Постанова 4857 № 380/11728/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 червня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/11728/24 пров. № А/857/5610/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М., суддів: Судової-Хомюк Н.М., Онишкевича Т.В., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року (головуюча суддя: Клименко О.М., місце ухвалення - м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, - встановив: ОСОБА_1 , 31.05.2024 звернувся з позовом до суду, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 06 червня 2022 року по 19 травня 2023 року (включно), грошової допомоги для оздоровлення за 2022, 2023 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 06 червня 2022 року по 31 грудня 2022 року, грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року, грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб; - визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у відмові скласти довідку про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 , а також нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за неотримане речове майно за період проходження військової служби останнього у військовій частині НОМЕР_1 по нормах забезпечення речовим майном; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 скласти довідку про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 за період з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення до виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01 січня 2024 року; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно за період з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення до виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01 січня 2024 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року позов задоволено повністю. У вказаному рішенні суд зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу будуть вирішені судом із урахуванням та в порядку, передбаченому частиною сьомою статті 139, статтею 252 КАС України. Представник позивача адвокат Олійник Олена Олегівна, 16 січня 2025 року, подала через систему «Електронний суд» заяву від 16 січня 2025 року про ухвалення додаткового рішення у справі, яка мотивована тим, що у зв`язку із наданням позивачу правничої допомоги його витрати становлять 12000,00 грн. Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року заяву представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 3500,00 грн витрат на правничу допомогу. У стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу відмовлено. З цим судовим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що додаткове рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин справи та порушено норми процесуального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу. Обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності до ціни позову, конкретних обставин справи та змісту наданих послуг, суд вправі відмовити в задоволенні цієї заяви представника позивача адвоката Олійник Олени Олегівни, а не зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції в сумі 3500,00 грн Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може з таких мотивів. Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Частиною 3 ст. 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України). Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Аналіз наведених положень законодавства, дає підстави суду апеляційної інстанції для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Крім цього, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 суд висловив правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.12.2018 по справі № 826/856/18. Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження факту залучення адвоката і понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суду надано такі документи:

1. Ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВО № 1078417 від 31 травня 2024 року.

2. Договір № 1/100524З про надання правничої (правової) допомоги від 10 травня 2024 року, укладений між Адвокатським об`єднанням «Галицька правнича група» (Виконавець) та ОСОБА_1 (Замовник) (Договір). Згідно з пунктами 2.1, 2.2 Договору розмір винагороди (гонорару) за надану правову (правничу) допомогу Виконавцем для Замовника у кожному конкретному випадку погоджується сторонами у Протоколі доручення. Замовник оплачує винагороду (гонорар) Виконавцю за надану правову (правничу) допомогу у порядку та у строк, погоджені Сторонами у Протоколі доручення.

3. Протокол доручення № 1 від 10 травня 2024 року до Договору № 1/100524З про надання правничої (правової) допомоги від 10 травня 2024 року. Пунктом 1 цього Протоколу встановлено, що Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання надати Замовнику правову (правничу) допомогу такого змісту: юридичний супровід перерахунку грошового забезпечення (включаючи основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) Замовника з 06 червня 2022 року по 19 травня 2023 року (включно) відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званням на відповідний рік шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний рік на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум; юридичний супровід отримання Замовником грошової компенсації за нетримане речове майно за час перебування Замовника на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 в тому числі з правом звернення до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про визнання дій/бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , протиправною/-ними та зобов`язання до вчинення дій. Згідно з пунктом 2 вказаного Протоколу у зв`язку із наданням Виконавцем правової (правничої) допомоги відповідно до пункту 1 цього Протоколу доручення Сторони встановили та погодили для Виконавця фіксований розмір винагороди (гонорару), який оплачується Замовником на умовах цього Протоколу у розмірі 12000,00 (дванадцять тисяч) гривень 00 копійок у тому числі ПДВ.

4. Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 429 від 30 червня 2024 року на суму 6000,00 грн та звіт № 429 від 30 червня 2024 року до нього.

5. Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 4 від 15 січня 2025 року на суму 6000,00 грн та звіт № 4 від 15 січня 2025 року до нього.

6. Платіжну інструкцію № @2PL838135 від 17 травня 2024 року про сплату позивачем грошових коштів у розмірі 6000,00 грн на корить одержувача Адвокатського об`єднання «Галицька правнича група».

7. Платіжну інструкцію № @2PL109024 від 15 січня 2025 року про сплату позивачем грошових коштів у розмірі 6000,00 грн на корить одержувача Адвокатського об`єднання «Галицька правнича група». Суд апеляційної інстанції зазначає, що при визначенні суми відшкодування, суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34 - 36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами. При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд першої інстанції вважав, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 12000,00 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, при цьому суд дійшов висновку про необхідність розумного обмеження розміру витрат на правничу допомогу адвоката до 3500 грн, застосовуючи принцип співмірності. Аналізуючи викладене, беручи до уваги положення КАС України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розмір витрат зазначений позивачем не відповідає критерію співмірності розміру судових витрат, пов`язаних із наданням адвокатом послуг. При цьому, апеляційний суд погоджується з необхідністю відшкодування судових витрат позивачу на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 грн, оскільки такий розмір витрат є співмірним зі складністю цієї справи, наданими адвокатами обсягами послуг, пов`язаних із справою, включаючи її підготовку та розгляд, затраченим ними часом на надання таких послуг, якістю наданих послуг та відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі спонукання суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин. Таким чином, апеляційна скарга не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив додаткове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а додаткове рішення суду без змін. Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд- постановив: апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року у справі № 380/11728/24 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. М. Гінда судді Н. М. Судова-Хомюк Т. В. Онишкевич