Постанова КАС ВС № 160/10657/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 червня 2026 року м. Київ справа № 160/10657/24 касаційне провадження № К/990/23279/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельно-посередницька фірма «ЕСКО» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року (головуючий суддя - Серьогіна О.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Олефіренко Н.А.; судді: Божко Л.А., Дурасова Ю.В.) у справі № 160/10657/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельно-посередницька фірма «ЕСКО» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: У квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельно-посередницька фірма «ЕСКО» (далі - ТОВ ВТПФ «ЕСКО», позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Дніпровської митниці (далі - відповідач, митниця, митний орган), в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача щодо відмови ТОВ ВТПФ «ЕСКО» у припиненні митного режиму безмитної торгівлі, викладене у формі листа від 15 березня 2024 року № 7.5-1/17-02/14/1635 та резолюції на заяві від 08 березня 2024 року вхідний № 3055/13; зобов`язати митний орган припинити митний режим безмитної торгівлі товарів, які перебували у магазині безмитної торгівлі, утримувачем якого є ТОВ ВТПФ «ЕСКО» на території міжнародного пункту пропуску для повітряного сполучення «Дніпро», у зв`язку з повною втратою товарів загальною вартістю 186 133,08 Євро внаслідок дії обставин непереборної сили. Обґрунтовуючи позовні вимоги, товариство зазначало, що 08 березня 2024 року звернулося до відповідача із заявою про надання дозволу на припинення (завершення) митного режиму безмитної торгівлі у зв`язку з повною втратою (знищенням) товарів унаслідок дії обставин непереборної сили, а саме ракетних ударів по території міжнародного аеропорту «Дніпро» та приміщенню магазину безмитної торгівлі. До заяви позивач додав витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 23 лютого 2023 року у кримінальному провадженні № 42022042030000026, висновок експерта від 20 липня 2023 року № 1782-23, листи Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ» щодо неможливості доступу до території аеропорту, матеріали інвентаризації від 18 квітня 2022 року, оборотно-сальдові відомості, журнал-ордер і відомості за рахунком 282, сертифікат Дніпропетровської торгово-промислової палати № 1200-24-0518 про форс-мажорні обставини, листування з митницею, а також інші документи. Листом від 15 березня 2024 року № 7.5-1/17-02/14/1635 Дніпровська митниця повідомила позивача, що під час опрацювання документів, наданих разом із заявою, встановлено відсутність документів та інформації щодо підтвердження факту повної втрати товарів, які було поміщено у митний режим безмитної торгівлі. За результатами розгляду заяви митниця відмовила у припиненні (завершенні) митного режиму «безмитна торгівля». Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 07 січня 2025 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 квітні 2025 року, у задоволенні позову відмовив. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач не довів факту повної втрати товарів, які були поміщені у митний режим безмитної торгівлі. Суди врахували акт огляду від 19 липня 2023 року, за змістом якого приміщення магазину безмитної торгівлі на другому поверсі терміналу мало значні пошкодження, товари в цих приміщеннях були відсутні, однак склад магазину безмитної торгівлі у підвальному приміщенні був зачинений на навісний замок, наявна пломба невстановленого зразка « 3», митне забезпечення відсутнє. При цьому, за висновками судів, основні обсяги товарів, поміщених в режим безмитної торгівлі зберігаються саме на складі. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Мотивуючи касаційну скаргу, платник посилається на неправильне застосування судами пункту 2 частини четвертої статті 146 Митного кодексу України (далі - МК України), пунктів 3, 5, 6 розділу VIII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 травня 2012 року № 657 (далі - Порядок № 657). На думку позивача, суди попередніх інстанцій помилково дійшли висновку, що сертифікат Торгово-промислової палати України не є достатнім доказом повної втрати товарів унаслідок дії обставин непереборної сили, та фактично запровадили не передбачений Порядком № 657 механізм очікування відновлення доступу до місця події. Також товариство зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили та не надали належної оцінки доказам, які підтверджують неможливість доступу до території аеропорту, матеріалам інвентаризації, експертним висновкам, документам складського обліку, рішенню Господарського суду Дніпропетровської області від 03 червня 2024 року у справі № 904/630/24, а також поклали в основу висновків акт від 19 липня 2023 року, допустимість якого позивач заперечує. Верховний Суд ухвалою від 23 червня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ ВТПФ «ЕСКО». Відзив на касаційну скаргу від митного органу до Верховного Суду не надходив, що відповідно до частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає касаційному перегляду справи. Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Судовий розгляд встановив, що на підставі наказу Державної митної служби України та Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06 вересня 2012 року № 467/699 ТОВ ВТПФ «ЕСКО» було надано дозвіл № D/0035/00 на відкриття та функціонування магазину безмитної торгівлі в міжнародному пункті пропуску повітряного сполучення «Дніпропетровськ». На підставі договору оренди нерухомого майна від 01 квітня 2017 року № 1.40-189, укладеного між ТОВ ВТПФ «ЕСКО» як орендарем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ» як орендодавцем, позивач прийняв в оренду нежилі приміщення в пасажирській будівлі аеропорту загальною площею 381 кв. м для функціонування бару, магазину безмитної торгівлі та складу. Внаслідок бойових атак Російської Федерації, зокрема авіаційних та ракетних ударів 24 лютого 2022 року, 15 березня 2022 року та 10 квітня 2022 року, приміщення міжнародного аеропорту «Дніпро», в якому знаходився магазин безмитної торгівлі позивача, зазнало значних руйнувань. За фактом відповідних руйнувань було відкрито кримінальне провадження № 42022042030000026. З листів Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ» від 22 серпня 2022 року № 22-08/01, від 22 травня 2023 року б/н та від 11 березня 2024 року № 1103 суди встановили, що з 25 лютого 2022 року, з огляду на зупинення господарської діяльності аеропорту, використання його території в умовах воєнного стану, постійну загрозу ракетних ударів та небезпеку доступу цивільних осіб до пошкодженого об`єкта, доступ на територію аеропорту для представників позивача та інших осіб був відсутній. 18 квітня 2022 року позивач створив інвентаризаційну комісію, яка склала протокол інвентаризаційної комісії, акт про результати інвентаризації грошових коштів, інвентаризаційний опис товарних запасів, інвентаризаційний опис необоротних активів та інвентаризаційний опис запасів. За змістом цих документів товариство визначило, що внаслідок ракетного удару знищено товарні запаси загальною кількістю 27 116 одиниць на суму 186 133,08 Євро, необоротні активи, запаси та грошові кошти. У межах кримінального провадження № 42022042030000026 проведено судову економічну експертизу. Відповідно до висновку експерта від 20 липня 2023 року № 1782-23 документально підтверджуються збитки від знищеного майна магазину безмитної торгівлі «DUTY FREE» ТОВ ВТПФ «ЕСКО», зокрема згідно з інвентаризаційним описом товарних запасів від 18 квітня 2022 року, у розмірі 6 065 258,11 грн, що відповідає 186 133,08 Євро. Листом від 18 квітня 2022 року № 1804 позивач повідомив відповідача про зазначені обставини. У подальшому листом від 23 лютого 2023 року № 2302 товариство повторно повідомило митний орган, що внаслідок бойових атак Російської Федерації магазин безмитної торгівлі знищено, а товари та майно позивача пошкоджені і знищені. Дніпровська митниця листом від 15 травня 2023 року № 7.5-1/7.5-17-02/13/2679 зверталася до позивача щодо вирішення питання із власником приміщень, які використовувалися для функціонування магазину безмитної торгівлі, з метою забезпечення виконання посадовими особами митниці службових обов`язків з проведення заходів інвентаризації. У відповідь позивач листом від 25 травня 2023 року № 2505 повідомив митницю про неможливість доступу будь-яких третіх осіб на територію аеропорту. Листом від 14 липня 2023 року № 7.5-1/7.5-28-09-02/13/4088 Дніпровська митниця повідомила позивача про проведення перевірки з оглядом приміщення магазину безмитної торгівлі. Листом від 19 липня 2023 року № 1907 позивач повідомив про неможливість проведення заходів з інвентаризації магазину безмитної торгівлі, зокрема посадовими особами митниці, у зв`язку з руйнуванням об`єкта та існуванням загрози життю людей. На підставі наказу митного органу від 17 липня 2023 року № 158 посадові особи митниці 19 липня 2023 року провели огляд території та приміщень, у яких розташований магазин безмитної торгівлі ТОВ ВТПФ «ЕСКО». За результатами огляду складено акт від 19 липня 2023 року, в якому зазначено, що приміщення магазину безмитної торгівлі, розташовані на другому поверсі терміналу, мають значні пошкодження внаслідок ракетних ударів, митне забезпечення відсутнє, товари, поміщені в режим безмитної торгівлі, і такі, що перебувають під митним контролем, у приміщеннях відсутні, торговельна зала, бар і допоміжні приміщення частково зруйновані та мають значні пошкодження. Водночас склад магазину безмитної торгівлі, що знаходиться у підвальному приміщенні терміналу, був зачинений на навісний замок, на вхідних дверях була наявна пломба невстановленого зразка « 3», митне забезпечення було відсутнє. 