О. М. строк на апеляційне оскарження постанови Тростянецького районного суду Сумської області від 06 листопада 2025 року. Апеляційну скаргу захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Кудіна О.М. задовольнити частково. Постанову судді Тростянецького районного суду Сумської області від 06 листопада 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, скасувати, у зв`язку з порушенням норм процесуального законодавства. Прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 рік. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 грн 60 коп. Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови. Роз`яснити, що у разі несплати штрафу в установлений строк, постанова надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови стягується: - подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; - витрати на облік зазначених правопорушень. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.