Постанова 4813 № 509/3536/23

Номер провадження: 22-ц/813/591/26 Справа № 509/3536/23 Головуючий у першій інстанції Козирський Є.С. Доповідач Назарова М. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26.05.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Назарової М.В., суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.., за участю секретаря Соболєвої Р.М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 11 червня 2024 року, ухвалене Овідіопольським районним судом Одеської області, у складі: судді Козирського Є.С.в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, в с т а н о в и в: 27.06.2023 ОСОБА_1 звернулась до суду із вищевказаним позовом, в якому із посиланням як на правове обгрунтування вимог на положення ст. 60, 61, 63, 69, 70, 71 СК України, ст. 364 ЦК України просила: 1) поділити спільне майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що складається із квартири, загальною площею 41,2 кв.м, житлова площа 17,5 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на 3/4 квартири, загальною площею 41,2 кв.м., житлова площа 17,5 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; 3) визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на 1/4 частину квартири, загальною площею 41,2 кв.м, житлова площа 17,5 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; 4) право спільної сумісної власності подружжя, що складається з квартири, загальною площею 41,2 кв.м, житлова площа 17,5 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , припинити; 5) стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти 1/2 частини у розмірі 233600 грн за продаж автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, 2013 року випуску, об`єм двигуна 2480 куб.см. В обґрунтування позову зазначила, що між позивачем та відповідачем 07.03.2019 був укладений шлюб, про що було складено актовий запис № 81 Білгород-Дністровським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області. За період шлюбу з відповідачем, ними було придбано квартиру загальною площею 41,2 кв.м, житлова площа 17,5 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, 2013 року випуску, які були придбані подружжям за кошти сімейного бюджету. Також зазначає, що 17.01.2023 відповідач продав автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, 2013 року випуску (т. 1, а.с. 1-9). У відзиві на позов відповідач зазначив, що позовні вимоги не визнає, заперечує проти задоволення позову у повному обсязі. Відзив на позовну заяву обґрунтовано тим, що квартира, яку позивач просить розділити як спільне сумісне майно подружжя, в силу ст. 57 СК України є особистою приватною власністю відповідача, придбана за особисті кошти відповідача, а автомобіль, половину вартості якого позивач просить стягнути з відповідача, був проданий подружжям до припинення шлюбних відносин та розірвання шлюбу. Крім того, відповідач повідомив, що 27.11.2019 року на підставі Договору дарування отримав у приватну власність квартиру загальною площею 70,3 кв.м, житлова площа 41,1 кв.м, яка знаходилась за адресою: АДРЕСА_2 . 10.12.2020 року відповідач на підставі договору купівлі-продажу продав квартиру, загальною площею 70,3 кв.м, житлова площа 41,1 кв.м, яка знаходилась за адресою: АДРЕСА_2 , та на отримані кошти з продажу квартири в м. Арциз, на підставі Договору купівлі-продажу пая від 10.12.2020 року, придбав пай у паєвому фонді Обслуговуючого кооперативу «РАДУГА - 3», код ЄДРПОУ 39504525. 29.12.2020 року відповідачу, як Асоційованому члену ОК «РАДУГА-3», за Актом повернення частки внеску в пайовий фонд ОК «РАДУГА-3» від 29.12.2020 року, повернуто пай у вигляді майнових прав на квартиру площею 41,2 кв.м, житлова площа 17,5 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та право власності на яку було зареєстровано за відповідачем 06.01.2021 року (т. 1, а.с. 59-64). Позивачем надано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, яка обґрунтована тим, що кошти для придбання спірної квартири та автомобіля позивачу у позику надала її мати - ОСОБА_4 , про що між позивачем та ОСОБА_4 було складено розписку від 28.09.2019 року. Позивач стверджує, що саме за кошти отримані нею від її матері було придбано спірне майно (т. 1, а.с. 165-169). Відповідачем надано до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначив, що доводи позивача, викладені у відповіді на відзив, спрямовані виключно на створення нових, вигаданих фактичних обставин, які не відбувались та є завідомо неправдивими та не спростовують доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву. Відповідач зазначає, що жодних правовідносин позики між позивачем та її мамою не виникало, а посилання позивача на розписку від 28.09.2019 року є введенням суду в оману (т. 1, а.с. 172-174). Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 11 червня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - відмовлено (т. 2, а.с. 42-48). В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3 просить рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 11.06.2024 скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Доводами апеляційної скарги є те, що в матеріалах справи відсутні належні докази того, що відповідач дійсно отримав кошти за продаж подарованої йому квартири у розмірі 198813 грн. У наданому відповідачем договорі купівлі-продажу раніше подарованої йому квартири від 10.12.2020 немає жодних відомостей про те, що відповідачу взагалі були передані саме кошти в гривні в будь-який спосіб. Наголошує на тому, що єдиним доказом проведеної оплати може бути виключно передбачений законодавством платіжний документ (відповідно до ст. 1087 ЦК України), якого у матеріалах справи немає, а відтак, немає підстав стверджувати, що на момент придбання спірного житла у відповідача були саме його особисті кошти. Також щодо відмови суду першої інстанції у задоволенні вимоги позивача про стягнення половини вартості авто зазначає, що позивачка не надавала згоду на продаж спільного авто, взагалі не знала про його продаж і коштів від його продажу не отримувала, а довідалася про факт угоди вже в червні 2023 року, коли спір про поділ майна передавався до суду (т. 2, а.с. 57-61). У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_5 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, зазначаючи, що реальність угоди купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2 , підтверджена матеріалами справи, а саме витребуваними судом матеріалами нотаріальної справи. Звертає увагу на те, що порушення встановленої законодавством граничної суми розрахунків може мати наслідком передбачені законодавством заходи відповідальності, але не впливає на чинність розрахунків і не заперечує самого факту проведення розрахунків. Отже, ані встановлення факту нездійснення розрахунків у безготівковій формі, ані наявність законодавчої заборони на здійснення розрахунків готівкою понад певну граничну суму, не може вважатись підтвердженням того, що фактичні розрахунки сторонами в готівковій формі не здійснювались. Вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано виснував про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, в частині стягнення з відповідача грошових коштів - частини у розмірі 233 600 грн, за продаж автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, 2013 року випуску, об`єм двигуна 2480 куб.см., оскільки вказана вартість авто та підстави для такого стягнення не доведені матеріалами справи (т. 2, а.с. 94-97). Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України). В судовому засіданні 26.05.2026 представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , який брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, так як їх повноважні представники ОСОБА_3 (представник позивача), ОСОБА_5 (представник відповідача) судові повістки-повідомлення на 26.05.2026 отримали в електронних кабінетах підсистеми «Електронний суд» 01.04.2026 о 13:12:29 та 13:20:58 відповідно, що підтверджується довідками про доставку електронного документа (т. 2, а.с. 114-114зв.) в судове засідання не з`явилися. Вказане в силу ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, що з`явилися, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. З матеріалів справи вбачається, що 07 березня 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб, про що Білгород-Дністровським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області складено відповідний актовий запис № 81 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_6 (т. 1, а.с. 16). З відкритих джерел інформації в Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 09.08.2023, яке набрало законної сили 11.09.2023, шлюб між сторонами розірвано (справа № 509/3325/23). 27 листопада 2019 року відповідач на підставі Договору дарування, посвідченого Панашенко І.П., державним нотаріусом Арцизької районної державної нотаріальної контори Одеської області 27 листопада 2019 року, в реєстрі за № 1593, отримав у приватну власність квартиру загальною площею 70,3 кв.м, житлова площа 41,1 кв.м, яка знаходилась за адресою: АДРЕСА_2 . Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27 листопада 2019 року, номер запису про право власності: 34341862 (т. 1, а.с. 125-128). 10 грудня 2020 року відповідач на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Приватним нотаріусом Міцул О.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 708, передав у власність квартиру загальною площею 70,3 кв.м, житлова площа 41,1 кв.м, яка знаходилась за адресою: АДРЕСА_2 , гр. ОСОБА_8 . Продаж квартири за домовленістю сторін відбувся за 198 813,00 грн, які продавець (відповідач) отримав повністю до підписання договору (т. 1, а.