08 березня 2024 року позивач отримав сертифікат Дніпропетровської торгово-промислової палати № 1200-24-0518 про форс-мажорні обставини, яким засвідчено військову агресію Російської Федерації проти України, військові дії, а саме ракетні удари, які спричинили знищення приміщення магазину безмитної торгівлі в міжнародному пункті пропуску для повітряного сполучення «Дніпро». Того ж дня позивач звернувся до Дніпровської митниці із заявою про надання дозволу на припинення (завершення) митного режиму безмитної торгівлі у зв`язку з повною втратою товарів унаслідок дії обставин непереборної сили. У заяві товариство зазначило перелік товарів із посиланням на дати та номери вантажних митних декларацій, а також загальну вартість товарів - 186 133,08 Євро. До заяви позивач додав витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 42022042030000026, висновок експерта № 1782-23 від 20 липня 2023 року, листи Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ», протокол інвентаризаційної комісії від 18 квітня 2022 року, акт про результати інвентаризації грошових коштів, інвентаризаційні описи товарних запасів, необоротних активів і запасів, оборотно-сальдові відомості, журнал-ордер і відомості за рахунком 282, сертифікат Дніпропетровської торгово-промислової палати № 1200-24-0518, листування з митним органом, а також документи щодо судових справ, пов`язаних із наслідками руйнування майна. Листом від 15 березня 2024 року № 7.5-1/17-02/14/1635 Дніпровська митниця повідомила позивача, що за результатами опрацювання документів, наданих разом із заявою, встановлено відсутність документів та інформації щодо підтвердження факту повної втрати товарів, які було поміщено у митний режим безмитної торгівлі, а саме не доведено факт повного пошкодження, зіпсування, знищення або повної втрати таких товарів. За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів Дніпровська митниця прийняла рішення про відмову у припиненні (завершенні) митного режиму «безмитна торгівля», яке оформлено листом від 15 березня 2024 року № 7.5-1/17-02/14/1635 та відповідною резолюцією на заяві позивача від 08 березня 2024 року. Не погодившись із таким рішенням митного органу, ТОВ ВТПФ «ЕСКО» звернулося до суду з цим позовом. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд зазначає таке. Відповідно до частини першої статті 3 МК України при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України. Частиною другою цієї статті визначено, що у разі якщо законодавством України передбачена можливість виконання митних формальностей без подання митної декларації, застосовуються норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день виконання таких формальностей. За змістом статті 140 МК України безмитна торгівля це митний режим, відповідно до якого товари, не призначені для вільного обігу на митній території України, знаходяться та реалізуються для вивезення за межі митної території України під митним контролем у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України, відкритих для міжнародного сполучення, та на повітряних, водних або залізничних транспортних засобах комерційного призначення, що виконують міжнародні рейси, з умовним звільненням від оподаткування митними платежами, установленими на імпорт та експорт таких товарів, та без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, а також без проведення заходів офіційного контролю. Частиною шостою статті 141 МК України встановлено, що поміщення товарів у митний режим безмитної торгівлі, а також зміна цього митного режиму здійснюється митним органом, у зоні діяльності якого розташований відповідний магазин безмитної торгівлі. Відповідно до частини другої статті 142 МК України товари, поміщені в митний режим безмитної торгівлі, протягом всього строку перебування у цьому режимі знаходяться під митним контролем. Частиною першою статті 146 МК України передбачено, що митний режим безмитної торгівлі завершується шляхом реекспорту товарів, поміщених у цей митний режим, або поміщення їх у інший митний режим, що допускається цим Кодексом, а також у випадках, передбачених частиною четвертою цієї статті. Частиною четвертою цієї статті встановлено, що митний режим безмитної торгівлі припиняється митним органом у разі: конфіскації товарів; повної втрати товарів унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику; списання товарів (крім підакцизних), що використовуються магазином безмитної торгівлі виключно в рекламних та/або презентаційних цілях і не призначені для реалізації, на підставі документів бухгалтерського обліку. Граничні обсяги товарів, щодо яких митний режим безмитної торгівлі може бути припинений митним органом, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Процедура підтвердження факту втрати товарів унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили визначена розділом VIII Порядку №

