Постанова КЦС ВС № 754/8140/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 червня 2026 року м. Київ справа № 754/8140/25 провадження № 61-1352св26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сердюка В. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач: суддя Деснянського районного суду міста Києва Саламон Ольга Броніславівна, розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 22 серпня 2025 року у складі судді Петренко Н. О. та постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2026 року в складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Борисової О. В., Голуб С. А., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовної заяви

1. У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до судді Деснянського районного суду міста Києва Саламон О. Б. про відшкодування моральної шкоди в розмірі 300 000 грн.

2. Позов обґрунтовано тим, що моральна шкода йому заподіяна внаслідок постановлення суддею рішення у справі № 754/2732/25, яким відмовлено в задоволенні його позову. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 22 серпня 2025 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 січня 2026 року, закрито провадження в справі за позовом ОСОБА_1 .

4. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги не можуть бути предметом розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спрямовані на притягнення судді до відповідальності за ухвалене рішення, що суперечить принципам незалежності судової влади. Відповідальність за можливу шкоду, завдану судовим рішенням, несе держава, а не суддя, яка діє від імені держави.

5. Київський апеляційний суд додатково зазначив, що суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ. Відповідачем за позовом про відшкодування шкоди, завданої у процесі здійснення правосуддя, може бути лише держава, а не суд (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя, що відповідає висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/2652/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

6. У лютому 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 22 серпня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2026 року.

7. Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2026 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій, справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

9. Касаційна скарга мотивована тим, висновки апеляційного суду не відповідають доводам апеляційної скарги, при цьому, Київський апеляційний суд не вказує, хто має бути відповідачем в справі № 754/8140/25. Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду

10. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

11. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

12. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

13. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

14. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

15. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

16. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

17. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

18. Згідно частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

19. У справі, яка переглядається, підставою для відшкодування моральної шкоди заявник вказує саме постановлення суддею Деснянського районного суду міста Києва Саламон О. Б. рішення у справі № 754/2732/25, яким відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні його позову.

20. Відповідно до пункту першого частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо права не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

21. Відповідно до частин першої, одинадцятої статті 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку. За шкоду, завдану судом, відповідає держава на підставах та в порядку, встановлених законом.

22. Законом встановлено імунітет суду і він не може бути відповідачем у цивільній справі. Наявність імунітету, за своєю суттю, є засобом, який гарантує належне функціонування системи правосуддя і дозволяє судам виконувати свою судову функцію незалежно та неупереджено.

23. Європейський суд з прав людини зауважив, що питання імунітету суддів вже зустрічалося при розгляді однієї зі справ, і в ній Суд дійшов висновку, що такий імунітет мав законну мету, оскільки був засобом забезпечення належного здійснення правосуддя. Суд також постановив, що з огляду на обставини тієї справи таке обмеження було пропорційним (рішення від 12 березня 2009 року у справі «Плахтєєв та Плахтєєва проти України», заява № 20347/03, § 36, від 12 березня 2009 року).

24. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 454/3208/16-ц (провадження № 14-500цс19).

25. Подібний висновок висловив і Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 01 березня 2017 року у справі № 6-3139цс16, в якій зазначив, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Належним відповідачем у спорах про відшкодування шкоди, заподіяної судом, може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя.

26. У разі надходження позовної заяви з вимогами про визнання незаконними пов`язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), про зобов`язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій або про відшкодування завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду (судді) шкоди з підстав, не передбачених статтею 1176 ЦК України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України).

27. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 333/6816/17 (провадження № 14-87цс20) вказано, що: «приписи «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати.

28. Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункт 30), від 28 квітня 2020 року у справі № 607/15692/19 (пункт 45)).

29. Право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов, за яких суд повноважний розглядати позовну заяву. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

30. Отже, суд (суддя) як орган (особа), що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем у цивільній справі, за винятком випадків, коли суд (суддя) виступає не як орган (особа), що здійснює правосуддя, а як будь-яка інша установа (особа).

31. Відповідачем за позовом про відшкодування шкоди, завданої у процесі здійснення правосуддя, може бути лише держава, а не суд (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя.

32. Такі висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/2652/17; від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц; від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц.

33. Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано закрив провадження у справі за позовом ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

34. Аргумент касаційної скарги, що висновки Київського апеляційного суду не відповідають доводам апеляційної скарги є неспроможними, оскільки ОСОБА_1 , оскаржуючи ухвалу місцевого суду, виклав свої заперечення щодо мотивів суду, а саме, що заявлені позовні вимоги не можуть бути предметом розгляду в порядку цивільного судочинства.

35. Довід касаційної скарги, що Київський апеляційний суд не вказав, хто має бути відповідачем в справі № 754/8140/25 не має правового значення, оскільки апеляційний суд, залишаючи без змін ухвалу місцевого суду, врахував висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2025 року у справі № 296/12456/23, відповідно до якого поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

36. Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

37. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

38. Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

39. Розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.

40. Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 22 серпня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді Н. Ю. Сакара О. М. Осіян В. В. Сердюк