с. 68-70). Також судом встановлено, що 10 грудня 2020 року ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу пая від 10 грудня 2020 року придбав у ОСОБА_9 пай у паєвому фонді Обслуговуючого кооперативу «РАДУГА - 3», код ЄДРПОУ 39504525, який належав продавцю на підставі Договору асоційованого членства № А/1/41 від 04.02.2019, та складався із майнових прав на квартиру будівельний номер АДРЕСА_3 . Розмір даного паю, який продається за даним договором, складає 176 896,60 грн. Договір укладений за участю голови ОК «Радуга-3» Буткевича Г.П., який діє на підставі Статуту та змін до нього, та засвідчено сплату продавцем паю в повному обсязі та відсутність майнових претензій до продавця по цьому договору (т. 1, а.с. 71-71зв.). 10 грудня 2020 року відповідачу ОСОБА_2 видано Свідоцтво про асоційоване членство в Обслуговуючому кооперативі «РАДУГА-3» (т. 1, а.с. 72). 29 грудня 2020 року між Обслуговуючим кооперативом «РАДУГА-3» та відповідачем було укладено додаткову угоду до Договору асоційовано членства № А/1/41 від 04 лютого 2019 року, відповідно до п. 2 якої, сторони погодили викласти пункт 1.2. пункту 1 Договору у наступній редакції: « 1.2. об`єкт нерухомості - квартира № 333 , загальна площа, 41,20 кв.м, розміщена на шостому поверсі Об`єкта будівництва» (т. 1, а.с. 73). 29 грудня 2020 року відповідачу, як Асоційованому члену ОК «РАДУГА-3», за Актом повернення частини внеску в пайовий фонд ОК «РАДУГА-3» від 29.12.2020 року, повернуто пай у вигляді квартири площею 41,2 кв.м, житлова площа 17,5 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 74-76). 06 січня 2021 року державним реєстратором Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області проведено державну реєстрацію права власності на квартиру площею 41,2 кв.м, житлова площа 17,5 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 за відповідачем, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2266207751237, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер витягу 5003832849078, номер інформаційної довідки 11306587822, дата, час формування 14.06.2023 07:46:28 (т. 1, а.с. 32). За інформацією, наданою Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Одеській області від 22.06.2023 № 31/15-189-А3 на адвокатський запит № 15 від 15.06.2023, повідомлено, що за гр. ОСОБА_2 згідно з даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів були зареєстровані такі транспортні засоби, зокрема: - 30.12.2022 на підставі договору купівлі-продажу у ТСЦ № 5141 РСЦ ГСЦ МВС в Одеській області, був зареєстрований Volkswagen Passat, 2013 року випуску, об`єм двигуна 2480 куб.см, та 17.01.2023 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного у ТСЦ № 5141 РСЦ ГСЦ МВС в Одеській області, даний транспортний засіб був перереєстрований за гр. ОСОБА_10 (т. 1, а.с. 50-53). Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що не взяв до уваги доводи позивача стосовно придбання спірної квартири сторонами за кошти, отримані позивачем від її матері у позику, про що складено розписку від 28.09.2019 року, як такі, що не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами та ухиленням позивача від їх надання. Проаналізувавши вищевказані норми діючого законодавства та встановлені у справі докази та обставини, суд дійшов висновку, що квартира площею 41,2 кв.м, житлова площа 17,5 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є особистою приватною власністю відповідача, а тому у задоволенні позовних вимог позивача у частині поділу вказаної квартири відмовив. Що стосується позовних вимог позивача про стягнення з відповідача грошових коштів 1/2 частину у розмірі 233 600 грн, за продаж автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, 2013 року випуску, об`єм двигуна 2480 куб.см, суд зазначив, що у своїй позовній заяві позивач повідомила, що шлюбні відносини з відповідачем фактично є припиненими з травня 2023 року, та з цього часу позивач разом з малолітнім сином почала проживати окремо від відповідача. З відповіді на адвокатський запит представника позивача, Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Одеській області № 31/15-189-А3 від 22.06.2023 року повідомлено, що 30.12.2022 на підставі договору купівлі-продажу укладеного у ТСЦ № 5141 РСЦ ГСЦ МВС в Одеській області, був зареєстрований VOLKSWAGEN PASSAT, 2013 року випуску, об?єм двигуна 2480 куб.см, за гр. ОСОБА_2 та 17.01.2023 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного ГСЦ № 5141 РСЦ ГСЦ МВС в Одеській області, вищезазначений транспортний засіб, був перереєстрований за гр. ОСОБА_10 . За вказаних обставин суд дійшов висновків, що автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, 2013 року випуску, об?єм двигуна 2480 куб.