657. Пунктом 3 розділу VIII Порядку № 657 встановлено, що залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції. Пункт 5 розділу VIII Порядку № 657 передбачає, що якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили. Керівник митного органу, в зоні діяльності якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, або особа, що виконує його обов`язки, після отримання заяви невідкладно організовує проведення огляду території чи іншого місця, де знаходяться, знаходились або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, за винятком випадків, коли такий огляд проводити недоцільно з урахуванням характеру аварії чи обставин непереборної сили та їх наслідків. Огляд території чи іншого місця, де знаходяться, знаходились або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, також не проводиться у разі відсутності протягом тривалого часу внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили можливості дістатися до місця пригоди. За результатами огляду складається акт встановленої форми у трьох примірниках. Один примірник акта вручається особі, відповідальній за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, другий - невідкладно надсилається митному органу, під контролем якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, а третій - залишається у справах митного органу, посадовими особами якого він був складений. Якщо керівником митного органу, у зоні діяльності якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, або особою, що виконує його обов`язки, після опрацювання заяви з урахуванням характеру аварії чи обставин непереборної сили та їх наслідків прийнято рішення про недоцільність проведення огляду території чи іншого місця, де знаходяться, знаходились або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, або якщо протягом тривалого часу внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили відсутня можливість дістатися до місця пригоди, особі, що подала заяву про аварію або дію обставин непереборної сили, митним органом невідкладно надається письмове підтвердження факту отримання такої заяви, у якому зазначаються причини непроведення митним органом огляду території чи іншого місця, де знаходяться, знаходились або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, яке засвідчується підписом керівника цього митного органу або особи, що виконує його обов`язки, та завіряється відбитком печатки митного органу або особистої номерної печатки. Копія такого письмового підтвердження надсилається протягом трьох робочих днів митному органу, під контролем якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили. Відповідно до пункту 6 розділу VIII Порядку № 657 у випадку, якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, яким здійснюється контроль за цими товарами, транспортними засобами, з письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили. Разом із заявою подаються: документи, що підтверджують факт аварії чи дії обставин непереборної сили, видані компетентними органами (установами) та засвідчені в установленому порядку; примірник акта про проведення огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, магазинів безмитної торгівлі, територій вільних митних зон та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи, якщо аварія чи обставини непереборної сили мали місце на митній території України у зоні діяльності іншого митного органу та таким іншим митним органом проводився огляд; письмове підтвердження митного органу, якщо аварія чи обставини непереборної сили мали місце на митній території України у зоні діяльності іншого митного органу і таким іншим митним органом огляд не проводився згідно з абзацом четвертим пункту 5 цього розділу. Заява розглядається митним органом, під контролем якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, протягом п`яти робочих днів з дати її подання. Якщо товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, перебувають у зоні діяльності цього самого митного органу, керівником такого органу або особою, що виконує його обов`язки, невідкладно після отримання заяви здійснюються заходи, передбачені пунктом 5 цього розділу. Розгляд заяви проводиться з урахуванням характеру аварії чи обставин непереборної сили та їх наслідків, документів, наданих заявником та отриманих від іншого митного органу (якщо аварія чи обставини непереборної сили мали місце на митній території України у зоні діяльності іншого митного органу), та результатів проведення огляду території чи іншого місця, де знаходяться, знаходились або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, безпосередньо митним органом, під контролем якого перебувають ці товари, транспортні засоби. Під час розгляду заяви митним органом враховується інформація (за наявності), надана іншими державними органами, митними або правоохоронними органами іноземних держав. За результатами розгляду заяви щодо факту аварії чи дії обставин непереборної сили керівник митного органу, під контролем якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, або особа, що виконує його обов`язки, виносить відповідне рішення згідно з Кодексом. Рішення