Постанова Київський апеляційний суд № 362/8091/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 362/8091/25 Головуючий у суді першої інстанції - Дорошенко В.М. Номер провадження № 33/824/1232/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі судді Яворського М.А., за участю секретаря судового засідання Надточий К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою захисником Устенком Іллею Олександровичем, на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2025 року щодо притягнення : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання (перебування) - АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - ВСТАНОВИВ: Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №474797 від 06 жовтня 2025 року, водій ОСОБА_1 06 жовтня 2025 року о 08 годині 00 хвилин керувала транспортним засобом Honda Accord, д.н.з. НОМЕР_1 по пр-ту Київський Шлях, 37, в м. Васильків, Київської області у порушення п. 2.1а ПДР України, без посвідчення водія, тобто не маючи права керування транспортними засобами відповідної категорії «В». Правопорушення вчинене повторно протягом року (постанова ЕНА № 553358 від 21 серпня 2025 року за ч. 2 ст. 126 КУпАП). Вказаними діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП. Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП. Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800, 00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням захисник ОСОБА_1 - Устенко І.О. подав апеляційну скаргу, відповідно до якого просить скасувати постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2025 року та прийняти нову, якою закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 не знала про існування постанови про притягнення її до адміністративної відповідальності за аналогічне покарання. Використовувала транспортний засіб виключно для обслуговування та транспортування пораненого батька, який знаходиться на реабілітації. Про факт існування постанови ЕНА № 5491326 від 15 серпня 2025 року, яка вказує на повторність правопорушення стало відомо після складання протоколу 06 жовтня 2025 року. Станом на момент розгляду справи зазначена постанова оскаржувалась у порядку КАС України, справа перебуває на розгляді Васильківського міськрайонного суду, судове рішення не ухвалено. Стороною захисту було надано докази оскарження та заявлено клопотання про зупинення провадження до вирішення питання щодо законності цієї постанови. Разом з тим, суд першої інстанції, притягуючи ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, не врахував, що кваліфікуюча ознака повторності є спірною та не підтверджена набраним законної сили рішенням. За таких обставин висновок про наявність повторності є передчасним, що свідчить про помилковість прийнятої Васильківським міськрайонним судом Київської області від 16 грудня 2025 року постанови та є підставою для скасування. Апелянт будучи належним чином повідомлений про розгляд справи, до суду апеляційної інстанції не з`явся, а тому суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у його відсутність. Дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 124 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами. Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у даній справі мотивував своє рішення тим, що дослідивши протоколи про адміністративні правопорушення та додані до них матеріали дійшов висновку про доведеність вини водія ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП. Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №474797 від 06 жовтня 2025 року водій ОСОБА_1 06 жовтня 2025 року о 08 годині 00 хвилин по пр-ту Київський Шлях, 37 в м. Васильків, у порушення п. 2.1а ПДР України керувала транспортним засобом Honda Accord, д.н.з. НОМЕР_1 , без посвідчення водія, тобто не маючи права керування транспортними засобами відповідної категорії «В». Правопорушення вчинене повторно протягом року (постанова ЕНА № 553358 від 21 серпня 2025 року за ч. 2 ст. 126 КУпАП). Вказаними діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП. (а.с. 2) Як вбачається з довідки про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, зазначено, що відповідно до Інформаційного порталу Національної поліції України підсистеми «Адміністративна практика» - за ознакою повторності щодо вчинення правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено, що вказана особа була притягнута до адміністративної відповідальності протягом року за ч. 2 ст. 126 КУпАП, постанова серія ЕНА №5533358 від 20 серпня 2025 року (а.с. 3). З довідки «Админпрактика», наданої співробітниками поліції до суду, вбачається, що 20 серпня 2025 року рядовим поліції ОСОБА_2 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5533358 відповідно до якого гр. ОСОБА_1 керувала тз HONDA ACCORD н. з. НОМЕР_1 в темну пору доби без ввімкненого ближнього або дальнього світла фар при цьому не маючи права керування таким транспортними засобами, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП. (а.с. 4) Визнаючи ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП, суд першої інстанції посилався на те, що твердження сторони захисту з приводу відсутності в діях особи складу правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності. Згідно з частиною першою статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Частиною другою статті 126 КУпАП передбачено, що керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до частини п`ятої статті 126 КУпАП повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого. Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху, водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон направо керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі. Постановою КМУ від 08.05.1993 №340 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» в пункті 2 встановлено, що посвідченням водія, виданим вперше, є документ, що підтверджує право його власника на керування транспортним засобом, отриманий після проходження особою, яка раніше не мала посвідчення водія, медичного огляду в порядку, встановленому МОЗ, а також підготовки відповідно до планів і програм та після складення теоретичного і практичного іспитів в уповноважених підрозділах територіальних органів з надання сервісних послуг МВС - територіальних сервісних центрах МВС. Приписами статті 24 КУпАП передбачено, що за вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення як позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання). Частиною другою статті 30 КУпАП визначено, що позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом. Відповідно до п.