см, був проданий з відома позивача, до фактичного припинення шлюбних відносин між сторонами у травні 2023 року, точної дати судом не встановлено, а також, що кошти від продажу даного спірного автомобіля були отримані в період перебування сторін у шлюбі та спільного проживання. Доказів протилежного, а також доказів про відсутність згоди позивача на продаж спірного автомобіля, чи продажу його попри волю позивача, позивачем суду не надано. Суд не взяв до уваги надану позивачем роздруківку з ресурсу «Авторіа», на підтвердження вартості спірного автомобіля, як таку що не є належним та допустимим доказом у справі, так як міститься оголошення про продаж іншого за модифікацією автомобіля, а саме VOLKSWAGEN PASSAT, 2013 року випуску, об`єм двигуна 2 л, Дизель, в той час, як вимоги пред`явлено щодо автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, 2013 року випуску, об`єм двигуна 2480 куб.см, ОСОБА_11 . Також, суд не взяв в якості доказу Висновок експерта № 7613 судової транспортно-товарознавчої експертизи від 20.10.2023 року, наданий представником позивача, як такий, що поданий не у строк, встановлений законом. За вказаних обставин, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, в частині стягнення з відповідача грошових коштів частину у розмірі 233 600 грн, за продаж автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, 2013 року випуску, об`єм двигуна 2480 куб.см. Переглядаючи оскаржуване рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно із статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Конструкція статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя у судовому порядку у разі оспорювання ним поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Вказаний висновок викладений, зокрема у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17. У статті 63 СК України зазначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України ). Аналогічні положення містяться у частині другій статті 372 ЦК України. Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка закріплені в статті 57 СК України, в пунктах 1-3 частини першої якої визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Верховний Суд у постанові по справі №546/912/16-ц від 24 січня 2020 р. зазначив, що статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями, як час набуття майна і кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). Отже, у разі придбання майна в період шлюбу, але за особисті кошти таке майно не може вважатись спільним майном подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за чиї кошти воно придбане. Крім того, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (частина перша статті 717 ЦК України). У розглядуваній справі, на підставі належно оцінених доказів у їх сукупності, судом встановлено, що спірна квартира площею 41,2 кв.м, житлова площа 17,5 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в розумінні положень ст. 57 СК України є приватною особистою власністю відповідача, оскільки хоча і придбана у період шлюбу, але за особисті кошти відповідача, що підтверджено матеріалами справи та не спростовано позивачем. Висновок суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, висловленим у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2641цс15. Судом вірно не прийнято до уваги - і таке не спростовано помилковими доводами апеляційної скаги - доводи позивача, що спірна квартира була придбана сторонами за кошти, отримані позивачем від її матері у позику, про що складено розписку від 28 вересня 2019 року. Ухвалою від 11 грудня 2023 року судом було задоволено клопотання відповідача та призначено по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, судово-технічну експертизу (фізико-хімічне дослідження) давності документа, а саме розписки від 28 вересня 2019 року щодо отримання позивачем, від своєї матері грошової позики, у розмірі 20000 дол. США для купівлі квартири в Одеській області. Проведення експертизи доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз (м. Одеса, вул. Рішельєвська, буд. 8) та на розгляд експерта поставлено такі питання: - Яка давність рукописного тексту в розписці від 28.09.2019 року щодо отримання позивачем ОСОБА_1 , від своєї матері ОСОБА_4 грошової позики, у розмірі 20000 дол. США для купівлі квартири в Одеській області; - Чи відповідає давність рукописного тексту в розписці від 28.09.2019 року щодо отримання позивачем ОСОБА_1 , від своєї матері ОСОБА_4 грошової позики, у розмірі 20000 дол. США для купівлі квартири в Одеській області, вказаній на ній даті ( 29.09.2019 року)? - Якщо давність рукописного тексту в розписці від 28.09.2019 року щодо отримання позивачем ОСОБА_1 , від своєї матері ОСОБА_4 грошової позики, у розмірі 20000 дол. США для купівлі квартири в