Постанова 4816 № 592/12616/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 червня 2026 року м.Суми Справа №592/12616/24 Номер провадження 22-ц/816/318/26 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Собини О. І. , Петен Я. Л. за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І., сторони: позивач Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛОТОС-39», відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Сумська міська рада, розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛОТОС-39» - адвоката Рижова Сергія Євгеновича на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 березня 2025 року, ухваленого в м. Суми в складі судді Косолап М.М., повне рішення складене 01 квітня 2025 року, в с т а н о в и в : 30 липня 2025 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛОТОС - 39» (далі ОСББ «ЛОТОС-39») звернулося з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про поновлення строку позовної давності; визнання недійсним свідоцтва про право власності на гараж, розташований в АДРЕСА_1 , видане 29 липня 1993 року виконавчим комітетом Сумської міської ради народних депутатів ОСОБА_4 ; визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, видане 27 жовтня 1995 року Другою Сумською державною нотаріальною конторою Богданову В.І. про право власності на гараж, розташований за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровано в реєстрі за № 3-2644; визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, видане 27 жовтня 1995 року Сумською міською державною нотаріальною конторою Богдановій К.В. про право власності на 1/2 частку гаража, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровано в реєстрі за № 5-174; визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, видане 16 вересня 2023 року Сумською міською державною нотаріальною конторою Богданову Е.В. про право власності на 1/2 частку гаража, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровано в реєстрі за № 1 -322; визнання недійсним договору купівлі-продажу гаража, укладений ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 10 жовтня 2023 року, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Ануфрієвим А.О., зареєстрований в реєстрі за № 1278. Позовні вимоги мотивовані тим, що 29 липня 1993 року Виконавчим комітетом Сумської міської ради народних депутатів на підставі рішення виконкому Сумської міської Ради народних депутатів № 28 від 20 лютого 1992 року ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності на гараж площею 14,7 кв.м., розташований у АДРЕСА_1 . Згідно рішення виконавчого комітету Сумської міської ради народних депутатів № 28 від 20.02.1992 «Про проведення технічної інвентаризації і реєстрації об`єктів власності громадян» (в частині гаражів) мала була бути проведена робота серед гаражно-будівельних кооперативів по наданню Сумському обласному об`єднаному бюро технічної інвентаризації списків членів кооперативів, право власності на гаражі підлягало реєстрації та інвентаризації. Рішення стосується конкретних осіб - членів житлово-будівельних кооперативів, гаражно-будівельних кооперативів, садівничих товариств. У свідоцтві про право власності на гараж не вказано назви кооперативу, до якого належить гараж та членом якого був ОСОБА_4 . Окремо розташований гараж не є частиною побудованого гаражно-будівельним кооперативом комплексу гаражів, тому відсутність зазначення у свідоцтві про право власності на гараж назви кооперативу не є технічною помилкою. Вважає, що свідоцтво про право власності на гараж не могло бути видане на підставі рішення виконавчого комітету Сумської міської ради народних депутатів № 28 від 20 лютого 1992 року, хоча саме воно зазначене у свідоцтві про право власності на гараж, проте за своїм змістом не поширює на гараж ОСОБА_4 свою дію. Мало граничні терміни виконання, інвентаризація та реєстрація житлово-будівельних кооперативів, садових будівель та гаражів мала бути здійснена до 01 січня 1993 року. Свідоцтво про право власності видане 29 липня 1993 року, а реєстровий напис здійснено 16 серпня 1993 року. Замість списку членів гаражно-будівельного кооперативу з зазначенням ОСОБА_4 наявний дозвіл виконкому Ковпаківської районної ради народних депутатів від 04 січня 1978 року № 22-812/2 щодо встановлення збірно-розбірного гаражу за місцем проживання. Рішення про надання у власність гаража виконавчим комітетом районної ради не приймалось, земельна ділянка не виділялась, членом гаражно-будівельного кооперативу він не був, гараж побудований не в житлово-будівельному кооперативі. За наявності лише дозволу на встановлення тимчасового збірно- розбірного гаража, безпідставно та всупереч вимог діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства, ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право власності на гараж, чим порушено норми ст. 51 Закону «Про кооперацію в СРСР», ст. 15 Закону «Про власність». Вказує, що видачею ОСОБА_4 . Виконавчим комітетом Сумської міської ради народних депутатів, безпідставно та з порушенням діючих на той час норм права, свідоцтва про право власності на гараж від 29 липня 1993 року, який не був членом гаражно-будівельного кооперативу, не вніс повністю свій пайовий внесок за гараж, гараж побудований не в гаражно-будівельному кооперативі, земельна ділянка для будівництва гаража йому не виділялась для цієї мети, порушено право власників багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_2 на користування прибудинковою територією. Розташований на земельній ділянці гараж об`єктивно заважає пересуванню пішоходів по прибудинковій території. Пересування автомобіля до та з гаража підвищує небезпеку осіб, що перебувають поруч, зокрема дітей співвласників, які можуть проводити час на прибудинковій території. Право співвласників на облаштування прибудинкової території на власний розсуд порушується розташуванням гаража. У зв`язку з чим свідоцтво про право власності на гараж видане 29 липня 1993 року ОСОБА_4 має бути визнано недійсним. Дозвіл на встановлення металевого збірно-розбірного гаража був нерозривно пов`язаний з особою ОСОБА_4 , не міг передаватись у спадок, припинений з його смертю. 27 жовтня 1995 року Другою Сумською державною нотаріальною конторою видано свідоцтво про право на спадщину про те, що спадкоємцем належного ОСОБА_4 гаража є його син - ОСОБА_5 05 травня 2023 року Сумською міською державною нотаріальною конторою видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку гаража ОСОБА_2 - дружині спадкодавця ОСОБА_5 16 вересня 2023 року Сумською міською державною нотаріальною конторою видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку гаража ОСОБА_3 - сину спадкодавця ОСОБА_5 . Посилаючись на ч. 1 ст. 1301 ЦК України вважає, що свідоцтво про право власності на гараж має бути визнане недійсним, оскільки ОСОБА_4 на час смерті не набув права власності на гараж у передбаченому законом порядку, а дозвіл на встановлення металевого збірно-розбірного гаражу нерозривно пов`язаний з особою, якій його надано та не може передаватись у спадок, тому право власності на гараж не могло бути успадковане його сином ОСОБА_5 . Свідоцтва про права на спадщину видані ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 мають бути визнані недійсними, оскільки вони не мали права на спадкування гаражу. 10 жовтня 2023 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу гаража. За умови визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, на момент укладення договору купівлі-продажу гаража продавці ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не набули на законних підставах права власності на гараж, а відтак не мали права розпоряджатися ним. Тому, договір купівлі-продажу гаража від 10 жовтня 2023 року не відповідає вимогам закону, у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним. Земельна ділянка, на якій розташований гараж, у порядку передбаченому законодавством надана в постійне користування ОСББ «ЛОТОС-39», категорія та цільове призначення земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку. Відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про скасування рішення Сумської міської ради від 23 лютого 2022 року № 2941-МР в частині передачі у постійне користування ОСББ «ЛОТОС-39» земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:05:002:0026 площею - 0,4390 га, за адресою: АДРЕСА_2 та скасування державної реєстрації права постійного користування на земельну ділянку. Розташування гаражу на вказаній земельній ділянці завдає шкоди правам та інтересам власників багатоквартирного будинку. Позивач не може на свій розсуд облаштувати прибудинкову територію, має додаткові складнощі з її підтриманням у належному стані, в тому числі дотримання вимог чистоти та охайності. Позивач взагалі позбавлений можливості користуватись земельною ділянкою під гаражем, хоча вона знаходиться у його постійному користуванні, під побудову гаража не виділялась, право користування відповідачу земельною ділянкою жодним чином не надано. Договір про перехід права власності на гараж, як і саме існування гаража на земельній ділянці, наданій у постійне користування позивачу, порушує його права та інтереси. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 березня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Витрати по сплаті судового збору у розмірі 15140 грн покладені на ОСББ «ЛОТОС - 39». В апеляційній скарзі представник ОСББ «ЛОТОС-39» - адвокат Рижов С.