Постанова Чернігівський апеляційний суд № 747/520/25

Справа № 747/520/25 Головуючий у 1 інстанції Тіщенко Л. В. Провадження № 33/4823/526/26 Категорія - ч. 1 ст. 130 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 червня 2026 року місто Чернігів Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду Гусач О.М., розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Талалаївського районного суду Чернігівської області від 04 травня 2026 року, В С Т А Н О В И В: Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого в НГВУ «Чернігівнафтогаз», проживаючого по АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки. Стягнуто з ОСОБА_1 665 грн. 60 коп. судового збору. Як установив місцевий суд, ОСОБА_1 , 10 вересня 2025 року, в 20 год. 22 хв., по вул. Якубовича, буд. 9, у с. Липове, повторно протягом керував транспортним засобом ВАЗ 21093, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук, від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі щодо нього закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння він не керував, а лише перебував в автомобілі в якості пасажира, до нього під`їхали працівники поліції, коли він не перебував в стані руху та запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що він відмовився, оскільки не був водієм. Будучи належним чином повідомлений про день і час розгляду справи про адміністративне правопорушення, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, ОСОБА_1 на апеляційний розгляд не прибув, його явка була не обов`язковою. Заяв про перенесення розгляду справи не подавав. Переглянувши відеозапис, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Дані вимоги закону судом першої інстанції були виконані в повному обсязі. Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння передбачена відповідальність ст.130 КУпАП. За змістом статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП від 10.09.2025 серії ЕПР1 № 449892, в якому викладені обставини вчинення правопорушення; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування від впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; постановою Талалаївського районного суду від 15.08.2025 року, яка набрала законної сили 26.08.2025, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП; інформацією, яка розміщена на CD дисках, на яких детально зафіксовано обставини, за яких було запропоновано особі пройти огляд на виявлення стану сп`яніння та причини відмови від його проходження. Наявний у справі протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а також вимогам, передбаченим Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, містить усі необхідні реквізити та є належним і допустимим доказом. Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.130 КУпАП. Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не встановлено факту керування транспортним засобом є безпідставним та спростовується матеріалами справи. Визначення терміну "керування транспортним засобом" наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Крім того, в рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу. Відповідно до відомостей відеозапису, наявного у матеріалах справи, а саме диск № 2, вбачається, що патрульний автомобіль з проблисковими маячками 10.09.2025 в 20 год. 22 хв. рухається по дорозі, назустріч їде транспортний засіб (видно світло фар) і в період часу між 20:22:27 год. та 20:22:29 год. зустрічний транспортний засіб звернув вправо по ходу руху (на узбіччя), зафіксовано на відеозаписі рух фар автомобіля вправо. Після цього на відеореєстраторі зафіксовано як працівники поліції підходять вже до стоячого автомобіля, за кермом якого знаходився водій ОСОБА_1 . З оглянутого відеозапису (диск № 1) з нагрудної відеокамери поліцейського вбачається, що 10.09.2025 о 20 год. 23 хв. працівник поліції підходить до автомобіля з ввімкненим двигуном, за кермом якого знаходиться ОСОБА_1 , пропонує йому надати документи, що посвідчують особу, водій відмовляється. Під час спілкування працівник поліції неодноразово пропонує водію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, оскільки в нього вбачаються ознаки алкогольного сп`яніння, які працівником поліції озвучуються, а саме запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, тремтіння пальців рук (20 год. 39 хв., 20 год. 45 хв., 20 год. 48 хв.), при чому ОСОБА_1 неодноразово відмовляється проходити огляд, зазначаючи при цьому, що він дійсно нетверезий, а огляд проходити не буде, так як він за кермом не їхав, а стояв і говорив по телефону (20 год. 31 хв., 20 год. 37 хв., 20 год. 38 хв.). Місцевим судом правильно зазначено, що ОСОБА_1 під час спілкування з поліцейською поводив себе зухвало, виражався нецензурними словами, грубив, не виконував її законні вимоги щодо пред`явлення документів. Після того, як працівники поліції склали протокол відносно ОСОБА_1 , він відмовився підписувати його., вів себе неадекватно. Крім того сама обстановка, що зафіксована на відеозапису, а саме розташування транспортного засобу , відсутність поруч з ним інших осіб, які б могли керувати транспортним засобом, на думку суду також підтверджують, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21093, державний номерний знак НОМЕР_1 , за обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Доводи апеляційної скарги про протилежне свідчать про намагання ОСОБА_1 уникнути відповідальності за вчинені ним адміністративні правопорушення. Більше того, для всебічного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи місцевим судом було допитано працівника поліції ОСОБА_3 , яка пояснила, що 10 вересня 2025 року, у вечірній час під час патрулювання в с. Липове на вул. Якубовича, назустріч патрульному автомобілю хаотично рухався автомобіль, це було видно по світлу фар. Коли побачив маячки патрульного автомобіля, то звернув праворуч на узбіччя і зупинився. Коли патрульні під`їхали, то за кермом стоячого автомобіля з ввімкненим двигуном знаходився ОСОБА_1 , який заперечував керування автомобілем, пояснюючи, що він просто стояв, більше нікого поряд не було. Згідно з п. 2, п. 3 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735(далі Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Отже поліцейський вправі пред`явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані алкогольного сп`яніння згідно з ознаками такого стану. При цьому відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння. Наведені вище докази та зафіксовані на відеозапису обставини, що передували складанню протоколу про адміністративне правопорушення та відбувалися безпосередньо під час його складання переконливо доводять, що водій ОСОБА_1 вчинив дії, пов`язані з відмовою від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а тому порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, що і було зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення. Окрім того, ОСОБА_1 , як особа яка вже притягалась до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП безумовно розумів наявність у нього передбаченого законом обов`язку пройти на вимогу поліцейського в установленому порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння і наслідки відмови від проходження згаданого огляду, а саме те, що особи, які вчиняють вказане порушення, несуть відповідальність згідно із законодавством. Повторність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП протягом року, згідно Єдиного реєстру досудових розслідувань, підтверджується постановою Талалаївського районного суду Чернігівської області від 15 серпня 2025 року, згідно якої ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а правопорушення вчинено 10 вересня 2026 року. Відповідно до довідки начальника САП Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області Прилуцького районного відділу поліції Сектора адміністративної практики, ОСОБА_1 від 15.08.2025 на підставі постанови Талалаївського районного суду Чернігівської області був позбавлений права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Станом на 10 вересня 2025 року, не має даних про те, що ОСОБА_1 своє право поновив, склавши в територіальному сервісному центрі практичний та теоретичний іспити та фактично на момент складання протоколу не мав права керування транспортними засобами. Дослідивши зібрані у справі докази та з`ясувавши усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, місцевий суд дійшов вірного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та наявності в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.130 КУпАП. Твердження апелянта про те, що під час розгляду даної справи судом не з`ясовано всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а також те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і не доводять наявність в його діях складу вчиненого правопорушення, повністю спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами. Інших істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваній постанові про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.130 КУпАП та були підставою для її скасування або зміни, скаржником не наведено та під час апеляційного розгляду не встановлено. Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Адміністративне стягнення накладено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи ОСОБА_1 , ступеня його вини та в межах санкції ч. 2 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як ОСОБА_4 , так і іншими особами. Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, підстав для скасування постанови суду і закриття провадження по справі з наведених в апеляційній скарзі мотивів апеляційний суд не вбачає, а тому вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Враховуючи наведене, керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення , - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Талалаївського районного суду Чернігівської області від 04 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП, без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Чернігівського апеляційного судуО. М. Гусач