Одеській області, не відповідає вказаній на ній даті ( 28.09.2019 року), то коли було виконано рукописний текс розписки? Для проведення експертизи витребувано від позивача ОСОБА_1 оригінал розписки від 28 вересня 2019 року щодо отримання від своєї матері ОСОБА_4 грошової позики, у розмірі 20000 дол. США для купівлі квартири в Одеській обл. та встановлено строк для виконання ухвали в частині витребування документів 10 (десять) днів з моменту отримання зазначеної ухвали суду про призначення експертизи. Також, ухвалою від 11 грудня 2023 року попереджено сторони про наслідки ухилення від участі в експертизі, передбачені ст. 109 ЦПК України та роз`яснено, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. Ухвала від 11 грудня 2023 року отримана позивачем 20 грудня 2023 року, про що свідчить підпис про отримання в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, яке наявне у матеріалах справи (т. 2, а.с. 23), а також отримана представником позивача 11 грудня 2023 року на вказану у матеріалах справи електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 2, а.с. 22). Ухвала від 11 грудня 2023 року, в частині зобов`язання позивача надати суду оригінал розписки від 28 вересня 2019 року щодо отримання позивачем від своєї матері ОСОБА_4 грошової позики, у розмірі 20000 дол. США для купівлі квартири в Одеській області, позивачем не виконана, оригінал розписки від 28 вересня 2019 року позивачем не надано. У зв`язку з ненаданням позивачем оригіналу розписки від 28 вересня 2019 року для проведення судово-технічної експертизи (фізико-хімічне дослідження) давності документа, супровідним листом Одеського НДІСЕ № 24-1852 від 12.06.2024 року ухвала від 11 грудня 2023 року повернута до суду без виконання у зв`язку з ненаданням об`єкта дослідження. Відповідно до ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. Враховуючи викладені обставини, суд цілком слушно не прийняв до уваги доводи позивача стосовно придбання спірної квартири сторонами за кошти, отримані позивачем від її матері у позику, про що складено розписку від 28 вересня 2019 року, як такі, що не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами та ухиленням позивача від їх надання. Вказане застосування судом наслідків ухилення від експертизи узгоджується із правовою позицією Верховного Суду про можливість застосування таких лише після постановлення ухвали про її призначення та підтвердження факту ухилення (постанова від 12 листопада 2025 року у справі № 346/5502/22). Натомість, надані відповідачем докази у своїй сукупності беззаперечно свідчать про придбання паю в пайовому фонді ОК «Радуга-3» за кошти, отримані від продажу належної йому на праві особистої приватної власності квартири, оскільки і продаж квартири, і придбання паю відбулися одним днем - 10 грудня 2020 року. Доводи апеляційної скарги про відсутність належних доказів того, що відповідач дійсно отримав кошти за продаж подарованої йому квартири у розмірі 198813 грн, спростовуються текстом нотаріально посвідченого договору, у п. 3, 4 якого засвідчено, що сторони підтвердили факт повного розрахунку за цим договором до його підписання. Твердження заявниці про те, що єдиним доказом проведеної оплати може бути виключно передбачений законодавством платіжний документ (відповідно до ст. 1087 ЦК України), якого у матеріалах справи немає, а відтак, немає підстав стверджувати, що на момент придбання спірного житла у відповідача були саме його особисті кошти, то таке само по собі не свідчить про недійсність відповідної угоди. Як залишається неспротованим і укладення відповідачем договору купівлі паю, який за змістом ст. 204 ЦК України є правомірним і його неправомірність не встановлено законом, оскільки обов`язкове нотаріальне посвідчення договорів, пов`язаних з інвестуванням у будівництво нерухомості та купівлею майбутніх об`єктів (включно з майновими правами/паями), було введено 10 жовтня 2022 року у зв`язку з набуттям чинності Закону України «Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому» (Закон № 2518-IX). Натомість, позивачем жодним чином не доведено набуття паю за спільні сумісні кошти. Тому висновок суду про відмову у задоволенні позову про поділ майна подружжя в цій частині є таким, що відповідає встановленим по справі обставинам та ґрунтується на нормах права, що регулюють виниклі спірні правовідносини. Що стосується позовних вимог в частині поділу автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, 2013 року випуску, об`єм двигуна 2480 куб.