LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КЦС ВС638/5667/23

від 20.05.2026 · Цивільна
Резолютивна:Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задовольнити. Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 02 червня 2025 р…

break-word'> УХВАЛА 20 травня 2026 року м. Київ справа № 638/5667/23 провадження № 61-3085ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Пархоменка П. І., суддів Гудими Д. А. Краснощокова Є. В. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 02 червня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр амбулаторної офтальмохірургії «ОКО» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, УСТАНОВИВ: 1. 07 березня 2026 року ОСОБА_1 (далі - позивач) засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 02 червня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року у справі № 638/5667/23.

2. Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху та надано позивачеві десятиденний строк для усунення її недоліків, а саме: сплатити судовий збір у розмірі 10 593,30 грн і надати суду документ, що підтверджує його сплату, або подати документи, які відповідно до закону підтверджують наявність підстав для звільнення від сплати судового збору. 3. 24 квітня 2026 року позивач подав до суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги на виконання вимог зазначеної ухвали.

4. Усуваючи недоліки касаційної скарги, позивач звернувся до суду з клопотанням, у якому просив звільнити його від сплати судового збору. Обґрунтовуючи клопотання, позивач посилається на свій скрутний майновий стан, зазначаючи, що розмір судового збору перевищує 5 % його річного доходу, який складається виключно з мінімальної пенсії. Також вказує на відсутність інших доходів, заощаджень, рухомого та нерухомого майна, що у сукупності, на його думку, підтверджує наявність підстав для звільнення від сплати судового збору відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір».

5. Тлумачення статті 136 Цивільно процесуального кодексу України (далі - ЦПК) та статті 8 Закону України «Про судовий збір» свідчить про те, що підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони.

6. При вирішенні питання про відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору майновий стан сторони (належні стороні майно, майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору.

7. Верховний Суд у постанові від 30 березня 2021 року у справі № 338/158/19 зазначив, що єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення фізичної особи від його сплати є врахування судом її майнового стану.

8. Наведені позивачем обставини, а також надані на їх підтвердження докази дають підстави для висновку про його складний майновий стан, а тому Верховний Суд вважає клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги обґрунтованим.

9. Верховний Суд вважає, що є підстави для відкриття касаційного провадження.

10. У касаційній скарзі наведені доводи, які потребують перевірки, щодо передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК підстав для касаційного оскарження (застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від19 листопада 2025 року у справі № 761/11951/22.

11. Також позивач, посилаючись на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК, обґрунтовує відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема стосовно обов`язковості призначення судово-медичної експертизи у спорах щодо надання медичної допомоги, належної перевірки факту надання пацієнтом інформованої добровільної згоди на медичне втручання та допустимості використання висновків клініко-експертної комісії як доказу у справі.

12. Крім того, на думку позивача, судами попередніх інстанцій допущено істотні порушення норм процесуального права, зокрема під час дослідження та оцінки доказів, а також не вирішено належним чином подані клопотання про витребування доказів, що, на переконання позивача, унеможливило повне, всебічне та об`єктивне з`ясування обставин справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК).

13. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки, на його думку, суди сформували підхід, який не відповідає усталеній практиці Верховного Суду у спорах щодо надання медичної допомоги, зокрема не призначили судову експертизу, поклали в основу рішення внутрішній висновок медичного закладу, не забезпечили належної перевірки факту надання інформованої згоди та фактично переклали тягар доказування на пацієнта. На думку позивача, такий підхід створює ризик формування неоднакової судової практики та має виняткове значення для правильного застосування норм права у подібних правовідносинах.

14. З огляду на наведене є підстави для перевірки відповідних аргументів і матеріалів справи № 638/5667/23.

15. Позивач подав касаційну скаргу у передбачений законом строк, з дотриманням вимог статті 392 ЦПК, підстави для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні. У касаційній скарзі наведені обставини, які потребують перевірки, щодо передбачених пунктами 1, 3 та 4 частини другої статті 389 ЦПК підстав для касаційного оскарження (див. пункти 10 - 13). Керуючись статтями 389, 390, 394, 395 ЦПК, Верховний Суд ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задовольнити.

2. Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 02 червня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року.

3. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 02 червня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року у справі № 638/5667/23.

4. Витребувати з Шевченківського районного суду м. Харкова матеріали справи № 638/5667/23.

5. Копії ухвали про відкриття касаційного провадження надіслати учасникам справи.

6. Роз`яснити учасникам справи право подати до суду касаційної інстанції з додержанням вимог статті 395 ЦПК відзив на касаційну скаргу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення копії ухвали про відкриття касаційного провадження у справі. До відзиву необхідно додати докази надсилання відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судових рішень (рішення). Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді:П. І. Пархоменко Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»