п. «а» п. 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Таким чином, частина 5 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч. 2 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (ч. 3 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч. 4 ст. 126 КУпАП). При апеляційному перегляді не встановлено порушень судом першої інстанції статей 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив. Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, при наведених у постанові обставинах, відповідає матеріалам справи, ґрунтується на наявних у ній доказах. Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та її винуватість підтверджується наступними доказами: довідкою про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення (а.с. 3); довідкою «Админпрактика», наданої співробітниками поліції до суду (а.с. 4). На долучених до матеріалів справи відеозаписах зафіксовано, що працівники патрульної поліції прибули за викликом на повідомлення про дорожньо - транспортну пригоду, під час спілкування з працівниками патрульної поліції останні попросили водіїв надати документи, а саме посвідчення водії та свідоцтво про реєстрацію транспортних засобів. ОСОБА_1 повідомила працівників патрульної поліції, що у неї не має посвідчення водія. Таким чином, остання під відеозапис підтверджує не лише факт керування транспортного засобу без посвідчення водія та визнає, що вона не має такого права, оскільки не отримала посвідчення водія. Відтак, даючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що в діях ОСОБА_1 , наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 5 ст. 126 КУпАП. Отже будь-яких сумнівів щодо достовірності та допустимості наявним в матеріалах справи доказів, не виникає, будь-яких порушень норм КУпАП, у тому числі при складанні протоколів про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції не встановлено. Протокол про адміністративне правопорушення у справі складений з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, тому підстави для визнання протоколу недопустимим доказом у суду відсутні. Доводи апеляційної скарги, що про факт існування постанови, яка вказує на повторність правопорушення стало відомо після складання протоколу 06 жовтня 2025 року апеляційний суд суд оцінює критично, а також те, що станом на момент розгляду справи зазначена постанова оскаржувалась у порядку КАС України, справа перебуває на розгляді Васильківського міськрайонного суду, судове рішення не ухвалено. Згідно інформації щодо стадій розгляду судових справ, що міститься на офіційному веб-порталі «Судова влада України», а також процесуальних рішень, які були прийняті за наслідками звернення до суду з позовом про скасування постанови по притягненню до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 . Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 квітня 2026 року, залишено адміністративний позов ОСОБА_3 до Обухівського районного управління ГУНП в Київській області, Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності без розгляду з підстав того, що позивачем було подано позов з істотним порушенням установленого процесуальним законом десятиденного строку звернення до адміністративного суду та ухвалою від 23 березня 2026 року якою залишено без руху вищевказаний позов. Як свідчить

мотивувальна частина ухвала, судом встановлено, що ОСОБА_1 була обізнана про складання відносно неї постанови про накладення адміністративного стягнення, оскільки поліцейський оголосив ОСОБА_1 постанову у справі про адміністративне правопорушення о 00:08 21 серпня 2025 року, роздрукував і підписав оскаржувану постанову та вручив її ОСОБА_1 , яка одразу ж без заперечень розписалась про її отримання. Матеріалами справи повністю підтверджується факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, що полягає у керуванні транспортним засобом повторно протягом року вчинення, не маючи права керування транспортними засобами. При цьому суд ураховує, що ОСОБА_1 , після складання постанови серія ЕНА № 5533358 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП висновків для себе не зробила та знову свідомо продовжила керувати транспортним засобом, не маючи права керування ними. А тому, керуючи транспортним засобом 06 жовтня 2026 року ОСОБА_1 порушила вимоги ч. 5 ст. 126 КУпАП України. Факт вчинення вказаного правопорушення, за обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, які повністю узгоджуються між собою. Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Застосований суддею суду першої інстанції до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для її виправлення, а також запобігання вчиненню нею аналогічних правопорушень. Будь - яких обґрунтованих відомостей, які б ставили під сумнів достовірність та належність зібраних у справі доказів, вказували про порушення вимог ст. 266 КУпАП під час їх отримання, а також об`єктивність поліцейських у справі, суду не надано, їх зацікавленість під час провадження у справі стосовно особи, яка притягується до адміністративної відповідальності не встановлена. Наведені докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність у апеляційного суду відсутні, а тому в своїй сукупності підтверджують обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП. У відповідності зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта із прийнятою суддею постановою, та свідчать про намір уникнути відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, проте висновків судді вони не спростовують. Таким чином, враховуючи сукупність наведених обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції у відповідності до ст. 252 КУпАП, повно, всебічно і об`єктивно дослідивши матеріали справи, дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 КУпАП, та наклав на неї адміністративне стягнення у межах санкції цієї статті. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку про необґрунтованість поданої апеляційної скарги. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Враховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку, що постанова Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2025 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану захисником Устенком І.О., слід залишити без задоволення. Керуючись положеннями статті 247, 284, 294 КУпАП, Київський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану захисником Устенком Іллею Олександровичем, залишити без задоволення. Постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду М.А.Яворський