Постанова Київський апеляційний суд № 369/12626/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 червня 2026 рокум. Київ Унікальний номер справи № 369/12626/24 Апеляційне провадження № 22-ц/824/8559/2026 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б., суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 січня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Пінкевич Н.С., у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ», про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,- в с т а н о в и в : У липні 2024 року представник ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» - адвокат Білий В.С. звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 46 975,42 грн., судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн. (а.с. 1-8). Свої вимоги мотивував тим, що 27.02.2023 року між ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу Хонда, д.н.з. НОМЕР_1 . 28.07.2023 року в с. Софіївська Борщагівка сталося ДТП за участю транспортного засобу Опель, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу Хонда, д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок чого було пошкоджено автомобіль Хонда, д.н.з. НОМЕР_1 , що був застрахований ПрАТ «СК «УНІКА» за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 030131/4605/0000392. Згідно з постановою Києво-Святошинського районного суду м. Києва від 04.09.2023 року у справі № 369/12636/23, ДТП сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 ПДР України. Внаслідок зазначеного вище ДТП було завдано майнової шкоди власнику автомобіля Хонда, д.н.з. НОМЕР_1 . На підставі заяви потерпілої особи, Договору добровільного страхування транспортного засобу та на підставі вимог Закону України «Про страхування», ПрАТ «СК «УНІКА» складено страховий акт та визначено розмір страхового відшкодування в сумі - 139 778,60 грн., (ПД №105806 від 11.08.2023 року). Розрахунок страхового відшкодування: 143 358,60 грн. (вартість відновлювального ремонту) - 3 580,00 грн. (франшиза). На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця була застрахована в АТ «СК «УСГ» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності ЕР 213343659, ліміт відповідальності страховика становить 16 000 грн., франшиза - 3 200 грн. 24.10.2023 року АТ «СК «УСГ» виконало вимоги Закону та сплатило на користь ПрАТ «СК «Уніка» 92 803,218 грн. За таких обставини, з винуватця ДТП підлягає стягненню сума, що не покривається страховиком за умовами договору та згідно Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (знос+франшиза). Ціна позову дорівнює сумі виплаченого страхового відшкодування ПрАТ «СК «УНІКА» за вирахуванням сплачених коштів АТ «СК «УСГ»: 139 778,60 грн. (сума страхового відшкодування ПрАТ «СК «Уніка») - 92 803,18 грн. (сума страхового відшкодування АТ «СК «УСГ») = 46 975,42 грн. (а.с. 1-8). 12 лютого 2025 року до суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Тіньковського О.Г. надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що внаслідок ДТП, що трапилася 28.07.2023 року в с.Софіївська Борщагівка, було пошкоджено автомобіль марки Хонда, д.н.з. НОМЕР_1 . Водієм іншого транспортного засобу Опель, д.н.з. НОМЕР_2 , був ОСОБА_1 . Після ДТП водій пошкодженого автомобіля звернувся до своєї страхової компанії ПрАТ «СК «УНІКА», де оцінили вартість відновлювального ремонту у суму понад 139 тисяч гривень. Згодом почалися взаємні розрахунки між страховиками і АТ «СК «УСГ» сплатило позивачеві 92803,18 грн., ця сума виникла внаслідок застосування знижувального коефіцієнту 0,46 від загальної вартості ремонту, а також відрахування франшизи у розмірі 3200 гривень. Неправильне обчислення страховиком цивільно-правової відповідальності (АТ «СК «УСГ»») та фактична згода позивача прийняти неповну виплату зумовили появу різниці, яку намагаються стягнути з ОСОБА_1 (а.с. 95-98). Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 січня 2026 року позов ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ПрАТ «Страхова компанія «УСГ», про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задоволено. Стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 46 975, 42 грн, судовий збір в розмірі 3 028, 00 грн та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 4 000, 00 грн. (а.с. 143-151). Не погодившись з рішенням районного суду, 24 лютого 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Тіньковський О.Г. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, стягнути професійну правничу допомогу (а.с. 158-161). В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що оскаржуване рішення ґрунтується на неповному з`ясуванні обставин, неправильному застосуванні норм матеріального права та істотному порушенні норм процесуального права. Суд обмежився констатацією самого факту виплати АТ «СК УСГ» 92 803,18 грн. і, не перевіряючи правильності цього розрахунку, визнав різницю у 46 975,42 грн. такою, що підлягає стягненню з відповідача. Такий підхід суперечить статті 81 ЦПК України, оскільки саме на позивача покладено обов`язок довести всі обставини, які обґрунтовують позов, у тому числі коректність застосованого коефіцієнта фізичного зносу. Частина четверта статті 263 ЦПК зобов`язує суд наводити у рішенні мотиви, з яких відхиляються ті чи інші доводи й докази сторін, однак згаданий розрахунок зносу 0,46 та пряме положення пункту 7.36 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Мін`юсту та ФДМУ від 24.11.2003 № 142/5/2092 (у редакції 24.07.2009), де для легкових автомобілів віком до семи років передбачено Ез = 0, залишилися поза