Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/9215/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/9215/25 пров. № А/857/26890/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Затолочного В.С., суддів: Глушка І.В., Судової-Хомюк Н.М., з участю секретаря судового засідання Загреви М.С., представника позивача Шевчука В.В., представника відповідача Дмитрук Я.В., розглянувши в електронній формі у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року у справі № 140/9215/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Костюкевичем С.Ф. у м. Луцьку 07.04.2026, повний текст складено 17.04.2026), - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС, відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень від 17.04.2025 № 0124052407, № 0124062407 та № 0124112407. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області № 0124112407 від 17.04.2025, № 0124052407 від 17.04.2025 в частині на загальну суму 3 161 067,43 грн, № 0124062407 від 17.04.2025 в частині на суму 263 422,27 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить скасувати рішення в частині задоволення позову і ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити повністю. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач покликався на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу позивача є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Перебування позивача за межами території України не спростовує обставин з приводу неможливості вручення вказаного поштового повідомлення уповноваженій особі позивача, адже рекомендоване поштове повідомлення повернулося відповідачу з відповідною відміткою про вручення 19.04.2023 його адресату. Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Представник відповідача, який приймає участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримав доводи апеляційної скарги та просив таку задовольнити. Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець (далі також ФОП) у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 26.06.2018 (запис № 21970000000013139), основним видом діяльності визначено оптову торгівлю деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (КВЕД 46.73), а 08.04.2020 позивач здійснив припинення підприємницької діяльності за поданою заявою, про що в реєстрі зроблено запис № 21970060002013139. Дані обставини підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Як вбачається з акту перевірки, ФОП ОСОБА_1 подав податковому органу декларації про майновий стан та доходи за 2019-2020 роки, декларації ПДВ за 2019-2020 роки. З дослідженого судом повідомлення Державної прикордонної служби України № 19/36654/25 від 05.05.2025, ОСОБА_1 13.09.2020 покинув територію України і не повертався на територію України. На підставі наказу ГУ ДПС № 436-п від 06.02.2025, повідомлення від 06.02.2025 № 162 відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 26.06.2018 по 08.04.2020, за період перебування в статусі суб`єкта господарювання. 21.03.2025 за результатами вказаної перевірки складено акт № 7953/03-20-24-07/ НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )» (далі також Акт перевірки), яким встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 : - пунктів 44.1, 44.3, 44.6 статті 44, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, пункту 164.1 статті 164, пунктів 177.1, 177.2, підпунктів 177.4.1, 177.4.4, 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (далі ПК України), внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 3035977,67 грн., в т.ч. за 2019 р. 3 016 557,11 грн., за 2020 р. 19 420,56 грн.; - підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, підпункту 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України, внаслідок чого занижено військовий збір на загальну суму загальну суму 252 998,14 грн., а саме за 2019 р. на 251 379,76 грн. та за 2020 р. на 1 618,38 грн; - пункту 121.1 статті 121 ПК України, а саме незабезпечення надання для перевірки первинних документів за 2018 2020 рр. 17.04.2025 ГУ ДПС на підставі висновків Акту перевірки сформовано податкові повідомлення-рішення № 0124052407 на суму 3 339 575,43 грн (з яких: 3 035 977,67 грн за податковим зобов`язанням та 303 597,76 грн. - штрафна санкція), № 0124062407 на суму 278 297, 94 грн (з яких: 252 998,14 грн за податковим зобов`язанням та 25 299,80 грн. - штрафна санкція), № 0124112407 на суму 1 020,00 грн. ОСОБА_1 , не погодившись із вищевказаними ППР звернувся із відповідною скаргою до Державної податкової служби України, однак рішенням № 19852/6/99-00-06-01-02-06 від 10.07.2025 про результати розгляду скарги, відмовлено в отриманні документів від для перевірки про понесені валові витрати та у задоволенні такої скарги, відтак залишено без змін спірні податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС. Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, ОСОБА_1 звернувся в суд з даним позовом. