Постанова 4824 № 361/10442/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/8728/2026 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 червня 2026 року місто Київ справа №361/10442/25 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В. суддів: Таргоній Д.О., Голуб С.А. за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С., розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2026року про відмову у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, постановлену під головуванням судді Червонописького В.С., у справі за заявоюОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2025 року, заінтересована особа: стягувач ОСОБА_3 ,- В С Т А Н О В И В: В вересні 2025 року заявник ОСОБА_4 звернулася до суду з заявою про видачу судового наказу, за яким просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) боржника, щомісячно, але не більше 10 розмірів прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з дати подання заяви і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. 19 вересня 2025 року Броварським міськрайонним судом Київської області видано судовий наказ, за яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) боржника, щомісячно, але не більше 10 розмірів прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з дати подання заяви, тобто з 04 вересня 2025 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 302,80 грн. У жовтні 2025 року боржник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд судового наказу Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2025 року за нововиявленими обставинами. В обґрунтування вимог посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у нього та ОСОБА_4 народилося двоє дітей - ОСОБА_5 та ОСОБА_5 . Вказував, що у2024 році між ним та ОСОБА_4 припинилися шлюбні стосунки, а згодом і сам шлюб було розірвано за рішенням суду. У той самий період заявниця самовільно безйого згоди забрала дітей та зникла у невідомому напрямку, про своє місце перебування не повідомляла. Зазначав, що ОСОБА_4 не здатна забезпечити нормальний і сталий розвиток дітей, не здатна задовольнити вимоги дітей, а відтак вважає, що діти мають проживати з батьком. Посилався на те, що коли сторони проживали разом, вінбагато часу приділяв саме заробітку для того, щоб забезпечити родину з чотирьох осіб, а ОСОБА_4 в той час мала займатися вихованням дітей та забезпеченням їх потреб, однак робила це дуже погано, не хотіла займатися дітьми, постійно створювала ситуації для сварки в сім'ї. Вказував, що до матеріалів заяви додається копія довідки з дитячого центру «Ранчо El'Дитячо», який діти відвідували як приватний дитячий садок, з якої вбачається, що заявниця належним чином не займалася дітьми. Зазначав, що 04березня 2025 року він звернувся до суду із позовною заявою про визначення місця проживання дітей разом із ним. Про існування даної справи заявниці відомо, однак, незважаючи на те, що спір між сторонами про місце проживання дітей не вирішений, ОСОБА_4 звернулась до суду та отримала судовий наказ про стягнення аліментів. Вважає, що вказані обставини для даної справи слід вважати нововиявленими, оскільки такі обставини є істотними та не були досліджені судом, оскільки сама заявниця про них суду не повідомила, що з точки зору процесуального закону є недобросовісною поведінкою. Вказував, що вінне має наміру перешкоджати заявниці у здійсненні її прав та обов'язків щодо спільних дітей, однак вважає, що саме з ним дітям буде краще, саме він зможе забезпечити їх сталий розвиток та виховання. Посилався на те, що питання про стягнення аліментів має бути вирішено після визначення місця проживання дітей з одним із батьків або за їх згодою, або згідно з рішення суду. Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2026 рокуу задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник заявникаОСОБА_1 - ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити. На обґрунтування вимог посилався на те, що суд першої інстанції не перевірив чи дійсно діти проживають з ОСОБА_4 , оскільки жодних доказів на підтвердження цього суду надано не було. В судовому засіданні апеляційного суду заявник ОСОБА_1 та його представник доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити з вищевказаних підстав. Стягувач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи булаповідомлена належним чином. Колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутність стягувача ОСОБА_4 на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення заявника ОСОБА_7 та його представника, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2025 року, суд першої інстанції виходив з того, що наведені ОСОБА_1 обставини не є нововиявленими обставинами. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Частиною 5 ст.183 СК України передбачено право батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів. Наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою про видачу судового наказу особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення. Згідно вимог частин першої, другої статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб. Відповідно до частини восьмої статті 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу. Встановлено, що судовий наказ від 19 вересня 2025 року, виданий Броварським міськрайонним судом Київської області відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 ЦПК України, а тому такий судовий наказ може бути переглянутий за нововиявленими обставинами. У заяві про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами заявник вказав на наявність підстав для такого перегляду, передбачених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України. Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. При вирішенні питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться в статтях 424, 426 ЦПК України. Обставини, які відповідно до пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили. Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі та щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір, а тому підставою для скасування судового рішення є не всі невідомі на час розгляду справи обставини, а лише ті, які входять до предмета доказування у справі. Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим. Для перегляду судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами, суд повинен враховувати не тільки ту обставину, що заявнику не було відомо про них, а й те, що такі обставини не могли бути йому відомі на час розгляду справи. Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені процесуальним законом, відсутні, а також якщо ці обставини були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі №127/10129/17 (провадження №14-549зц18)). Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, №69529/01, § 27,28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року). Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У вересні 2025 року ОСОБА_4 звернулась до Броварського міськрайонного суду Київської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на її користь аліментів на утримання дітей у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення заяви до суду і до повноліття дітей. Обґрунтовуючи заяву ОСОБА_4 вказала, що діти проживають разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 , перебувають на її утриманні, боржник не надає матеріальну допомогу на утримання дітей, не приймає участі у їх вихованні. 19 вересня 2025 року Броварським міськрайонним судом Київської області видано судовий наказ, за яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) боржника, щомісячно, але не більше 10 розмірів прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з дати подання заяви, тобто з 04 вересня 2025 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Як на нововиявлену обставину ОСОБА_1 вказував на те, що 04 березня 2025 року він звернувся до суду із позовною заявою про визначення місця проживання дітей разом із ним. Справа була передана до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області, де 30 квітня 2025 року було відкрито провадження. Про існування даної справи заявниці відомо, однак, незважаючи на те, що спір між сторонами про місце проживання дітей не вирішений, заявниця звернулась до суду та отримала судовий наказ про стягнення з нього аліментів. Вважає, що вказані обставини для даної справи є нововиявленими, оскільки такі обставини є істотними та не були досліджені судом, оскільки сама заявниця про них суду не повідомила, що з точки зору процесуального закону є недобросовісною поведінкою. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. У постанові Верховного Суду від 13 березня 2023 року у справі №359/10050/19 викладено висновок про те, що обов`язковою умовою для стягнення аліментів на користь одного з батьків є проживання з нею чи з ним самої дитини, на утримання якої власне і стягуються аліменти. Доказів на підтвердження того, що діти на час подання заяви про видачу судового наказу не проживали разом з матір'ю ОСОБА_1 надано не було. При цьому в матеріалах справи містяться довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 20 вересня 2024 року, в яких зазначено місце проживання як матері ОСОБА_4 , так і дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 . Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обставини, на які посилався ОСОБА_1 у заяві про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, виданого Броварським міськрайонним судом Київської області від 19 вересня 2025 року, не є нововиявленими в контексті положень статті 423 ЦПК, що виключає можливість перегляду судового наказу за нововиявленими обставинами на підставі п.1 ч.2 ст.423 ЦПК України. За своїм змістом доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, разом з тим, доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин апелянтом до апеляційної скарги не надано. Відповідно ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2026 року постановлена з додержанням вимог процесуального законодавства, внаслідок чого підстав для її скасування, з мотивів викладених в апеляційній скарзі не вбачається. Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2026 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 03 червня 2026 року. Головуючий: Судді: