Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/15438/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "01" червня 2026 р. Справа№ 910/15438/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Барсук М.А. суддів: Пономаренка Є.Ю. Руденко М.А. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія КИЙ на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 у справі №910/15438/25 (суддя Андреїшина І.О.) за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія КИЙ про стягнення 10 341,58 грн, - В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія КИЙ про стягнення заборгованості у розмірі 10 341,58 грн, з яких: 5 490,91 грн заборгованості за послуги з централізованого опалення, 1 110,24 грн 3 % річних та 3 740,43 грн інфляційних втрат за договором № 103024700010100 від 26.04.2019 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до групи житлових приміщень суб`єкта господарювання. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у період з листопада 2018 року по жовтень 2021 року надав відповідачу послуги з централізованого опалення квартири відповідача та послуги з постачання гарячої води. Однак, відповідач не належним чином виконав свої зобов`язання з оплати за послуги з централізованого опалення, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 5 490,91 грн. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 у справі №910/15438/25 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія КИЙ на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго заборгованість у розмірі 5 490 грн 91 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 1 110 грн 24 коп., 3% річних у розмірі 3 740 грн 43 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 грн 00 коп. Рішення суду обґрунтовано тим, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт споживання відповідачем у спірному періоді теплової енергії (для потреб опалення) на загальну суму 5 490,91 грн, з огляду на що відповідач повинен їх оплатити. Також, з огляду на приписи прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не було пропущено строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія КИЙ звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 у справі №910/15438/25 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на наступне: - позивачем не надано доказів існування відносин між позивачем і відповідачем з 01.11.2018 до моменту укладення Договору. В той же час, будинок № 15 по вулиці Новомостицькій в м. Києві введений в експлуатацію 18.06.2020, сертифікат ІУ 163201701969, а тому позивач не міг надавати послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, в будинку який не введений в експлуатацію; - позивачем не додано до позовної заяви підписаного сторонами акту прийняття на абонентський облік квартирного засобу обліку гарячої води в приміщенні № 18 за адресою Київ, вул. Новомостицька, буд. 15, і відповідно не можливо встановити на підставі яких показників якого засобу обліку здійснено нарахування та за який період; - позивачем не формувались і не надавались відповідачу рахунки на оплату послуг з опалення за період з грудня 2018 по жовтень 2021 року, і доказів надсилання таких рахунків позивачем до позовної заяви не надано, що спростовує надання позивачем вказаних послуг відповідачу; - акти надання послуг з централізованого опалення, надані позивачем до позовної заяви, не можуть вважатись належним доказом, оскільки з них неможливо встановити на підставі яких показників здійснювалось нарахування; - внаслідок всіх здійснених позивачем коригувань, у тому числі і донарахованих обсягів теплової енергії споживачам, приміщення яких оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, обсяг спожитої теплової енергії по квартирі 18 у будинку по вул.Новомостицька,15 в м.Києві зменшився до від`ємних значень, що є підтвердженням того факту, що відповідач в даному випадку не споживав послугу з централізованого опалення; - суд також залишив поза увагою неправомірність нарахування позивачем інфляційних витрат і 3% річних на заборгованість за послуги з централізованого опалення; - позовні вимоги заявлені позивачем поза межами строків позовної давності, а судом не було враховано чинне законодавства, що регулює позовну давність. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/15438/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А. Ухвалою суду від 25.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія КИЙ на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 у справі №910/15438/25; повідомлено учасників, що апеляційна скарга буде розглянута у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Частина 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлено. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції 26.04.2019 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія КИЙ було укладено договір №103024700010100 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до групи житлових приміщень суб`єкта господарювання. Відповідно до п. 1 договору виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води згідно з діючими нормативами, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором. Згідно п. 13 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Система оплати послуг щомісячна. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. На підставі п.п.1 п. 22 договору споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлений договором строк. Позивач у позовній заяві зазначає, що факт постачання до об`єкту споживача теплової енергії, а також її обсяг підтверджується корінцями нарядів на включення та відключення будинку на опалювальний сезон за адресою: м. Київ, вул. Новомостицька, буд. 15 та відомостями реєстрації параметрів теплоспоживання за адресою: м. Київ, вул. Новомостицька, буд.