про припинення (завершення) митного режиму приймається лише щодо транспортних засобів або товарів (їх частини), які внаслідок факту аварії чи дії обставин непереборної сили були знищені, повністю та безповоротно пошкоджені, втрачені або зіпсовані. Рішення оформлюється шляхом накладення відповідної резолюції на заяві та засвідчується підписом особи, яка його винесла, та завіряється відбитком печатки митного органу або особистої номерної печатки. Якщо приймається рішення про припинення (завершення) митного режиму, у резолюції після запису «Митний режим (зазначається назва митного режиму) припинено (завершено)» має бути зазначено, відносно яких саме транспортних засобів або товарів (їх частини) припинено (завершено) митний режим. За приписами пункту 8 розділу VIII Порядку № 657 у разі прийняття рішення про відмову у припиненні (завершенні) митного режиму митний орган зобов`язаний невідкладно письмово повідомити заявника про причини і підстави такої відмови. Спір у цій справі виник щодо правомірності відмови Дніпровської митниці припинити митний режим безмитної торгівлі стосовно товарів, які, за твердженням позивача, були повністю втрачені внаслідок ракетних ударів по міжнародному аеропорту «Дніпро» та приміщенню магазину безмитної торгівлі. Верховний Суд зазначає, що для правильного вирішення цього спору суди попередніх інстанцій мали встановити не лише факт наявності або відсутності обставин непереборної сили як таких, а й перевірити: чи подала особа, відповідальна за дотримання митного режиму, заяву, яка відповідає вимогам розділу VIII Порядку № 657; чи містили додані до заяви документи відомості, які дозволяли ідентифікувати товари, що перебували під митним контролем; чи дотримався митний орган алгоритму дій, передбаченого пунктами 5, 6 розділу VIII Порядку № 657, після отримання заяви від 08 березня 2024 року; чи надав митний орган належну оцінку всім документам, поданим заявником, а також інформації інших державних органів, митних органів чи правоохоронних органів; чи підтверджено саме повну втрату товарів або їх частини, щодо яких заявник просив припинити митний режим безмитної торгівлі. Верховний Суд вважає помилковим довід позивача про те, що сертифікат Торгово-промислової палати сам собою є єдиним і достатнім доказом повної втрати товарів, які перебували у митному режимі безмитної торгівлі. Пункт 3 розділу VIII Порядку № 657 прямо передбачає, що документи, які підтверджують наявність і тривалість дії аварії чи обставин непереборної сили, можуть видаватися різними органами, підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції. Отже, сертифікат торгово-промислової палати є одним із належних засобів підтвердження обставин непереборної сили, однак не має наперед встановленої сили та повинен оцінюватися судом у сукупності з іншими доказами. Такий підхід узгоджується із загальним правилом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України про те, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили, а також із підходом Верховного Суду щодо оцінки сертифіката торгово-промислової палати як одного з доказів існування форс-мажорних обставин, який має оцінюватися у сукупності з іншими доказами та з урахуванням причинно-наслідкового зв`язку між відповідними обставинами і неможливістю виконання конкретного обов`язку. Водночас помилковість наведеної тези позивача не свідчить про правильність висновків судів попередніх інстанцій. За змістом пунктів 5, 6 розділу VIII Порядку № 657 після отримання заяви митний орган, у зоні діяльності якого перебувають товари, повинен невідкладно здійснити передбачені цим Порядком дії. Такими діями є організація огляду території чи іншого місця, де знаходяться, знаходились або можуть знаходитися товари, або, якщо огляд недоцільний чи протягом тривалого часу немає можливості дістатися до місця пригоди, надання особі письмового підтвердження факту отримання заяви із зазначенням причин непроведення огляду. Отже, Порядок № 657 не передбачає моделі невизначеного очікування відновлення доступу до місця події без прийняття належно вмотивованого рішення за результатами розгляду заяви та без оцінки поданих документів. Суди попередніх інстанцій, погодившись з відмовою митного органу, фактично виходили з того, що питання припинення митного режиму може бути вирішене після появи у позивача можливості забезпечити доступ посадових осіб митниці до складу магазину безмитної торгівлі. Такий підхід не повною мірою відповідає змісту пунктів 5, 6 розділу VIII Порядку № 657, оскільки у разі тривалої відсутності можливості дістатися до місця пригоди Порядок передбачає спеціальну процесуальну дію митного органу - письмове підтвердження факту отримання заяви із зазначенням причин непроведення огляду, а не перенесення вирішення питання на невизначений час. Суди мали перевірити, чи вчинила Дніпровська митниця після отримання заяви від 08 березня 2024 року саме ті дії, які передбачені пунктами 