Постанова КАС ВС № 160/12433/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 червня 2026 року м. Київ справа № 160/12433/23 адміністративне провадження № К/990/7887/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М., суддів - Жука А. В., Загороднюка А. Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Єременко Альона Леонідівна, на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.01.2024 (колегія суддів у складі: Бишевської Н. А., Добродняк І. Ю., Семененка Я. В.), УСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування і невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168) з 01.02.2023; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, в розмірі 30 000 грн на місяць, починаючи з 01.02.2023. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Грошову винагороду у розмірі 30 000 грн він отримував, починаючи з вересня 2022 року до січня 2023 року, щомісячно. З 01.02.2023 по 31.05.2023 нарахування та виплата додаткової щомісячної винагороди, передбаченої Постановою № 168, відповідачем не здійснювалася. Таким чином, на думку позивача, відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати щомісячної грошової винагороди у період з 01.02.2023 по 31.05.2023 в розмірі 30 000 грн. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи ОСОБА_1 з 06.07.2022 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.07.2022 № 163/ДСК. З пояснень позивача та відповідача судом установлено, що з вересня 2022 року позивач виконує бойові завдання з охорони та оборони об`єкту державного значення. 05.04.2023 позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом, у якому просив надати йому інформацію про нарахування та виплату додаткової щомісячної грошової винагороди за період з серпня 2022 року по березень 2023 року. Військова частина НОМЕР_1 надала позивачеві відповідь, викладену у листі від 26.04.2023 № 827, у якій повідомила, що період служби позивача по січень 2023 року військовою частиною здійснювалося нарахування та виплата додаткової грошової допомоги у розмірі 30 000 грн, відповідно до вимог Постанови № 168 та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260). Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 44 внесено зміни до Порядку №

260. Відповідно до пункту 2 розділу ХХХІV зазначеного Порядку на період дії воєнного стану додаткова винагорода згідно з вказаною постановою Кабінету Міністрів України виплачується в розмірі 30 000 грн військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань) з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями. До військової частини надійшло Окреме доручення Міністерства оборони України від 06.03.2023 № 5718/з та телеграма начальника головного штабу першого заступника Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 24.03.2023 № 518/7.2/7-3/55 щодо роз`яснення порядку виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 30 000 грн, в якій зазначено, що виплата здійснюється відповідно до бойових наказів (розпоряджень) командирів, військовослужбовцям військових частин Державної спеціальної служби транспорту, які здійснюють охорону та оборону об`єктів державного значення в умовах надзвичайного стану і особливого періоду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 № 1833-034 «Про затвердження переліку об`єктів державного значення, що підлягають охороні та обороні в умовах надзвичайного стану і особливого періоду». Ураховуючи те, що позивач здійснює охорону та оборону об`єкту державного значення відповідно до бойового розпорядження Голови Державної спеціальної служби транспорту від 20.06.2022 № 74, який не входить до переліку об`єктів державного значення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 № 1833-034 «Про затвердження переліку об`єктів державного значення, що підлягають охороні та обороні в умовах надзвичайного стану і особливого періоду», виплати додаткової винагороди не здійснювалися. Уважаючи, що відповідач допустив протиправну бездіяльність стосовно ненарахування і невиплати позивачу з 01.02.2023 додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.08.2023 позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 з 01.02.2023 по 31.05.2023 додаткової винагороди, передбаченої Постановою №

168. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, в розмірі 30 000 грн на місяць, за період з 01.02.2023 по 31.05.2023. Суд першої інстанції, розглядаючи справу по суті та задовольняючи позов, виходив з того, що відповідно до вимог Постанови № 168 та Порядку № 260, позивач, як військовослужбовець Державної спеціальної служби транспорту, який на підставі бойового наказу Голови Державної спеціальної служби транспорту від 20.06.2022 № 74 здійснює охорону та оборону об`єкту державного значення (наземну оборону об`єктів критичної інфраструктури), має право на отримання додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн. Суд указав, що в умовах воєнного стану Голова Державної спеціальної служби транспорту визначає об`єкти державного значення, які підлягають охороні військовослужбовцями Державної спеціальної служби транспорту, та віддає відповідні бойові накази. При цьому, державні об`єкти, які за певних обставин у мирний час не були віднесені до Переліку об`єктів державного значення, що підлягають охороні та обороні в умовах надзвичайного стану і особливого періоду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 № 1833-034 (далі - Перелік № 1833-034), є не менш значущими для оборони держави та забезпеченням ефективного функціонування національної транспортної системи України, ніж ті, що віднесені до указаного Переліку. Суд урахував, що саме за бойовим наказом Голови Державної спеціальної служби транспорту, відбувається охорона відповідного об`єкта державного значення, тобто цей об`єкт потребує відповідної охорони та оборони в умовах воєнного стану. Також суд указав, ні Постанова № 168, ні Порядок № 260 не передбачають таку умову виплати додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн за охорону об`єкту, як обов`язковість віднесення об`єкту державного значення, який охороняється військовослужбовцем, до Переліку № 1833-034. Водночас суд зазначив, що відповідач до відзиву на позовну заяву долучила копію Окремого доручення Міністерства оброни України від 06.03.2023 № 5718/з, в якому відсутні посилання на Перелік № 1833-034 та роз`яснення щодо виплати додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн. Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн, яка передбачена умовами Постанови № 168, за період з 01.02.2023 по 31.05.2023. Крім того, суд першої інстанції зазначив про те, що позивач просив зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду, починаючи з 01.02.2023, без визначення кінцевої дати. Однак, з матеріалів справи суд установив, що порушення права позивача на отримання вказаної додаткової винагороди підтверджено за період з 01.02.2023 по 31.05.2023, а відтак суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у такий спосіб: зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, в розмірі 30 000 грн на місяць, за період з 01.02.2023 по 31.05.2023. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.01.2024 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.08.2023 скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що матеріалами справи не підтверджено, що об`єкт державного значення, охорону якого позивач здійснював у спірний період з 01.02.2023 по 31.05.2023, входить до переліку об`єктів критичної інфраструктури, який затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 1229-рс-ОП «Про затвердження переліку об`єктів критичної інфраструктури (І категорії критичності), які потребують першочергового прикриття від повітряних ударів противника» (далі - Перелік № 1229). Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач, як військовослужбовець Державної спеціальної служби транспорту, у спірний період з 01.02.2023 по 31.05.2023 здійснював протиповітряне прикриття та наземну оборони саме об`єктів критичної інфраструктури згідно з бойовим розпорядженням, що, на думку суду, свідчить про відсутність підстав для виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн. Натомість, позивач у спірний період здійснював лише охорону та оборону об`єкту державного значення. З цих підстав, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач правомірно з 01.02.2023 припинив виплату позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, на підставі положень Порядку № 260, який у свою чергу був доповнений на виконання пункту 2-1 Постанови №

168. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Єременко А. Л., звернувся до Верховного Суду із цією касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.01.2024 та залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.08.2023. Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). На обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України касатор посилався на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: пункту 1 Постанови № 168 в контексті правовідносин, що виникають між військовослужбовцями Державної спеціальної служби транспорту з приводу (не)виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої цим пунктом, з 01.02.2023 відповідно до наказу Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 44 «Про внесення змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам». Крім того, скаржник наголошував на тому, що ані Постановою № 168, ані Порядком № 260 не передбачено такої умови виплати додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн за охорону об`єкту, як обов`язковість віднесення об`єкту державного значення, який охороняється військовослужбовцем Державної спеціальної служби транспорту, до Переліку № 1833-034. З цих підстав скаржник доводив, що Окреме доручення від 06.03.2023 № 5718/з та телеграма начальника Головного штабу першого заступника Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 24.03.2023 № 518/7.2/7-3/55, фактично призводять до дискримінації військовослужбовців Державної спеціальної служби транспорту, оскільки передбачають встановлення для них спеціальних, додаткових критеріїв для виплати додаткової грошової винагороди для яких жодних критеріїв не передбачається. Позиція інших учасників справи Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надходило. Відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Рух касаційної скарги 29.02.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Єременко А. Л., на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.01.2024. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.02.2024 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючу суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів: Жука А. В., Загороднюка А. Г. для розгляду судової справи № 160/12433/23. Ухвалою Верховного Суду від 07.03.2024 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Єременко А. Л., на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.01.2024. Ухвалою Верховного Суду від 02.06.2026 закінчено підготовку цієї справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Позиція Верховного Суду Релевантні джерела права та акти їхнього застосування. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Водночас суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Надаючи оцінку оскаржуваному судовому рішенні у межах доводів касаційної скарги за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого. Спір у цій справі виник у зв`язку з невиплатою військовослужбовцю Державної спеціальної служби транспорту з 01.02.2023 додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі 30 000 грн. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 05.02.2004 № 1449-IV «Про Державну спеціальну службу транспорту» (далі - Закон № 1449-ІV) Державна спеціальна служба транспорту є спеціалізованим військовим формуванням, що входить до системи Міністерства оборони України, призначеним для забезпечення стійкого функціонування транспорту в мирний час та в особливий період. За змістом статті 2 Закону № 1449-IV основними функціями Державної спеціальної служби транспорту є в особливий період: забезпечення постійної готовності підрозділів Державної спеціальної служби транспорту до виконання покладених на них завдань; технічне прикриття, відновлення та встановлення загороджень на найважливіших об`єктах національної транспортної системи України; розмінування вибухонебезпечних предметів на об`єктах національної транспортної системи України із залученням у разі необхідності підрозділів Збройних Сил України та забезпечення експлуатації головних ділянок відновлюваних залізничних напрямків; наведення, будівництво, експлуатація і ремонт (реконструкція) наплавних залізничних мостів та естакад; підвищення пропускної спроможності діючих та будівництво нових доріг, залізничних колій, обходів, вузлів, тунелів та мостів; виконання заходів територіальної оборони, а також заходів, спрямованих на додержання правового режиму воєнного та надзвичайного стану. За приписами статті 12 Закону № 1449-IV особовий склад Державної спеціальної служби транспорту під час виконання поставлених завдань зобов`язаний, зокрема: брати участь у заходах з організації технічного прикриття об`єктів національної транспортної системи України, що використовуються в інтересах оборони держави, із запобігання надзвичайним ситуаціям, аваріям та катастрофам на транспорті; готувати сили і засоби, призначені для тимчасового та короткочасного відновлення зруйнованих об`єктів транспорту як у мирний час, так і в особливий період; здійснювати невідкладні заходи щодо короткочасного та тимчасового відновлення порушених об`єктів транспорту з метою відновлення руху транспорту, у тому числі на територіях держав, з якими укладено відповідні угоди; забезпечувати схоронність об`єктів національної транспортної системи України, що використовуються в інтересах оборони держави, військових об`єктів та вантажів, супровід вантажів при перевезенні під час надзвичайних ситуацій та в особливий період. Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок № 260 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан. Цього ж дня (24.02.2022) Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України [зобов`язаний] невідкладно: 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України. Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України [доручено] забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації. На виконання цих указів Кабінет Міністрів України видав Постанову № 168, якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди. Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у первинній редакції) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). У Постанові № 168 Кабінет Міністрів України визначив перелік військовослужбовців за видами військових формувань, на яких поширено дію цієї постанови, підстави та розмір додаткової винагороди, однак не визначив порядку та умов реалізації цитованих приписів указаної постанови щодо виплати означеної додаткової винагороди. З огляду на те, що конкретизація умов, визначених цитованим положенням пункту 1 Постанови № 168, залежить від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, Кабінет Міністрів України постановою від 07.07.2022 № 793, доповнено Постанову № 168 пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, , передбачених цією постановою, визначаються «керівниками відповідних міністерств та державних органів». Згодом пункт 1 Постанови № 168 був змінений згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 № 217, від 22.03.2022 № 350, від 01.04.2022 № 400, від 01.07.2022 № 754, від 07.07.2022 № 793, від 20.01.2023 № 43 та інш. Зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 (яка, набирає чинності з дня її опублікування [19.07.2022] та застосовується з 24.02.2022) у пункті 1 [Постанови № 168]: « 1) в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць». Постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2023 № 836 (яка, набирає чинності з дня її опублікування [11.08.2023] та застосовується в частині виплати додаткової винагороди з 01.06.2023), серед іншого, пункт 1 Постанови № 168 викладено у новій редакції, згідно з якою: «

1. Установити, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць […]». Тобто з набранням чинності Постанови № 836 військовослужбовці Державної спеціальної служби транспорту не входять до переліку осіб, яким пунктом 1 Постанови № 168 передбачено на період воєнного стану додаткову винагороду в розмірі до 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 № 43, яка набрала чинності з 21.01.2023, пункт 2-1 Постанови № 168 викладено в такій редакції: « 2-1. Установити, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30 000 грн». 31.01.2023 набрав чинності наказ Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 44 «Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за № 177/39233, яким доповнено Порядок № 260 новим розділом «XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану». Пунктом 3 цього наказу встановлено, що він набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з 01.02.2023. Отже, спірні правовідносини з 01.02.2023 регулювалися розділом «XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану» Порядку № 260, яким запроваджено новий підхід до виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, та впроваджено більшу диверсифікацію розміру додаткової грошової винагороди та порядку її виплати залежно від характеру і місця виконання бойових завдань чи заходів. Пунктом 2 розділу XXXIV Порядку № 260 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з Постановою № 168 виплачується в таких розмірах: «…30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань): у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління); з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями; із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями Військовослужбовцям, які в установленому законодавством порядку відряджені до складу військових адміністрацій у районах ведення воєнних (бойових) дій для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, виплата додаткової винагороди здійснюється у розмірі 30 000 гривень». Згідно з пунктом 3 розділу XXXIV Порядку № 260 райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України. Відповідно до пункту 4 розділу XXXIV Порядку № 260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Відповідно до пункту 8 розділу XXXIV Порядку № 260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. Отже, з 01.02.2023 виплата додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн відповідно до Постанови № 168 передбачена лише для військовослужбовців, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань), зміст яких конкретизовано у пункті 2 розділу XXXIV Порядку №

260. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.05.2026 у справі № 160/12984/23. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що позивач, як військовослужбовець Державної спеціальної служби транспорту, який на підставі саме бойового наказу Голови Державної спеціальної служби транспорту від 20.06.2022 № 74 здійснює охорону та оборону об`єкту державного значення (наземну оборону об`єктів критичної інфраструктури), має право, відповідно до вимог Постанови № 168 та Порядку № 260, на отримання додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн. При цьому суд першої інстанції зазначив, що ні Постанова № 168, ні Порядок № 260 не передбачають таку умову виплати додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн за охорону об`єкту, як обов`язковість віднесення об`єкту державного значення, який охороняється військовослужбовцем, до Переліку № 1833-034. Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн, оскільки позивач у спірний період здійснював лише охорону та оборону об`єкту державного значення, матеріали справи не містять доказів того, що позивач, як військовослужбовець Державної спеціальної служби транспорту, у спірний період з 01.02.2023 по 31.05.2023 здійснював протиповітряне прикриття та наземну оборони саме об`єктів критичної інфраструктури згідно з бойовим розпорядженням. Колегія суддів не погоджується з висновками судів обох інстанцій, оскільки вони не ґрунтуються на повному і всебічному встановленні обставин справи та їх належній правовій оцінці. Так, при вирішенні цієї справи суди попередніх інстанцій не відповіли на головне питання, з якого власне й виник спір, що спонукав позивача звернутися з цим позовом до суду. Йдеться про те, які саме завдання і де виконував військовослужбовець ОСОБА_1 у період з 01.02.2023 по 31.05.2023 та чим це підтверджується. В обсязі встановлених у цій справі обставин суди попередніх інстанцій установили лише те, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ; з вересня 2022 року він виконує бойові завдання з охорони та оборони об`єкту державного значення (наземну оборону об`єктів критичної інфраструктури) згідно з бойовим розпорядженням Голови Державної спеціальної служби транспорту від 20.06.2022 № 74 та, яку відповідь надав відповідач на рапорт позивача. Суди попередніх інстанцій не установлювали, які конкретно завдання, на яких об`єктах та на підставі яких наказів (розпоряджень) виконував ОСОБА_1 протягом заявленого періоду та, відповідно, не оцінювали чи підпадають такі завдання під бойові (спеціальні) завдання, згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) у розумінні пункту 2 розділу XXXIV Порядку №

260. Відсутність аналізу цих обставин та відповідних доказів суперечить принципам адміністративного судочинства, зокрема обов`язку суду встановити дійсні обставини справи. Матеріали справи не містять телеграми начальника Головного штабу першого заступника Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 24.03.2023 № 518/7.2/7-3/55 щодо роз`яснення порядку виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 30 000 грн, на яку посилалася військова частина НОМЕР_1 у відповіді від 26.04.2023 № 827 на рапорт ОСОБА_1 . Оскільки основні аспекти спірних правовідносин залишилися нез`ясованими судами попередніх інстанцій, то це свідчить про неповноту дослідження обставин справи та необґрунтованість висновків щодо наявності (відсутності) у позивача права на отримання додаткової винагороди у спірному періоді та передчасність висновків судів попередніх інстанцій по суті спору. Держава не може відмовити особі у виплатах, якщо існують чинні законодавчі норми, які передбачають такі виплати, а особа відповідає умовам, що висуваються цими нормами для проведення таких виплат. Для цього суди мають перевірити чи існують норми, які передбачають виплату, а також чи відповідає особа умовам для проведення таких виплат. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц). Застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами. Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути встановлені судами на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі. Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Недотримання судом принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час збирання та дослідження зібраних у справі доказів унеможливлює встановлення фактичних обставин для правильного її вирішення. За правилами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. В силу приписів частини другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. На підставі вищевикладеного Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій не вжили усіх визначених законом заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим дійшли передчасних висновків по суті спору. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судів попередніх інстанцій, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність їхніх висновків в цілому по суті спору. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до пункту 2 частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду. Згідно із частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України). Ураховуючи приписи статті 353 КАС України, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій необхідно скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд. Суду першої інстанції під час нового розгляду справи необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови, установити наведені в ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України. Висновки щодо розподілу судових витрат З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Єременко Альона Леонідівна, задовольнити частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.08.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.01.2024 скасувати, а справу № 160/12433/23 направити на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. СуддіЖ.М. Мельник-Томенко А.В. Жук А.Г. Загороднюк