15. Облік споживання теплової енергії будинку за адресою: м. Київ, вул. Новомостицька, буд. 15, кв. 18 здійснюється за особовим рахунком: 103024700180100. Обсяг спожитої відповідачем теплової енергії в ГКал., а також щомісячне нарахування по особовому рахунку відображені в акті надання послуги з централізованого опалення для споживача за його обліковим записом: 103024700180100. Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що він у період з листопада 2018 року по жовтень 2021 року надав відповідачу послуги з централізованого опалення квартири відповідача та послуги з постачання гарячої води. Однак, відповідач не належним чином виконав свої зобов`язання з оплати за послуги з централізованого опалення, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 5 490,91 грн. Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 3 740,43 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 110,24 грн. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Згідно з ч. 1 ст. 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Частиною 2 ст. 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулювання відносин, пов`язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання, визначені Законом України «Про теплопостачання». Відповідно до ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. За визначенням п. 5 та 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. За ст. 5 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами. Статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач, зокрема, має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів (п.1 ч.1); індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п.п.1, 5 ч.3). У п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги зазначено, що індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Згідно з ст. 12 Закону України Про житлово-комунальні послуги надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку. Колегія суддів враховує твердження апелянта, що згідно пункту 36 укладеного між сторонами договору він діє з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення його печатками та діє до 15.05.2020. Відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України стороно погодили, що умови договору застосовуються до відносин, які існували з 01.11.2018 року. А тому, доводи апелянта про відсутність доказів існування відносин між позивачем і відповідачем з 01.11.2018 до моменту укладення договору є необґрунтованими, оскільки укладеним договором сторони прямо визначили поширення його умов на відносини, що виникли до моменту його підписання, що відповідає положенням частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України. При цьому колегія суддів враховує приписи п. 37 договору, що він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодною із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду. Доказів подачі відповідачем відповідної заяви про припинення договору матеріали справи не містять. При цьому доводи апелянта, що будинок № 15 по вулиці Новомостицькій в м. Києві був введений в експлуатацію лише 18.06.2020 не свідчить про відсутність фактичного споживання теплової енергії до цієї дати та не виключає можливості здійснення постачання теплової енергії на об`єкт, оскільки визначальним у даному випадку є наявність між сторонами погоджених договірних відносин та фактичне надання відповідних послуг, а не дата прийняття об`єкта в експлуатацію. У п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007 (чинних на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Правила №1198) визначено, що споживач теплової енергії зобов`язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих правил. Разом із тим, за ч.ч. 1, 4 ст. 9 Закону №2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону. Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів. Позивачем до матеріалів справи додано корінці нарядів на включення та відключення № 3308 від 05.11.2018 (02.11.2018), № 875 від 08.04.2019. З вказаних корінців нарядів вбачається, що до будинку за адресою: м. Київ, вул. Новомостицька, буд. 15 здійснювалось підключення постачання централізованого опалення. Доводи апелянта, що із умов договору не можливо встановити на підставі яких показників якого засобу обліку здійснено нарахування та за який період, колегія суддів відхиляє з наступних підстав. Відповідно до п. 9 Договору, оплата послуг за показаннями засобів обліку, встановлених у приміщенні, проводиться лише у разі здійснення обліку в усіх точках розбору гарячої води у приміщенні незалежно від наявності засобів обліку на вводах у будинок. Справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності засобів обліку, встановлених у приміщенні, без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п`ятим пункту 15 Правил, згідно з яким у разі несправності засобів обліку води і теплової енергії, що не підлягає усуненню, плата за послуги з моменту її виявлення вноситься згідно з нормативами (нормами) споживання та/або випадків, коли засоби обліку, встановлені у приміщенні, не знаходяться на абонентському обліку позивача або зняті з нього. Виконавець та Споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку. У пункті 11 Договору узгоджено, що у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі квартири (об`єму приватного будинку) за умови здійснення власником або балансоутримувачем будинку заходів з утеплення місць загального користування будинку. Згідно з п. 12 Договору показання будинкових засобів обліку знімаються представником виконавця один раз на місяць у присутності постачальника та представника споживачів. Показання засобів обліку, встановлених у приміщенні, знімаються споживачем щомісяця та надаються виконавцю в останній день звітного місяця (телефоном, факсом, особисто та інше) за формою, зазначеною в Додатку № 5 до договору. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону. Виконавець формує та надає споживачу (його представнику) рахунки на оплату наданої комунальної послуги щомісяця. Рахунки на оплату комунальної послуги надаються споживачу на паперовому носії. Рахунок на оплату комунальної послуги повинен містити, зокрема, таку інформацію: 1) найменування та платіжні реквізити виконавця комунальної послуги; 2) адресна інформація, найменування або прізвище, ім`я та по батькові споживача, або абонентський номер споживача, визначений договором про надання комунальної послуги, який дає згоду ідентифікувати споживача виконавцю або іншій особі, що здійснює розподіл обсягів комунальних послуг; 3) період, за який здійснюється нарахування; 4) загальна сума до сплати; 5) поле для внесення споживачем показань вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії (якщо згідно із законом або договором такі показання знімає споживач); 6) обсяг спожитої теплової енергії та води за поточний період, визначений згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону, а також показання відповідних вузлів обліку (у разі відсутності вузлів обліку теплової енергії - приладів - розподілювачів теплової енергії), на основі яких цей обсяг визначено, застосоване розрахункове або середнє споживання; 7) діючі ціни та тарифи на комунальні послуги; 8) стан розрахунків споживачем за спожиту комунальну послугу, у тому числі заборгованість з оплати послуги (у разі її наявності), періоди, в яких виникла така заборгованість, відомості про обчислення її розміру, пільги/субсидії (у разі їх надання/призначення). Доказів встановлення засобів обліку безпосередньо у кв. 18 за адресою: м. Київ, вул. Новомостицька, буд. 15 матеріали справи не містять, а відтак, споживач зобов`язаний, у відповідності до умов Договору, оплачувати спожиту теплову енергію пропорційно опалювальній площі кв. 18 згідно загальнобудинкових засобів обліку теплової енергії. В матеріалах справи наявна відомість реєстрації параметрів теплопостачання за адресою - вулиця Новомостицька, 15 за період часу з 01.12.2018 по 02.01.2019, відповідно до якої міжповірочним періодом теплолічильника є 4 роки. На підтвердження надання, в тому числі відповідачу послуг з теплопостачання позивачем надано загальнобудинкові відомості обліку за адресою - вулиця Новомостицька, 15 за періоди - з 01.01.2019 по 23.01.2019, з 24.01.2019 по 25.02.2019, з 26.02.2019 по 25.03.2019, з 26.03.2019 по 16.04.2019. Нарахування позивачем здійснено розрахунковим методом відповідно до Правил та умов Договору, виходячи із опалювальної площі квартири та із розрахунку норми споживання на 1 особу. Судом враховано, що оскільки квартира знаходиться у будинку, який має єдину загальнобудинкову систему опалення (зворотного відповідачем як замовником будівництва не доведено), технічна можливість не поставлення теплової енергії в цю квартиру відсутня, оскільки житлові будинки спроектовано з урахуванням сукупного теплового режиму всіх приміщень за умови підтримання в них нормативної температури. Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерно-технічного обладнання житлового будинку і є його невід`ємною частиною та спільною власністю усіх власників квартир та нежитлових приміщень будинку. Підтримання температури в приміщеннях багатоквартирного будинку відбувається не тільки через опалювальні пристрої, а також за рахунок теплопередачі крізь огороджувальні конструкції інших приміщень у цьому будинку. Посилання відповідача на те, що позивачем не формувались і не надавались відповідачу рахунки на оплату послуг з опалення, доказів надсилання таких рахунків позивачем до позовної заяви не надано, колегією суддів відхиляються, оскільки самі по собі обставини щодо виставлення рахунків не підтверджують та не спростовують обставин постачання позивачем теплової енергії, і відсутність