5, 6 розділу VIII Порядку № 657, зокрема: чи організувала огляд після отримання цієї заяви; якщо огляд не організовувався - чи приймалося рішення про недоцільність огляду; чи було встановлено об`єктивну неможливість дістатися до місця пригоди протягом тривалого часу; чи надавалося заявнику письмове підтвердження факту отримання заяви із зазначенням причин непроведення огляду; чи оцінювалися документи, подані позивачем, з урахуванням характеру обставин непереборної сили та їх наслідків. Однак належної оцінки цим обставинам суди не надали. Крім того, суди попередніх інстанцій поклали в основу своїх висновків акт огляду від 19 липня 2023 року. За змістом установлених судами обставин, цим актом зафіксовано, що приміщення магазину безмитної торгівлі на другому поверсі терміналу мають значні пошкодження, митне забезпечення відсутнє, товари у приміщеннях відсутні, торговельна зала, бар і допоміжні приміщення частково зруйновані і мають значні пошкодження, а склад магазину безмитної торгівлі у підвальному приміщенні терміналу зачинений на навісний замок, наявна пломба невстановленого зразка « 3», митне забезпечення відсутнє. З наведеного акта може випливати факт огляду частини приміщень та неможливість фактичної перевірки вмісту складу. Водночас сам по собі цей акт не встановлює ані наявності товарів у складському приміщенні, ані їх збереження, ані їх повної втрати. Тому суди не могли використовувати цей акт як вирішальний доказ недоведеності повної втрати товарів без оцінки інших доказів у справі. Також обґрунтованими є доводи касаційної скарги про те, що суди не надали належної оцінки доказам, на які позивач посилався як на підтвердження факту втрати товарів та неможливості доступу до приміщень магазину безмитної торгівлі, а саме: матеріалам кримінального провадження № 42022042030000026; матеріалам інвентаризації від 18 квітня 2022 року; висновку експерта від 20 липня 2023 року № 1782-23; сертифікату Дніпропетровської торгово-промислової палати від 08 березня 2024 року № 1200-24-0518; листам Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ» щодо неможливості доступу до території аеропорту; листам військової частини, Служби безпеки України та Дніпропетровської обласної військової адміністрації, на які посилається позивач; документам бухгалтерського та складського обліку, зокрема руху товару за 2022 рік по складу магазину безмитної торгівлі; рішенню Господарського суду Дніпропетровської області від 03 червня 2024 року у справі № 904/630/24. Ці докази не є такими, що автоматично підтверджують повну втрату товарів у розумінні пункту 2 частини четвертої статті 146 МК України та пункту 6 розділу VIII Порядку № 657, однак вони мали бути оцінені судами у сукупності з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку. Суди попередніх інстанцій, по суті, зосередилися на тому, що склад у підвальному приміщенні не був фактично оглянутий, однак не перевірили належним чином, чи були товари на такому складі на момент виникнення обставин непереборної сили, чи підтверджується або спростовується ця обставина документами складського та бухгалтерського обліку, чи могла відсутність доступу до складу бути наслідком тих самих обставин непереборної сили, на які посилався позивач, та як ця обставина впливає на обов`язок митного органу діяти за пунктами 5, 6 розділу VIII Порядку №

657. Окремо Верховний Суд зазначає, що апеляційний суд у мотивувальній частині постанови послався на статтю 102 МК України, яка регулює завершення митного режиму транзиту. Водночас спірні правовідносини стосуються митного режиму безмитної торгівлі, врегульованого, зокрема, статтями 140 - 146 МК України. Застосування або наведення апеляційним судом нерелевантної норми МК України саме по собі не завжди є достатньою підставою для скасування судового рішення. Однак у цій справі таке помилкове посилання свідчить про те, що суд апеляційної інстанції не визначив належної нормативної основи для перевірки правомірності рішення митного органу у правовідносинах, пов`язаних саме з припиненням митного режиму безмитної торгівлі. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій передчасно погодилися з правомірністю рішення Дніпровської митниці про відмову в припиненні митного режиму безмитної торгівлі, не перевірили належним чином дотримання митним органом спеціальної процедури, передбаченої розділом VIII Порядку № 657, та не надали оцінки всім доказам у сукупності. Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 - 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу. За результатами нового розгляду суду необхідно надати оцінку всім доречним і важливим доводам сторін, дослідити належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, після чого ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельно-посередницької фірми «ЕСКО» задовольнити частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач І. А. Гончарова Судді І. Я. Олендер Р. Ф. Ханова