аналізом. Суд не встановив, чому страхова компанія, маючи ліміт відповідальності 160 000 грн., сплатила суму, механічно зменшену на 46 % зносу, та не перевірив, чи покриваються заявлені 139 778,60 грн. лімітом, як того вимагає стаття 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Це ігнорування норм матеріального права прямо суперечить правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц: якщо фактична шкода не перевищує страхової суми, її повинен відшкодовувати саме страховик, а не винуватець ДТП. Таку позицію підтверджено й постановами Касаційного цивільного суду від 11.03.2020 року у справі № 754/5129/15-ц та від 17.08.2022 року у справі № 761/15232/18. Крім того, суд допустив процесуальне порушення, залишивши без оцінки заперечення відповідача щодо належності і допустимості доказів розміру шкоди. Звіт № 50837, який одночасно містить взаємовиключні показники зносу 0 і 0,46 суд прийняв без критичної оцінки. Питання компенсації витрат на правничу допомогу вирішено із порушенням частини четвертої статті 137 ЦПК України, суд взяв до уваги договір між адвокатським бюро «Білий» та ФОП ОСОБА_3 , яка не є стороною процесу, але не встановив ані обсягу, ані фактичної оплати послуг саме позивачем. За відсутності належних доказів такі витрати взагалі не можуть покладатися на відповідача. У сукупності наведені порушення свідчать про те, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню згідно зі статтею 376 ЦПК України (а.с. 158-161). Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. При цьому, колегія суддів забезпечила право позивача ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» та його представника - адвоката Білого В.С. подати відзив на апеляційну скаргу, зважаючи на те, що 07 квітня 2026 року позивач та його представник, кожен окремо, отримали в Електронному кабінеті в ЄСІТС копію ухвали Київського апеляційного суду від 06 квітня 2026 року про відкриття апеляційного провадження у справі, встановлення строку до 21 квітня 2026 року для подачі відзиву та розгляд справи апеляційним судом без повідомлення (виклику) учасників справи в письмовому провадженні (а.с. 189-193, 196). З огляду на положення ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За правилами ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 січня 2026 року розглянута апеляційним судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні). Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 28.07.2023 року близько 16 години 50 хвилин, в Київській обл., Бучанському р-ні, с. Софіївська Борщагівка по вулиці Соборній, 4, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Opel Movano, д.н.з. НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, у результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом Honda, д.н.з. НОМЕР_1 , яка в свою чергу рухалась попереду. При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив п.п. 12.1, 13.1 ПДР, за що передбачена відповідальність згідно ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 46-47). Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.09.2023 року у справі № 369/12636/23 ОСОБА_1 визнано винуватим за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. в дохід держави (а.с. 46-47). Власником транспортного засобу Honda, д.н.з. НОМЕР_1 , є ОСОБА_4 (а.с. 12). Цивільно-страхова відповідальність транспортного засобу Opel Movano, д.н.з. НОМЕР_2 , на момент ДТП, яка відбулась 28.07.2023 року, була застрахована в ПАТ «СК «УСГ», поліс ЕР 213343659, ліміт за шкоду майну 160 000 грн., франшиза 3200,00 грн. (а.с. 48). Цивільно-страхова відповідальність транспортного засобу Honda, д.н.з. НОМЕР_1 , на момент ДТП, яка відбулась 28.07.2023 року, була застрахована в ПрАТ «СК «Уніка», сертифікат добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» № 030131/4605/0000392 від 27.02.2023 року (а.с. 13-14). 31 липня 2023 року ОСОБА_4 звернувся до ПрАТ «СК «Уніка» з заявою № 12198864101 про подію з ознаками страхового випадку згідно договору КАСКО № 0030131/4605/0000392/1 (а.с. 11). Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, відповідно до замовлення ПрАТ СК «Уніка» за дорученням № 50837, від власника КТЗ, СОД ОСОБА_5 визначив вартість матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ Honda HR-V, д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого згідно свідоцтва НОМЕР_3 є ОСОБА_4 , вартість відновлювального ремонту КТЗ Honda HR-V, д.н.з. НОМЕР_1 , визначена за витратним підходом, складає: 144 490,65 грн. На підставі виконаних досліджень та рекомендацій, зроблено висновок, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику КТ3 після аварійного пошкодження КТЗ Honda HR-V, д.н.з. НОМЕР_1 , станом на 28 липня 2023 р., дорівнює без врахування ВТВ: y= 144 490,65 грн. (з урахуванням ПДВ (17 822,72 грн. ) на запасні частини) ( сто сорок чотири тисячі чотириста дев`яносто гривень, шістдесят п`ять копійок ) У= 126 667,94 грн. (без урахування ПДВ на запасні частини) (а.с. 23-39). 11.08.2023 року ПрАТ «СК «Уніка» було складено страховий акт № 12198864101, відповідно до висновку якого згідно акту та за умовами договору страхування №030131/4605/0000392 від 27.02.2023 року виплатити страхове відшкодування страхувальнику ОСОБА_4 139 778,60 грн. шляхом перерахування безготівкових коштів СТО партнер Уніка ПАТ «Дніпро Мотор Інвест» (а.с. 9). Згідно з платіжною інструкцією № 105806 від 11.08.2023 року, ПрАТ «СК «Уніка» здійснило сплату на рахунок ПАТ «Дніпро Мотор Інвест» у розмірі 139 778,60 грн., призначення платежу: страхове відшкод.зг.