доказів надсилання рахунків жодним чином не нівелює обов`язок відповідача зі здійснення розрахунків за спожиту послугу з теплопостачання. При цьому, досліджуючи надані позивачем розрахунки, акти надання послуг та акти коригування та період їх нарахування, колегія суддів встановила, що хоча у позові позивач зазначає про наявність заборгованості з централізованого опалення за період з листопада 2018 по жовтень 2021, однак фактично заборгованість з послуг опалення у сумі 5 490,91 грн станом на момент позову наявна у відповідача за період з листопада 2018 по квітень 2019 року. Решта заборгованості за загальний період з травня 2019 по жовтень 2021 була скоригована позивачем у бік зменшення, та згідно із здійснених самим позивачем коригувань на момент подання позову становила 0, тобто за відповідний період заборгованість була відсутня. При цьому, колегія суддів не погоджується із здійсненим відповідачем розрахунком заборгованості, який за його твердженням має від`ємне значення, оскільки останній, здійснюючи власний розрахунок, не врахував, що акти коригування відображають виключно зміну (зменшення чи збільшення) попередньо здійснених нарахувань за відповідний розрахунковий період, а не самостійно визначають остаточний розмір заборгованості. Натомість відповідач безпідставно ототожнив показники, зазначені в останніх актах коригування, із фактичним станом розрахунків між сторонами та визначив їх як кінцевий розмір заборгованості за відповідний місяць, не врахувавши первісні нарахування та сукупність проведених коригувань. Отже, саме по собі відображення в актах коригування від`ємного значення не свідчить про відсутність заборгованості відповідача перед позивачем та не спростовує факту наявності невиконаного грошового зобов`язання. А тому, проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності колегія суддів дійшла до висновку про доведеність позивачем обставин надання відповідачу послуг з централізованого опалення у період з листопада 2018 по квітень 2019 року на суму 5 490,91 грн. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно п. 13 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Система оплати послуг щомісячна. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Таким чином, розмір заборгованості договором на загальну суму 5 490,91 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не була спростована. А тому, з цих підстав суд першої інстанції правомірно визнав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення 5 490,91 грн заборгованості за послуги з централізованого опалення. Позивачем, у зв`язку із простроченням оплати наданих послуг, були нараховані 3% річних у загальному розмірі 1 110,24 грн та інфляційні втрати у розмірі 3 740,43 грн. Положеннями статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов`язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору. Колегія суддів, перевіривши здійснений розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, погоджується із висновком суду першої інстанції, про обґрунтованість заявлених 3% річних у загальному розмірі 1 110,24 грн та інфляційні втрати у розмірі 3 740,43 грн за загальний період нарахування з 01.12.2018 по 30.09.2025. При цьому, доводи апелянта щодо невірно визначеної бази нарахування 3 % річних та інфляційних втрат колегія суддів відхиляє, оскільки, як вже було зазначено вище, відповідач, здійснюючи власний розрахунок, не врахував, що акти коригування відображають виключно зміну (зменшення чи збільшення) попередньо здійснених нарахувань за відповідний розрахунковий період, а не самостійно визначають остаточний розмір заборгованості. Натомість відповідач безпідставно ототожнив показники, зазначені в останніх актах коригування, із фактичним станом розрахунків між сторонами та визначив їх як кінцевий розмір заборгованості за відповідний місяць, не врахувавши первісні нарахування та сукупність проведених коригувань. В той же час, у суді першої інстанції відповідачем було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності до заявлених вимог. Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 ЦК України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду. Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 ЦК України. Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин. Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 2 квітня 2020 року. Відтак, початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 2 квітня 2020 року Законом № 540-IX. Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 06.09.2023 у справі № 910/18489/20 та від 02.07.2025 у справі № 903/602/24. Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 2 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року. Відтак, і строк позовної давності щодо зобов`язань відповідача з оплати послуг з централізованого опалення за спірний період було продовжено на підставі цих Законів до 30 червня 2023 року. Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу. Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року. Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року. Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку був зупинений на строк дії воєнного стану. