LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КГС ВС910/423/23

від 05.06.2026 · Господарська
Резолютивна:Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі : Волковицька Н.О., Могил С.К., Случ О.В. від розгляду справи № 910/423/23.

УХВАЛА 05 червня 2026 року м. Київ cправа № 910/423/23 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Картере В.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: Волковицька Н.О., Могил С.К., Случ О. В. у справі № 910/423/23 за позовом Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічий монастир/Української православної церкви до Національного заповіднику «Києво-Печерська лавра», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1) ОСОБА_2 , 2) ОСОБА_3 , 3) ОСОБА_4 , 4) ОСОБА_5 , 5) ОСОБА_6 , 6) ОСОБА_7 , 7) ОСОБА_8 , 8) ОСОБА_9 , 9) ОСОБА_10 , 10) ОСОБА_11 , 11) ОСОБА_12 , 12) ОСОБА_13 , 13) ОСОБА_14 , 14) Київська Митрополія Української Православної Церкви, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство культури та стратегічних комунікацій України, особа, яка не брала участі у справі та вважає, що порушені її права, інтереси та (або) обов`язки - ОСОБА_15 , про усунення перешкод у користуванні майном, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 13.04.2026 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2026 про закриття апеляційного провадження у справі № 910/423/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (особи, яка не брала участі у справі) на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2023. Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 14.04.2026 вказану касаційну скаргу ОСОБА_1 передано для розгляду колегії суддів у складі: Волковицька Н. О., Могил С. К., Случ О. В. Ухвалою Верховного Суду від 18.05.2026 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2026 у справі № 910/423/23, призначено розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. До Верховного Суду 29.05.2026 надійшла заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: Волковицька Н.О., Могил С.К., Случ О. В. від розгляду справи №910/423/23. Підставою для відводу суддів заявником визначено пункт 5 частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України. В обґрунтування заявленого відводу зазначено, що судді Волковицька Н. О., Могил С. К., Случ О. В. вже брали участь у розгляді цієї справи, зокрема постановою Верховного Суду від 18.05.2026 розглянуто скаргу ОСОБА_16 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2026 щодо закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_16 (особи, яка не брала участі у справі) на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 у справі № 910/423/23, яку залишено без задоволення, а скаргу - без змін. Заявник відводу вважає, що фактично, ухвали Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2026 та від 19.03.2026 про закриття апеляційного провадження у справі № 910/423/23 є аналогічними за своїм змістом та відрізняються лише прізвищем ім`я та по батькові осіб, які зверталися до суду з апеляційними скаргами. Отже, колегія суддів вже у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.05.2026 надала висновки щодо основних аргументів касаційних скарг на ухвали про закриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами ченців монастиря, а тому у колегії суддів у складі: Волковицька Н. О. Могил С. К., Случ О. В., вже сформована позиція як щодо законності ухвали Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2026 про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_15 , так і щодо касаційних скарг ОСОБА_17 , ОСОБА_1 та ОСОБА_18 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2026 року у справі № 910/423/23, а тому вказані обставини свідчать про наявність сумнівів в об`єктивності колегії суддів під час ухвалення судового рішення. У зв`язку з відпусткою судді Случа О. В. призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи, за результатом якого відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.06.2026 для розгляду справи № 910/423/23 визначено колегію суддів у складі: Волковицька Н. О. - головуючий (доповідач), Мачульський Г. М., Могил С. К. Ухвалою Верховного Суду від 01.06.2026 заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: Волковицька Н.О., Могил С.К., Случ О. В. визнано необґрунтованою; матеріали заяви про відвід суддів у справі № 910/423/23 разом з матеріалами касаційної скарги ОСОБА_1 передано на автоматизований розподіл для визначення судді з розгляду заяви про відвід. Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.06.2026 заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: Волковицька Н.О., Могил С.К., Случ О. В. у справі №910/423/23 передано на розгляд судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Картере В.І. Розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Волковицька Н.О., Могил С.К., Случ О.В. Верховний Суд зазначає про таке. Відповідно до приписів частин восьмої та одинадцятої статті 39 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу. Статтями 38, 42 ГПК України закріплені права та обов`язки учасників справи, серед яких, право подавати заяви, зокрема і про відвід колегії суддів. Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи. Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35, 36 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до частин другої та третьої статті 38 Господарського процесуального кодексу України, з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Частиною першою статті 35 ГПК України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Наведеними нормами передбачено обов`язкові підстави для відводу (самовідводу) судді. Посилання на відповідну обставину повинно бути обґрунтованим, а сама обставина - такою, що дійсно викликає сумнів в неупередженості або об`єктивності судді, колегії суддів. Приписами частини першої статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Частиною четвертою статті 11 ГПК України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2018 у справі № 9901/22/17). Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаушильд проти Данії" від 24.05.1989). У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими". Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має встановлюватися згідно з: - "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду; позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною; - "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій, поведінки судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність; особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого. Особа яка подала заяву про відвід судді (суддів), повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді (суддів) у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Європейський суд з прав людини зазначає, що у кожній окремій справі потрібно вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими. Верховний Суд виходить з того, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного", а заявник не надав жодних доказів, які б підтверджували, що колегія суддів у складі : Волковицька Н.О., Могил С.К., Случ О.В. прямо чи побічно заінтересовані у результаті розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі №910/423/23. Незважаючи на те, що ОСОБА_1 і посилається на пункт 5 частини першої статті 35 ГПК України як на підставу про відвід колегії суддів у складі: Волковицька Н.О., Могил С.К., Случ О.В. проте, фактично заява зводиться до незгоди сторони із встановленими судом обставинами справи та позицією суддів, викладеної у постанові Верховного Суду від 18.05.2026 у справі №910/423/23. Верховний Суд звертає увагу, що частина четверта статті 35 ГПК України містить імперативний припис, відповідно до якої незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Отже, висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя і у протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому. А тому доводи заявника щодо необхідності відводу колегії суддів саме з підстав незгоди з процесуальним рішенням суддів, ухваленим у справі №910/423/23, прямо порушують один з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких заявників не влаштовує. Враховуючи викладене, розглянувши доводи в обґрунтування заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: Волковицька Н.О., Могил С.К., Случ О.В., від розгляду справи № 910/423/23, Верховний Суд дійшов висновку, що вказана заява не містить обґрунтованого посилання на дійсні обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності суддів та можуть бути підставою для відводу відповідно до статей 35, 36 ГПК України. Підстави для задоволення заяви відсутні. Керуючись статтями 35, 38, 39, 234, 235, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі : Волковицька Н.О., Могил С.К., Случ О.В. від розгляду справи № 910/423/23. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя В. Картере

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»