дог. №030131/4605/0000392 від 27.02.2023 р. ОСОБА_6 (а.с. 10). Згідно з платіжним дорученням № 79062 від 24 жовтня 2023 року ПрАТ «СК «УСГ» здійснило страхове відшкодування на користь ПрАТ «СК «Уніка» в розмірі 92803,18 грн. (а.с. 49). Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»). Згідно зі статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду зробила висновки про те, що стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону). Обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) випадками, які визначені у статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зумовлене тим, що набуття вказаного права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило б меті страхування цивільно-правової відповідальності, об`єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема, їх захист. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією. Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли у зв`язку з виплатою позивачем на користь потерпілої страхового відшкодування, є засновані на суброгації. Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом саме до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Аналогічні висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18). Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/18006/15-ц (відступивши від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року у справі № 6-2587цс15, відповідно до якого страховик мав право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права) дійшла висновку, що страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, реалізує право вимоги, передбачене статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону № 85/96-ВР, шляхом звернення з позовом саме до страховика, у якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) за позовом ПрАТ «СК «Грандвіс» до фізичних осіб та ПрАТ «Просто-Страхування» про зворотне стягнення виплаченого страхового відшкодування за договором добровільного страхування майна вказала, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе лише за умови, що згідно із цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18). Наявність договору між винною у ДТП особою та страховою компанією про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності на суму в межах страхового відшкодування, передбаченого в договорі, виключає відповідальність винної особи за спричинену шкоду в межах страхової суми (пункт 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 № 201/16373/16-ц). Відтак, Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошувала, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Так, з матеріалів справи вбачається, за цивільно-страхова відповідальність транспортного засобу Opel Movano, д.н.з. НОМЕР_2 , на момент ДТП, яка відбулась 28.07.2023 року, була застрахована в ПАТ «СК «УСГ», поліс ЕР 213343659, ліміт за шкоду майну 160 000 грн., франшиза 3200,00 грн. (а.с. 48). При цьому, згідно з платіжною інструкцією № 105806 від 11.08.2023 року, позивач ПрАТ «СК «Уніка» здійснило сплату на рахунок ПАТ «Дніпро Мотор Інвест» у розмірі 139 778,60 грн., призначення платежу: страхове відшкод.зг.дог. №030131/4605/0000392 від 27.02.2023 р. ОСОБА_6 (а.с. 10). Проте, ПАТ «СК «УСГ»відшкодувала позивачу тільки 92 803,18 грн. з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та вирахуванням франшизи, а ПрАТ «СК «Уніка» не заперечуючи вказаного розміру виплати, просило стягнути з відповідача різницю. Так, згідно п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Фонду державного майна України Міністерства юстиції України №142/5/2092 від 24.11.2003 року, значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складових та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує : 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ. Пошкоджений в ДТП автомобіль Honda HR-V, д.н.з. НОМЕР_1 , 2018 року випуску, строк експлуатації якого на час ДТП становив тільки 5 років. Будь-яких доказів, які б свідчили про наявність підстав для застосування коефіцієнта фізичного зносу при визначені розміру матеріального збитку спричиненого власнику даного автомобіля в результаті ДТП матеріали справи не містять. Також, сторони не подавали суду доказів, що до моменту вказаного ДТП автомобіль вже піддавався відновлювальному ремонту, що надавало б право страховій компанії застосувати коефіцієнт фізичного зносу при визначенні розміру страхового відшкодування. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки розмір спричиненої шкоди не перевищує ліміту відповідальності ПАТ «СК «УСГ», а саме 160 000,00 грн., що виключає цивільну відповідальність винної особи за завдану шкоду. Суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на наявних у справі доказах, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у позові. Щодо судового збору. Оскільки апеляційний суд приходить до висновку відмову в задоволенні позову, сплачений позивачем судовий збір не підлягає стягненню на його користь з відповідача. При цьому, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір, сплачений за розгляд справи апеляційним судом, у розмірі 3993,60 грн. (а.с. 165). З огляду на положення частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 січня 2026 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення. У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ», про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (код ЄДРПОУ - 20033533) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_4 ) 3993,60 грн. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець Є.П. Євграфова В.В. Саліхов