см шляхом стягнення з відповідача на користь позивача половини його вартості, то колегія суддів знаходить слушними доводи апеляційної скарги в цій частині. Оскільки спірний автомобіль придбаний та відчужений під час перебування сторін у шлюбі та спільного проживання, то він є спільною сумісною власністю подружжя. Факт використання коштів, отриманих від продажу спільного майна в інтересах сім`ї повинен доводити той з подружя, хто відчужив це майно без згоди іншого з подружжя (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2023 року у справі № 161/13240/21). Будь-яких доказів того, що кошти від продажу автомобіля, які є значними в межах сімейного бюджету, використані відповідачем на потреби сім`ї, на виконання свого процесуального обов`язку останнім суду не надано. Заперечуючи проти задоволення позову в частині поділу спірного автомобіля, відповідач стверджував, що придбав автомобіль за особисто належні йому кошти, а позивач не довела своєї участі у придбанні автомобіля, оскільки він, починаючи з 2000-х років, ще до реєстрації шлюбу, придбавав уживані авто, які використовував у власних цілях з подальшим продажем, і кожен наступний автомобіль він придбавав, таким чином, за особисті кошти, отримані від продажу попередніх автомобілів. Проте, надані відомості з ТСЦ РСЦ МВС в Одеській області не дають підстави стверджувати, що спірний автомобіль 30 грудня 2022 рок був придбаний саме за кошти від продажу попереднього автомобіля, зокрема, такі автомобілі відчужувалися відповідачем 22.09.2020, 27.08.2021, 07.06.2022 на підставі договорів купівлі-продажу. Отже, спростовними є висновки суду про те, що автомобіль був проданий з відома позивача, до фактичного припинення шлюбних відносин між сторонами у травні 2023 року, а тому позов в цій частині є необґрунтованим. Що стосується вартості спірного автомобіля, то хоча в позові позивачка і заявляла його вартість як 467200 грн, половину з яких просила стягнути на свою користь у якості компенсації вартості її частки у спільному сумісному майні подружжя, проте позивачем надано висновок судової транспортно-товарознавчої експертизи № 7613 від 20.10.2023 року, складений суб`єктом підприємницької діяльності судового експерта Федотова Ф.В., з визначення середньої ринкової вартості транспортного засобу, автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, 2013 року випуску, станом на 17.01.2023 року, згідно якого середня ринкова вартість автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, 2013 року випуску, об`єм двигуна 2480 куб.см на дату його продажу - 17.01.2023 становила 366966 грн. Вказаний експерт попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за ст. 384 КК України та зазначено про виконання такої експертизи для подання її до Овідіопольського районного суду Одеської області по цивільній справі № 509/3536/23 (а.с. 216-225 т. 1). Оскільки визначена позивачем вартість спірного автомобіля перевищує визначену вартість експертним шляхом, і колегією суддів встановлено обґрунтованість позовних вимог в цій частині, то в основу рішення слід покласти саме вказаний висновок, згідно якого вартість частки позивачки складає - 183483 грн, що є меншою, ніж заявлено позивачкою в позові, та відповідає дійсній вартості спірного майна. Відповідно до п. 4 ч. 1, абз. 1 ч. 2, ч. 4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. За наведених обставин рішення суду не відповідає вимогам закону та суперечить обставинам, що мають значення для справи, має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, тому апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 11 червня 2024 року в частині поділу автомобіля скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача в порядку поділу майна подружжя компенсацію частини вартості автомобіля Volkswagen Passat, 2013 року випуску, у розмірі 183483 грн. В іншій частині рішення суду як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, у відповідності до вимог стю. 375 ЦПК України підлягає залишенню без змін. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Частиною 1 цієї статті визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З матеріалів справи вбачається, що позивач за подання позову сплатила судовий збір у розмірі 10017,99 грн (т. 1, а.с. 10), а за подання апеляційної скарги - 15026,98 грн (т. 2, а.с. 87). З огляду на часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позову та апеляційної скарги у зазгальному розмірі 4508,09 грн. Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 11 червня 2024 року в частині поділу автомобіля скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ автомобіля задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) в порядку поділу майна подружжя компенсацію частини вартості автомобіля Volkswagen Passat, 2013 року випуску, у розмірі 183483 грн. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір за подання позову та апеляційної скарги у розмірі 4508,09 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Головуючий М.В. Назарова Судді: В.А. Коновалова В.В. Кострицький