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 зазначила, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану. Разом із цим, Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» (далі - Закон № 4434-IX) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України виключено. Закон № 4434-IX було оприлюднено (опубліковано в газеті «Голос України» від 3 червня 2025 року № 108) 3 червня 2025 року, і відповідно до його пункту 2, він набирав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто 4 вересня 2025 року. Таким чином, з урахуванням положень законодавства, у період дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено з моменту запровадження воєнного стану до 29 січня 2024 року, після чого з 30 січня 2024 року перебіг такого строку було зупинено; зазначений стан тривав до 04 вересня 2025 року, тобто до набрання чинності Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-ІХ «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», яким пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України виключено. Колегія суддів враховує, що нормами гл.19 "Позовна давність" розд.V "Строки та терміни. Позовна давність" ЦК не передбачено можливості продовження позовної давності (на відміну від її зупинення (ст.263) чи переривання (ст.264)). В той же час, Верховний Суд у постанові від 01.12.2025 у справі № 906/1674/23, аналізуючи зазначені норми законодавства, вказав, що використовуючи у відповідних положеннях "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК такий термін як "продовження", законодавець мав на увазі саме "зупинення" про що, окрім іншого, свідчить внесення відповідних змін згідно із Законом від 08.11.2023 №3450-IX (замість "продовжуються на строк його дії" - "зупиняється на строк дії такого стану"). Як вже було встановлено вище, фактично у відповідача була наявна заборгованість з оплати послуг з централізованого опалення у період з листопада 2018 по квітень 2019 року на суму 5 490,91 грн. Колегія суддів враховує, що завершення строків позовної давності по зобов`язаннях з листопада 2018 року (згідно пункту 13 Договору строки давності почались з 21 грудня 2018 року та мали б завершитись 21 грудня 2021 року) та всіх наступних місяців включно до квітня 2019 (розпочався 21 травня 2019 року та мав би завершитись 21 травня 2022 року) припадало на період, коли діяло продовження строків у зв`язку із введенням карантину та воєнного стану (з 02.04.2020 по 29.01.2024). Колегія суддів відзначає, що станом на 02.04.2020 щодо заборгованості за листопад 2018 року минуло лише 1 рік 3 місяці та 12 днів із трирічного строку; щодо заборгованості за грудень 2018 року минуло лише 1 рік 2 місяці та 12 днів; щодо заборгованості за січень 2019 року минуло лише 1 рік 1 місяць та 12 днів; щодо заборгованості за лютий 2019 року минуло лише 1 рік та 12 днів; щодо заборгованості за березень 2019 року минуло лише 11 місяців та 12 днів; щодо заборгованості за квітень 2019 року минуло лише 2 роки 1 місяць та 19 днів. Відтак, з урахуванням того, що строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану, відповідний перебіг строків поновився 04.09.2025, а тому саме з цієї дати відновлюється перебіг позовної давності, і позивач має право використати невикористану частину трирічного строку, що залишилася до його спливу, а саме щодо заборгованості за листопад 2018 року невикористаними залишались 1 рік 8 місяців та 19 днів; щодо заборгованості за грудень 2018 року невикористаними залишались 1 рік 9 місяців та 19 днів; щодо заборгованості за січень 2019 року невикористаними залишались 1 рік 10 місяців та 19 днів; щодо заборгованості за лютий 2019 року невикористаними залишались 1 рік 11 місяців та 19 днів; щодо заборгованості за березень 2019 року невикористаними залишались 2 роки та 19 днів; щодо заборгованості за квітень 2019 року невикористаними залишались 2 роки 1 місяць та 19 днів. Отже, строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за зобов`язаннями з листопада 2018 року по квітень 2019 року та нарахованих на вказану заборгованість 3 % річних та інфляційних втрат, з огляду на подачу позивачем позову 11.12.2025, не є пропущеним. З урахуванням вищевикладеного, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги у цій справі заявлені в межах строків позовної давності, встановлених статтею 257 ЦК України та продовжених/зупинених згідно з пунктами 12, 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Отже на дату звернення позивача до суду з позовом, строк позовної давності не пропущений. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 у справі № 910/15438/25 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника. Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - У Х В А Л И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія КИЙ на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 у справі № 910/15438/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 у справі № 910/15438/25 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №911/577/25 повернути до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя М.А. Барсук Судді Є.Ю. Пономаренко М.А. Руденко