Є. просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Зазначає, що спірний гараж не прив`язаний до кооперативу, а тому свідоцтво про право власності не могло бути видане на підставі рішення виконкому № 28 від 20 лютого 1992 року. ОСОБА_4 був наданий лише дозвіл на встановлення збірно-розбірного гаражу, а не у власність. Земельна ділянка під гараж не виділялась, членом гаражно-будівельного кооперативу він не був і взагалі гараж побудований не в житлово-будівельному кооперативі. Також звертає увагу, що гараж не є капітальною спорудою, а у разі смерті особи, якій видавався дозвіл на встановлення гаража, такий дозвіл скасовується, тобто не спадкується. Відтак, право власності на гараж не могло бути оформлене. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить у задоволенні скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін. Зазначає, що на час виникнення права власності на гараж 29 липня 1993 року позивача ще не існувало, оскільки як юридична особа об`єднання було зареєстроване 08 серпня 2011 року. Позивач не довів порушення своїх прав, не був стороною оспорюваного договору купівлі-продажу гаража. Гараж є капітальною спорудою, оскільки зведений на стрічковому фундаменті, а тому ОСОБА_4 отримав свідоцтво про право власності на це майно, яке на законних підставах було успадковане, а згодом продане. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСББ «ЛОТОС-39» - адвоката Рижова С.Є., представника ОСОБА_1 адвоката Ющенка А.Ю., дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 23 лютого 2022 року Сумською міською радою прийняте рішення № 2941-МР, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її в постійне користування ОСББ «ЛОТОС-39» за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,4390 га, категорія та цільове призначення: землі житлової та громадської забудови, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку (а.с. 21). 20 червня 2022 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано речове право правокористувача ОСББ «ЛОТОС-39» про передачу в постійне користування земельної ділянки загальною площею 0,4390 га, кадастровий номер 5910136600:05:002:0026 (а.с. 22). Рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради народних депутатів від 20 лютого 1992 року № 28 «Про проведення технічної інвентаризації і реєстрації об`єктів власності громадян»: - начальнику ВЖРЕО Єрмоленко Г.М. в строк до 01 липня 1992 року організувати роботу ЖБК по виданню кожному власнику довідки про строк повної оплати за квартиру та організувати подання головами ЖБК списків своїх членів до обласного бюро технічної інвентаризації. - головам Ковпаківського та Зарічного райвиконкомів провести роботу серед гаражно-будівельних кооперативів до 01 липня 1992 року, а заступнику голови міськвиконкому Олександровій Г.К. до 01 серпня 1992 року серед садівничих товариств по наданню Сумському обласному бюро технічної інвентаризації списків членів кооперативів та товариств з короткою характеристикою будівель. - Сумському бюро технічної інвентаризації виконати роботу по інвентаризації та реєстрації житлово-будівельних кооперативів, садових будівель та гаражів до 01 січня 1993 року згідно замовлень (а.с. 7). 29 липня 1993 року Виконавчим комітетом Сумської міської Ради народних депутатів видано Свідоцтво про право власності на гараж у якому посвідчено, що гараж площею 14,7 кв.м. розташований в АДРЕСА_1 дійсно належить ОСОБА_4 на праві власності. Свідоцтво видане на підставі рішення виконкому Сумської міської Ради народних депутатів № 28 від 20 лютого 1992 року керуючись Законом «Про власність». Згідно Реєстрового напису, зазначений у документі гараж зареєстрований Сумським обласним об`єднаним бюро технічної інвентаризації за гр. ОСОБА_4 і записаний в книгу № 1 ст. 85 за реєстровим № 45 16.08.1993 (а.с. 12 та а.с. 12 інвентарної справи). З інвентарної справи № 128307 «вул. 40 років Жовтня, 39 гараж квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_4 м. Суми Ковпаківський район» встановлено наступне. Згідно з повідомлення виконкому Ковпаківської районної Ради народних депутатів від 04 січня 1978 року № 22-812/2 на адресу ОСОБА_4 , останньому дозволено встановити металевий збірно-розбірний гараж по місцю проживання. Місце встановлення гаража узгодити з архітектором району (а.с. 9 інвентарної справи). На зворотній стороні повідомлення наявне зображення з написами будинок АДРЕСА_4 та написом «Місце переноса гаража ОСОБА_4 . Рішення №22-812/2 від 04.01.78. Смотровую яму не копать». Архітектор і підпис (а.с. 10 інвентарної справи). 14 червня 1993 року ОСОБА_4 звернувся до Сумського обласного об`єднаного бюро технічної інвентаризації та просив виготовити документи для оформлення документів на гараж (біля будинку) (а.с. 11 інвентарної справи). Основна інвентаризація проведена 17 червня 1993 року, поточна 21 січня 2010 року. Наявний план поверху на будову по АДРЕСА_5 , поверх І, літер «А», гараж, виконаний ІНФОРМАЦІЯ_1 . Містить відмітку про «Реєстрацію поточних змін провів Верещагіна 21 січня 2010 року» (а.с. 5 інвентарної справи). Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 27 жовтня 1995 року нотаріусом Другої Сумської державної нотаріальної контори, спадкоємцем майна ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , є син ОСОБА_5 . Спадкове майно на яке видане свідоцтво - складається з автогаража по АДРЕСА_1 , пл. 14,7 кв.м., який належав померлому на підставі свідоцтва на право власності, виданого міськвиконкомом від 29 липня 1993 року та зареєстрованого в Сумському БТІ, 16 серпня 1993 року (а.с. 10, а.с. 16 інвентарної справи). Згідно з актом поточних змін обстежено гараж, змін не виявлено, зроблена оцінка 21 січня 2010 року (а.с. 19 інвентарної справи). Згідно з описом конструктивних елементів господарських будівель та споруд, визначення питомої ваги, зносу тощо, складеного 21 січня 2010 року за адресою: АДРЕСА_1 , назва - гараж, спосіб виконання робіт-господарський, літера А-01, рік побудови - 1980 складається з фундаменти - стрічкові з цегляного щебеню, стіни та покрівля з листової сталі (заводського виготовлення металоконструкція), підлога - цементна. 05 травня 2023 року державним нотаріусом Сумської міської державної нотаріальної контори Дрюковим О.М. видане свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого спадкоємицею 1/2 частки майна ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є його дружина ОСОБА_2 . Спадщина, на яку в указаній частці видано свідоцтво складається з гаража під літерою «А-І», загальною площею 14,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці, право власності на яку не було зареєстровано за спадкодавцем (а.с. 11). З Технічного паспорту на гараж, виготовленого у 2023 році на замовлення ОСОБА_2 , а саме з Експлікації приміщень гаража встановлено, що гараж літера А-І, поверх 1, номер відокремлених груп приміщень - 39, номери приміщень 1, загальною площею 14,5 (а.с. 12-13). 16 вересня 2023 року державним нотаріусом Сумської міської державної нотаріальної контори Ляшенко А.І. видане свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого спадкоємцем 1/2 частки майна ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є його син ОСОБА_3 . Спадщина, на яку видано свідоцтво складається з 1/2 частки гаража під літерою «А-І», загальною площею 14,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці, право власності на яку не було зареєстровано за спадкодавцем (а.с. 82). 10 жовтня 2023 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , від імені яких діяла як продавець - ОСОБА_6 , та відповідачем ОСОБА_1 , укладено договір купівлі-продажу гаража, за умовами якого останній купив гараж під літерою «А-І», загальною площею 14,5 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2730053959080 (а.с. 14). Договір посвідчено приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Ануфрієвим А.О. У пункті 7 договору вказано, що згідно з довідкою, виданою Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області 27 вересня 2023 року, станом на 01 січня 2013 року земельна ділянка під гаражем не сформована, кадастровий номер не визначений та право власності на земельну ділянку не зареєстровано (державний акт на право власності не видавався). Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що позивачу передано у постійне користування земельну ділянку для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку. Водночас, позивачем не надано суду доказів розташування спірного гаража на переданій у користування земельній ділянці. Також суд встановив, що видане ОСОБА_4 29 липня 1993 року на підставі рішення виконкому Сумської міської Ради народних депутатів № 28 від 20 лютого 1992 року свідоцтво про право власності на гараж є документом, яким оформлюється відповідне право, тобто не породжувало виникнення у нього відповідного права, а тільки фіксувало факт його наявності. Видача свідоцтва про право власності на гараж 29 липня 1993 року, тобто після 01 січня 1993 року, не свідчить про його недійсність. При цьому, вимогу про визнання недійсним та скасування рішення про видачу відповідного свідоцтва позивач не заявляв, як і не довів, що свідоцтво про право власності на гараж видане не на підставі та не у спосіб, передбачений законодавством, а тому відмовив у задоволенні цієї вимоги. Щодо вимоги про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, суд вказав, що свідоцтво про право на спадщину видане 27 жовтня 1995 року, тобто положення ст. 1301 ЦК України застосуванню не підлягають, тобто відсутня правова підстава для