Ухвала КЦС ВС № 757/46702/21-ц

Ухвала 05 червня 2026 року м. Київ справа № 757/46702/21-ц провадження № 61-7488ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крат В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощоков Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Остапущенком Олександром Олександровичем , на постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2026 року у складі колегії суддів: Євграфової Є. П., Левенця Б. Б., Саліхова В. В., у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартал Дружби» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди шляхом зобов`язання привести приміщення у попередній стан, ВСТАНОВИВ: У вересні 2021 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартал Дружби» (далі - ОСББ «Квартал Дружби») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди шляхом зобов`язання привести приміщення у попередній стан. Позов мотивований тим, що 16 лютого 2021 року комісією ОСББ «Квартал Дружби» під час обстеження допоміжних приміщень, що розташовані в І секції будинку біля нежилих приміщень з № 1 по № 22 (групи приміщень № 239) (в літ А) в житловому будинку 14-16 на бульварі Дружби Народів встановлено, що власником нежилих приміщень з №1 по № 22 (групи приміщень №239) (в літ А) ОСОБА_1 проведено незаконну реконструкцію допоміжних приміщень будинку та належного їй приміщення, а саме: самовільний демонтаж стін, встановлення дверних отворів у несучих конструкціях, монтаж дверей в стінах допоміжних приміщень, які блокують доступ до вентиляційної системи, систем пожежної безпеки та інших будинкових мереж, які є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку та ін. На замовлення позивача по даному об`єкту проведено будівельно-технічне експертне дослідження, яким становлено, що відповідачем проведено ряд будівельних робіт з реконструкції з порушенням вимог, що встановлені до таких робіт. Роботи з реконструкції у приміщеннях виконані з втручанням в несучі конструктивні елементи будинку. Зокрема в 3-х монолітних з/бетонних стінах в приміщенні, що є місцем загального користування, були виконані непроектні прорізи. Відповідно проекту та обстеження стіни були армовані стержнями із арматури o20 мм та o12 мм, внаслідок порушення монолітності (прорізання арматури) стіни втратили свою несучу спроможність. Крім того, була частково демонтована система вентиляція та система опалення. А також сходи, що обслуговували ще як мінімум три нежитлові приміщення. У результаті робіт приміщення відповідачки об`єднано з допоміжними приміщеннями будинку. Позивач зазначав, що ремонтно-будівельні роботи з реконструкції в приміщеннях виконані за відсутності проектно-технічної документації та з порушенням вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва, а саме: пункти 1, 2, 3 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-УІ (зі змінами); п. 4.1 ДБН А2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво (чинні з 01 липня 2014 року); п.п. 1.4.1., 1.4.5 Положень «Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджені наказом Держкомітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №

76. На підставі викладеного, позивач просив суд: зобов`язати відповідача відшкодувати шкоду, завдану житлово-офісному комплексу № 14-16 на бульварі Дружби Народів у м. Києві, шляхом приведення приміщень І секції цокольного поверху рів. - 1 літ «А» у попередній стан; стягнути судові витрати. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 18 грудня 2025 року позов ОСББ «Квартал Дружби» задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 відшкодувати шкоду, завдану житлово-офісному комплексу № 14-16 на бульварі Дружби Народів у м. Києві, шляхом приведення приміщень І секції цокольного поверху рів. - 1 літ «А» у попередній стан, а саме: - відновити стіну між приміщеннями 22 та 23; - відновити стіну між приміщенням 22 та коридором 2; - відновити стіну (залізобетонну несучу конструкцію, демонтувати дверні проходи) між приміщеннями II та 1, між приміщеннями II та 23, між приміщеннями II та коридором 2; - відновити цегляні стіни між приміщеннями VIII та приміщеннями 18, 19, 20, 21; - відновити стіни між приміщеннями XVIII та коридором 2; - відновити цегляну стіну між приміщеннями XV та коридором 2; - відновити прохід між приміщеннями XV та XIII, демонтуючи цеглу в проході між ними; - демонтувати встановлені двері між приміщеннями VIII та приміщеннями IV; - відновити залізобетонні сходи в приміщенні ІІ; - демонтувати цеглу, якою закладено дверні проходи в Приміщенні I та II; - демонтувати в коридорі 2 каналізаційний канал, прокладений по підлозі; - в приміщенні XV під стелею відновити зрізані металеві труби магістральних пожежних гідрантів та встановити демонтовану шафу з гідрантами; - у коридорі 2 встановити пожежні гідранти та відновити систему пожежної вентиляції; - відновити повітропровід для системи димовидалення; - у всіх приміщеннях І секції цокольного поверху рів. - 1 літ «А» відновити систему пожежогасіння, встановити металеві труби. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Квартал Дружби» судовий збір у розмірі 2 270,00 грн. Постановою Київського апеляційного суду від 28 травня 2026 року апеляційну скаргу адвоката Остапущенка О. О., в інтересах ОСОБА_1 , залишено без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 18 грудня 2025 року залишено без змін. 03 червня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Остапущенком О. О., на постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2026 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить: скасувати постанову апеляційного суду у частині відмови у стягненні судових витрат відповідача на правничу допомогу у суді першої інстанції у частині стягнення 45 000,00 грн, стягнути такі витрати у повному обсязі. Касаційна скарга мотивована тим, що: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду: від 29 жовтня 2020 року у справі № 686/5064/20; від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19; від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20; від 05 квітня 2023 року у справі № 202/2163/21; від 05 квітня 2023 року у справі № 202/2163/21; від 19 лютого 2020 у справі № 755/9215/15-ц; від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19; від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19; від 20 липня 2021 року у справі № 922/2604/20; від 01 грудня 2021 року у справі № 641/7612/16-ц; від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21; від 17 грудня 2025 року у справі № 752/17057/23; від 13 червня 2019 року у справі № 922/1350/18; від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21; від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19; від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19; від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19; від 15 травня 2020 року у справі № 910/5410/19; від 20 грудня 2019 року у справі № 240/6150/18; помилковий розподіл судових витрат за наслідками ухвалення судом апеляційної інстанції постанови у справі на підставі неналежних доказів та всупереч правовим висновкам Верховного Суду є підставою для касаційного оскарження за пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; суд першої інстанції передчасно, з порушенням норм процесуального права та висновків Верховного Суду щодо стягнення судових витрат, відмовив у стягненні з позивача судових витрат відповідача на правничу допомогу у повному обсязі; відповідач дотримався вимог закону у частині строків подання доказів та своєчасності повідомлення суду про свої судові витрати. Більше того, зі змісту розділу 5 укладеного відповідачем та адвокатом договору про правничу допомогу убачається можливість визначення розміру витрат відповідача, оскільки суди на власні очі пересвідчились в особистій участі адвоката відповідача у судовому засіданні задля належного представництва інтересів відповідача. Надмірний формалізм суду апеляційної інстанції у цьому питанні завдає шкоди інтересам правосуддя та суперечить завданню цивільного судочинства. Вважаю, що суд апеляційної інстанції передчасно, всупереч наявним у справі доказами, відмовив у стягненні з позивача судових витрат відповідача, пов`язаних з судовим провадженням у суді першої інстанції; наведене сталось всупереч добросовісній поведінці відповідача відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 202/2163/21. Обмеження права відповідача на повне відшкодування всупереч доведеному доказами обсягу витрат на правничу допомогу є свавіллям суду апеляційної інстанції у частині визначення розміру відшкодування. При цьому суд першої інстанції дав оцінку наданому відповідачем на підтвердження судових витрат в суді першої інстанції договору про правничу допомогу, акту прийому-передачі (з детальними описом робіт) на суму 45000 грн. Відтак висновки суду апеляційної інстанції суперечать матеріалам справи і не відповідають нормам процесуального права щодо наслідків ухвалення постанови про залишення рішення суду першої інстанції без змін у частині щодо змісту заявленого спору. Постанова такого змісту створює правомірні очікування відповідача про повне відшкодування витрат на правничу допомогу; у справі немає доказів, які б надав суду позивач в обґрунтування свого клопотання про зменшення витрат відповідача на правничу допомогу. Позивач обмежився лише власними міркуваннями, спрямованими на ухилення від відшкодування судових витрат у зв`язку з відмовою у задоволенні позову; позивач не подав до заперечень щодо заяви відповідача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу жодних доказів на спростування вимог відповідача у частині стягнення судових витрат на правничу допомогу. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України). Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023) Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України). Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом касаційного оскарження є судове рішення, ухвалене у справі про відшкодування шкоди шляхом зобов`язання привести приміщення у попередній стан. Ця справа є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої, апеляційної чи касаційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження. З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України). Таким чином, оскаржене судове рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником Остапущенком Олександром Олександровичем , на постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2026 року у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартал Дружби» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди шляхом зобов`язання привести приміщення у попередній стан. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: В. І. Крат І. О. Дундар Є. В. Краснощоков