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що із Акту перевірки не вбачається наявність винних дій позивача у вчиненні податкового правопорушення, адже факт ненадання документів - це умисна та свідома дія по невиконанню законної вимоги податкового органу. Водночас, до ОСОБА_1 така законна вимога не доводилась у встановленому законом порядку, про наявність такої вимоги позивач не знав і не міг знати, оскільки перебував за кордоном, а після з`ясування, що проведена перевірка та винесені ППР, звернувся із заявою до ДПС України про адміноскарження, де просив провести повторну перевірку, яку податковий орган необґрунтовано відхилив. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно положень підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України (далі - ПК України) контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Згідно з пунктами 44.1, 44.3 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків. Відповідно до підпункту 73.3.3 пункту 73.3 статті 73, пункту 85.2 статті 85 ПК України платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані надавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом), у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу. Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений ст. 78 ПК України. Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту. Згідно з пунктом 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Відповідно до пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу. Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. 06.07.2023 на адресу позивача поштою лисом з рекомендованим повідомленням направлявся запит про надання оригіналів документів, які можуть бути використані в ході проведення перевірки на підставі статті 78 ПК України. Як зазначалося вище, ФОП ОСОБА_1 08.04.2020 здійснив припинення підприємницької діяльності за власним рішенням запис, а 13.09.2020 ОСОБА_1 покинув територію України і не повертався з того часу. Апеляційним судом встановлено, що на адресу позивача 07.02.2025 було надіслане рекомендоване поштове відправлення № 162 від 06.02.2025 з повідомленням про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, яке повернулось з відміткою без вручення «за закінченням терміну зберігання». Також, 06.07.2023 на адресу позивача поштою листом з рекомендованим повідомленням направлявся запит про надання оригіналів документів, які можуть бути використані в ході проведення майбутньої перевірки на підставі статті 78 ПК України. Податковий орган вважає, що такі листи були вручені належним чином, оскільки на адресу податкового органу повернулося повідомлення про вручення. При цьому судом першої інстанції встановлено, що оригінали таких поштових відправлень не збереглись. Таким чином, беручи до уваги встановлені судом обставини, податкове повідомлення-рішення № 0124112407 від 17.04.2025, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 020,00 грн за ненадання документів, є протиправним та підлягає скасуванню. Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 27.01,2015 по справі № 21-425а14 та Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.02.2018 по справі № 821/371/17, від 02.09.2020 по справі № 820/3426/16, від 15.02.2024 у справі № 640/9016/20, що враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України. Крім цього, завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України. Водночас, судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Така правова позиція відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства, закріпленим у статті 2 КАС України. Згідно зі статтею 177 ПК України доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. За пунктом 177.2 статті 172 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Пунктом 177.3 статті 173 ПК України визначено, що для фізичної особи-підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). Відповідно до статті 177.4 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми податків, зборів, пов`язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи-підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи-підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об`єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою-підприємцем, роялті на користь правовласників, як винагорода за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав чи як відрахування на користь правовласників на підставі договорів, укладених таким платником податку з організаціями колективного управління відповідно до Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов`язаних з господарською діяльністю фізичної особи-підприємця; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження незайманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Пунктом 187.1 статті 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису. Згідно із пунктом 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку. Нормами пункту 198.5. статті 198 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відповідно до вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727, пункт 3 Акту документальної перевірки має містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного законодавства, Пункт 5 - факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів. У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення; викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з первинними документами, бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та/або бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення. З Акту перевірки встановлено, що податковий орган обмежився висновком про відсутність документів, які підтверджують валові витрат та провів нарахування податкових зобов`язань та констатував вчинення платником податкових правопорушень. Відповідно до статті 109.1 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та Іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Згідно зі статтею 112 ПК України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності. Особа не може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення інакше, як на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом. З Акту перевірки не встановлено наявність винних дій позивача у вчиненні податкового правопорушення, адже факт ненадання документів - це умисна та свідома дія по невиконанню законної вимоги податкового органу. Водночас, до ОСОБА_1 така законна вимога не доводилась у встановленому законом порядку, про наявність такої вимоги позивач не знав і не міг знати, оскільки перебував за кордоном, а після з`ясування, що проведена перевірка та винесені податкові повідомлення-рішення, звернувся із заявою до ДПС України про адміноскарження, де просив провести повторну перевірку, яку податковий орган необґрунтовано відхилив. Крім того, за актом перевірки ФОП ОСОБА_1 податковим органом враховано до валових витрат 35 188 грн (витрати на оплату праці і нарахування) та частину інших витрат за поданими платником податків деклараціями, де за деклараціями всього було задекларовано 16 804 536 грн. Також зі Зведеного розрахунку валових витрат ФОП ОСОБА_1 за період 2019-2020 років виведені суми, які відносяться до валових витрат в розрізі первинних доументів: акти 5 302 202,73 грн; накладні 10 475 332,09 грн; ГТН 979 835,66 грн; платіжні доручення 243 095,74 грн; звіти виробничі (з сировини замовника) 155 990 грн; обороти по рахунку 312 1 834 223,65 грн; договори купівлі-продажу 1 965 505,22 грн; специфікація 3 400 грн; розрахункова відомість 228 504,42 грн; відомості на виплату авансу працівникам ФОП 15 616 грн; відомості на виплату заробітної плати працівникам ФОП 145 743,31 грн; всього 29 597 089,74 грн; оборотно-сальдова відомість по рахункам: дебет 84 088 959,91 грн, кредит 79 183 515,02 грн; дохід 16 010 871,29 грн; чистий дохід 16 929 541,1 грн; ПДФО 918 669,81 грн; ВЗ 165 360,57 грн; ЄСВ 1 378 805 грн; зарплата 2 021 073,36 грн; (останній показник) 381 247,97 грн. Згідно з отриманими податковим органом відомостями ФОП ОСОБА_1 здійснював підприємницьку діяльність за період 01.04.2019 по 08.04.2020 на загальній системі оподаткування. Основним видом визначено оптову торгівлю деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (КВЕД 46.73). Перелік зареєстрованих видів діяльності (КВЕД): 46.73 «Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням» (основний); 02.40 «Надання допоміжних послуг у лісовому господарстві»; 16.24 «Виробництво дерев`яної тари». Як вбачається із наявних у справі доказів, ФОП ОСОБА_1 здійснював придбання деревини необробленої, організовував її переробку та транспортування. У справі наявні договори та акти прийому передачі на переробку, товаро-транспортні накладні. Після обробки деревини позивач виготовляв піддони дерев`яні, відходи використовувались як дрова для опалення. В подальшому піддони реалізовувались юридичним особам: ТзОВ «Білена», ТзОВ «Вайс-ОФІС», ТзОВ «Брума». Інша частина піддонів експортувалась ФОП ОСОБА_1 за кордон контрагентам у зовнішньо-економічній діяльності. Доказом такого є митні декларації, які були предметом дослідження суду першої інстанції. Таким чином, валові витрати підтверджуються документами щодо виготовлення продукції, яка реалізовувалась іншим юридичним особам та експортувалась за межі України. Наявні митні декларації, підтверджують факт виготовлення готової продукції, а як передумова наявність витрат на її виготовлення. В сукупності, наведені докази підтверджують реальність здійснення ФОП ОСОБА_1 господарської діяльності, а відтак і наявність об`єктивних та очевидних валових витрат пов`язаних із нею. Щодо правомірності прийнятих відповідачем за результатами проведеної перевірки спірних податкових повідомлень-рішень від 17.04.2025 № 0124052407 на суму 3 339 575,43 грн, № 0124062407 на суму 278 297, 94 грн, апеляційний суд виходить з наступного. Частиною другою статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено обов`язкові вимоги до первинних документів, які кореспондують із Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №

88. Аналіз даних законодавчих норм свідчить про те, що фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків, а первинний документ, відповідно, це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Певні недоліки первинних документів не позбавляють юридичної сили весь первинний документ в аспекті сприйняття його як доказу здійснення господарської операції. Первинні документи повинні відображати обґрунтованість розміру нестачі або надлишків товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів, періоду і місця їх утворення; обґрунтованості оформлення операцій з одержання, зберігання, виготовлення, реалізації товарно-матеріальних цінностей, у тому числі грошових, основних засобів, надання послуг; обґрунтованості відображення в обліку грошових коштів, цінних паперів; операцій з нарахування та виплати заробітної плати, інших виплат; відповідності нормативно-правовим актам відображення в податковому обліку доходів та витрат за фінансово-господарськими операціями, що підлягають оподаткуванню податком на прибуток. Встановлення у судовому процесі достовірності висновків податкового органу, викладених в Акті перевірки, є необхідним для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень-рішень. Перевірка вказаних доводів передбачає необхідність дослідження питання щодо оцінки фінансово-господарської діяльності з питань достовірності, повноти нарахування та сплати податків, які відповідачем фактично не досліджувались через неподання позивачем своїх письмових документів про валові витрати на перевірку у зв`язку із перебуванням за кордоном та необізнаність про її призначення та проведення. Суть встановлених податковим органом порушень вимог податкового законодавства зводиться до того, що платник податків не надав для перевірки документи, які підтверджують валові витрати після винесення наказу про проведення первірки. Позивачем було долучено первинні документи, які підтверджують валові витрати ФОП ОСОБА_1 , зокрема, акти виконаних робіт, видаткові накладні, ТТН, оборотно-сальдові відомості тощо. Їх узагальнення представником позивача проведено шляхом формулювання Реєстру первинних документів, долучених до справи, за період 2019-2020 роки і які відносяться до валових витрат. На підставі вищевказаного Реєстру первинних документів представником позивача подано Зведений розрахунок валових витрат ФОП ОСОБА_1 за період 2019-2020 роки в розрізі первинних документів. Так згідно проведеного Зведеного розрахунку по наявних в матеріалах справи документах, ФОП ОСОБА_1 підтверджено валові витрати в сумі 16010871,29 грн., а валові доходи складають 16 929 541,10 грн. Відтак чистий дохід, підтверджений первинними документами складе 918 669,81 грн. (валовий дохід 16 929 541,10 грн. мінус валові витрати 16 010 871,29 грн). Вказані податкові зобов`язання відмінні від сум, які були визначені податковим органом у оскаржуваних повідомленнях рішеннях (ПДФО 3 339 575,43 грн, ЄСВ 118 087,82 грн, військ збір 278 297,94 грн.), оскільки податковий орган фактично не проводив податкової перевірки платника податків та не взяв до уваги зазначені валові витрати позивача. У позивача за вищевказаним Реєстром первинних документів наявні документи, що підтверджують як господарські операції, так і показники, відображені у деклараціях. Однак ці первинні документи не були надані із об`єктивних причин контролюючому органу під час перевірки, оскільки на момент проведення такої перевірки ОСОБА_1 не знав і не міг знати про її проведення. Особисто позивачу, ні наказ про проведення перевірки, ні повідомлення, ні направлення на перевірку не вручались, оскільки останній перебував на час проведення перевірки за кордоном. Податковий орган виснував про відсутність документів, які підтверджують валові ФОП ОСОБА_1 , на підставі підпункту 44.6 статті ПК України, який визначає, якщо платник податків не надає документи, що підтверджують показники, відображені у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Разом з тим, не спростовано те, що лише з часу винесення відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, позивачу через свою родину стало відомо про наявність таких рішень податкового органу і лише після цього ОСОБА_1 , почав вживати заходів, пов`язаних зі спростуванням висновків ДПС. Так, у скарзі до ДПС України представник Остапчука А.П. вимагав призначення податковим органом вищого рівня позапланової перевірки та готовність надати усі документи, що підтверджують як доходи так і витрати підприємницькій діяльності, однак ДПС України не взяло до уваги дані прохання, що і обумовило звернення до суду. Згідно пункту 56.4 статті 56 ПК України під час процедури адміністративного оскарження обов`язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган. Наказ про проведення документальної позапланової перевірки з підстав, зазначених у цьому підпункті, видається під час проведення процедури адміністративного оскарження контролюючим органом вищого рівня, який розглядає скаргу платника податків. На підставі зазначеного у цьому пункті наказу контролюючим органом, якому доручено здійснення перевірки, додатково видається наказ у порядку, передбаченому пунктом 81.1 статті 81 цього Кодексу. Згідно підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки в порядку, визначеному пунктом 86.7 статті 86 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі якщо платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об`єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження. Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Згідно статті 62 ПК України, одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Приписи пункту 75.1 статті 75 ПК України визначають, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Відповідно до пунктів 78.4 та 78.5 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Законодавець поклав на органи державної податкової служби обсяг певних обов`язків, виконання яких гарантує платнику податків дотримання його прав. Так, відповідно до підпунктів 21.1.1, 21.1.3, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Недотримання встановлених статтями 75-81 ПК України приписів порушує відповідні гарантії захисту прав та інтересів платника податків, а отже, є порушенням суб`єктивних прав останнього в адміністративних правовідносинах. Положеннями підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України визначено, що платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, та за власною ініціативою пояснення з питань, що не запитувалися контролюючим органом, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом. Згідно з положеннями підпунктів 21.1.1 та 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. При цьому приписи Податкового кодексу України в цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб`єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами. Положення статті 79 ПК України визначають особливості проведення документальної невиїзної перевірки. Так, згідно з положеннями абзаців першого та третього пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова (пункт 79.3 статті 79 ПК України). Отже, попри необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, такий платник податків має право знати про таку перевірку та подавати свої докази, що узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України. Положеннями пункту 42.2 статті 42 ПК України встановлено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Згідно з положеннями пункту 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику). Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки інших підстав щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. У постанові від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18 судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, окрім наведених вище висновків, зазначила, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який е недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Так, Верховний Суд у питанні застосування положень пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України у взаємозв`язку з пунктом 42.2 статті 42 ПК України дотримується усталеної позиції, що з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків. Оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку Платник податків вважається також ознайомленим із наміром про проведення перевірки у разі неможливості вручення йому відповідних документів після проставлення поштовим органом відповідної відмітки. Також, у постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 колегія суддів Великої Палати Верховного Суду дійшла таких висновків: аналізованими нормами ПК України (зокрема, пункт 42.2 статті 42, пункт 78.4, пункт 79.2 статті 79) з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Отже, істотною обставиною при вирішенні питання своєчасного повідомлення платника податків про проведення відносно нього перевірки є встановлення дати, з якої наказ про проведення перевірки вважається врученим у відповідності до вказаних вимог податкового законодавства. З урахуванням положень пункту 42.5 статті 42 ПК України такою є дата, зазначена поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на тому, що суди в обов`язковому порядку повинні встановлювати причини невручення документів платнику податків та наявності/відсутності підстав вважати направлену кореспонденцію врученою відповідно до вимог статті 42 ПК України, а відтак, і наявністю підстав вважати платника податків обізнаним про призначення перевірки до її початку. Як убачається з апеляційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків суду у цій справі фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів. Водночас зазначеним доводам судом першої інстанції вже була надана належна правова оцінка. Інших доводів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог позивач не навів, що не дає підстав вважати висновки суду першої інстанцій помилковими, а застосування ним норм матеріального та процесуального права - неправильним. Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши статтю 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року у справі № 140/9215/25 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України. Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи. Головуючий суддя В. С. Затолочний судді І. В. Глушко Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 04.06.26