визнання недійсним свідоцтва. Крім того, суд вважав, що вимога про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 жовтня 1995 року є похідною і у її задоволенні слід відмовити. Окремо суд наголосив, що позов подано до суду 30 липня 2024 року, позивач зареєстрований як юридична особа 08 серпня 2011 року, свідоцтво про право на спадщину за законом видане 27 жовтня 1995 року, тобто 28 років до пред`явлення позову. Натомість, позивачем не доведено, що обслуговуючи прибудинкову територію заявник не мав об`єктивної можливості довідатися про оспорюване свідоцтво про право на спадщину за законом від 27 жовтня 1995 року, видане на гараж. Ознайомлення представника позивача з документами у іншій цивільний справі не є поважними причинами, які підтверджують те, що позивач не міг дізнатися про порушення свого цивільного права раніше, а тому суд вважав, що відсутні підстави для поновлення строку позовної давності. Оскільки суд дійшов до висновку про необґрунтованість вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 жовтня 1995 року, тому не застосовував до спірних правовідносин наслідки спливу строку звернення до суду за захистом прав. Щодо визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , суд зазначив, що позивач не довів розташування гаража на земельній ділянці позивача, відповідні фотознімки (а.с. 156-159) цей факт не підтверджують, а пояснення представника Сумської міської ради Ромась І.М. про розташування гаража на прибудинковій території позивача не є належним доказом на підтвердження цієї обставини. Щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу гаража суд повторно вказав на недоведеність тверджень позивача про розташування гаража на земельній ділянці позивача. Крім того, заявлені у цивільній справі № 592/17397/23 вимоги ОСОБА_1 до Сумської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Сумської міської ради, скасування державної реєстрації іншого речового права (справа) не свідчать про порушення, невизнання прав позивача на користування земельною ділянкою. За вказаних вище висновків суд відмовив у задоволенні позову у повному обсязі. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками місцевого суду з наступних підстав. Спір з приводу гаража № НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 вже був предметом розгляду в суді. Так, у цивільній справі №592/17397/23 рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 листопада 2025 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 05 лютого 2026 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Сумської міської ради про скасування рішення Сумської міської ради від 23 лютого 2022 року № 2941-МР «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її в постійне користування ОСББ «ЛОТОС-39», площею 0,4390 га» в частині передачі у постійне користування ОСББ «ЛОТОС-39» земельної ділянки з кадастровим номером № 5910136600:05:002:0026 площею 0,4390 га, скасування державної реєстрації права постійного користування на спірну земельну ділянку. У цивільній справі № 592/17397/23 суди встановили, що спірна земельна ділянка, на якій розташований гараж, ні у власність ОСОБА_1 ні у власність попередніх його власників, не передавалась. Суди дійшли висновку про недоведення порушення прав власника гаража. Апеляційний суд також спростував доводи позивача про перехід прав на земельну ділянку при переході прав на гараж, який за своєю суттю є тимчасовою безфундаментною металоконструкцією. Попередні власники гаража первинно не набули, в установленому законом порядку, до чи після його зведення, права користування або власності на земельну ділянку, на якій він розташований, і в подальшому таке право не перейшло позивачу на підставі договору купівлі-продажу гаража. Спірні правовідносини у цій справі фактично зводяться до намагання ОСББ «ЛОТОС - 39» усунути перешкоди у користуванні наданою йому земельної ділянки, на якій розташований гараж, проте обраний позивачем спосіб захисту своїх прав, на думку апеляційного суду, є неефективним, оскільки свідоцтво про право власності, свідоцтва про право на спадщину та договір купівлі-продажу гаража, як правильно встановив місцевий суд, видані і оформлені у законний спосіб належними суб`єктами. Водночас, незалежно від висновку суду про ефективний чи неефективний спосіб захисту прав, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 15, частина 1 статті 16 ЦК України). Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Вирішуючи спір, суд першої інстанції дав оцінку кожній окремій заявленій у позові вимогі, з якою апеляційний суд повністю погоджується. Як встановлено у цій справі та у справі № 592/17397/23 ОСОБА_1 на законних підставах набув у власність спірний гараж, проте право власності на земельну ділянку, на якій розміщена ця тимчасова безфундаментна збірно-розбірна металоконструкція, ні новий власник гаража, ні його попередні власники, не набували. Доводи апеляційної скарги про те, що гараж встановлено на фундаментну основу не спростовує статус гаража як збірно-розбірної металоконструкції, яку, за бажанням, можна встановити як на забетоновану площадку чи фундамент, так і на ґрунт. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про неможливість встановити схематичне розташування спірного гаража, зокрема чи розташований він на земельній ділянці, переданій у користування позивачу. Крім того, на доданих до матеріалів справи фотознімках зображено два гаража. Досліджена місцевим судом інвентарна справа також не містить схеми розташування гаража по відношенню до меж переданої позивачу земельної ділянки. Апеляційний суд не вдається до повторної оцінки законності прийняття рішень про передачу гаража у власність ОСОБА_4 , як першому власнику. Ні позов, ні апеляційна скарга не містять доказів незаконності рішень виконкому Ковпаківської районної Ради народних депутатів про дозвіл на встановлення гаража без оглядової ями. До того ж, самі ці рішення у встановленому законом порядку не оскаржувались і не скасовувались. Видане ОСОБА_4 свідоцтво про право власності на гараж від 29 липня 1993 року є лише документом, яким оформлюється відповідне право, не породжувало виникнення відповідного права, а тільки фіксувало факт його наявності. Рішення Виконавчого комітету Сумської міської Ради народних депутатів № 28 від 20 лютого 1992 року, вказане у свідоцтві, регулювало питання проведення технічної інвентаризації і реєстрації об`єктів власності громадян, а не тільки членам відповідних кооперативів. Вказана у п. 3 цього рішення дата 01 січня 1993 року є датою виконання робіт Сумським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації житлово-будівельних кооперативів, садових будівель та гаражів, і не є граничним терміном виконання рішення. Відсутні також підстави для визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, які видавались на спірний гараж спадкоємцям ОСОБА_4 , а також договору купівлі продажу гаража, за яким право власності на гараж набув ОСОБА_1 , оскільки ці вимоги є похідними від вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності на гараж. Крім того, свідоцтва про право на спадщину за законом видані 27 жовтня 1995 року, а тому положення ст. 1301 ЦК України, яка вказана як правова підстава для скасування свідоцтв, можуть бути застосовані до правовідносин, які виникли після набрання чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року (п. 4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України). Повністю погоджується апеляційний суд і з висновками суду першої інстанції про пропуск без поважних причин строку звернення позивача до суду. Набувши 08 серпня 2011 року статусу юридичної особи, позивач, обслуговуючи прибудинкову територію, не міг не знати про порушення своїх прав. Апеляційний суд наголошує, що процедура набуття прав на спірний гараж, рішення, які приймались для реалізації цієї процедури та правовстановлюючі документі є законними і підтверджують права першого і наступних власників на гараж як тимчасову безфундаментну збірно-розбірну металоконструкцію без оглядової ями та без оформлення за власником гаража прав на земельну ділянку, на якій він розташований. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 ЦК України). За приписами ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України). Відповідно до ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. З огляду на предмет та підстави позову відповідачі прав та законних інтересів позивача не порушували, доказів порушення прав суду не надано, а тому суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позову. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками місцевого суду про відмову в задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично не містить доводів і висновків, які б були підставою для зміни чи скасування судового рішення. Ухвалюючи рішення, місцевий суд правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну правову оцінку, дійшовши правильного висновку про відмову у задоволенні позову. Підстав для скасування судового рішення за доводами апеляційної скарги немає. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - у х в а л и в : Апеляційну скаргу представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛОТОС-39» - адвоката Рижова Сергія Євгеновича залишити без задоволення, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 березня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складене 04 червня 2026 року. Головуючий - В. І. Криворотенко Судді: О. І. Собина Я. Л. Петен